Архів

03.03.2019

Вийшов друком журналу № 1, 2019 р.

Кiлькiсть переглядiв: 3274
№ 1, 2019 р.
 
УДК 338.2; 330.101; 330.8
В. М.  Г Е Є Ц Ь,
професор, доктор економічних наук, академік НАН України,
Головний редактор журналу «Економіка України», директор

© Геєць Валерій Михайлович (Heyets Valerii), 2019;
e-mail: gvm@ief.org.ua,

А. А.  Г Р И Ц Е Н К О,
професор, доктор економічних наук, член-кореспондент НАН України,
заступник директора, заввідділом економічної теорії

© Гриценко Андрій Андрійович (Grytsenko Andrii), 2019;
e-mail: agrytsenko@ief.org.ua

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна

«НОВИЙ ПРАГМАТИЗМ» ЯК ІНСТРУМЕНТ ІНКЛЮЗИВНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
(до 70-річчя професора Гж.В. Колодко)

Резюме
Розкрито внесок Гж.В. Колодко в теорію і методологію пізнання та практичного перетворення сучасного світу. Показано, що основним суперечність сучасної епохи є протиріччя між глобалізацією, яка спирається на інформаційно-мережеві та фінансові механізми, і просторово-країновою локалізацією матеріальних і трудових ресурсів, які не можуть переміщатись у просторі з швидкістю інформаційних і фінансових потоків. Однією з форм поглиблення і загострення цієї суперечності стала глобалізація на неоліберальних засадах, яка багато в чому мала деструктивний характер. На зміну деструктивній повинна прийти інклюзивна глобалізація, яка веде не до диспропорцій у розвитку різних складових соціально-економічного простору, а до включеності всіх елементів системи у загальний процес розвитку. Показано, що інструментом досягнення інклюзивної глобалізації може слугувати «Новий Прагматизм» Гж.В. Колодко, який поєднує теоретичний, методологічний і практичний підходи до раціонально-етичного перетворення дійсності, в якому забезпечується інклюзивність при формуванні глобального простору, де екологічна, соціальна та економічна складові, держава, ринок і громадянське суспільство, цінності, інститути і політика перебувають у стані пошуку гармонійної взаємодії та забезпечення поступу в майбутнє (с. 3–15).
Список використаної літератури
1. Гриценко А.А. Економіка України на шляху до інклюзивного розвитку // Економіка і прогнозування. – 2016. – № 2. – С. 9–23.
2. Алексинська М., Бастракова А., Харченко Н. Зайнятість через цифрові платформи в Україні. Проблеми та стратегічні перспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.ilo.org/travail/WCMS_635371/lang--en/index.htm.
3. Малий І.Й., Ємельяненко Л.М., Дзензелюк К.В. Імплементація концепції інклюзивного розвитку в практику регулювання зайнятості населення [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/12_2018/15.pdf.
4. Доклад о росте. Стратегии устойчивого роста и инклюзивного развития : [пер. с англ.]. – М. : Весь Мир, 2009. – 194 с.
5. Колодко Гж.В. Китайская єкономика в епоху глобализации [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.lihachev.ru/pic/site/files/lihcht/2018/dokladi/KolodkoG_plen_rus_18.04.18.pdf.
6. Колодко Гж.В. Мир в движении. – М. : Магистр, 2009. – 576 с.
7. Геєць В.М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку. – К. : Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2009. – 864 с.
8. Хайек Ф.А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма. – М. : Новости, Catallaxy, 1992. – 304 с.
9. Mill J.S. Consideration on Representative Government. – London : Savil and Edwards, Chandos Street, Covent Garden, 1861. – 360 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/70/John_Stuart_Mill%2C_Considerations_on_Representative_Government_%281st_ed%2C_1861%29.pdf.
10. Смит А. Теория нравственных чувств. – М. : Республика, 1997. – 352 с.
11. Schwab K. Technopolityczna transformacja. Świat potrzebuje przywódców obytych z technologią – nazwijmy ich... // Ekonomia. – 2014. – 13 January.
12. Геєць В.М. Інститути соціалізації в Україні та країнах ЄС: тенденції розвитку та ключові відмінності // Український соціум. – 2011. – № 2 (37). – С. 7–34, № 3 (38). – С. 7–34.
13. Shiva V. How economic growth has become anti-life // The Gaurdian. – 2013. – 2 November.
14. Геєць В.М. Новий прагматизм – інструмент досягнення кращого майбутнього // Економічна теорія. – 2017. – № 1. – С. 5–24.
15. Талеб Н.Н. Черный лебедь. Под знаком непредсказуемости. – М. : КоЛибри, Азбука-Аттикус, 2015. – 736 с.
16. Колодко Гж.В. Досвід Польщі може бути корисним для України // Економіка України. – 2015. – № 6. – С. 38–40.
Стаття надійшла до редакції 27 грудня 2018 р.
 
 
УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
 
УДК 336.61
Ю. В.  К О Р Н Є Є В А,
кандидат економічних наук, 
докторант ДННУ «Академія фінансового управління»,
бул. Дружби Народів, 38, 01014, Київ, Україна 

© Корнєєва Юлія Володимирівна (Kornieieva Iuliia), 2019; 
e-mail: korneevaj@ukr.net


МІЖНАРОДНЕ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ФІНАНСУВАННЯ 
СТРАТЕГІЧНИХ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ 
НА ОСНОВІ СУЧАСНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ СМАРТ-КОНТРАКТУ 

Резюме
Проаналізовано сучасні механізми залучення фінансових ресурсів на міжнародних ринках капіталу, що охоплюють інструменти боргового фінансування та пайової участі. Окремо розглянуто фінансування з боку міжнародних фінансових інституцій. Зазначено, що стратегічні державні підприємства обмежені у виборі механізмів залучення капіталу на ринках титулів власності та боргових цінних паперів унаслідок недопущення зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки, а також недопущення підвищення рівня гарантованого державою боргу, обмеженого критеріями програми МВФ. 
Запропоновано універсальний механізм міжнародного інституціонального фінансування стратегічних державних підприємств на основі сучасної технології смарт-контракту. Показано, що відповідний механізм дозволить подолати перепони інституціонального забезпечення реалізації інвестиційного проекту, що фінансується МФО, щодо вдосконалення підходів до інституціонального забезпечення виконання двосторонніх угод. Окреслено універсальні маркери економічної ефективності та прозорості, що активізуватимуть револьверні механізми фінансування, автоматично визначаючи можливості продовження співпраці між МФО-донором і державним підприємством-реципієнтом на заздалегідь прописаних у контрактах умовах. Наголошено, що конструкція смарт-контракту дозволяє нейтралізувати вплив політичного тиску на процес прийняття рішень щодо виділення наступних траншів фінансування завдяки автоматизації процесів і чітко окресленим маркерам, які є сталими протягом усього строку дії контракту та не змінюються залежно від зміни політичної розстановки сил. Доведено, що блокчейн-технологія, яка лежить в основі смарт-контракту, дозволяє нівелювати пов’язані з корупційними механізмами ризики шляхом виключення людського фактора із схеми прийняття рішень, унеможливлюючи взаємовигідні договірні відносини ключових осіб у системі прийняття рішень. Водночас зазначено певні недоліки запропонованої технології, а саме – відсутність гнучкості конструкції смарт-контракту після внесення у блокчейн-реєстр базової інформації. Розглянуто роль смарт-контрактів в адаптації мезонінного фінансування до потреб стратегічного державного підприємства в контексті створення передумов для управління екстерналіями. 

Ключові слова: стратегічне державне підприємство; міжнародні фінансові організації; смарт-контракт (с. 16–33).

Бібл. 14; рис. 4; табл. 2.  
Список використаної літератури
1. Єфименко Т.І. Фіскальна та монетарна безпека національної економіки / ДННУ «Академія фінансового управління». – К., 2016. – 447 с.
2. Білорус О.Г. Гіперфінансіалізація світової економіки та її глобальні проблеми й наслідки // Фінанси України. – 2014. – № 10. – С. 24–31.
3. Гончаренко О.В. Інституціональні аспекти реалізації інноваційних пріоритетів розвитку агропромислового виробництва // Економіка. Управління. Інновації. – Серія : Економічні науки. – 2016. – № 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2016_1_5.
4. Кваша О.С., Циганов С.А. Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями – аналіз та перспективи взаємодії // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського. – Серія : Економічні науки. – 2014. – Вип. 5.3. – С. 65–71.
5. Колосова В.П. Фінанси міжнародних інституцій в Україні : моногр. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2016. – 504 с.
6. Сльозко О.О. Оцінка ефективності інвестиційних проектів МБРР та ЄБРР в Україні // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2015. – Вип. 7. – С. 66–71.
7. Feldstein M., Horioka Ch. Domestic Saving and International Capital Flows // The Economic Journal. – 1980. – Vol. 90. – № 358. – Р. 314–329 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://faculty.georgetown.edu/mh5/class/econ489/Feldstein-Horioka-Puzzle.pdf. 
8. Корнєєва Ю.В. Адаптація мезонінного фінансування до потреб державних підприємств // БІЗНЕС ІНФОРМ. – 2018. – № 4. – С. 337–344.
9. Szabo N. Trusted Third Parties Are Security Holes // Satoshi Nakamoto Institute. – 2001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://nakamotoinstitute.org/trusted-third-parties/.
10. Rikken О., van Heukelom S., Mul S., Boersma J., Bijloo I. et al. Smart contracts as a specific application of blockchain technology // Dutch Blockchain Coalition. – 2017. – 61 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://axveco.com/wp-content/uploads/2017/12/Smart-Contracts-ENG-report.pdf.
11. Böwer U. State-Owned Enterprises in Emerging Europe: The Good, the Bad, and the Ugly // IMF Working Papers. – WP/17/221. – 2017. – 27 р. 
12. Mirabile M., Sangar C., Schmerler C. Using financial instruments to mobilise private investment for development // Development Co-operation Report 2014: Mobilising Resources for Sustainable Development / Development Co-operation Directorate, OECD. – Paris, 2014. – Part II. – Ch. 11. – P. 135–144 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.oecd-ilibrary.org/docserver/dcr-2014-en.pdf?expires=1549823531&id=id&accname=guest&checksum=BD5B3D82DB7D2112FE57C9267488978B.
 13. Robinson A.D., Fert I., Webb D.N. Mezzanine finance: overview // Thomson Reuters. – 2011. – P. 7 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://us.practicallaw.com/2-502-3062.   
14. Popper N. A Hacking of More Than $50 Million Dashes Hopes in the World of Virtual Currency // The New York Times, 2016. – June 17 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ttps://www.nytimes.com/2016/06/18/business/dealbook/hacker-may-have-removed-more-than-50-million-from-experimental-cybercurrency-project.html.
Стаття надійшла до редакції 10 квітня 2018 р.

УДК 005.336.4:339.9.012(477)
Л. І.  Ц И М Б А Л,
доцент, кандидат економічних наук,
доцент кафедри міжнародної економіки
ДВНЗ «Київський національний економічний
університет імені Вадима Гетьмана»,
пр. Перемоги, 54/1, 03057, Київ, Україна

© Цимбал Людмила Іванівна (Tsymbal Liudmyla), 2019;
e-mail: l.tsimbal@ukr.net

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
У ГЛОБАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ: УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ

Резюме
У процесі переходу до економіки знань необхідними стають переорієнтація та активізація використання нових технологій, робототехніки, мережевізація та інтелектуалізація економічних процесів. У цих умовах лише інноваційно активні економіки є конкурентоспроможними, що актуалізує питання ролі інтелектуальних чинників у структурі економіки країни та стратегії держави щодо їх використання. З огляду на це, обгрунтовано підвищення ролі інтелектуалізації в розвитку економіки країн в умовах сучасних глобалізаційних викликів. До класичних чинників інтелектуалізації насамперед належить освіта, але в сучасних умовах вона зазнає значних змін і перестає бути єдиною рушійною силою розвитку суспільства. У результаті аналізу ролі та динаміки частки освіти у структурі вітчизняного ВВП зроблено висновок про їх поступове зниження. Визначено показники готовності України до підвищення рівня конкурентоспроможності, охарактеризовано стан і динаміку основних індикаторів оцінки інтелектуального потенціалу країни, здійснено їх якісний аналіз. До таких індикаторів насамперед належать показники у сфері науково-дослідної та дослідно-конструкторської діяльності, серед яких – мережа наукових установ, фінансування освіти і науки, структура та якість наукових кадрів тощо. Встановлено, що всі індикатори можна поділити на базові та результуючі. Проведено кластерний аналіз країн світу за рівнем витрат на ДіР (що дозволило виявити п’ять основних груп країн), а також порівняльний аналіз країн-лідерів та України за кількістю дослідників у ДіР. Запропоновано головні напрями щодо підвищення рівня інтелектуального потенціалу України та ефективності його реалізації, серед яких, зокрема, – державно-приватне партнерство, співфінансування, активізація залучення бізнесу в науковий сектор. 

Ключові слова: інтелектуальне лідерство, інтелектуальний потенціал, науково-дослідні роботи, фактори інтелектуалізації (с. 34–46).

Бібл. 15; рис. 6; табл. 5.
Список використаної літератури
1. Чухно А. Нова економічна політика // Економіка України. – 2005. – № 7. – С. 15–22.
2. Бутнік-Сіверський О.Б. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект // Інтелектуальний капітал. – 2002. – № 1. – С. 16–27.
3. Сакайя Т. Стоимость, создаваемая знаниями, или история будущего // Новая индустриальная волна на Западе : антология ; [под ред. В.Л. Иноземцева]. – M. : Academia, 1999. – 468 с.
4. Іщук С.О. Інтелектуалізація як світова тенденція економічного розвитку // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2011. – № 2 (11). – С. 91–95.
5. Лук’яненко Д.Г., Поручник А.М., Колот А.М. та інші. Глобальна економіка ХХІ століття: людський вимір : моногр. ; [за ред. Д.Г. Лук’яненка та А.М. Поручника]. – К. : КНЕУ, 2008. – 420 с.
6. Манів С.З. Інтелектуальний потенціал: його суть та складові // Економіка та держава. – 2009. – № 6. – С. 51–55.
7. Прошак В. Концепція інтелектуального капіталу у сучасній економічній теорії // Вісник Львівського ун-ту. – Серія економічна. – 2003. – Вип. 32. – С. 59–68.
8. Бутнік-Сіверський О.Б. Евристика в інтелектуальній економіці, або формування системи інноваційного підприємства // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 8. – С. 29–34.
9. Вовканич С.Й. Духовно-інтелектуальний потенціал України та її національна ідея. – Львів : Вид-во ЛБА, 2001. – 540 с.
10. Орищенко В.Г. Шляхи формування інтелектуального потенціалу нації в системі національної освіти / Національна еліта та інтелектуальний потенціал України : матер. міжнар. наук. конф. – Львів : ІРД НАНУ, 1996. – 18–19 квітня. – С. 33.
11. Марчук Є. Стратегічна орієнтація суспільства – рух на випередження // Стратегічна панорама. – 1999. – № 4. – С. 13–17.
12. Чухно А. Інтелектуальний капітал: сутність, форми і закономірності розвитку // Економіка України. – 2002. – № 11. – С. 48–55.
13. Михайлова О.Г. Теоретичні аспекти формування та оцінки інтелектуального потенціалу підприємства // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. – 2010. – № 27 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/PPEI/article/view/173/164. 
14. Каленюк І. Освіта в ринковому середовищі та неекономічні цінності // Економіка України. – 2003. – № 7. – С. 67–73.
15. Грішнова О., Козловський А. Інтелектуальний капітал України: інтегральна оцінка і порівняльний аналіз // Україна: аспекти праці. – 2014. – № 1. – С. 3–9.
Стаття надійшла до редакції 27 лютого 2018 р.

ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ
УДК 336:1
В. Л. П Л Е С К А Ч, 
професор, доктор економічних наук,
кандидат технічних наук, 
завкафедрою прикладних інформаційних систем
факультету інформаційних технологій 
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 
вул. Богдана Гаврилишина, 24, 04116, Київ, Україна,
© Плескач Валентина Леонідівна (Pleskach Valentyna), 2019; 
e-mail: v_pleskach@ukr.net,

Н. О. П Р О К О П Е Н К О,
аспірант відділу економіко-математичного моделювання 
та інформаційно-аналітичного забезпечення 
фінансово-економічних досліджень 
ДННУ «Академія фінансового управління»,
бул. Дружби народів, 38, 01014, Київ, Україна
© Прокопенко Надія Олександрівна (Prokopenko Nadiia), 2019;
 e-mail: nadjezhda@ukr.net

ІНСТИТУЦІЙНО-ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЕРЕДНЬОСТРОКОВОГО БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ В УКРАЇНІ

Резюме
У результаті дослідження визначено систему інституційно-організаційного забезпечення бюджетного планування на основі чинного Бюджетного кодексу України та спеціалізованих нормативно-правових актів. Структуровано органи державного управління, задіяні в бюджетному плануванні. Розглянуло функціональні зобов’язання органів державної влади із зазначенням відповідних документів для кожного етапу бюджетного планування. Дослідження проведено на основі стадій бюджетного процесу, встановлених Бюджетним кодексом України, та стадій бюджетного процесу залежно від їх функціонального змісту.
Проаналізовано видатки державного бюджету України по органах державного управління згідно з функціональною класифікацією та видатки на управління по ключових учасниках бюджетного планування для підтвердження неналежної якості запровадження середньострокового бюджетного планування в Україні.
Запропоновано шляхи вдосконалення й реформування існуючої інституційно-організаційної структури для запровадження середньострокового бюджетного планування, зокрема – розмежування процесів однорічного та багаторічного бюджетного планування на прикладі європейського семестру, запровадженого в ЄС.
Доведено, що узгодження однорічного та середньострокового бюджетного планування у бюджетному процесі України вимагає вдосконалення з урахуванням особливостей побудови бюджетного процесу в ЄС як стратегічному партнері України, зокрема – однорічний бюджет повинен базуватися на середньостроковому бюджеті, а не навпаки.

Ключові слова: бюджетне планування; бюджетний процес; інституційно-організаційна структура; європейський семестр (с. 47–59).

Бібл. 6; рис. 3; табл. 2.
Список використаної літератури
1. Чугунов І.Я., Лисяк Л.В. Бюджетна система в інституційному середовищі суспільства // Фінанси України. – 2009. – № 11. – С. 3–11. 
2. Чугунов І.Я. Бюджетний механізм регулювання економічного розвитку : моногр. – К. : НІОС, 2003. – 487 с.
3. Лисяк Л.В. Бюджетна політика у системі державного регулювання соціально-економічного розвитку України : моногр. – К. : ДННУ АФУ, 2009. – 600 с.
4. Молдован О.О. Державні фінанси України: досвід та перспективи реформ : моногр. – К. : НІСД, 2011. – 380 с.
5. Розвиток державних фінансів України в умовах глобалізації : моногр. ; [за ред. І.О. Луніної]. – К. : Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2014. – 295 с.
6. Інституційні трансформації соціально-економічної системи України : моногр. ; [за ред. А.А. Гриценка]. – К. : Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2015. – 344 с.
Стаття надійшла до редакції 25 липня 2017 р.
і була оновлена 16 жовтня 2018 р.

ПРОБЛЕМИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ І ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

 УДК 332.1:35.072.1
М. П.  Б У Т К О,
професор, доктор економічних наук,
завідувач кафедри менеджменту та державної служби
Чернігівського національного технологічного університету,
© Бутко Микола Петрович (Butko Mykola), 2019;
e-mail: butko.mykola@ukr.net,

О. В.  П О П Е Л О,
кандидат економічних наук,
доцент кафедри менеджменту та державної служби
Чернігівського національного технологічного університету,
вул. Шевченка, 95, Чернігів, 14035, Україна,
© Попело Ольга Володимирівна (Popelo Olha), 2019;
e-mail: popelo.olha@gmail.com,

В. П.  К О Л О Ш А,
директор ПСП «Пісківське»,
© Колоша Валерій Петрович (Kolosha Valeriy), 2019;
e-mail: piskivske@ukr.net,
Піски, Бахмацький р-н, Чернігівська обл., 16542, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ЛОКАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ РЕГІОНІВ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ

Резюме
У сучасних глобалізаційних умовах головне завдання нашої держави на найближчу перспективу полягає в необхідності забезпечити реалізацію такої політики, яка б мотивувала активізацію просторового розвитку та формування конкурентних переваг, здатних забезпечити гідну участь у міжнародному поділі праці.
Розглянуто окремі складові локалізації економічного простору країни в умовах децентралізації владних повноважень для прискорення інтеграції регіонів України у висококонкурентне європейське та світове співтовариство. Аргументовано, що інституціональне середовище має мотивувати виключно створення нових, високопродуктивних робочих місць як основи модернізації продуктивних сил. Децентралізація в умовах відсутності галузевого управління економікою має стати своєрідним каталізатором локалізації продуктивних сил і парадигмальним базисом модернізації економічного простору України. 
Доведено, що, базуючись на досвіді нових країн – членів ЄС, локалізація економічного простору регіонів України повинна орієнтуватися на нові форми територіальної організації господарства. Такими новітніми територіально-виробничими формами оптимізації регіональних господарських систем є технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, кластери, індустріальні парки, логістичні платформи, але всі вони не виступають у нашій державі локомотивом прискорення та структурних перетворень у регіональній економіці. Водночас наголошено, що для регіонів саме кластери можуть стати своєрідними центрами прискорення інновацій, на базі яких здійснюється структурна модернізація економічного простору, вирішуються економічні, соціальні та екологічні проблеми завдяки ефективному використанню наявних просторових ресурсів і створенню нових робочих місць.
Запропоновано модель організації агропромислового кластера в умовах реальної територіальної громади. Віддаючи належне територіальним громадам як ключовій ланці державотворчого процесу, слід на інституціональному рівні досягти гармонізації місцевих, регіональних і загальнодержавних інтересів у сфері модернізації продуктивних сил з одночасним підвищенням рівня відповідальності органів місцевого самоврядування за ефективне використання наявних ресурсів з метою об’єктивної оцінки їх впливу на процеси активізації розвитку продуктивних сил на базовому рівні державотворчого ядра.

Ключові слова: децентралізація; локалізація; інновації; технопарки; технополіси; індустріальні парки; кластери; ресурсний потенціал; робочі місця; сталий розвиток; приватно-муніципальне партнерство; інституціональне середовище; мотивація (с. 60–74).

Бібл. 9; рис. 3; табл. 1.
Список використаної літератури
1. Бутко М.П. Біфуркаційний стан державотворчого ядра України в умовах реалізації євроінтеграційного курсу // Економіка України. – 2017. – № 10. – С. 49–64.
2. Амоша О.І., Саломатіна Л.М. Інноваційний розвиток промислових підприємств у регіонах: проблеми та перспективи // Економіка України. – 2017. – № 3. – С. 20–34.
3. Гриценко А.А. Логіко-історичні засади кардинальних економічних змін і переходу до реконструктивного розвитку // Економіка України. – 2017. – № 5-6. – С. 39–57.
4. Бутко М.П., Самійленко Г.М. Кластерний підхід до розвитку базових галузей регіональної економіки в сучасних умовах : моногр. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2012. – 372 с.
5. Оскольський В.В. Кластеризація – вагомий фактор підвищення конкурентоспроможності економіки України // Економіка України. – 2014. – № 11. – С. 4–16.
6. Бородіна О.М. САП ЄС як динамічне сполучення галузевих потреб і суспільних інтересів // Економіка України. – 2016. – № 11. – С. 58–70.
7. Хвесик М.А., Бистряков І.К., Клиновий Д.В. Фінансово-економічний механізм реконструктивного розвитку України на засадах децентралізованого управління природними ресурсами // Економіка України. – 2018. – № 3. – С. 3–20.
8. Онищенко В.П. Соціальні передумови економічного розвитку України // Економіка України. – 2017. – № 9. – С. 19–37.
9. Геєць В.М. Особливості взаємозв’язку економічних та політичних трансформацій на шляху до реконструктивного розвитку економіки України // Економіка України. – 2017. – № 10. – С. 3–17.
Стаття надійшла до редакції 25 червня 2018 р.
_______
                                           
УДК 338.23
С. В.  І В А Н О В,
член-кореспондент НАН України,
професор, доктор економічних наук, 
завідувач кафедри фінансів і маркетингу 
Придніпровської державної академії будівництва та архітектури,
 вул. Чернишевського, 24а, 49600, Дніпро, Україна 

© Іванов Сергій Володимирович (Ivanov Sergii), 2019; 
e-mail: ivanovsv@abkdnipro.com


ЕКОНОМІЧНЕ ВІДНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК КРАЇН 
ПІСЛЯ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ ТА ВОЄН: 
НЕВТРАЧЕНІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ 

Резюме
Показано, що зарубіжний досвід швидкого повоєнного економічного зростання становить інтерес для України, яка потребує реконструкції економіки з метою стабільного розвитку та відновлення після збройного конфлікту на Донбасі та анексії Криму. Виявлено, що післявоєнний економічний бум характеризувався сталим економічним зростанням, практично повною зайнятістю в європейських і східноазіатських країнах, зокрема, і в тих, які були спустошені війною.
Розкрито досвід Німеччини. Досліджено головні аспекти, на яких був зосереджений «план Маршалла», а саме підходи до використання та повернення запозичених коштів. Визначено, що відновлення відбувалося на основі обраної концепції розвитку «соціального ринкового господарства», головними елементами якої було досягнення високого рівня добробуту всіх верств населення, вільна ринкова конкуренція і приватне підприємництво, активна участь держави в забезпеченні передумов та умов конкуренції.
Проаналізовано досвід післявоєнної відбудови економіки Японії. Розкрито базові положення концептуальної праці «Основні проблеми економічної реконструкції Японії», в якій викладено методологічні підходи для виявлення і вивчення економічних проблем і шляхів їх подолання.
Окреслено головні елементи економічних реформ у Південній Кореї. Показано, що економічне відновлення базувалося на посиленні ключових галузей промисловості, зменшенні безробіття і впровадженні ефективніших управлінських підходів.
Обгрунтовано сучасний досвід відновлення Грузії. Показано, що для відродження влада Грузії реалізувала рекомендації зовнішніх кредиторів: почала боротьбу з корупцією, спростила адміністрування податків, реформувала виробництво.
На основі проведеного аналізу визначено чинники, які сприяли відновленню та розвитку аналізованих країн після воєнних дій на їх території. Запропоновано ряд заходів, послідовна реалізація яких може забезпечити успішну реконструкцію економіки України.
 
Ключові слова: досвід повоєнного відновлення; економічне зростання; соціально-ринкова економіка; ключові галузі розвитку; зайнятість; продуктивність праці; соціальна політика (с. 75–89).

Бібл. 10; табл. 4; рис. 1. 
Список використаної літератури
1. Хаєцька О.П. Аналіз динаміки ВВП України та інших країн світу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.economy.nayka.com.ua/pdf/1_2018/60.pdf.
2. Гуменюк Л. Соціальна конфліктологія : підруч. – Тема 12: Міждержавні конфлікти. – Львів : ЛДУВС, 2015. – 564 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://pidruchniki.com/78492/psihologiya/mezhderzhavni_konflikti. 
3. Лиддел Гарт Б.Х. Стратегия непрямых действий [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://militera.lib.ru/science/liddel_hart1/index.html.
4. Карл фон Клаузевиц. О войне. – М. : Эксмо, СПб. : Мидгард, 2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://hrguru.ucoz.ru/_ld/0/9_2Aw.pdf.
5. Ерхард Л. Добробут для всіх [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://bibliograph.com.ua/erhard-1/index.htm.
6. Целищев И. Японская модель роста: сбережения, кредитование, инвестирование // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. –  № 6. – С. 87–96.
7. Семенюк І.В. Особливості історичної традиції Південнокорейського суспільства // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – 2013. – № 55. – С. 45–55 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zgia.zp.ua/gazeta/VISNIK_55_45.pdf.
8. Лібанова Е.М. Відродження Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuviap.gov.ua/images/nauk-mon/Vidrodgennya_Donbasu.pdf.
9. Лібанова Е.М., Горбулін В.П., Пирожков С.І. та ін. Політика інтеграції українського суспільства в контексті викликів та загроз подій на Донбасі : нац. доп. ; [за ред. Е.М. Лібанової]. – К. : НАН України, 2015. – 363 с.
10. Сорока М. По фронту науки – революційно: неповторний стиль Бориса Патона [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2352593-po-frontu-nauki-revolucijno-nepovtornij-stil-borisa-patona.html.
Стаття надійшла до редакції 4 липня 2018 р.

До 80-річчя ЧЛЕНА-КОРЕСПОНДЕНТА НАН УКРАЇНИ А. І. ДАНИЛЕНКА

В. М. Г Е Є Ц Ь,
професор, доктор економічних наук,
академік НАН України,
Головний редактор журналу «Економіка України»,
 директор ДУ «Інститут економіки
та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна

ВИДАТНИЙ УЧЕНИЙ-ЕКОНОМІСТ І ПРАКТИК
(с. 90–91)

До 70-річчя ПРОФЕСОРА ГЖЕГОЖА В. КОЛОДКО

ЕКОНОМІСТ ІЗ СВІТОВИМ ІМ’ЯМ
(c. 91)
______

РЕЗЮМЕ (англійською мовою) (с. 93-94)
_______
 

РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ (с. 95-96)



» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія журналу № 11-12, 2019 р.
№ 11-12, 2019 р. УДК 330. 341.424: 339.9 JEL: B.41 М. І. З... »
Вийшов друком журнал № 9-10, 2019
№ 9-10, 2019 р. УДК 338:339:669.1 (477) О. І.  А М О Ш А, професор,... »
Вийшов друком № 7-8, 2019 р.
№ 7-8, 2019 р. ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 658.012.23 К.... »
Вийшов друком журнал № 6, 2019 р.
  № 6, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК... »
Вийшов друком журнал № 5, 2019 р.
Змiст № 5, 2019 УКРАЇНА І МВФ: ОСНОВИ СПІВРОБІТНИЦТВА С. О. ... »
Вийшов друком журнал № 4, 2019
№ 4, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 621.6:620.91-0.49.34 А.В. ... »
Вийшов друком журнал № 3, 2019 р.
№ 3, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК... »
Вийшов друком журнал № 2, 2019 р.
№ 2, 2019 р.     УДК 330.101  П. С.  Є Щ Е... »
Вийшов друком журналу № 1, 2019 р.
№ 1, 2019 р.   УДК 338.2; 330.101; 330.8 В. М.  Г Е Є... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE