Архів

02.10.2019

Вийшов друком № 7-8, 2019 р.

Кiлькiсть переглядiв: 198
№ 7-8, 2019 р.

ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

УДК 658.012.23
К. С.  Б Е З Г І Н,
доктор економічних наук, доцент,
професор кафедри менеджменту й поведінкової економіки
Донецького національного університету імені Василя Стуса,
вул. 600-річчя, 21, 21021, Вінниця, Україна,

© Безгін Костянтин Сергійович (Bezgin Kostyantyn), 2019;
e-mail: bezgink@gmail.com,

В. В.  У Ш К А Л Ь О В,
доцент, кандидат економічних наук,
доцент кафедри економіки підприємства та менеджменту
Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця,
просп. Науки, 9-А, 61166, Харків, Україна

© Ушкальов Володимир Васильович (Ushkalyov Volodymyr), 2019;
e-mail: u-vla@i.ua

ПОВЕДІНКОВА ЕКОНОМІКА: ЕПІСТЕМІЧНИЙ ПОВОРОТ У ТРАКТУВАННІ РАЦІОНАЛЬНОСТІ

Резюме
Метою статті є формулювання гіпотези щодо співвідношення і динамічного балансу між нормативною та дескриптивною епістемологією, який встановлюється в процесі трактування раціональної поведінки людини для створення та накопичення конгруентного економічного знання.
В умовах зростаючої складності й невизначеності зовнішнього середовища збільшується роль навичок критичного мислення, які інтенсифікують когнітивну коеволюцію людини й оточення за допомогою нейтралізації еволюційно сформованих когнітивних дисфункцій. Як аксіологічне ядро пропонується використовувати теорію раціонального вибору – еталон людської поведінки, що сприяє дифузії складності й невизначеності навколишнього середовища. Однак наявність аксіологічного ядра є необхідною, але недостатньою умовою, що дозволяє адекватно інтегрувати його із суб’єктним субстратом. Для цього необхідним є релевантне знання тих поведінкових особливостей, які представлені епістемічною периферією, що динамічно змінюється, а також перманентно виявляє і фіксує властивості й характеристики нейронного субстрату, його феноменологію та поведінкові особливості. Знання, яке накопичується на епістемічній периферії економічної науки, дозволяє зробити адекватне перезавантаження програм людського розуму для приведення їх у відповідність із сучасними вимогами, які ставляться до когнітивних здібностей економічних агентів, а також створити внутрішньо цілісну і несуперечливу систему економічних знань, яка враховуватиме складність і багатоаспектність розвитку людинорозмірних систем.
Епістемічний баланс нормативної та дескриптивної епістемології в контексті трактування раціональної поведінки може полягати в гіпотезі, яка усуває дихотомію нормативного і позитивного економічного знання та базується на врахуванні структури когнітивних процесів людини, а також зростаючих складності й невизначеності зовнішнього середовища.

Ключові слова: вибір; когнітивне викривлення; когнітивні процеси; раціональність; евристика (с. 3–15).
Бібл. 20; табл. 2.
Список використаної літератури
1. Фетисов Г.Г., Худокормов А.Г. Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков / Всемирное признание: лекции нобелевских лауреатов. – В 5 т. – М. : Мысль, 2004. – Т. 5. – 767 с.
2. Степин В.С. Классика, неклассика, постнеклассика: критерии различения / Постнеклассика: философия, наука, культура. – СПб. : Издательский дом «Мiръ», 2009. – С. 249–295.
3. Разумовський С.А. Раціональність «економічної людини» // Гуманітарний часопис. – 2009. – № 1. – С. 68–77 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/gumc_2009_1_11.
4. Матурана У., Варела Ф. Древо познания: биологические корни человеческого понимания ; [пер. с англ.]. – М. : Прогресс-Традиция, 2001. – 223 с.
5. Вебер М. Образ общества. Избранные сочинения. – М. : Юрист, 1994. – 704 с.
6. Хабермас Ю. Техника и наука как «идеология» ; [пер. с нем.]. – М. : Праксис, 2007. – 116 с.
7. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие ; [пер. с нем.]. – СПб. : Наука, 2001. – 377 с.
8. Левит С.Я. Культурология. XX век: Антолоrия. – М. : Юрист, 1995. – 703 с.
9. Саймон Г. Рациональность как процесс и продукт мышления // TESIS: теория и история экономических и социальных институтов и систем. – 1993. – № 3. – С. 16–38.
10. Саймон Г., Смитбург Д., Томпсон В. Менеджмент в организациях ; [пер. с англ.]. – М. : Экономика, 1995. – 338 с.
11. Ватаманюк О.З. Раціональність поведінки людини в економічній науці: концепція обмеженої раціональності // Економічна теорія та право. – 2018. – № 3. – С. 11–25 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnyua_etp_2018_3_3.
12. Канеман Д., Словик П., Тверски А. Принятие решений в неопределенности: Правила и предубеждения ; [пер. с англ.]. – Харьков : Гуманитарный центр, 2005. – 632 с.
13. Sloman S.A. The empirical case for two systems of reasoning // Psychological Bulletin. – 1996. – № 1. – Р. 3–22.
14. Stanovich K.E., West R.F. Individual differences in reasoning: Implications for the rationality debate? // Behavioral and Brain Sciences. – 2000. – № 5. – Р. 645–726.
15. Evans J.St.B.T. Dual-processing accounts of reasoning, judgment, and social cognition // Annual Review of Psychology. – 2008. – Vol. 59. – Р. 255–278.
16. Безгин К.С. Управление процессом создания ценности на предприятии: полисубъектность и коллаборация : моногр. – Харьков : НТМТ, 2015. – 288 с.
17. Млодинов Л. (Нео)сознанное. Как бессознательный ум управляет вашим поведеним. – М. : Livebook, 2012. – 360 с.
18. Грейвс Ф. Клиентология. Чего на самом деле хотят ваши покупатели ; [пер. с англ.]. – М. : Манн, Иванов и Фербер, 2013. – 160 с.
19. Wegner D.M. The Illusion of Conscious Will. – Cambridge : MA.: The MIT Press, 2002. – 419 p.
20. Кенрик Д., Гришкевичус В. Рациональное животное. Сенсационный взгляд на принятие решений ; [пер. с англ.]. – СПб. : Питер, 2015. – 304 с.
Стаття надійшла до редакції 29 січня 2019 р.

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

УДК 339.562:65.012.8(477)
Т. Г.  В А С И Л Ь Ц І В,
професор, доктор економічних наук,
завідувач відділу соціально-гуманітарного розвитку регіонів
ДУ “Інститут регіональних досліджень 
ім. М. І. Долішнього НАН України”,
вул. Козельницька, 4, 79026, Львів, Україна

© Васильців Тарас Григорович (Vasyltsiv Taras), 2019; 
e-mail: tgvas77@ukr.net,

Р. Л.  Л У П А К,
доцент, доктор економічних наук,
професор кафедри економіки
Львівського торговельно-економічного університету,
вул. Туган-Барановського, 10, 79005, Львів, Україна

© Лупак Руслан Любомирович (Lupak Ruslan), 2019; 
e-mail: economist_555@ukr.net

СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ПОЛІТИКИ ІМПОРТОЗАМІЩЕННЯ В УКРАЇНІ:
РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Резюме
Розглянуто сутнісно-змістові характеристики імпортозаміщення, зокрема, з урахуванням регіональної специфіки та зорієнтованості на економічну безпеку держави. Виділено протекціоністський і ліберальний погляди на політику імпортозаміщення. Зроблено висновок, що регіональна політика імпортозаміщення є окремим невід’ємним напрямом державної політики, що реалізується з метою подолання системних ризиків і загроз імпортозалежності внутрішньорегіонального та локальних ринків і реалізується із застосуванням комплексу механізмів, інструментів і заходів, доступних, найбільш прийнятних та ефективних на регіональному рівні. Значна роль відводиться узагальненню світового досвіду державного регулювання імпортозаміщення, що особливо важливо у контексті формування та реалізації в Україні державної політики у цій сфері.
Результати аналізу підтвердили високий рівень імпортозалежності внутрішнього ринку України та виражені тенденції до її посилення і зростання загроз економічній безпеці держави. Здійснено оцінку та виявлено особливості імпортозалежності за регіонами, що засвідчило надмірну територіально-просторову диференціацію та високу критичність масштабів і тенденцій внутрішньорегіонального споживання імпортних товарів в Україні. Високий рівень імпортозалежності притаманний усім регіонам держави, адже частка імпорту у внутрішньому споживанні перевищила критичне значення у 13 регіонах, середньодержавне – у шести, перебувала в межах оптимального значення – у трьох.
Показана системність проблеми імпортозаміщення передбачає необхідність вироблення стратегії державної політики у цій сфері, зокрема, з урахуванням регіональних особливостей. На основі попереднього групування регіонів України за характеристиками імпортної залежності та потенціалу її протидії запропоновано стратегічні рішення щодо політики протидії імпортозалежності, розвитку внутрішнього ринку та зміцнення економічної безпеки держави.

Ключові слова: імпортозаміщення; регіональна політика; економічна безпека держави; імпортозалежність; інструменти та засоби (с. 16–32).
Бібл. 12; рис. 3; табл. 3.
Список використаної літератури
1. Геєць В.М. Інституційна обумовленість інноваційних процесів у промисловому розвитку України // Економіка України. – 2014. – № 12. – С. 4–19.
2. Амоша О.І., Аптекар С.С., Білопольський М.Г., Юрій С.Ш. та ін. Структурні реформи економіки: світовий досвід, інститути, стратегії для України : моногр. – Тернопіль : Економічна думка ТНЕУ, 2011. – 848 с.
3. Ринки реального сектора економіки України: структурно-інституціональний аналіз : моногр. ; [за ред. В.О. Точиліна]. – К. : Інститут економіки та прогнозування НАН України, 2009. – 640 c. 
4. Геєць В.М., Шинкарук Л.В, Артьомова Т.І. та ін. Структурні зміни та економічний розвиток України : моногр. ; [за ред. Л.В. Шинкарук]. – К. : Інститут економіки та прогнозування НАН України, 2011. – 696 c.
5. Мельник Т.М., Пугачевська К.С. Імпортозалежність економіки України і пріоритети селективного імпортозаміщення // Економіка України. – 2016. – № 4. – С. 29–44.
6. Мазаракі А., Мельник Т. Імпорт та перспективи імпортозаміщення в Україні // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. – 2012. – № 6. – С. 5–15.
7. Долішній М. І. Регіональна політика на рубежі ХХ–ХХІ століть: нові пріоритети : моногр. – К. : Наукова думка, 2006. – 512 c.
8. Власюк О.С. Національна безпека України: еволюція проблем внутрішньої політики : вибр. наук. праці. – К. : НІСД, 2016. – 528 с.
9. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети : моногр. ; [за ред. З.С. Варналія]. – К. : НІСД, 2007. – 820 с.
10. Державне управління регіональним розвитком України : моногр. ; [за заг. ред. В.Є. Воротіна, Я.А. Жаліла]. – К. : НІСД, 2010. – 288 с.
11. Проблеми, напрями та чинники сприяння розвитку внутрішнього ринку України (реальний сектор економіки) : моногр. ; [за ред. А.І. Даниленка, Л.В. Дейнеко, В.О. Точиліна]. – К. : Ін-т екон. та прогнозув.  НАНУ, 2013. – 292 с.
12. Горбулін В.П., Качинський А.Б. Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки : моногр. – К. : НІСД, 2010. – 288 с.
Стаття надійшла до редакції 26 березня 2019 р.

ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ
УДК 336.1: 339.7
В. П.  К У Д Р Я Ш О В,
професор, доктор економічних наук,
завідувач відділу державних фінансів ДННУ «Академія фінансового управління»,
бул. Дружби народів, 38, 01014, Київ, Україна

© Кудряшов Василь Павлович (Kudryashov Vasyl), 2019;
e-mail: kvp.kudrya@gmail.com

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗРОБЛЕННЯ ПАКЕТА ФІСКАЛЬНИХ ПРАВИЛ ДЛЯ УКРАЇНИ

Резюме
Фіскальні правила віднесено до одного з провідних механізмів управління державними фінансами, який перебуває в процесі модернізації. Їх використання має велике значення в більшості країн і спрямовується на підвищення фіскальної відповідальності урядів, посилення контролю за проведенням фіскальної політики з боку незалежних інституцій, а також наднаціональних органів, розширення транспарентності бюджетних операцій. Зроблено висновок, що з метою підвищення якості фіскальної політики Україна потребує впровадження фіскальних правил. Вони мають ураховувати досвід зарубіжних держав та особливості розвитку нашої країни. Цілий ряд стратегічних документів, прийнятих в Україні, спрямовано на застосування фіскальних правил, проте їх упровадження гальмується. Необхідними визнано розширення та уточнення вітчизняних фіскальних правил (з урахуванням досвіду їх оновлення в ЄС та особливостей управління державними фінансами в Україні). Фіскальні правила потрібно перетворити на працюючі шляхом установлення порядку застосування у практичній діяльності, регламентування повноважень і зобов’язань учасників їх проведення, затвердження процедур імплементації в бюджетних процесах. 
Окремі прийняті положення щодо обмежень фіскальної політики є лише першими кроками впровадження фіскальних правил у нашій країні. Їх використання передбачає розроблення та імплементацію цілого комплексу законодавчих актів, внесення змін до механізмів державного управління та бюджетних процедур. Застосування фіскальних правил потребує чіткого визначення цілей і завдань фіскальної політики на середньо- та довгострокові періоди, виключає допущення різких змін інфляції та валютного курсу, утримання високого рівня бюджетної централізації й тиску програм фінансування на субсектори державного управління. Внесення обмежень, спрямованих на проведення фіскальної консолідації, не повинно шкодити економічному зростанню та підтримці фінансової стабільності. Запропоновано запровадити в Україні чотири фіскальних правила. При цьому їх застосування має здійснюватися поетапно, з урахуванням формування необхідної інфраструктури, нормативно-правового забезпечення, прийняття належних процедур і поступового перенесення на всі субсектори державного управління.

Ключові слова: фіскальні правила; фіскальна політика; управління державними фінансами; фіскальна відповідальність; транспарентність бюджетних операцій; імплементація фіскальних правил (с. 33–54).
Бібл. 10; рис. 1; табл. 4.
Список використаної літератури
1. Кудряшов В.П. Управління бюджетними операціями з урахуванням фіскальних правил // Фінанси України. – 2018. – № 12. – С. 31–51.
2. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки ; [за ред. В.М. Федосова]. – К. : Либідь, 2000. – 654 с.
3. Iefimenko T. Fiscal reforms and sustainable development in Ukraine // Фінанси України. – 2016. – № 3. – С. 7–14.
4. Bogdan T., Landesmann M. From fiscal austerity towards growth-enhancing fiscal policy in Ukraine [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://wiiw.ac.at/from-fiscal-austerity-towards-growth-enhancing-fiscal-policy-in-ukraine-dlp-4189.pdf.
5. Гасанов С.С., Кудряшов В.П., Балакін Р.Л. Наднаціональні фіскальні правила та координація бюджетної політики в Європейському Союзі // Фінанси України. – 2019. – № 3. – С. 37–55.
6. Соколовська А.М. Шляхи реформування податкової системи України // Фінанси України. – 2014. – № 12. – С. 103–121.
7. Cangiano M., Curristine T., Lazare M. Public Financial Management and its Emerging Architecture. – Washington, D.C. : IMF, 2013. – 468 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.imf.org/external/np/exr/bforums/2013/pfm/pdf/excerpt.pdf.
8. Кудряшов В.П. Фіскальні правила та коригування бюджетної політики // Економіка України. – 2018. – № 11-12. – С. 47–59.
9. Lledó V., Yoon S., Fang X., Mbaye S., Kim Y. Fiscal rules at a glance [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.imf.org/external/datamapper/fiscalrules/Fiscal%20Rules%20at%20a%20Glance%20-%20Background%20Paper.pdf.
10. Colasanti F. Economic policy co-ordination in Stage II of Economic and Monetary Union [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://resume.uni.lu/story/economic-policy-co-ordination-in-stage-ii-of-economic-and-monetary-u/.
Стаття надійшла до редакції 9 квітня 2019 р.

УДК 336.71-368.91
О. В.  К Л И М Е Н К О,
головний спеціаліст відділу захисту прав споживачів
департаменту страхового регулювання та нагляду
Національної комісії, що здійснює державне регулювання
у сфері ринків фінансових послуг,
вул. Б. Грінченка, 3, 01001, Київ, Україна

© Клименко Ольга Вікторівна (Klymenko Olga), 2019;
e-mail: polys5563@gmail.com
НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ СТРАХУВАННЯ

Резюме
Проаналізовано стан ринків небанківських фінансових послуг на прикладі діяльності ринку страхування. Виявлено особливості та напрями його розвитку. Розглянуто функціонування страхових компаній на ринку України та показники страхової діяльності за 2018 р. і на початку 2019 р. На основі аналізу визначено проблеми діяльності страхового ринку, які стримують його розвиток. Страховий ринок України поступово просувається в позитивному напрямі, має значний потенціал для подальшого розвитку, але поки що істотно поступається аналогічним ринкам демократично та економічно розвинутих країн. Досліджено роль ринку страхування в соціально-економічному розвитку регіонів. Показано, що стабільність у функціонуванні ринку послуг страхування прямо залежить від стану економіки України, ВВП, розмірів середньої заробітної плати та середньої пенсії. Головним фактором, який стримує швидке зростання цього ринку, є низький платоспроможний попит населення на страхові послуги. Специфіка страхового ринку потребує, поряд з розглядом цього сектору небанківських фінансових послуг у цілому по державі, ще й деталізації нюансів діяльності суб'єктів, які функціонують у регіонах України. Для підвищення захисту споживачів страхових послуг органам державного регулювання необхідно вжити заходів щодо звільнення ринку від проблемних, неплатоспроможних, недобросовісних страхових компаній, а також встановлення економічно обґрунтованого рівня винагороди посередникам і регламентування їх діяльності.
Головне завдання на шляху розвитку інституцій небанківських фінансових послуг, зокрема, ринку страхування полягає в підвищенні довіри до них з боку громадян України та в інтеграції нормативно-правової бази у цій сфері в європейську законодавчу систему. Показано, що основним завданням подальшого розвитку зазначених ринків у країні є підвищення їх прозорості, капіталізації, ліквідності.
Розглянуто показники концентрації вітчизняного страхового ринку. Проаналізовано зв'язок між концентрацією ринку та кількістю страхових компаній на ньому. Для покращення глибини і достовірності оцінки концентрації на страховому ринку України пропонується ввести коригуючі коефіцієнти до граничних значень індексу Герфіндаля – Гіршмана.

Ключові слова: держава; небанківські фінансові послуги; страхування; проблеми страхового ринку; конкуренція; розвиток (с. 55–70).
Бібл. 18; рис. 2.
Список використаної літератури
1. Клименко О.В. Ринок небанківських фінансових послуг України в умовах кризового стану економіки // Економіка України. – 2016. – № 7. – С. 33–45.
2. Пурій Г.М. Страховий ринок України: сучасний стан та проблеми розвитку // Електронний журнал "Ефективна економіка". – 2018. – № 10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6609.
3. Ніколаєва А.М. Роль ринку фінансових послуг у соціально-економічному розвитку регіонів: теоретичний аспект // Економічний форум. – 2017. – № 2. – С. 318–326.
4. Пацурія Н.Б., Войцеховська І.М., Головачова А.С. Правове регулювання у сфері страхування та перестрахування: проблеми теорії та практики : моногр. – К. : Ліра-К, 2017. – 256 с.
5. Віленчук О.М. Теоретико-методичні засади дослідження страхування як економічної категорії // Економіка України. – 2015. – № 7. – С. 18–28.
6. Третьякова Г. Страховий ризик. Які зміни суттєво вплинуть на роботу страховиків, і чим це загрожує ринку // Дзеркало тижня. – 2019. – № 4. – С. 6.
7. Шірінян А.С., Шірінян Л.В. Конкурентоспроможність ринку банківських послуг України: фактор масштабу // Економіка України. – 2019. – № 2. – С. 37–48.
8. Малікова І.П. Оцінка концентрації страхового ринку України, її зв’язок з процесом монополізації та конкуренції // Науковий вісник Херсонського державного університету. – Сер. : Економічні науки. – 2017. – Вип. 23. – Ч. 3. – С. 76–79.
9. Абакуменко О.В. Моделювання рівня конкуренції на фінансовому ринку України // Бізнесінформ. – 2013. – № 5. – С. 302–310.
10. Золотарьова О.В. Ключові тенденції та пріоритети розвитку ринку страхових послуг в Україні // Економіка і суспільство. – 2017. – № 11. – С. 413–420.
11. Гаманкова О.О. Інформаційні вади дослідження ступеня монополізації ринку страхових послуг України // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 10. – С. 80–87.
12. Диба В.А. Сучасний стан та перспективи розвитку страхових компаній України // Економіка та держава. – 2016. – № 11. – С. 80–83.
13. Залетов А.Н. Страхование в Украине. – К. : Международная агенция BeeZone, 2002. – 452c.
14. Клименко О.В. Розвиток системи регулювання ризиків небанківських фінансових послуг // Економіка України. – 2014. – № 5. – С. 58–69.
15. Клименко О.В. Стійкість і стабільність ринків небанківських фінансових послуг України // Економіка України. – 2017. – № 7. – С. 49–63.
16. Шірінян Л.В., Шірінян А.С. Методологія комплексної оцінки відкритості ринків банківських і страхових послуг України // Економіка України. – 2017. – № 12. – С. 34–51.
17. Головко-Марченко І.С. Сутність поняття конкурентоспроможність підприємства // Экономика предприятия. Технический аудит и резервы производства. – 2013. – № 5/3 (13). – С. 46–48.
18. Зінчик С.М., Момот О.М. Поняття конкурентоспроможності як економічної категорії суспільного розвитку / Актуальные вопросы повышения конкурентоспособности государства, бизнеса и образования в современных экономических условиях : межд. научно-практ. интернет-конф. – Полтава, 14–15 февраля 2013. – С. 1/2–2/2.
Стаття надійшла до редакції 19 липня 2019 р.

СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ В ПРАКТИЦІ УПРАВЛІННЯ

 УДК 316.334:35.072.1(438)(477)
М. П. Б У Т К О,
професор, доктор економічних наук, 
завідувач кафедри менеджменту та державної служби

 © Бутко Микола Петрович (Butko Mykola), 2019; 
e-mail: butko.mykola@ukr.net,

А. М. Р Е В К О,
доцент, кандидат економічних наук,
доцент кафедри соціальної роботи

© Ревко Альона Миколаївна (Revko Alona), 2019; 
e-mail: alohaha19@gmail.com

Чернігівський національний технологічний університет,
вул. Шевченка, 95, 14035, Чернігів, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІОГУМАНІТАРНОГО ПРОСТОРУ 
В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО УПРАВЛІННЯ: 
ДОСВІД ПОЛЬЩІ ТА УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Резюме
Розкрито, що сучасна стратегія сталого розвитку України має передбачати розбудову національно консолідованого, духовно-інтелектуального, відкрито демократичного, культурно розмаїтого, креативно-інформаційного суспільства, де головною домінантою виступає гармонізація соціального середовища з активними горизонтальними і вертикальними зв’язками, які базуються на всебічно вивіреному інституціональному забезпеченні. Метою такої стратегії, з урахуванням втрати значної частини економічного потенціалу, трагічних жертв і міграції з Криму і Сходу України, є забезпечення національної ідентичності, історичної соборності, всебічної самореалізації, соціалізації та гідного рівня життя, безпеки, формування інноваційно динамічної економіки і системи вітчизняної освіти, науки, культури, медицини, фізичної культури і спорту, відпочинку, інформаційної інтеграції української нації у цивілізований світ. Метою даної статті є дослідження особливостей прояву соціогуманітарного простору на сталий розвиток регіонів України та розробка просторової моделі організації соціальної інфраструктури в умовах децентралізованого управління на основі досвіду Польщі. Визначено структурно функціональну та просторово регулюючу компоненти соціогуманітарного простору. Встановлено, що заклади та інститути соціальної інфраструктури характеризуються диверсифікованими властивостями, які є базою для визначення просторової моделі організації соціальної інфраструктури. Ця модель залежить від взаємозв’язку інфраструктурних закладів з простором, що обслуговується, а також від кількості та структури населення цього простору. Показано, що на основі польського досвіду розроблено просторову модель організації соціальної інфраструктури соціогуманітарного простору України, яка базується на чіткому розмежуванні завдань, обов’язків і відповідальності між органами центральної влади та місцевого самоврядування. Визначено вектори модернізації соціальної інфраструктури соціогуманітарного простору регіонів України.

Ключові слова: соціогуманітарний простір; соціальна інфраструктура; субсидіарність; децентралізація; місцеве самоврядування; просторова модель соціальної інфраструктури (с. 71–88).
Бібл. 15; рис. 5; табл. 1.
Список використаної літератури
1. Wolff  K.H. The Sociology of Georg Simmel / The Free Press. – Illinois : Glencoe, 1950. 
2. Ledrut R. La Forme et le Sens dans la Société // Librairie des Méridiens. – 1984. – 192 p.
3. Jałowiecki B. Przestrzeń społeczna / Encyklopedia socjologii. – Т. 3. – Warszawa : Oficyna Naukowa, 2000.
4. Пепа Т.В., Чернюк Л.Г. Інфраструктурне забезпечення соціального розвитку регіонів України (методолого-організаційний аспект) : моногр. – Вінниця : Едельвейс і К, 2015. – 280 с.
5. Вовканич С.Й. Соціогуманістичні імперативи трансформації гуманітарної політики в умовах гібридної війни і загроз буттю українськості : препринт наук. доп. – Львів : ДУ «Інститут регіональних досліджень ім. М.І. Долішнього НАН України», 2018. – 25 с.
6. Соціогуманітарний простір і розвиток продуктивних сил України: методологічні аспекти визначення взаємодії : моногр. ;  [наук. ред. М.А. Хвесик].– К. : НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України, 2009. – 92 с.
7. Kupiec L., Gołębiowska A., Wyszkowska D. Gospodarka przestrzenna. – T. IV : Infrastruktura społeczna. – Białystok : Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstiku, 2004. – 246 s.
8. Москаленко С. О. Актуальні проблеми державного управління у контексті формування та розвитку соціогуманітарного простору в Україні / Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ ; [голов. ред. М.М. Іжа]. – Вип. 3 (55). – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2013. – C. 97–101.
9. Бандур С.І., Заяць Т.А. , Куценко В.І.  Соціальний розвиток України: сучасні трансформації та перспективи : моногр. – Черкаси : Брама–Україна, 2006. – 620 с.
10. Kokocińska K. Polityka regionalna w Polsce i w Unii Europejskiej. – Poznań : Wydawnictwo Naukowe UAM, 2009. – 204 s.
11. Dahlke P. Samorząd terytorialny w procesie kształtowania rozwoju gospodarczego regionu na przykładzie województwa wielkopolskiego. – Piła : Państwowej Wyższej Szkoły Zawodowej im. Stanisława Staszica, 2017. – 248 s. 
12. Szetela P. Rola samorządu terytorialnego w polskim systemie ochrony zdrowia: organizator, podmiot tworzący oraz płatnik // Zdrowie Publiczne i Zarządzanie. – 2015. – Nr. 13 (1). – S. 55–68.
13. Herbst M. Decentralizacja oświaty. – Warszawa : Biblioteczka Oświaty Samorządowej. – 2012. – Nr. 7. – 274 s.
14. Głowacki J. Finansowanie kultury i zarządzanie instytucjami kultury. – Kraków : Uniwersytet Ekonomiczny, Małopolska Szkoła Administracji Publicznej, 2007. – 274 s.  
15. Бутко М.П., Ревко А.М. Соціальна інфраструктура як каталізатор модернізації соціогуманітарного простору регіонів України // Регіональна економіка. – 2017. – № 4 (86). – С. 28–37.
Стаття надійшла до редакції 6 березня 2019 р.
_____

НАУЦІ ВІДДАНИЙ ОРФЕЙ (ПАМ'ЯТІ БОРИСА ЙОСИПОВИЧА ПАСХАВЕРА)(с. 89–90)
______

РЕЗЮМЕ (англійською мовою) (с. 91-94)
_______

РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ (с. 95-96)
 


» Усi новини
Новини
Вийшов друком журнал № 9-10, 2019
№ 9-10, 2019 р. УДК 338:339:669.1 (477) О. І.  А М О Ш А, професор,... »
Вийшов друком № 7-8, 2019 р.
№ 7-8, 2019 р. ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 658.012.23 К.... »
Вийшов друком журнал № 6, 2019 р.
  № 6, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК... »
Вийшов друком журнал № 5, 2019 р.
Змiст № 5, 2019 УКРАЇНА І МВФ: ОСНОВИ СПІВРОБІТНИЦТВА С. О. ... »
Вийшов друком журнал № 4, 2019
№ 4, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 621.6:620.91-0.49.34 А.В. ... »
Вийшов друком журнал № 3, 2019 р.
№ 3, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК... »
Вийшов друком журнал № 2, 2019 р.
№ 2, 2019 р.     УДК 330.101  П. С.  Є Щ Е... »
Вийшов друком журналу № 1, 2019 р.
№ 1, 2019 р.   УДК 338.2; 330.101; 330.8 В. М.  Г Е Є... »
Вийшов друком журнал № 11-12, 2018
№ 11-12, 2018 р.   УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА   УДК... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE