Архів

23.03.2019

Вийшла електронна версiя № 2, 2019 р.

Кiлькiсть переглядiв: 211
№ 2, 2019 р.
 
 
УДК 330.101 
П. С.  Є Щ Е Н К О,
професор, доктор економічних наук, 
головний науковий співробітник відділу економічної соціології 
Інституту соціології НАН України,
вул. Шовковична, 12, 01121, Київ, Україна  

© Єщенко Петро Степанович (Eshchenko Petro), 2019; 
e-mail: p.eshchenko@ukr.net

ІНФОРМАЦІЙНА ЕКОНОМІКА – ШАНС ПОБУДОВИ НОВОЇ МОДЕЛІ 
РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА 
ЧИ ІЛЮЗІЯ ШАНСУ?

Резюме
Стаття присвячена дослідженню інформаційної моделі розвитку, яка виникла на межі ХХ і ХХІ ст. у результаті інформаційно-технологічної революції (ІТР). Охарактеризовано інформаційну економіку, її особливості, шляхи формування та суперечності. На основі статистичних даних показано, як вона впливає на соціально-економічне становище різних верств населення в розвинутих країнах і тих, що розвиваються, зокрема в Україні. Доведено, що ІТР, комп’ютеризація та цифровізація всіх сфер суспільного життя в кінцевому підсумку призводить до розпаду наявної зрілої  соціально-економічної системи. Адже вона, відповідно до законів діалектики, стала внутрішньо суперечливою, але  водночас є розвинутим елементом наступної соціально-економічної системи. 
Обгрунтовано, що Україні не вдасться перейти до інформаційної економіки і сформувати нову модель розвитку, якщо не буде усунуто реальних причин провалів здійснюваних у країні реформ. Їх наслідками стали: стагнація, структурні деформації, деіндустріалізація, відплив висококваліфікованих кадрів за кордон, залежність від передових технологій і зовнішніх джерел фінансування, майже суцільна бідність і надмірна диференціація доходів, що відтворює безперервні соціальні суперечності.
Забезпечення переходу України до  інформаційної економіки, на нашу думку, потребує розробки програми стратегічного розвитку країни.  Таку програму слід формувати на базі інтегральної соціальної науки та технологічного обгрунтування, які сприятимуть оновленню виробництва, наближатимуть його до світових стандартів і забезпечать соціально-економічні потреби українського народу відповідно до адекватних сучасних світових нормативів. 

Ключові слова: інформаційна економіка; інноваційна діяльність; інформаційно-цифрові технології; технологічна революція; мережеві спільноти; фінансування інноваційної діяльності; соціально-економічна система; стратегія розвитку; нова модель соціально-економічного розвитку (с. 3–21).

Бібл. 17; табл. 2; рис. 1.

Список використаної літератури
1. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество, культура ; [пер. с англ.] ; [под ред. О.И. Шкаратана]. – М. : ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с. 
2. Артёмова Т.И., Гриценко А.А., Кричевская Т.А. и др. Иерархия и сети в институциональной архитектонике экономических систем : моногр. ; [под ред. А.А. Гриценко]. – К. : Ин-т экон. и прогнозиров. НАН Украины, 2013. – 580 с.
3. Мейсон П. Посткапитализм. Путеводитель по нашему будущему. – М. : Ад . Маргинем Пресс, 2016. – 416 с.
4. Рифкин Дж. Третья промышленная революция. Как горизонтальные взаимодействия меняют энергетику, экономику и мир в целом ; [пер. с англ.]. – М. : Альпина нон-фикшн, 2014. – 410 с.
5. Гриценко А.А. Архітектоніка економічної безпеки : моногр. – К. : НАН України, Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2017. – 224 с. 
6. Буткалюк В.А. Социологическое измерение современной социально-экономической системы // Економіка: теорія та практика. – № 2. – 2017. – С. 13–17.
7. Чандрасекхар С.П., Гош Дж. Насколько неравны мировые доходы? [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.warandpeace.ru/ru/analysis/view/129983/.
8. Горц А. Нематериальное. Знание, стоимость и капитал. – М. : Изд. дом Гос. ун-та Высшей школы экономики, 2010. – 208 с. 
9. Басу К. По ту сторону невидимой руки: Основания новой экономической науки ; [пер. с англ.] ; [под ред. И. Чубарова]. – М. : Изд-во Института Гайдара, 2014. – 432 с. 
10. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 1.
11. Гегель Г.В.Ф. Соч. – Т. IХ.
12. Кущ А. Бой с тенью. Почему теневая экономика позволит украинцам жить, как полякам // Деловая столица.  – 2017. – 6 ноября [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dsnews.ua/economics/boy-s-tenyu-pochemu-tenevaya-ekonomika-pozvolit-ukraintsam-03112017220000. 
13. Богдан Т. Внешняя финансовая уязвимость как предвестник будущих кризисов // Зеркало недели. – 2018. – 13 июля [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://zn.ua/macrolevel/vneshnyaya-finansovaya-uyazvimost-kak-predvestnik-buduschih-krizisov-289055_.html.
14. Малицкий Б., Попович А. Украинская наука: куда ведет политика "урезания" // Зеркало недели. – 2016. – 8 октября [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gazeta.zn.ua/science/ukrainskaya-nauka-kuda-vedet-politika-urezaniya-_.html.
15. Інноваційна Україна 2020 : Національна доповідь ; [за ред. В.М. Гейця та ін.]. – К. : НАН України, 2015. – 336 с.
16. Богдан Т. Разрушение украинской науки как следствие кланово-олигархического строя // Зеркало недели. – 2018. – 7 апреля [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://zn.ua/SCIENCE/razrushenie-ukrainskoy-nauki-kak-sledstvie-klanovo-oligarhicheskogo-stroya-280531_.html.
17. Паркинсон С.Н. Закон Паркинсона и другие памфлеты. – М. : Прогресс, 1976. – 448 с.
Стаття надійшла до редакції 25 вересня 2018 р.

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
УДК 339.564
В. О.  Ш Е В Ч У К,
професор, доктор економічних наук,
завідувач кафедри міжнародних економічних відносин
Львівського торговельно-економічного університету,
вул. Туган-Барановського, 10, 79000, Львів, Україна,

© Шевчук Віктор Олексійович (Shevchuk Viktor), 2019;
e-mail: victorshevchuk@netscape.net,

Н. І.  Ч Е Р К А С,
доцент, кандидат економічних наук,
докторант кафедри міжнародної економіки
ДВНЗ «Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана»,
просп. Перемоги, 54/1, 03057, Київ, Україна

© Черкас Наталія Ігорівна (Cherkas Nataliia), 2019;
e-mail: cherkas@kneu.edu.ua

ВПЛИВ СТРУКТУРИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ НА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ
В КОНТЕКСТІ ЗАЛУЧЕННЯ ДО ГЛОБАЛЬНИХ ЛАНЦЮГІВ ВАРТОСТІ

Резюме
Досліджено взаємний зв’язок між обсягами експорту-імпорту та ВВП і промисловим виробництвом, що дозволяє визначити шляхи підвищення технологічного рівня експорту як необхідної передумови успішної інтеграції у глобальні ланцюги вартості (ГЛВ). Фрагментація світового виробництва зазвичай розглядається як визначальна риса глобалізованої економіки, водночас для успішної конкуренції на зарубіжних ринках необхідним є технологічне ускладнення продукції.
Оцінено секторальний вплив експорту-імпорту на ВВП і промислове виробництво, що важливо для виявлення перспективних напрямів участі українських підприємств у ГЛВ. Для емпіричного дослідження проведено структурний аналіз вітчизняної зовнішньої торгівлі в розрізі чотирьох основних категорій: 1) технологічні товари; 2) низькотехнологічні товари; 3) металопродукція; 4) інша сировина. Для емпіричного оцінювання використовувалися квартальні дані за перioд 1998–2017 рр. Методика дослідження передбачала використання моделі векторної авторегресії з коригуванням помилок (Vector Error-Correction Model – VECМ). Емпіричні результати вказали на чіткий стимулюючий вплив технологічного і низькотехнологічного експорту на динаміку промислового виробництва, тоді як експорт металургійної та аграрної продукції мав рестрикційний вплив. Водночас технологічний експорт досить відчутно стимулює інші сегменти експортного сектору, а технологічний імпорт не сприяє збільшенню обсягів промислового виробництва.
На основі проведеного дослідження обгрунтовано, що конкурентна участь у ГЛВ передбачає насамперед технологічне ускладнення експорту, але з можливістю використання продуктивних зв’язків у межах національної економіки (зокрема, інтеграцію у виробничі ланцюги нижчих технологічних укладів та заміщення імпорту технологічних товарів). Підкреслено, що передумови інтеграції окремих секторів експорту в конкурентні ланцюги вартості базуються на розвитку працемісткого виробництва за умови динамічного зростання заробітної плати.

Ключові слова: структура експорту; економічне зростання; глобальні ланцюги вартості; технологічний експорт; технологічний імпорт; векторна авто регресія (с. 22–36).

Бібл. 26; рис. 4; табл. 2.
Список використаної літератури
1. Gereffi G. International trade and industrial upgrading in the apparel commodity chain // Journal of International Economics. – 1999. – Vol. 48 (1). – Р. 37–70. 
2. Bair J., Mahutga M. Commodity chains and development / Sociology of Development Handbook ; [Hooks G. (Ed.)]. – Berkeley : UC Press, 2016.  P. 645–666. 
3. Schmitz H., Knorringa P. Learning from global buyers // The Journal of Development Studies. – 2000. – Vol. 37. – Р. 177–205.
4. Giuliani E., Pietrobelli C., Rabellotti R. Upgrading in global value chains: Lessons from Latin American clusters // World Development. – 2005. – Vol. 33 (4). – Р. 549–573.
5. Schmitz H. Learning and earning in global garment and footwear chains // European Journal of Development Research. – 2006. – Vol. 18 (4). – Р. 546–571.
6. Bair J. Commodity chains in and of the world-system // American Sociological Association. – 2014. – Vol. 20 (1). – Р. 1–10.
7. Brewer B.D. Global commodity chains & world income inequalities: the missing link of inequality & the «upgrading» paradox // Journal of World-Systems Research. – 2011. – Vol. 17. – Р. 308–327.
8. Porter M. The Competitive Advantage of Nations. – New York : Free Press, 1990. – 875 р.
9. Baldwin R., Robert-Nicoud F. Trade-in-goods and trade-in-tasks: an integrating framework // Journal of International Economics. – 2014. – Vol. 92. – Р. 51–62. 
10. Черкас Н.І. Стратегія економічного розвитку в контексті глобальних тенденцій мережевізації виробництва // Стратегія розвитку України. – 2017. – № 2. – С. 103–109.
11. Measuring and Analyzing the Impact of GVCs on Economic Development. Global Value Chain Development Report 2017.  Washington : World Bank, 2017.  190 p. 
12. Bas M., Strauss-Kahn V. Does importing more inputs raise exports? Firm level evidence from France / CEPII WP No. 2011–15. – 42 p.
13. Criscuolo C., Timmis J. The relationship between global value chains and productivity // International Productivity Monitor. – 2017. – Vol. 32. – P. 61–83. 
14. Navas-Aleman L. The impact of operating in multiple value chains for upgrading: the case of the Brazilian furniture and footwear industries // World Development. – 2011. – Vol. 39 (8). – Р. 1386–1397. 
15. Tokatli N. Toward a better understanding of the apparel industry: a critique of the upgrading literature // Journal of Economic Geography. – 2012. – Vol. 13 (6). – Р. 9931011. 
16. Rabellotti R. How globalisation affects Italian industrial districts: the case of Brenta / RSA International Conference Pisa. – Pisa : Università del Piemonte Orientale, 2003. – 12–15 April. – 26 p.
17. Cingolani I., Iapadre L., Tajoli L. International production networks and the world trade structure // International Economics. – 2018. – Vol. 153. – Special Iss. – P. 11–33. 
18. Lőrincz N. Main characteristics of nowadays’ Global Value Chains and their relevance to the Hungarian automotive manufacturing industry [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://unipub.lib.uni-corvinus.hu/2862/1/VT_2017n5p35.pdf. 
19. Butyter D., Wachowska M. Foreign trade and innovation: evidence from Ukraine // Journal of International Studies. – 2015. – Vol. 8 (1). – P. 173182.
20. Kacprzyk A., Doryń W. Innovation and economic growth in old and new member states of the European Union // Economic Research-Ekonomska Istraživanja. – 2017. – Vol. 30 (1). – Р. 1724–1742.
21. Шевчук В.О., Черкас Н.І. Євроінтеграція і якість економічного зростання / Актуальні проблеми міжнародних відносин : зб. наук. праць. – 2007. – Вип. 66. – Ч. 1. – С. 1523.
22. Фурман В. Стимулювання розвитку економіки: досвід Туреччини і українські реалії // Дзеркало тижня. – 2018. – 18 травня.
23. Imbruno M. Firm efficiency and Input market integration: Trade versus FDI // FIW Working Paper series. – No. 154. – 2015. – 36 p.
24. Gibson M., Graciano T. Trade Engagement and Producer Performance / Agricultural & Applied Economics Association’s AAEA Annual Meeting. – Seattle, Washington. – 2012. – 12–14 August. – 35 р.
25. Nielsen P.B. The puzzle of measuring global value chains – The business statistics perspective // International Economics. – 2018. – Vol. 153. – Special Iss. – P. 69–79. 
26. Лук’яненко І.Г., Жук В.М. Аналіз часових рядів. Побудова VAR і VECM моделей з використанням пакета E.Views 6.0. – Ч. 1. – К. : НаУКМА; Аграр Медіа Груп, 2013. – 176 с. 
Стаття надійшла до редакції 2 квітня 2018 р.

ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ

УДК 332.12+336.71
JEL CОDES D40, F41, G21, L10, P52
А. С.  Ш І Р І Н Я Н,
доктор фізико-математичних наук, головний науковий співробітник
проблемної науково-дослідної лабораторії
Національного університету харчових технологій,
вул. Володимирська, 68, Київ, 01601, Україна,
старший науковий співробітник Навчально-наукового центру НАН України,
просп. Науки, 46, Київ, 03028, Україна,

© Шірінян Арам Сергійович (Shirinyan Aram), 2019;
e-maіl: aramshirinyan@ukr.net,

Л. В.  Ш І Р І Н Я Н,
доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів
Навчально-наукового інституту економіки і управління
Національного університету харчових технологій,
вул. Володимирська, 68, Київ, 01601, Україна

© Шірінян Лада Василівна (Shirinyan Lada), 2019;
e-mail: ladashirinyan@ukr.net

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ: ФАКТОР МАСШТАБУ

Резюме
Потреба ефективного розвитку українського ринку банківських послуг в умовах експансії іноземного капіталу та міжнародних правил ведення бізнесу вимагає наявності конкурентних переваг національних постачальників банківських послуг. У цьому контексті та з позицій євроінтеграційних процесів в економіці України актуальною стає розробка сучасного інструментарію пруденційного нагляду з боку вповноважених органів.
Уперше визначено та проаналізовано поняття конкурентоспроможності ринку банківських послуг з позицій оцінки і порівняння всіх показників ринку однієї країни із сукупністю показників відповідних ринків інших країн світу.
Розроблено нову уніфіковану методику комплексної оцінки конкурентоспроможності ринку банківських послуг, що базується на системі кількісних оцінок і критеріїв. Представлене дослідження охоплює такі пункти аналізу ринку: територіальні межі, місткість і масштаби; щільність і компактність банків та філій; відкритість ринку; місткість і важливість послуг; щільність доходів і послуг на ринку; бар’єри входження на ринок та виходу з нього; межі капіталізації банків; рівень розвитку інноваційних послуг.
Апробовано підхід у частині аналізу фактора масштабу ринку банківських послуг України для 2007–2017 рр. Здійснено співставлення кількісних показників українського ринку банківських послуг з відповідними показниками для ринків порівнянних країн єврозони та світу і визначено місце українського ринку банківських послуг на міжнародному рівні. Таке порівняння реалізовано в розрізі ринків країн з розвинутою і перехідною економіками.
З’ясовано, що на світовому рівні та в межах єврозони ринок банківських послуг України відповідає малому масштабу; існують неоднорідність і диспропорційність послуг усередині країни; вплив резидентів та іноземних власників банків є приблизно рівним; ринок має високі бар’єри входження і перебуває на стадії початку цифрової революції. Аргументовано, що банкрутство найбільшого банку буде відчутним для українського банківського сектору, але не руйнівним для фінансової системи України.

Ключові слова: ринок банківських послуг; конкурентоспроможність ринку; масштаби ринку; щільність банків і послуг; місткість ринку; відкритість ринку; межа впливовості; бар’єри входження; межі капіталізації (с. 37–48).

Бібл. 18; табл. 16; формул 17.
Список використаної літератури
1. Сак Т.В. Фінансово-економічна безпека комерційних банків України // Економічний часопис Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. – 2015. – № 2. – С. 66–71.
2. Єпіфанов А.О., Пластун О.Л., Домбровський В.С. та ін. Фінансова безпека підприємств і банківських установ : моногр. ; [за ред. А.О. Єпіфанова]. – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. – 295 с.
3. Корецька Н.І. Процес концентрації ринку банківських послуг України: оцінка та стратегії позиціонування // Економічний форум. – 2014. – № 1. – С. 196–204.
4. Куницына Н.Н., Краюшкин В.С. Разработка методики интегральной оценки конкурентоспособности коммерческого банка // Мир науки, культуры, образования. – 2013. – № 1 (38). – C. 303–306.
5. Лютий І., Юрчук О. Конкурентоспроможність банків в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу // Вісник НБУ. – 2006. – № 11. – С. 18–25.
6. Портер М.Э. Конкуренция ; [пер. с англ.]. – М. : Вильямс, 2005. – 608 с.
7. Радова Н.В. Передумови забезпечення конкурентоспроможності банків України // Економіка і Суспільство. – 2017. – № 8. – С. 659–665.
8. Чернова С.А., Алиева М.Ю. Методические подходы к оценке конкурентоспособности региональных коммерческих банков // Известия Уральского государственного экономического университета. – 2015. – № 1 (57). – С. 89–99.
9. Claessens S., Laeven L. What drives bank competition? Some international evidence // Journal of Money, Credit, and Banking. – 2004. – № 36. – Р. 563–583.
10. Panzar J.C., Rosse J.N. Testing for “Monopoly Equilibrium” // Journal of Industrial Economics. – 1987 – № 35. –Р. 443–456.
11. Shaffer S. Conduct in a banking monopoly // Review of Industrial Organization. – 2002. – № 20. – Р. 221–238.
12. Trembovetskyi V. Testing for competition in banking sector: evidence from Ukraine / MA thesis in Economics. – K. : Kyiv School of Economics, 2010. – 34 p.
13. Шірінян Л.В. Фінансове регулювання страхового ринку України: проблеми теорії та практики : моногр. – К. : Центр учбової літератури, 2014. – 458 с.
14. Koch S., Schneider S., Schneider R., Schröck G. Basel IV: What’s next for European banks? / McKinsey & Company [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.mckinsey.com/business-functions/risk/our-insights/basel-iv-whats-next-for-european-banks.
15. Хоружий Д. Сучасні тенденції впровадження положень Базеля ІІІ // Вісник Національного банку України. – 2015. – № 4. – С. 60–65.
16. Долгіх В. Непараметричні оцінки впливу іноземного капіталу на ефективність діяльності банків України у 2005–2012 рр. // Вісник Національного банку України. – 2013. – № 10. – С. 36–42.
17. Шірінян Л.В., Шірінян А.С. Методологія комплексної оцінки відкритості ринків банківських і страхових послуг України // Економіка України. – 2017. – № 12. – С. 55–60.
Стаття надійшла до редакції 24 травня 2018 р.
Закінчення – у наступному номері журналу.

ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АПК

УДК 631.15 (477)
Б. Й.  П А С Х А В Е Р,
професор, доктор економічних наук,
академік НААН України, головний науковий співробітник
відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому
комплексі ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна

© Пасхавер Борис Йосипович (Paskhaver Borys), 2019;
e-mail: agroprodov@ukr.net

ЦІНОВІ ОБСТАВИНИ РОЗВИТКУ
АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ

Резюме
Головним джерелом фінансових ресурсів підприємств агропродовольчого комплексу є сприятливі пропорції цін придбання та реалізації товарів/послуг. У радянський період співвідношення цін на вході та виході сільського господарства забезпечувало колгоспам і радгоспам майже 40-процентну рентабельність. У подальшому гіперінфляція доби дії купоно-карбованця порушила ціновий паритет в агровиробництві, унаслідок чого більшість аграрних підприємств опинилися в зоні збитковості. З введенням гривні паритет цінового руху в сільському господарстві поступово налагодився, і сьогодні аграрна галузь – це високорентабельний сектор національної економіки.
Нині продовольче споживання населення України є майже на 20% меншим за рекомендовану медиками норму. Поєднання значних обсягів експорту продовольства з масовим недоїданням є ознакою кардинальної цінової диспропорції – порушенням паритету між динамікою доходів населення і рухом цін на національному продовольчому ринку. Причина диспаритету – високі темпи інфляції, які викликають постійне знецінення національної валюти. У 2014–2015 рр. реальні доходи населення скоротилися на 30%, що на третину зменшило його витрати на купівлю продовольчих товарів. Позитивні, але недостатні темпи посткризової відбудови спостерігались у 2016–2017 рр. Якщо втрачено третину платоспроможного попиту, а темпи його відновлення – на рівні 3–4% річних, то ліквідація наслідків кризи затягнеться. 
Нам варто наслідувати досвід розвинутих країн, які використовують підвищення норми споживання (політику «кількісного пом’якшення») як антикризовий захід. В Україні маємо протилежну тенденцію: у кризові періоди норма споживання скорочується. На наш погляд, її доцільно збільшити до 75% національного ВВП, а нагромадження підвищувати за рахунок зростання інвестиційної привабливості для іноземних інвесторів.
Головним показником, який характеризує цінову ситуацію, є індекс споживчих цін. Згідно з офіційною статистикою, реальні доходи населення України за пострадянський період істотно зросли, проте показники продовольчого споживання значно погіршилися. Таке протиріччя говорить про заниження індексу інфляції та потребує уточнення методичних принципів його обчислення.

Ключові слова: інфляція; ціновий паритет; продовольчі ціни виробників і споживачів; індекс споживчих цін; платоспроможний попит (с. 49–61).

Бібл. 6; табл. 14.
Список використаної літератури
1. Гадзало Я.М., Гладій М.В., Саблук П.Т. Аграрний потенціал України: напрями розвитку. – К. : Аграрна наука, 2016. – 332 с.
2. Гадзало Я.М., Лупенко Ю.О., Пугачов М.І. та ін. Розвиток економіки сільського господарства в 2011–2015 рр. : наук. доповідь. – К. : ННЦ «ІАЕ», 2016. – 546 с. 
3. Гайдуцький П.І. Незабутні реформи в Україні. – К. : ДКС-центр, 2017. – 360 с.
4. Боднар О.В. Ціноутворення на продукцію рослинництва. – К. : ННЦ «ІАЕ», 2017. – 546 с.
5. Шпичак О.М. Проблеми ціноутворення в контексті купівельної спроможності населення та інфляційних процесів // Економіка АПК. – 2016. – № 6. – С. 59–70.
6. Шубравська О.В. Розвиток агропродовольчого виробництва України: завдання і виклики // Економіка АПК. – 2016. – № 4. – С. 5–12. 
Стаття надійшла до редакції 30 вересня 2018 р.


УДК 338.43:330.87(477)
О. В.  Ш У Б Р А В С Ь К А, 
професор, доктор економічних наук, 
заввідділом форм і методів господарювання 
в агропродовольчому комплексі 
ДУ «Інститут економіки та 
прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна

© Шубравська Олена Василівна (Shubravska Olena), 2019; 
e-mail: shubravska@gmail.com

АГРАРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ СЕКТОР: 
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
 
Резюме
Розглянуто розвиток теоретико-методологічних засад дослідження аграрних корпорацій і процесу корпоратизації аграрного сектору економіки України. Встановлено, що єдиного і всеохоплюючого визначення понять «корпорація» взагалі та «аграрна корпорація» зокрема чинне вітчизняне законодавство не містить. Тим часом існуючі їх визначення демонструють певну неузгодженість у тлумаченнях поняття «корпорація» у різних законодавчих актах. 
Формування корпорацій не віддільне від процесів концентрації та інтеграції. Основними ознаками належності інституційної одиниці до корпоративного сектору є поєднання ресурсів (капіталів та/або майна); внутрішня структурованість; відокремлення прав власності від прав управління (контролю). 
Корпорація є економічною системою з певними суспільними функціями. Корпоративний сегмент у сільському господарстві формується із сільськогосподарських підприємств, їх об’єднань і кооперативів. При цьому до аграрних корпорацій формально не повинні відноситися державні та приватні підприємства, які мають одноосібного власника, а також фермерські господарства. Аграрна корпоративна система не є однорідною ні за складом, ні за характером регулювання. Її треба структурувати за певними ознаками (наприклад, за масштабами землекористування та/або поголів’ям худоби) і відповідно до цього досліджувати тенденції в розвитку різних сегментів, їх вплив на динаміку макроекономічних показників, а також оцінювати ефективність державного регулювання в галузі. 
Український аграрний корпоративний сектор демонструє в цілому позитивну динаміку розвитку. Він виробляє майже половину всієї аграрної продукції та понад половину рослинницької. Аграрні корпорації роблять основний вклад у забезпечення додатного сальдо зовнішньої торгівлі продукцією аграрного сектору. Водночас корпорації відповідальні за викривлення структури експорту – за превалювання в ньому декількох груп сировинних товарів. В аграрному корпоративному секторі домінують холдингові структури, діяльність яких законодавчо не врегульовано.

Ключові слова: корпорація; корпоратизація; аграрний сектор; сільськогосподарські підприємства (с. 62–72).

Бібл. 15.
Список використаної літератури
1. Андрійчук В.Г. Квазіхолдинги: створення і правомірність існування // Економіка АПК. – 2015. – № 11. – С. 113–117. 
2. Гуторов А.О. Корпоратизація сільського господарства в Україні // Економіка і прогнозування. – 2012. – № 4. – С. 82–92.
3. Дем’яненко С. Агрохолдинги в Україні: процес становлення і розвитку // Економіка України. – 2009. – № 12. – С. 50–61.
4. Лупенко Ю.О., Кропивко М.Ф. Агрохолдинги в Україні та посилення соціальної відповідальності їх діяльності // Економіка АПК. – 2013. – № 7. – С. 5–21.
5. Охрименко Н. Общая характеристика некоторых видов объединений предприятий в Украине [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.legart.net.ua/content/obshchaya-kharakteristika-nekotorykh-vidov-obedinenii-predpriyatii-v-ukraine.
6. Акофф Р. Планирование будущего корпорации ; [пер. с англ.]. – М. : Прогресс, 1985. – 327 с.
7. Лемещенко П.С. Введение в эволюционную экономику [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://docplayer.ru/35666140-Vvedenie-v-evolyucionnuyu-ekonomiku.html. 
8. Нельсон Р.Р., Уинтер С.Дж. Эволюционная теория экономических изменений ; [пер. с англ.]. – М. : Дело, 2002. – 536 с. 
9. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики ; [пер. с англ.]. – М. : Фонд экономической книги «Начала», 1997. – 180 с.
10. Ходжсон Дж. Что такое институты? // Вопросы экономики. – 2007. – № 8. – С. 28–48.
11. Гелбрэйт Д.К. Экономические теории и цели общества ; [пер. с англ.]. – М. : Прогресс, 1979. – 406 с.
12. Кочетков Г.Б. Национальные модели управления и использование зарубежного опыта // США и Канада: экономика, политика, культура. – 2000. – № 12. – С. 73–87. 
13. Уманців Ю.М. Формування української моделі корпоративного управління // Економіка. Фінанси. Право. – 2010. – № 3. – С. 10–13.
14. Калюжный А. Эксперт: Вертикальная интеграция агрохолдингов –защитная реакция [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://agroportal.ua/news/ukraina/ekspert-vertikalnaya-integratsiya-agrokholdingov--zashchitnaya-reaktsiya/. 
15. Иноземцев В., Некрасов Д. К реформе рынка земли в Украине [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://hvylya.net/special-projects/ukrainian-institute-future/k-reforme-ryinka-zemli-v-ukraine.html. 
Стаття надійшла до редакції 20 червня 2018 р.
 
МЕТОДИ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
 
 
 
 УДК 330.1
Д. А.  О Л І Й Н И К, 
фізична особа – підприємець,
вул. Амосова, 23, кв. 360, 61176, Харків, Україна

© Олійник Дмитро Анатолієвич (Olieinik Dmitry), 2019; 
e-mail: 3255342@ukr.net

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ БАНКІВСЬКОГО ПРОЦЕНТА
НА МАКРОЕКОНОМІЧНОМУ РІВНІ ТА ЙОГО ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ

Резюме
Показано, що  сьогодні тему «Процентна ставка фактори, що на неї впливають» досить докладно висвітлено з точки зору ідентифікації та класифікації цих факторів. Проте і класичні, і сучасні теорії розглядають процентну ставку як відносини, що виникають між економічними агентами: «власник коштів (кредитор) і суб’єкт, який потребує додаткових коштів (позичальник)», не виокремлюючи при цьому банки. 
Банківський процент розглядається винятково на мікроекономічному рівні як скоригована, залежно від умов надання кредиту чи залучення депозиту та фінансового стану банку, фундаментальна ставка. Але невирішеним залишається запитання фундаментальної ставки, сформованої на макроекономічному рівні.
У процесі прийняття рішення про розмір процентної ставки банки мають перед собою дві мети: максимізація прибутку та управління ризиками. Обгрунтовано ідею про те, що визначальними у формуванні фундаментальної ставки є фактори ризику та ефективного використання залучених коштів.
Показано, що базовим фактором формування банківського процента, який поєднує в собі елементи ризику і прибутковості, є ліквідність. При цьому, під впливом законів поведінкової економіки, лінійний вплив ліквідності трансформується в еліпсоподібний. Проаналізовано, що фактори суб’єктивної властивості (ставка рефінансування центробанку, його дохідність) – фактори ефективності, та їх вплив на процентну ставку проявляється лише в контексті порівняння з впливом базового фактору. Обгрунтовано, що в умовах кризи головним мотиваційним елементом при прийнятті рішення про розмір процентної ставки стає управління ризиком відпливу коштів клієнтів. Подано модель процентної ставки і результати моделювання для банківської системи України, які є досить близькими до реальних показників ринку.

Ключові слова: моделі управління економікою; процентна ставка; банківський сектор; макроекономіка (с. 73–89).

Бібл. 7; рис. 4; формул 5. 
Список використаної літератури
1. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег [Електронний ресурс].  Режим доступу : http://socioline.ru/files/5/316/keyns.pdf. 
2. Маршалл А. Принципы экономической науки [Електронний ресурс].  Режим доступу : http://library.tneu.edu.ua/files/EVD/HTML/marshal/marshal.htm.
3. Пигу А.С. Экономическая теория благосостояния. – В 2 т. ; [пер. с англ.]. – М. : Прогресс, 1985.
4. Фридман М., Шварц А.Я. Монетарная история Соединенных Штатов. 1867–1960. – К. : Ваклер, 2007. – 862 с. 
5. Хикс Дж.Р., Аллен Р.Г.Д. Пересмотр теории ценности / Вехи экономической мысли. – Т. 1 : Теория потребительского поведения и спроса ; [под ред. В.М. Гальперина]. – СПб. : Экономическая школа, 1999. – С. 117–141. 
6. Лупанов В.В., Белоцерковский В.И. Анализ факторов, влияющих на формирование процентной ставки по кредитам и депозитам в коммерческом банке / Известия Тульского государственного университета. Экономические и юридические науки. – 2010. – Вып. 1. – Ч. 1. – С. 137–143.
7. Катасонов В.Ю. Деньги, кредит, банки : учебник и практикум для академического бакалавриата. – 2-е изд. перераб. и доп. – М. : Юрайт, 2016. – 498 с.
Стаття надійшла до редакції 30 березня 2018 р.
і була оновлена 4 березня 2019 р.


КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ

А. С.  Ф І Л І П Е Н К О,
професор, доктор економічних наук,
професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин
Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка,
вул. Юрія Іллєнка, 36/1, 04119, Київ, Україна

РОЗВИТОК ГЛОБАЛІСТИКИ 
ЯК НОВІТНЬОГО НАПРЯМУ
СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ
(с. 90–91)
Список використаної літератури
1. Белорус О.Г., Власов В.И., Гриценко А.А. Глобальная конвергентно-сетевая финансовая экономика : моногр. – Lambert Academic Publishing, 2018. – 632 с.
Рецензія надійшла до редакції 4 грудня 2018 р.

До 70-річчя ПРОФЕСОРА, ДОКТОРА ЕКОНОМІЧНИХ НАУК О.І. ПАВЛОВА

АВТОРИТЕТНИЙ ВЧЕНИЙ ЕКОНОМІСТ-АГРАРНИК (с. 92)

______

РЕЗЮМЕ (англійською мовою) (с. 93-94)
________

РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ (с. 95-96)

 
 


» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія журналу № 4, 2019
№ 4, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 621.6:620.91-0.49.34 А.В. ... »
Вийшла електронна версія журналу № 3, 2019 р.
№ 3, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК... »
Вийшла електронна версiя № 2, 2019 р.
№ 2, 2019 р.     УДК 330.101  П. С.  Є Щ Е... »
Вийшла електронна версія журналу № 1, 2019 р.
№ 1, 2019 р.   УДК 338.2; 330.101; 330.8 В. М.  Г Е Є... »
Вийшов друком журнал № 11-12, 2018
№ 11-12, 2018 р.   УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА   УДК... »
Вийшов друком журнал № 10, 2018
№ 10, 2018 р.   В. М.  Г Е Є Ц Ь, професор, доктор економічних... »
Вийшов друком № 9, 2018 р.
№ 9, 2018 р.   УДК 338.656.502 А. А.  М А З А Р А К І, професор,... »
Вийшов друком № 8, 2018
№ 8, 2018 р.   УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА   УДК... »
Вийшов друком № 7, 2018
№ 7, 2018 р.   НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК [338:330.3]: [330:16:330.117]... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE