Архів

13.06.2019

Вийшла електронна версiя № 5, 2019 р.

Кiлькiсть переглядiв: 165

Змiст № 5, 2019

УКРАЇНА І МВФ: ОСНОВИ СПІВРОБІТНИЦТВА

С. О.  К О Р А Б Л І Н,
член-кореспондент НАН України,
доктор економічних наук, заступник директора
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного, 26, Київ, 01011, Україна,

Кораблін Сергій Олександрович (Korablin Sergii), 2019;
e-mail: skorablin@ukr.net

ЩОДО ОКРЕМИХ АСПЕКТІВ ВЗАЄМОВІДНОСИН УКРАЇНИ З МВФ

З огляду на неоднозначність і важливість питань співробітництва України з МВФ, дуже актуальними є напрацювання провідних науковців з цієї теми. Саме цим проблемам і був присвячений Міжнародний науковий семінар, який проводився в ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» 10 жовтня 2018 р. Позиції окремих вчених публікуємо в цьому номері журналу  (с. 3–5).

УДК 339.97; 339.923
О. І.  П Е Т Р И К,
доктор економічних наук, член Ради НБУ,
заступник директора Ради директорів МВФ від України (2013–2017 рр.),
професор кафедри фінансів, банківської справи та страхування
ДВНЗ «Університет банківської справи»,
вул. Андріївська, 1, 04070, Київ, Україна

© Петрик Олександр Іванович (Petryk Oleksandr), 2019;
e-mail: painbu@gmail.com

УКРАЇНА ТА МВФ: ОСНОВНІ АСПЕКТИ СПІВРОБІТНИЦТВА

Резюме
МВФ з моменту свого заснування у 1944 р. весь час еволюціонував разом з розвитком світової економіки. Тим не менше, його місія залишилася незмінною – забезпечити стабільність світової монетарної системи, яка дозволяла б країнам дотримуватись єдиного стандарту і сприяла б світовій торгівлі, економічному зростанню і підвищенню життєвих стандартів населення всіх країн.
МВФ виконує три основні функції: нагляд і моніторинг світової економіки та економіки країн-членів (surveillance); надання фінансової допомоги країнам-членам (lending); економічні дослідження та надання технічної допомоги країнам-членам (capacity development).
Фінансові ресурси Фонду базуються на фінансових внесках (квотах кожної країни-члена) і відносній позиції країни у світовій економіці. Розмір квоти визначає право голосу або питому вагу голосу країни у процесі прийняття рішень МВФ.
Набір основних програм Фонду на сучасному етапі значно розширився і більшою мірою відповідає потребам світової економіки. Основними програмами фінансової допомоги МВФ є:
– домовленості про кредит «стенд-бай» (Stand-by); 
– програма розширеного кредитування (Extended Fund Facility – EFF); 
– гнучка кредитна лінія (Flexible Credit Line – FCL); 
– лінія запобіжної підтримки ліквідності (Precautionary and Liquidity Line – PLL); 
– швидкий фінансовий інструмент (Rapid Financing Instrument – RFI). 
У жовтні 2018 р. МВФ та українська влада оголосили про започаткування нової програми Stand-by, яка має замінити існуючу. Однак для її початку Верховна Рада повинна затвердити бюджет у межах, передбачених програмою. Інші умови – створення постійно діючого механізму коригування цін на газ для населення та посилення боротьби з корупцією.

Ключові слова: Міжнародний валютний фонд; програми фінансування МВФ; кредити «стенд-бай» для України (с. 6–18).

Бібл. 5; рис. 2; табл. 1.
Список використаної літератури
1. Петрик О. Програми МВФ: досвід окремих країн та перспективи для України // Журнал європейської економіки. – 2017. – Т. 16. – № 4 (63). – С. 480–503.
2. Stiglitz J. Globalization and Its Discontents. – N. Y. : Norton Print, 2002. – 280 р.
3. Sachs J. The IMF is a power unto itself // The Financial Times. – 1997. – 11 December.
4. Кораблін С. Навіщо нам гроші МВФ? // Дзеркало тижня. – 2016. – № 30.
5. Khan M., Sharma S. IMF conditionality and country ownership of programs / IMF Working Paper No. 01/142. – Washington D.C. : IMF, 2001.
Стаття надійшла до редакції 12 квітня 2019 р.

УДК 339.97; 339.923
JEL F33
О.М.  Ш А Р О В,
професор, доктор економічних наук,
головний науковий співробітник
сектору міжнародних фінансових досліджень
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна

© Шаров Олександр Михайлович (Sharov Oleksandr), 2019;
e-mail: alexsharov7@gmail.com

«ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ», АБО ІСНУЮЧІ ПІДХОДИ ДО СПІВПРАЦІ З МВФ ТА РЕАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ

Резюме
Україна стала членом МВФ у вересні 1992 р., невдовзі після проголошення незалежності у 1991 р. Проте насправді шлях до МВФ був значно довшим, оскільки він починався з моменту створення Фонду як спеціалізованої установи ООН, засновником якої також була Україна. За період членства наша країна неодноразово зверталася до МВФ за різною допомогою – як технічною, так і фінансовою. Утім, в Україні існує нерозуміння завдань і порядку функціонування Фонду (і серед пересічних громадян, і в колі політиків), що вимагає пояснень з тим, щоб зруйнувати певні міфи в цьому питанні.
Перший з міфів стверджує, що МВФ виконує роль глобального «тіньового уряду», тоді як насправді це організація, в якій усі члени (в тому числі Україна) можуть і повинні відігравати відповідну роль. У зв’язку з цим істотно зростає роль економічної дипломатії в налагодженні відносин як з МВФ, так і з окремими його членами. При цьому МВФ – це не «міжнародний банк», який намагається отримати від країн великі проценти, а, скоріше, міжнародна «каса взаємодопомоги», якою потрібно вміти користуватися. Проте відсутність кредитних програм з країною-членом – зовсім не обов’язково є поганим сигналом для неї. Багато країн вдало реформували свої економіки без отримання фінансової допомоги з боку МВФ.
Важливо розуміти, що МВФ не нав’язує свої умови кредитування, а бере до відома ту програму, яку насправді розробляє (принаймні, має розробляти) уряд країни-реципієнта. Нарешті, МВФ співпрацює не тільки з урядами країн-членів, але й з інститутами громадянського суспільства. Звісно, якщо вони здатні відповідним чином впливати на свої уряди.
Отже, вірне розуміння правил Фонду – зафіксованих у численних документах – може допомогти значно підвищити ефективність відносин України з МВФ.

Ключові слова: Міжнародний валютний фонд; співробітництво; уряд; міжнародні кредити (с. 19–27).

Бібл. 5.
Список використаної літератури
1. Mikesell R.F. The Bretton Woods Debates: A Memoir. – Princeton : Princeton University, 1994. – No. 192. – 68 p.
2. Войнович В.Н. Антисоветский Советский Союз. – М. : Материк, 2002. – 104 с.
3. James H. International Monetary Cooperation since Bretton Woods. – N. Y. : International Monetary Fund Oxford University Press, 1996. – 742 p.
4. Griffith-Jones S. The Role and Resources of the Fund / Problems of International Money ; [ed. by M. Posner]. – Washington D.C. : IMF, 1986 – 191 p.
5. Кузнецов В. Отношения России с МВФ // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – № 7. – С. 46–52. 
6. Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем. – К. : Пульсари, 2012. – 286 с. 
7. Thirkell-White B. The IMF and the Politics of Financial Globalization – Basingstoke : Palgrave Macmillan, 2005. – 278 p.
Стаття надійшла до редакції 12 квітня 2019 р.

УДК 339.97; 339.923
О. О.  Б О Р З Е Н К О,
професор, доктор економічних наук, 
завідувачка сектору міжнародних фінансових досліджень
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна

© Борзенко Олена Олександрівна (Borzenko Olena), 2019; 
e-mail: slozko2003@ukr.net
ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ КВОТ ПІСЛЯ РЕФОРМИ МВФ:
ЗМІНИ В ЄДИНОМУ ПАКЕТІ

Резюме
Міжнародний  валютний фонд зберігає  плани щодо завершення  перегляду своїх  квот для країн у 2019 р. Квота країни у МВФ визначає  розмір  її  фінансових  зобов’язань перед Фондом, від неї  залежить кількість голосів у Фонді та доступ країни до фінансування.  Востаннє ці частки перерозподілялись у 2010 р. у рамках 14-го перегляду квот, коли  сукупний  капітал МВФ було  збільшено на 100%, а на користь  країн, що розвиваються,  було  передано 6% квот. Проте  загальна частка країн, що розвиваються,   становить  у Фонді тільки 42,5%, решта (57,5%) належить  розвинутим  країнам.   G20 раніше затвердила «дорожню карту», за якою до 2019 р.  квоти  країн – акціонерів у МВФ мають бути  перерозподілені за новою  формулою.  Країни з економіками, що розвиваються,  повинні отримати більше  ваги у цьому  інституті, створеному для підтримки  фінансової  стабільності  його  учасників, а традиційні  акціонери – втратити  свою частину.  Проте  раніше  цю формулу погодити не вдалося через  протидії США. Так, на даний час допустиме відношення обсягу боргу до ВВП у більшості країн переглядається у бік підвищення, причому ці зміни є найбільш помітними в державах з ринками, що  формуються. Очікується, що для таких країн показник боргу може перевищити рівень, який спостерігався на початку глобальної фінансової кризи 2008–2009 рр. Уразливими залишаються і розвинуті країни, боргове навантаження яких перевищує 100% ВВП. Як наслідок, підвищується ймовірність тривалого збереження низьких темпів зростання ВВП. Свого часу "група Купера" відмовилася від використання показника боргу, вважаючи, що він може викликати певні "моральні проблеми":  держави будуть заінтересовані в нарощуванні заборгованості з метою збільшення своєї квоти у МВФ. 

Ключові слова: МВФ; квоти; позиції країн; G20 (с. 28–40).

Бібл.10; формул 9.
Список використаної літератури
1. Прокофьев И.В., Каратаев С.В., Трошин Н.Н., Абаев Л.Ч. О взглядах экспертов БРИКС на реформирование Международного валютного фонда / Российский институт стратегических исследований. – 2016  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://riss.ru/bookstore/monographs/report-2/. 
2. Bradlow D.D. The governance of the IMF: the need for comprehensive reform [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://173.254.126.101/gtwofouo/wp-content/uploads/2014/03/Bradlow-1.pdf.
3. Buira A. The governance of the IMF in a global economy [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://g24.org/wp-content/uploads/2016/01/The-Governance-of-the-IMF-in-a-Global-Economy.pdf.
4. Christine Lagarde for breathing space before next round of IMF reforms // The Economic Times. – 2016. – March 13 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://economictimes.indiatimes.com/news/economy/policy/christine-lagarde-for-breathing-space-before-next-round-of-imf-reforms/articleshow/51381704.cms. 
5. Cooper R.N., Truman E.M. The IMF Quota Formula: Linchpin of Fund Reform [Електронний ресурс]. –  Режим доступу : https://piie.com/publications/pb/pb07-1.pdf.
6. Enevoldsen T. IMF quotas. – Danmarks Nationalbank : Monetary Review. – Quarter 4. – 2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.nationalbanken.dk/en/publications/Documents/2000/12/kvo4_00uk.pdf.
7. Gade T.P., M.-Thagaard Sune, Thomsen С.R. Voice and representation in the IMF. – Danmarks Nationalbank : Monetary review. – 2nd Quarter. – 2015 [Електронний ресурс]. –  Режим доступу : https://www.nationalbanken.dk/en/publications/Documents/2015/06/Voice%20and%20Representation%20in%20the%20IMF.pdf.
8. Kruger M., Lavigne R., McKay J. The Role of the International Monetary Fund in the Post-Crisis World. – Bank of Canada : Staff Discussion Paper. – 2016. – February [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bankofcanada.ca/wp-content/uploads/2016/02/sdp2016-6.pdf.
9. Vestergaard J., Wade R.H. Establishing a New Global Economic Council: Governance Reform at the G20, the IMF and the World Bank // Global Policy. – 2012. – Vol. 3. – Iss. 3. – Р. 257–269.
10. Skala M., Thimann Ch., Wölfinger R.  The search for Columbus' egg: finding a new formula to determine quotas at the IMF // ECB. Occasional paper series. – № 70.  – 2007. – August [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.ecb.europa.eu/pub/pdf/scpops/ecbocp70.pdf?d894b1e7e8982295381a1a64cdd5f270.
Стаття надійшла до редакції 12 квітня 2019 р.

УДК 336.025:339
О. В. П Л О Т Н І К О В, 
професор, доктор економічних наук, 
 Заслужений економіст України, 
провідний науковий співробітник сектору 
міжнародних фінансових досліджень
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна

© Плотніков Олексій Віталійович (Plotnikov Oleksiy), 2019; 
e-mail: oleksiy.plotnikov@gmail.com

ПРОБЛЕМИ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМИ 
ФІНАНСОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Резюме
Розглянуто існуючі аспекти співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями. Сучасний світ поряд з внутрішніми джерелами фінансування характеризується широким використанням зовнішніх боргових запозичень. Визначено проблеми, які стоять на шляху оптимізації взаємовідносин України та міжнародних фінансових організацій. До них належать, зокрема, такі проблеми: платоспроможності України та зростання зовнішньої заборгованості; неадекватності вимог міжнародних фінансових організацій реаліям економіки України; постійного впливу на діяльність поточного уряду держави; вимог з боку міжнародних фінансових організацій, які перебувають на межі національної безпеки України, а в деяких випадках перетинають цю межу; використання політичних факторів прямої підтримки перебування на посаді різного роду “реформаторів”; оптимізації взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями.     
Окреслено актуальні напрями оптимізації співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями. Показано необхідність вибудовування стратегії взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями з урахуванням поточного стану національної економіки. Можливим напрямом подальших відносин України з міжнародними фінансовими організаціями є перехід від безпосереднього отримання фінансових ресурсів до консультативної та іншої підтримки від цих установ. У сучасних умовах необхідною є переорієнтація співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на досягнення національних інтересів України в самій країні та за її межами. Взаємовідносини України з міжнародними фінансовими організаціями повинні базуватися на оптимізації моделі соціально-економічного розвитку та зміні відповідних акцентів.

Ключові слова: міжнародні фінансові організації; МВФ; співробітництво України і міжнародних фінансових організацій (с. 41–47).

Бібл. 4; табл. 1. 
Список використаної літератури
1. Eaton G. Francis Fukuyama interview: “Socialism ought to come back” / New Statesman. – 2018. – October  17 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.newstatesman.com/culture/observations/2018/10/francis-fukuyama-interview-socialism-ought-come-back?fbclid=IwAR1Cat0Q6oe0NAI_158X4xIl9bkClJlXv_yEQHQRebPvPSlfNN6WgfsLA5o.
2. Плотніков О.В. Ultima ratio економічних реформ. – К. : Кондор, 2003. – 240 с. 
3. Бураковский И.В., Плотников А.В. Мировая экономика: глобальный финансовый кризис. – Харьков : Фолио, 2010. – 415 с.
4. Савчук Н.В. Бюджетні пріоритети України у контексті суспільного вибору : моногр. – К. : КНЕУ, 2014. – 325 с. 
Стаття надійшла до редакції 12 квітня 2019 р.

УДК 336.025:339
Т. О. П А Н Ф І Л О В А, 
кандидат економічних наук, 
старший науковий співробітник,
провідний науковий співробітник сектору 
міжнародних фінансових досліджень
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного 26, 01011, Київ, Україна

© Панфілова Тамара Олександрівна (Panfilova Tamara), 2019;
e-mail: tamara.panfilova@gmail.com

РОЛЬ МВФ ЯК СУБ’ЄКТА ГЛОБАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ 
В РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Резюме
Обґрунтовано положення про те, що поширення кризових явищ у світовій економіці актуалізувало трансформаційні процеси в системі глобального управління, насамперед, щодо функцій і напрямів діяльності МВФ. Серед сучасних напрямів виокремлено: нагляд за міжнародною валютно-фінансовою системою; моніторинг економічної та фінансової політики держав-членів; зміцнення світової системи фінансової безпеки; координацію міжнародного співробітництва та інтеграції. Окреслено потенціальні ризики розвитку світової економіки, в тому числі щодо надвисокого рівня глобального боргу в цілому та його складових зокрема. Показано, що річні доповіді, квартальні огляди і прогнози, прес-релізи МВФ з узагальненими даними про основні тенденції розвитку світової економіки, її окремих регіонів і країн є дуже важливими як для наукового співтовариства, так і для владних структур.
Підкреслено важливість формування нормативно-правового середовища регулювання фіскальної сфери як складового елемента архітектури глобального управління. Розкрито, що поширеним інструментом впливу міжнародних організацій є розроблення модельних (типових або рамкових) актів стосовно регулювання відповідної сфери відносин на національному рівні. Наведено характерні положення окремих актів фіскального характеру.
Зазначено важливість для реформування сектору державних фінансів України положень і стандартів Кодексу належної практики із забезпечення прозорості в бюджетно-податковій сфері та Керівних настанов щодо управління державним боргом, розроблених міжнародними організаціями.

Ключові слова: МВФ; глобальне управління; нагляд; моніторинг; податково-бюджетна прозорість; управління боргом; потенціальні ризики (с. 48–56).

Бібл. 6.
Список використаної літератури
1. Ботон Дж.M., Брэдфорд-мл. К.И. Глобальное управление: новые участники, новые правила. Почему модель ХХ века нуждается в модернизации // Финансы и развитие. – 2007. – Декабрь. – С. 10–14.  
2. Чумаков А.Н. Глобальный мир: проблема управления // Век глобализации. – 2010. – № 2. – С. 3–15.
3. Лукашенко С.В. Роль МВФ в формуванні національної валютної політики. Глобальна роль міжнародних фінансових організацій у періоди економічних криз : матер. засідання круглого столу. – К. : КУТЕП,  2010. – С. 66–79.
4. Лагард К. Непростая ситуация в мировой экономике: три приоритетных направления действий // Пресс-релиз. – 2 апреля 2019 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.imf.org/ru/News/Articles/2019/03/29/sp040219-a-delicate-moment-for-the-global-economy.
5.  Лагард К. Рулить, а не дрейфовать: управление растущими рисками для сохранения курса мировой экономики : Выступление в штаб-квартире МВФ 1 октября 2018 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.imf.org/ru/News/Articles/2018/09/27/sp100118-steer-dont-drift.
6.  Коломієць П.В. Про Податковий кодекс України в контексті «Основ світового податкового кодексу» // Журнал східноєвропейського права. – 2016.– № 30. – С. 29–34.
Стаття надійшла до редакції 17 квітня 2019 р.
УДК 339.97; 339.923
Є. В.  Р Е Д З Ю К,
доцент, кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник сектору 
міжнародних фінансових досліджень
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна

© Редзюк Євгеній Васильович (Redzyuk Evhenii), 2019;
e-mail: redzyuk@gmail.com

СПІВПРАЦЯ З МВФ: ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ КРАЇН СВІТУ І УКРАЇНИ

Резюме
Глобальна економічна система вимагає більшої координації та взаємної узгодженості, щоб не провокувати міжнародні фінансово-економічні кризи. Тому для їх мінімізації функціонує такий потужний орган, як МВФ. У цілому його засновано на неоліберальних північноатлантичних ринкових цінностях, він створює умови для співробітництва між зацікавленими сторонами і захищає його легітимність у довгостроковій перспективі, підвищуючи його ефективність. Не всі країни можуть продуктивно співпрацювати з МВФ, іноді спостерігаються зниження темпів економічного зростання і посилення кризових явищ в їх економіках (Сомалі – 1981 р.; Кенія – 1990-ті роки; Індонезія, Малайзія і Таїланд – 1997 р.; Аргентина – 2001 р. тощо). Проте є і позитивні приклади співпраці країн світу з МВФ (Перу – 1956 р., Мексика – 1956 р., 1982 р. і 1994 р., Португалія – 2011–2014 рр., Камбоджа – 1992 р., Бразилія 2015–2016 рр., Польща – 2009–2011 р., Греція і Кіпр – 2009–2010 рр. тощо). Співпраця з МВФ завжди є певним індикатором реформ і довіри західних інвесторів до країн, з якими співпрацює МВФ. Якщо в країні такі цінності домінують, а державні інститути сформовано повноцінно і неупереджено (ринкове середовище, верховенство права, антимонопольні обмеження, наявність інфраструктури тощо), тоді є можливість взаємовигідно співпрацювати. Без цього співпраця буде неефективною і може не привести до економічного зростання.
Співпраця з МВФ для України станом на 2015–2020 рр. є важливою з огляду на необхідність забезпечення фінансово-економічної стабільності. Таке співробітництво надає можливість зменшити проценти по обслуговуванню і частоту виходу на ринки міжнародних комерційних запозичень. Проте, якщо співпрацю з МВФ не буде продовжено, тоді в Україні збільшаться ризики зростання боргового навантаження на бюджет, дестабілізації курсової політики і, як наслідок, кризових явищ в економіці. Це зумовлює активізацію системних змін і реформ, які дозволять досягти успішних результатів у співпраці України з МВФ.

Ключові слова: Міжнародний валютний фонд; співпраця з МВФ; економічне зростання (с. 57–67).

Бібл. 7.
Список використаної літератури
1. Геєць В.М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку. – К. : Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2009. – 864 с. 
2. Вахненко Т.П. Зовнішньоборгові зобов’язання у системі світових фінансово-економічних відносин. – К. : Фенікс, 2006. – 536 с.
3. Редзюк Є.В. Посилення глобальної нестабільності в міжнародній економіці та її вплив на Україну // Український журнал «Економіст». – 2018. – № 8. – С. 19–22.
4. Bird G., Mylonas J., Rowlands D. The political economy of participation in IMF programs: a disaggregated empirical analysis // Journal of Economic Policy Reform. – 2015. – Vol. 18. – Iss. 3. – P. 221–243. – DOI: 10.1080/17487870.2015.1019289.
5. Muhumed М.M., Gaas S.A. The World Bank and IMF in developing countries: helping or hindering? // International Journal of African and Asian Studies. – 2016. – Vol. 28. – January. – P. 39–49.
6. Oberdabernig D. Revisiting the effects of IMF programs on poverty and inequality // World Development. – 2013. – Vol. 46. – June. – P. 113–142. – DOI: 10.1016/j.worlddev.2013.01.033.
7. Stiglitz J. Globalization and Its Discontents // Norton Paperback. – N. Y. – 2003, 17 April.
Стаття надійшла до редакції 12 квітня 2019 р.

ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АПК

УДК 338.31
Б. Я.  К У З Н Я К,
доктор економічних наук,
професор кафедри міжнародної економіки та маркетингу
Полтавського національного технічного університету 
імені Юрія Кондратюка,
просп. Першотравневий, 24, 36011, Полтава, Україна

© Кузняк Богдан Ярославович (Kuznyak Bogdan), 2019; 
e-mail: kafedra_me@ukr.net

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ І КООПЕРАТИВІВ, ЩО ЇХ ОБСЛУГОВУЮТЬ 

Резюме
Визначено, що найпоширенішою формою організації виробництва є сімейне фермерство. По-перше, воно базується на єдності власності та праці, що породжує інтерес до ефективності господарювання. По-друге, це галузь, де людина має справу з природою, живими організмами, які вимагають особливого догляду, уваги і швидкого реагування на мінливу погоду. З усіма цими нестабільними ситуаціями найуспішніше справляється сам господар і його сім’я. Розкрито, що сучасні фермери – це менеджери, які мають професійну техніку та агрономічну, зоотехнічну, економічну освіту, оскільки без відповідних знань неможливо перемогти в жорсткій конкуренції. Держава підтримує фермерство матеріально, юридично, забезпечує і гарантує право власності.
Обґрунтовано, що важливу роль у розвитку фермерства відіграють обслуговуючі кооперативи, які створюються фермерами, щоб спільно продавати продукцію на внутрішньому і зовнішньому ринках великими партіями за вигідними цінами, а також придбавати засоби виробництва, створювати переробні підприємства. Це дозволить фермерам зосереджуватися на виробництві продукції, вивчати і запроваджувати досягнення науки і техніки, що підвищує ефективність виробництва.
Показано, що в Україні фермерські господарства почали виникати після здобуття незалежності, переходу країни на ринкові умови господарювання. Проте цей процес проходить суперечливо. Стримують розвиток фермерства відсутність паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, державної матеріальної та юридичної підтримки, брак відповідних кадрів, корупція, рейдерство.
Доведено, що важливим для розвитку фермерства є створення обслуговуючих кооперативів. Проаналізовано, що їх розвиток гальмує відсутність державної підтримки, знань про кооперацію, переваг, які вона забезпечує селянам, розуміння суті кооперації вищими органами сільськогосподарських структур.
Розкрито, що треба врахувати світовий досвід розвитку фермерства і обслуговуючих кооперативів і в Конституції України зафіксувати, що основою аграрного устрою є фермерські господарства, які в перспективі повинні стати основним виробником сільськогосподарської продукції, а обслуговуючі кооперативи їх складовою частиною.

Ключові слова: сімейне фермерство; обслуговуючі кооперативи; державна підтримка; прибуток; податок; кредит; освіта (с. 68–78). 

Бібл. 10; табл. 3.
Список використаної літератури
1. Кузняк Б. Проблеми спеціалізації сільського господарства в умовах переходу до ринкової економіки : автореф. дис. … доктора екон. наук. – К., 1991. – 52 с. 
2. Збарський В.К., Збарська А.В. Перспективи розвитку сімейних фермерських господарств України // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2015. – № 11–12. – С. 31–36.
3. Кузняк Б. Основи економічної теорії : навч. посіб. – Вид. 3-тє. – Полтава : ТОВ «АСМІ», 2015. – 393 с.
4. Мазур Г. Удосконалення механізму державного регулювання та стимулювання розвитку агропромислового виробництва // Економіка АПК. – 2013. – № 2. – С. 21–25.
5. Анисенко О.В., Бондаревський Р.О. Сучасний стан фермерських господарств в Україні та їх розвиток // Агросвіт. – 2018. – № 3. – C. 37–40.
6. Кузняк Б. Роль держави в розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів // Економіка і регіон. – 2012. – № 5. – С. 40–44.
7. Кузняк Б.Я. Основи маркетингу : навч. посіб. – Полтава : АСМІ,  2006. – 248 с.
8. Шеремета В. «Фермерський» мільярд // Аграрний тиждень. Україна. – 2017. – № 12 (325). – С. 10–13.
9. Карпенко О.  Фермерство – рік «довгих ножів» // Сільські вісті. – 2016. – 21 січня.
10. Зінченко Р. Щедрі обіцянки// Сільські вісті. – 2019. – 15 березня.
Стаття надійшла до редакції 16 січня 2019 р.

ВИЗНАЧНІ ПОСТАТІ В ЕКОНОМІЧНІЙ ДУМЦІ УКРАЇНИ

УДК 330.556
JEL  Е200, Е210,Е220, Е270, О110, Е650, Е660
І. В.  К Р Ю Ч К О В А,
доктор економічних наук,
 головний науковий співробітник
відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку 
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна

© Крючкова Ірина Володимирівна (Iryna Kriuchkova), 2019;
e-mail: k-iv@hotmail.com

Б.Є. КВАСНЮК ПРО ЗАЛЕЖНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ 
ВІД РІВНЯ ЗАОЩАДЖЕНЬ
 
Резюме
Статтю присвячено видатному вченому Борису Євгеновичу Кваснюку, який у своїх наукових дослідженнях приділяв особливу увагу широкому спектру актуальних проблем економічного зростання, підвищення ефективності державного регулювання економіки, зробив вагомий внесок у теорію економічного зростання, науково обґрунтував базові структурні пропорції ВВП для забезпечення стабільного інвестування економічного зростання в Україні.  У його працях  на високому науковому рівні було викладено теоретичні та методологічні основи формування національних заощаджень, їх специфіку для різних інституційних секторів економіки, показано вплив політики уряду  на рівень споживчих витрат у ВВП і валове нагромадження капіталу. Б.Є. Кваснюк виявив причини коливання в Україні рівня валового заощадження і високу залежність економіки від зовнішнього фінансування та зовнішніх шоків. Задовго до нової кризи 2009 р. вчений попереджав про необхідність державної підтримки вітчизняних виробників, поки вони не підвищать свою конкурентоспроможність до рівня, який забезпечить баланс у зовнішній торгівлі товарами та валютну стабільність. Він також передбачив, що згодом закордонні доходи українців стануть чинником балансування поточного рахунку платіжного балансу, а доходи від прямих іноземних інвестицій – чинником його погіршення, що посилить залежність української економіки від зовнішніх факторів. Праці Б.Є. Кваснюка залишаються актуальними і для нових поколінь дослідників, оскільки розкривають фундаментальні засади економічного розвитку і роль держави в підтримці макроекономічної збалансованості.

Ключові слова: економічне зростання; валове заощадження; інвестиційна криза; валове нагромадження основного капіталу; інституційні сектори економіки; державна підтримка (с. 79–86).

Бібл. 2; рис. 3.
Список використаної літератури
1. Кваснюк Б.Є., Кірєєв С.І., Болховітінова О.Ю. та ін. Національні заощадження та економічне зростання / Ін-т економ. прогнозування. – К. : МП «Леся», 2000. – 304 с.
2. Крючкова І.В. Деструктивні зміни в розподілі валового наявного доходу та напрями державної політики щодо їхнього подолання // Економіка і прогнозування.  – 2013. – № 1. – С. 7–26.
Стаття надійшла до редакції 20 лютого 2019 р.

ДО 70-річчя ЧЛЕНА-КОРЕСПОНДЕНТА НАН УКРАЇНИ В. Д. БАЗИЛЕВИЧА

ВІДОМИЙ ВЧЕНИЙ, ОСВІТЯНИН, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ

(с. 87–89)
____

РЕЗЮМЕ (англійською мовою) (с. 90-94)
____
 
РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ (с. 95-96)

 



» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версiя № 5, 2019 р.
Змiст № 5, 2019 УКРАЇНА І МВФ: ОСНОВИ СПІВРОБІТНИЦТВА С. О. ... »
Вийшла електронна версія журналу № 4, 2019
№ 4, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 621.6:620.91-0.49.34 А.В. ... »
Вийшла електронна версія журналу № 3, 2019 р.
№ 3, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК... »
Вийшла електронна версiя № 2, 2019 р.
№ 2, 2019 р.     УДК 330.101  П. С.  Є Щ Е... »
Вийшла електронна версія журналу № 1, 2019 р.
№ 1, 2019 р.   УДК 338.2; 330.101; 330.8 В. М.  Г Е Є... »
Вийшов друком журнал № 11-12, 2018
№ 11-12, 2018 р.   УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА   УДК... »
Вийшов друком журнал № 10, 2018
№ 10, 2018 р.   В. М.  Г Е Є Ц Ь, професор, доктор економічних... »
Вийшов друком № 9, 2018 р.
№ 9, 2018 р.   УДК 338.656.502 А. А.  М А З А Р А К І, професор,... »
Вийшов друком № 8, 2018
№ 8, 2018 р.   УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА   УДК... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE