Архів

30.10.2019

Вийшла електронна версія журналу № 9-10, 2019

Кiлькiсть переглядiв: 86

№ 9-10, 2019 р.

УДК 338:339:669.1 (477)
О. І.  А М О Ш А,
професор, доктор економічних наук,
академік НАН України,
 директор
 © Амоша Олександр Іванович (Amosha Oleksandr), 2019; 
e-mail: admin@econindustry.org,

В. А.  Н І К І Ф О Р О В А,
кандидат економічних наук,
докторант,
старший науковий співробітник 
© Нікіфорова Віра Анатоліївна (Nikiforova Vira), 2019;
e-mail: veranikiforova@ukr.net

Інститут економіки промисловості НАН України,
вул. Марії Капніст, 2, 03057, Київ, Україна


РОЗВИТОК МЕТАЛУРГІЙНОЇ СМАРТ-ПРОМИСЛОВОСТІ: 
СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Резюме
Визначено ключові напрями розвитку металургійної промисловості України на «розумних» засадах з урахуванням світового досвіду становлення металургійних смарт-виробництв. Розглянуто передумови та проблеми розвитку металургійної смарт-промисловості в Україні. Процес розробки і впровадження «розумних» технологій у галузі перебуває на початковому етапі, незважаючи на її стратегічний характер для національної економіки. Причинами є загальне відставання України та вітчизняної металургії за рівнем інноваційної активності, значний обсяг надвиробництва металу та критично низький рівень внутрішнього споживання металопродукції, недосконалість нормативної бази діяльності галузі.
Узагальнено особливості та наслідки впровадження «розумних» рішень і технологій у металургії зарубіжних країн. Досліджено основні напрями використання новітніх технологій у виробничій, організаційно-економічній і соціальній сферах діяльності металургійних підприємств. Виявлено, що  порівняно із світовими аналогами в українській металургійній промисловості застосовується лише частина смарт-технологій, широко відомих у провідних країнах-металовиробниках. Проте головні тренди смартизації галузі здебільшого є схожими, і полягають вони у цифровізації продукції та послуг, посиленні клієнтоорієнтованості бізнес-моделі, оптимізації роботи устаткування, покращенні умов праці та її безпеки в режимі реального часу. 
«Вузьким» місцем впровадження смарт-технологій є виробнича сфера, що пов’язано з необхідністю великих капіталовкладень для здійснення принципово нових інноваційних відкриттів з удосконалення металургійного процесу. Стримуючим фактором є неготовність співробітників сприймати нову цифрову культуру та зміни на ринку праці. 

Ключові слова: металургійна промисловість; смарт-виробництво; «розумні» технології; світовий досвід; виробнича, організаційно-економічна, соціальна сфери діяльності металургійних підприємств; «вузькі» місця; стримуючі фактори (с. 3–23).
Бібл. 27; рис. 1; табл. 1.
Список використаної літератури
1. Mori L., Saleh T., Sellschop R., Van Hoey M. Unlocking the digital opportunity in metals [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.mckinsey.com/~/media/McKinsey/Industries/Metals%20and%20Mining/Our%20Insights/Unlocking%20the%20digital%20opportunity%20in%20metals/Unlocking-the-digital-opportunity-in-metals_Jan-2018.ashx. 
2. Groeneweg S. Tracking steel using blockchain [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.oecd.org/sti/ind/86th%20Steel%20Committee%20meeting%20%20Presentation%20by%20Canada,%20Tracking%20Steel%20using%20BlockChain.pdf.
3. Ferneyhough G. Steel rises to the challenges of Industry 4.0 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://stories.worldsteel.org/innovation/steel-rises-challenges-industry-4-0/.
4. Jha S. Digital Transformation Initiatives in Mining & Metals – the Tata Steel approach [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://futuresteelforum.com/content-images/speakers/Sarajit-Jaha-Tata-Steel.pdf. 
5. Венгер В.В. Науково-технологічна складова інноваційних перетворень в металургійній галузі України // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – Сер. : Економіка і менеджмент. – 2017. – Вип. 24. – Ч. 1. – С. 43–47. 
6. Хаустов В., Венгер В. Металургія України: куди йдемо? // Дзеркало тижня. – 2019. – Березень 29 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://zn.ua/promyshliennost/metallurgiya-ukrainy-kuda-idem-313251_.html.
7. Кіндзерський Ю.В. Антикризова промислова політика: варіант вітчизняного концепту // Вісник НАН України. – 2016. – № 10. – С. 29–42. 
8. Большаков В.І., Тубольцев Л.Г. Чорна металургія і національна безпека України // Вісник НАН України. – 2014. – № 9. – С. 48–58. 
9. Babachenko A.I., Tuboltsev L.G. Iron and steel institute of the NAS of Ukraine. Scientific and technical support of black metallurgy / Фундаментальные и прикладные проблемы черной металлургии : сб. науч. трудов. – 2017. – Вип. 31. – С. 3–9.
10. Мазур В.Л. Проблеми промислової політики в Україні // Економіка України. – 2016. – № 11. – С. 3–18. 
11. Мазур В.Л., Тимошенко М.В. Аналіз урядових програм підтримки металургії України // Економіка України. – 2013. – № 8. – С. 22–32.
12. Хижняк О.С. Сучасний стан металургійних підприємств України: проблеми і перспективи розвитку // Молодий вчений. – 2017. – № 5 (45). – С. 762–768. 
13. Власюк Т.О. Металургійна галузь України на світовому ринку: проблеми та пріоритети / Науковий вісник Національної академії статистики, обліку та аудиту : зб. наук. праць. – 2016. – № 3. – С. 91–103. 
14. Оболенська Т., Довгань Д. Україна на світовому ринку чорних металів // Вісник Львівського університету. – Сер. : «Міжнародні відносини». – 2015. – Вип. 36. – Ч. 3. – С. 169–176.
15. Лизунова О.М. Управління енергетичною складовою металургійного підприємства // Молодий вчений. – 2017. – № 3 (43). – С. 784–787. 
16. Катаєв О.О. Досвід і перспективи енергозбереження ресурсомістких підприємств гірничо-металургійного комплексу України // Економіка України. – 2013. – № 9. – С. 18–30.
17. Солоха Д.В. Маркетингові важелі екологізації експортоорієнтованого сегменту збуту продукції металургійних підприємств України // Вісник економічної науки України. – 2016. – № 1. – С. 134–138.
18. Вишневський В.П., Князєв С.І. Смарт-промисловість: перспективи і проблеми // Економіка України. – 2017. – № 7. – С. 22–37.
19. Амоша О.І., Нікіфорова В.А. Світовий досвід становлення металургійних смарт-виробництв: особливості, напрями, наслідки // Економіка промисловості. – 2019. – № 2. – С. 84–106.
20. Jamrisko M., Miller L.J., Lu W. These are the world’s most innovative countries [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.bloomberg.com/news/articles/2019-01-22/germany-nearly-catches-korea-as-innovation-champ-u-s-rebounds/.
21. Юрчак А. Глобализация – Клиентоцентричность – Горизонтальная интеграция [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://industry4-0-ukraine.com.ua/2018/06/23/globalizatio-customer-centricity-horizontal-integration/#more-8274/.
22. Pineda I., Fraile D., Tardieu P. Breaking new ground. Wind energy and the electrification of Europe’s energy system  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://windeurope.org/wp-content/uploads/files/about-wind/reports/WindEurope-breaking-new-ground.pdf.
23. Дубровик-Рохова А. «Діджиталізація – це лише початок». Валерій Фіщук: «Найефективніший метод принести можливості міста в село – підключити село до інтернету» // День. – 2018. – 12 квітня [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://day.kyiv.ua/uk/article/ekonomika/didzhytalizaciya-ce-lyshe-pochatok.
24. Ильющенко А.Ф., Савич В.В. История и современное состояние аддитивных технологий в Белoруси: порошки металлов и сплавы для них // Космічна наука і технологія. – 2017. – Т. 23. – № 4. – С. 33–45. 
25. Chalabyan A., Jänsch E., Niemann T., Otto T., Zeumer B., Zhuravleva K. How 3-D printing will transform the metals industry [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  https://www.mckinsey.com/industries/metals-and-mining/our-insights/how-3d-printing-will-transform-the-metals-industry/.
26. Мордашов А. Алексей Мордашов: как Индустрия 4.0 меняет управление [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://hbr-russia.ru/liderstvo/lidery/a24981/.
27. Бердинских А. Юрий Рыженков: «Конкуренция на рынке обостряется» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://gmk.center/interview/jurijryzhenkov-konkurenciya-na-rynke-obostryaetsya/.
Стаття надійшла до редакції 30 травня 2019 р.
  
УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
УДК 330.1
В. В.  В Е Н Г Е Р,
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник,
провідний науковий співробітник
відділу секторальних прогнозів та конʼюнктури ринків,
© Венгер Віталій Васильович (Venger Vitalii), 2019;
e-mail: vengerv@ukr.net,

В. К.  Х А У С Т О В,
кандидат технічних наук, учений секретар,
© Хаустов Володимир Кирилович (Khaustov Volodymyr), 2019;
e-mail: khau@ief.org.ua

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України,
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
МЕТАЛУРГІЙНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ:
НАПРЯМИ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

Резюме
Сучасні тенденції економічного розвитку свідчать, що основою економіки багатьох передових країн є базові галузі промисловості, у тому числі й чорна металургія, а її продукція продовжує залишатися головним конструкційним матеріалом у світі. 
Показано, що вітчизняна металургійна галузь робить значний внесок у виробництво ВНП і зовнішню торгівлю. Головним джерелом функціонування вітчизняних металургійних підприємств є сировинна база, основу якої становлять значні запаси залізної руди, кам’яного вугілля та металобрухту.
Доведено, що орієнтація металургійної галузі на пріоритетне задоволення зовнішнього попиту зробила її залежною від конʼюнктури на світовому ринку металопродукції, який сьогодні характеризується жорсткою конкуренцією через постійне зростання нових виробничих потужностей.
Виявлено, що головною передумовою посилення конкуренції на світовому ринку металопродукції стала інноваційна перебудова металургійних підприємств, в основу якої було покладено скорочення застарілих виробничих потужностей з випуску сталі та будівництво нових, більш компактних виробництв з випуску кінцевої продукції з високою доданою вартістю.
Показано, що, на відміну від розвинутих країн і країн, які розвиваються, Україна не будувала технічно нових виробництв (за винятком заводу «Інтерпайп Сталь») у секторі чорної металургії. У підсумку на більшості вітчизняних підприємств спостерігаються високі фізична спрацьованість і моральна застарілість устаткування. Використання відсталих технологій у галузі зумовлює колосальну енергомісткість екологічно шкідливого виробництва та призводить до неефективного споживання паливно-енергетичних ресурсів і, як наслідок, до зниження конкурентоспроможності української металопродукції.
Для розвитку вітчизняної металургії в руслі світових тенденцій запропоновано розробити перелік заходів щодо поетапної модернізації виробничих потужностей, які полягають у заміні застарілих мартенівських печей новими електрометалургійними заводами.

Ключові слова: інноваційна перебудова світової металургійної галузі; технологічна модернізація; електрометалургійні заводи; виробничі потужності; виробництво металопродукції; експорт металопродукції (с. 24–43).
Бібл. 10; рис. 8; табл. 10.
Список використаної літератури
1. Точилін В.О., Венгер В.В. Вертикально-інтегровані структури гірничо-металургійного комплексу України: стан та напрями розвитку // Економіка і прогнозування. – 2008. – № 3. – С. 70–86.
2. Венгер В.В. Аналіз технологічної структури металургійних підприємств України // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 12. – С. 31–41.
3. Венгер В.В., Осипов В.М. Внутрішній ринок як фактор розвитку металургійної галузі України // Економіка і прогнозування. – 2017. – № 3. – С. 69–84.
4. Осташко Т.О., Лір В.Е., Венгер В.В., Олефір В.К., Биконя О.С. Зміна традиційних позицій українського експорту // Економіка і прогнозування. – 2017. – № 2. – С. 57–74.
5. Шевелев Л.Н. Мировая черная металлургия 1950–2000 гг. (реструктуризация, качество, приватизация). – М. : Машиностроение, 1999. – 214 с.
6. Венгер В.В., Точилін В.О. Конкуренція та конкуренти на регіональних ринках чорних металів // Економіка і прогнозування. – 2013. – № 1. – С. 81–96.
7. Венгер В.В., Осипов В.М. Структурні зміни у світовій торгівлі металопродукцією та їх вплив на розвиток металургійної галузі України // Економіка і прогнозування. – 2016. – № 3. – С. 77–93.
8. Глущенко А. Чому гальмують передові технології // Голос України. – 2019. – № 61 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.golos.com.ua/article/315390.
9. Перспективы энергетических технологий. В поддержку Плана действий «Группы восьми». Сценарии и стратегии до 2050 г. ; [под ред. А. Кокорина и Т. Муратова]. – М. : ОЭСР/МЭА, WWF России, 2007. – 586 с.
10. Дячук О., Чепелєв М., Подолець Р., Трипольська Г. та ін. Перехід України на відновлювальну енергетику до 2050 року ; [за ред. Ю. Огаренко та О. Алієвої]. – К. : ТОВ «АРТ КНИГА», 2017. – 88 с.
Стаття надійшла до редакції 21 лютого 2019 р.
УДК 330.354:338.312]:330.35
JEL: О40, O43, O47
О. В.  П У С Т О В О Й Т, 
кандидат економічних наук,
провідний науковий співробітник
відділу секторальних прогнозів та кон’юнктури ринків 
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна

©  Пустовойт Олег Валентинович (Pustovoit Oleh), 2019; 
e-mail: avvit@ukr.net

НЕМАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ 

Резюме
У сучасній економічній науці накопичується дедалі більше емпіричних даних про те, що в окремих розвинутих країнах світу інвестиції в нематеріальний капітал збігаються з інвестиціями в матеріальні цінності (техніку, обладнання та будівлі) або випереджають їх. Це дозволяє таким країнам підтримувати високий рівень конкурентоспроможності на світових ринках і забезпечувати стійку економічну динаміку. Після відновлення у 2016 р. в Україні економічного піднесення перед вітчизняною наукою постала необхідність вирішення важливого завдання: виявити, в які види нематеріального капіталу починають дедалі більше інвестувати українські підприємства, щоб збільшувати конкурентоспроможність власної продукції на внутрішньому та зовнішніх ринках. Такі дослідження здійснити неможливо без попереднього вирішення  теоретичних запитань, наприклад, які види нематеріального капіталу існують в економіці, який набір нематеріальних ресурсів утворює дані види, що таке нематеріальні ресурси, яким чином вони впливають на економічне зростання та як оцінити їх сукупний вплив? 
Запропоновано поняттям «нематеріальні ресурси» узагальнити все те, що не має фізичного або фінансового втілення та використовується в економіці для усунення природних, технічних і соціальних обмежень, які стримують мобільність основних факторів виробництва у процесі створення їх нових комбінацій з метою випуску нових видів продукції. Цей науковий підхід дозволив  систематизувати різноманіття нематеріальних ресурсів в межах шести видових груп, які утворюють в економіці основні види нематеріального капіталу: людський, інституційний, соціальний, інформаційний і правовий, організаційний капітал та капітал організаційної культури. Встановлено, що інституційний капітал має властивість примножувати запаси всіх інших видів нематеріального капіталу. Обґрунтовано методику оцінювання внеску нематеріального капіталу в економічне зростання країн, що розвиваються. Проведено дослідження динаміки ВВП як функції матеріальних (праці, землі, капіталу) та нематеріальних ресурсів.

Ключові слова: економічне зростання; нематеріальні ресурси; мобільність факторів виробництва; обмеження факторної мобільності; сукупна факторна продуктивність (с. 44–67).
Бібл. 41; табл. 2; формул 3.
Список використаної літератури
1. Шумпетер Й. Теория экономического развития ; [пер. с немец.]. – М. : Прогресс, 1982. – 455 с. 
2. Solow R. Technical change and the aggregate production function // The Review of Economics and Statistics. – 1957. – Vol. 39. – No. 3  – P. 312–320 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.piketty.pse.ens.fr/files/Solow1957.pdf. 
3. Lucas R.E. On the mechanics of economic development // Journal of Monetary Economics. – 1988. – Vol. 22. – № 1. – P. 3–42 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www. parisschoolofeconomics.eu/docs/darcillon-thibault/lucasmechanicseconomic growth.pdf.
4. Romer P.M. Endogenous technological change // Journal of Political Economy. – 1990. – Vol. 98. – № 5. – S. 71–102  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pages.stern.nyu.edu/~promer/Endogenous.pdf. 
5. Mankiv N.G., Romer D., Weil D.N. A contribution to the empirics of economic growth // The Quarterly Journal of economics. – 1992. – Vol. 107. – P. 407–438  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://eml.berkeley.edu/~dromer/papers/MRW_QJE1992.pdf.
6. Hall R. The strategic analysis of intangible resources // Strategic Management Journal. – 1992. – Vol. 13. – № 2. – Р. 135–144. 
7. Grant R.M. The resource-based theory of competitive advantage: implications for strategy formulation // California Management Review. – 1991. – Vol. 33 (3). – Р. 114–135 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ftms.edu.my /images/Document/MOD001074%20-%20Strategic%20Management%20Analysis/WK6_SR_MOD001074_Grant_1991.pdf. 
8.  Barney J.B. Organizational culture: сan іt be a source of sustained competitive advantage? // The Academy of Management Review. – 1986. – Vol. 11. – No. 3. – P. 656–665 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.jstor.org/stable/258317?seq=1#metadata_info_tab_contents.
9. Warren K. Building Strategy and Performance. – London : Saylor Foundation [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://www.opentextbooks.org.hk/system/files/export/22/22702/pdf/Building_Strategy_and_Performance_22702.pdf.
10. Corrado C., Hulten C., Sichel D. Intangible capital and economic growth. – April 2006. – 48 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.federalreserve.gov/pubs/feds/2006/200624/200624pap.pdf.
11. Бурдье П. Формы капитала // Экономическая социология. – 2002. – Т. 3. – № 5. – С. 60–74 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  https://ecsoc.hse.ru/data/2011/12/08/1208205039/ecsoc_t3_n5.pdf. 
12. Козенкова В.Д. Визначення, вимірювання, оцінка нематеріальних активів: зарубіжний досвід та практика в Україні // Економічний вісник. – 2018. – № 2. – С. 134–145 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://ev.nmu.org.ua/docs/2018/2/EV20182_134-145.pdf. 
13. Diefenbach Т. Intangible resources: a categorial system of knowledge and other intangible assets // Journal of Intellectual Capital. – 2006. – Vol. 7. – Iss. 3. – Р. 406–420. – DOI:10.1108/14691930610681483.
14. Corrado С., Haskel J., Jona-Lasinio C., Iommi M. Intangible capital and growth in advanced economies: measurement methods and comparative results // IZA Discussion Paper. – July 2012. – № 6733 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://repec.iza.org/dp6733.pdf.
15. Roth F., Thum А. Does intangible capital affect economic growth? // CEPS Working Document. – September 2010. – № 335. – 33 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://aei.pitt.edu/14978/1/WD335_Roth_and_Thum_Innodrive_final_report.pdf.
16. Black S.E., Lynch L.M. Measuring organizational capital in the new economy // IZA Discussion Paper. – March 2005. – № 1524 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.econstor.eu/bitstream/10419/21300/1/dp1524.pdf.
17. Hvižďáková I., Urbanciková N. The level of social capital, innovation and competitiveness in the countries of the European Union (EU) // European Spatial Research and Policy. – 2014. – Vol. 21. – №1. – Р. 123–136 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://doi.org/10.2478/esrp-2014-0009.
18. Landry R., Amara N., Lamari M. Does social capital determine innovation? To what extent? // Technological forecasting & social change. – 2002. – Vol. 69. – № 7. – Р. 681–701.
19. Sadri G., Lees B. Developing сorporate сulture as a сompetitive аdvantage // Journal of Management Development. – 2001. – Vol. 20. – №. 10. – Р. 853–859 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://pdfs.semanticscholar.org/9c32/54704cc6e7e990525b6869a688603a26260c.pdf. 
20. Jochimsen B., Napier N.K. Organizational Culture, Performance, and Competitive Advantage: What Next? / Strategic Management in the 21st Century ; [T.J. Wilkinson, V.R. Kannan (Eds.)]. – Santa Barbara, CA, ABC-CLIO, LLC. – 2013. – № 2. – P. 233–254 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  https://pdfs.semanticscholar.org/0b3b/679f2debb54aa50837d064c3f3996994b92e.pdf. 
21. Хикс Дж. Р. Стоимость и капитал. – М. : Прогресс, 1993. – 488 с.
22. Оленський Й. Людський, соціальний, інституціональний капітали як фактори синергії економічного розвитку транскордонних регіонів у наукомісткій економіці [Електронний ресурс]. – С. 34–55. – Режим доступу :  https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/10093/1/3.pdf.
23. Kuznets S. Modern Economic Growth: Rate, Structure and Spread. – New Haven and London : Yale University Press, 1966. – 529 p. 
24. Acemoglu D., Robinson J. The role of institutions in growth and development // Commission on Growth and Development. – Washington : The World Bank // Working Papers. – 2008. – № 10. – 30 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://siteresources.worldbank.org/EXTPREMNET/Resources/489960-1338997241035/Growth_Commission_Working_Paper_10_Role_Institutions_Growth_Development.pdf. 
25. Kohli H.A., Szyf Y.A., Arnold D. Construction and analysis of a global GDP growth model for 185 countries through 2050 // Global Journal of Emerging Market Economies. – 2012. – Vol. 4. – Iss. 2. – P. 91–153.
26. Paul B. Institutional capital: a new analytical framework on theory and actions for economic development [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  https://www.researchgate.net/publication/254445551_Institutional_capital_A_new_analytical_framework_on_theory_and_actions_for_economic_development.
27. Сімків Л.Є. Економічне зростання як індикатор якості економічних реформ // Науковий вісник Мукачівського державного університету. – Сер. : Економіка. – 2015. – Вип. 2 (4). – Ч. 1. – С. 66–69 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.msu.edu.ua/visn/wp-content/uploads/2015/11/2-4-1-2015-11.pdf.
28. Постсоветский институционализм ; [под. ред. Р.М. Нуреева, В.В. Дементьева]. – Донецк : Каштан, 2005. – 480 с.
29. Антология экономической классики ; [под. ред. И.А. Столярова]. – М. : ЭКОНОВ, 1992. – 486 с. 
30. Талер Р. Поведінкова економіка. Як емоції впливають на поведінкові рішення ; [пер. з англ.]. – К. : Наш формат, 2018. – 464 с.
31. Уильямсон О.И. Экономические институты капитализма: фирмы, рынки, «отношенческая» контрактация ; [пер. с англ.]. – СПб. : Лениздат, 1996. – 702 с.
32. Полтерович В.М. Элементы теории реформ. – М. : Экономика, 2007. – 447 с.
33. Томас В., Дайламі М., Дарешвар А. та ін. Якість економічного зростання. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. – 350 с. 
34. Шумська С.С. Інструмент виробничої функції в дослідженні української економіки // Економіка і прогнозування. – 2007. – № 4. – С. 104–123. 
35. Сухоруков А., Харазішвілі Ю. Моделювання впливу макроекономічної політики на параметри економічного зростання // Вісник ТНЕУ. – 2012. – № 1.  –С. 7–19. 
36. Могілат І., Горшкова Н., Кожем’якіна С. Продуктивність праці, продуктивність капіталу та сукупна факторна продуктивність: динаміка і фактори впливу на них // Економіка України. – 2009. – № 8. – С. 4–16. 
37. Кожемякина С. Определение вклада производительности труда в экономический рост Украины // БізнесІнформ. – 2011. – № 4. – С. 11–14.
38. Тараненко І.В. Моделювання економічного зростання країн на основі сукупної факторної продуктивності // Вісник Маріупольського державного університету. – Сер. : Економіка. –  2015. – Вип. 9. – С. 102–113  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vmdu_ek_2015_9_15.
39. Пустовойт О.В. Інституційна природа економічних циклів. Досвід України : моногр. – К. : Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2016. – 388 с.
40. Пустовойт О.В. Економічне зростання України: проблеми та можливості прискорення // Економіка і прогнозування. – 2017. – № 4. – С. 71–92.
41. Surroca J., Tribó J.A., Waddock S.  Corporate responsibility and financial performance: the role of intangible resources // Strategic Management Journal. – May 2010. – Vol. 31. – Iss. 5. – P. 463–490 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.1002/smj.820. 
Стаття надійшла до редакції 11 червня 2019 р.

ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

УДК 332.142.4:17.023.2  
М. В.  І Л Ь Ї Н А, 
доктор економічних наук, 
провідний науковий співробітник 
відділу проблем економіки земельних і лісових ресурсів 
© Ільїна Марія Володимирівна (Ilina Maria), 2019; 
e-mail: maria_ilina@ukr.net,

Ю. Б.  Ш П И Л Ь О В А,
кандидат економічних наук, 
старший науковий співробітник 
відділу проблем економіки земельних і лісових ресурсів 
© Шпильова Юлія Борисівна (Shpyliova Yulia), 2019; 
e-mail: shpuleva_y@ukr.net

ДУ «Інститут економіки природокористування 
та сталого розвитку НАН України», 
бул. Тараса Шевченка, 60, 01032, Київ, Україна
СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНІ ІМПЕРАТИВИ 
ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Резюме
Показано, що низький рівень життя населення, спад економічної активності на сільських територіях в Україні ускладнюють досягнення системної єдності господарської, соціальної та екологічної компонент сталого розвитку. Дисбаланс між цими складовими призводить до поглиблення екологічних проблем і погіршення умов відтворення людського капіталу. Метою статті є науково-практичне обґрунтування змісту та сутності соціально-екологічних імперативів як норм, вимог щодо господарської діяльності з огляду на цілі підвищення ефективності використання природних ресурсів і збереження екосистемної цілісності територій.
Розкрито, що економічні імперативи відображають сукупність правил поведінки всіх суб’єктів економічної діяльності, які функціонують у межах чинного нормативно-правового поля, з урахуванням різних факторів, у тому числі іманентної дії. Основні виклики, які є найактуальнішими для суспільства в конкретний період часу та формують настанови на вирішення проблем соціальних відносин і взаємодії, визначають структуру та зміст соціальних імперативів. Екологічні імперативи у формальний і неформальний способи регулюють антропогенну діяльність, впливають на зміни в навколишньому природному середовищі, є динамічними і можуть змінюватися залежно від рівня розвитку суспільства, його технологій,  добробуту, інституційного середовища. Закономірності та принципи суспільного розвитку, узагальнені у формі імперативів, окреслюють цільові орієнтири та національні пріоритети модернізації економіки і поліпшення середовища життєдіяльності. 
Окреслено, що просторова диференціація територій враховує їх наближеність до міських центрів, міру економічної спроможності, наявність соціальної інфраструктури належної якості та задовільність екологічного стану. Показано, що іншим важливим параметром є наявність активів – сукупності ресурсів території, потенціалу та можливостей їх використання. Досягнення національних пріоритетів в Україні сьогодні ускладнене неефективним використанням територіальних активів. Соціально-екологічні імперативи є ціннісно-нормативною основою для формування політики місцевого розвитку, одним з етапів якої є взаємопов’язана диференціація пріоритетів, типів територій і наявних активів. 

Ключові слова: соціально-екологічний імператив; сільська територія; економічна діяльність; національний пріоритет; актив; просторова диференціація; економічний розвиток (с. 68–78).
Бібл. 15; рис. 1; табл. 1.
Список використаної літератури
1. Моисеев Н.Н. Современный антропогенез и цивилизационные разломы (эколого-политологический анализ). – М. : Изд-во МНЭПУ, 1994. – 47 с.
2. Berry T. The Great Work: Our Way into the Future. – New York : Bell Tower, 1999. – 241  p.
3. Habermas J. Moral Consciousness and Communicative Action. – Cambridge : MIT Press, 1990. – P. 43–115.
4. Moe-Lobeda C.D. Healing a Broken World: Globalization and God. – Minneapolis : Fortress Press, 2002. – 240 p.
5. Suchocki M.H. The Fall to Violence: Original Sin in Relational Theology. – New York : Continuum, 1999. – 168 p.
6. Столярчук Я.М. Глобальні асиметрії економічного розвитку. – К. : КНЕУ, 2009. – 302 с.
7. Woodward R. ‘Deprivation’ and ‘the rural’: an investigation into contradictory discourses // Journal of Rural Studies. – 1996. – Vol. 12 (1). – P. 55–67.
8  Cruickshank J. A play for rurality – modernization versus local autonomy // Journal of Rural Studies. – 2009. – Vol. 25 (1). – P. 98–107.
9. Funtowicz S., Ravetz J.R. Emergent complex systems // Futures. – 1994. – Vol. 26 (6). – P. 568–582.
10. Levin S.A. Self-organization and the emergence of complexity in ecological systems // Bioscience. – 2005. – Vol. 55 (12). – P. 1075–1079.
11. Bar-Yam Y. Dynamics of Complex Systems. – Massachusetts : Addison-Wesley Reading, 1997. – 865 p.
12. Ambrosio-Albalá M., Bastiaensen J. The New Territorial Paradigm of Rural Development: Theoretical Foundations from Systems and Institutional Theories. – Antwerp : University of Antwerp, 2010. – 66 p.
13. Forrester J.W. Industrial Dynamics. – Portland : Productivity Press, 1961. – 464 p.
14. Костюк В.О. Прикладна статистика. – Харків : ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, 2015. – 191 с. 
15. Ільїна М.В., Шпильова Ю.Б. Методологічний підхід до просторової диференціації сільських територій України // Науковий вісник ХДУ. – Сер. : Економічні науки. – 2018. – Вип. 31. – С. 63–67.
Стаття надійшла до редакції 8 квітня 2019 р.
СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ В ПРАКТИЦІ УПРАВЛІННЯ
УДК 331.556:338.246(477)
О. Т.  Р И Н Д З А К,
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
відділу проблем соціально-гуманітарного розвитку регіонів
ДУ «Інститут регіональних досліджень
імені М.І. Долішнього НАН України»,
вул. Козельницька, 4, 79026, Львів, Україна
© Риндзак Ольга Тадеївна (Ryndzak Olha), 2019;
email: olichkar@yahoo.com

ІНГІБУВАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ВТРАТ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

Резюме
Інтенсифікація міграційних процесів ставить нові виклики й завдання перед міграційною політикою України. Однією з найгостріших проблем нині є масовий виїзд працездатного населення, особливо високоосвіченої молоді, за межі країни. Запропоновано авторську концепцію інгібування (уповільнення) втрат людського потенціалу, що передбачає активні заходи міграційної політики за трьома основними напрямами: скорочення темпів еміграції, стимулювання зворотної зовнішньої міграції та посилення внутрішньої міграції населення. При цьому висвітлено шляхи реалізації кожного з цих блоків. Так, скоротити темпи еміграції можна шляхом регулювання її чинників. Проаналізовано два з них: заробітну плату і безробіття. Зроблено висновок про необхідність поетапного підвищення рівня заробітної плати, однак не механічним шляхом, а через комплекс реформ. Щодо вирішення проблем безробіття, то автором розроблено модель механізму стимулювання зайнятості, що передбачає ряд заходів державної політики, які спрямовано на всіх суб’єктів ринку праці. Стимулювання зворотної і циркулярної міграції, рееміграції та репатріації передбачає: програми заохочення і сприяння поверненню та інтеграції, фінансово-економічні й організаційні механізми забезпечення зворотності; сприяння працевлаштуванню реемігрантів; урегулювання пенсійного забезпечення циркулярних мігрантів тощо. Для активізації внутрішньої міграції (як вагомої альтернативи зовнішній) необхідно: зменшити адміністративні перешкоди на шляху внутрішніх переміщень населення; створити сприятливі умови для реалізації права на свободу пересування; посилити міжрегіональний трудовий обмін і співробітництво; розробити заходи щодо стимулювання внутрішньої міграції населення; покращити транспортне сполучення та мережі. Поряд із соціально-економічними інгібіторами необхідно також застосовувати ментальні чинники, які здатні вплинути на міграційну поведінку населення. Викладені пропозиції можуть стати основою для вирішення проблеми міграційних втрат людського потенціалу та для підвищення ефективності міграційної політики України.

Ключові слова: міграція; циркулярна міграція; міграційна політика; заробітна плата; зайнятість (с. 79–91).
Бібл. 16; рис. 2; табл. 1.
Список використаної літератури
1. Новий словник іншомовних слів ; [за ред. Л.І. Шевченко]. – К. : АРІЙ, 2008. – 672 с.
2. Olesen H. Migration, return and development: an institutional perspektive // International Migration. – 2002. – № 40 (5). – Р. 125–150.
3. Зубко Г. Зарплата у розмірі 16 тисяч гривень дасть можливість втримати людей в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://lb.ua/news/2017/12/22/385598_gennadiy_zubko_zarplata_rozmiri.html.
4. Звягільський Ю.Л. Рівень заробітної плати – індикатор ефективності програми економічних реформ // Економіка України. – 2013. – № 9. – С. 73–84.
5. Хаустова Є.Б., Маринченко І.В. Проблеми заробітної плати в Україні та шляхи їх вирішення // Міжнародний журнал «Інтернаука». – 2015. – № 9. – С. 159–163.
6. Павловський А. Реформа оплати праці: проблеми і перспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://blog.liga.net/user/apavlovskiy/article/31535.
7. Малиновська О.А. Міграційна політика: глобальний контекст та українські реалії : моногр. – К. : НІСД, 2018. – 472 с.
8. Гайдуцький А. Боротьба за мігрантів. Україні приготуватися [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://dt.ua/internal/borotba-za-migrantiv-ukrayini-prigotuvatisya-289703_.html/?action=sort&sort=popular&slice=0&limit=20.
9. Махонюк О.В. Міграційні облігації як інструмент неінфляційного фінансування національної економіки: приховані ризики сьогодення // Регіональна економіка. – 2013. – № 4 (70). – C. 117–129.
10. Малиновська О.А. Сучасна міграція українців до Польщі та пов’язані з нею виклики [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://old2.niss.gov.ua/content/articles/files/migrats_Pol-fbd2a.pdf.
11. Гнатюк Т.О. Добровільна зворотна міграція: досвід країн ЄС та перспективи України // Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. – Сер. : Політологія. – 2011. – Т. 175. – Вип. 163. – С. 22–25.
12. Малиновська О.А. Циркулярна міграція – політична мода чи перспективна модель міграційного менеджменту? // Демографія та соціальна економіка. – 2011. – № 2 (16). – С. 95–104.
13. Agunias D., Newland K. Circular migration and development: trends, policy routes, and ways forward // Migration Policy Institute [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.eldis.org/document/A31498.
14. Марков І., Селещук Г., Савчинський Р., Іванкова-Стецюк О., Одинець С. Циркулярна міграція: нові підходи до старої концепції [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://social-anthropology.org.ua/wp-content/uploads/2014/12/Circulatory_migration_book.pdf.
15. Малиновська О. Внутрішня міграція та тимчасові переміщення в Україні в умовах політичних та соціально-економічних загроз [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://old2.niss.gov.ua/content/articles/files/vnutrishnya_migratsia-45aa1.pdf.
16. Вовканич С. «Запануєм у своїй сторонці»: чому українці мають ексклюзивне право на національну державу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.umoloda.kiev.ua/number/3416/188/130080/.
Стаття надійшла до редакції 13 березня 2019 р.
______

РЕЗЮМЕ (англійською мовою) (с. 91-94)
______

РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ (с. 95-96)
 

 



» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія журналу № 9-10, 2019
№ 9-10, 2019 р. УДК 338:339:669.1 (477) О. І.  А М О Ш А, професор,... »
Вийшов друком № 7-8, 2019 р.
№ 7-8, 2019 р. ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 658.012.23 К.... »
Вийшов друком журнал № 6, 2019 р.
  № 6, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК... »
Вийшов друком журнал № 5, 2019 р.
Змiст № 5, 2019 УКРАЇНА І МВФ: ОСНОВИ СПІВРОБІТНИЦТВА С. О. ... »
Вийшов друком журнал № 4, 2019
№ 4, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 621.6:620.91-0.49.34 А.В. ... »
Вийшов друком журнал № 3, 2019 р.
№ 3, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК... »
Вийшов друком журнал № 2, 2019 р.
№ 2, 2019 р.     УДК 330.101  П. С.  Є Щ Е... »
Вийшов друком журналу № 1, 2019 р.
№ 1, 2019 р.   УДК 338.2; 330.101; 330.8 В. М.  Г Е Є... »
Вийшов друком журнал № 11-12, 2018
№ 11-12, 2018 р.   УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА   УДК... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE