Архів

12.12.2018

Вийшов друком журнал № 11-12, 2018

Кiлькiсть переглядiв: 1250
№ 11-12, 2018 р.
 
УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
 
УДК 338.24.021.8
О. Л.  Я Р Е М Е Н К О, 
професор, доктор економічних наук,
завсектором інституціональної економіки
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна

© Яременко Олег Леонідович (Yaremenko Oleh), 2018;
 e-mail: yaremenkooleg2@gmail.com.
 
СУПЕРЕЧЛИВИЙ ВПЛИВ ІНСТИТУЦІЙНИХ РЕФОРМ 
НА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІКИ

Резюме
Реформи впливають на ефективність економіки через механізми мобільності ресурсів, очікувань, довіри, динаміки тіньового сектору, корупції та економічної свободи, загальної інноваційної спроможності економіки. Характер і зміст цих впливів є суперечливими та іноді невизначеними. Тому, плануючи «чергову хвилю» реформ, є сенс враховувати специфічні особливості зв’язку змін в інституційному середовищі з процесами функціонування та розвитку економіки.
Реформам передує критичне зростання невизначеності, проявом якої є масові інституційні, ринкові та технологічні деструкції. Такі розриви, деструкції та проблеми не піддаються подоланню в межах старої системи правил, фактичного розподілу повноважень та відповідальності учасників господарської системи, оскільки жоден суб’єкт не вважає деструкції такими, що належать до сфери його відповідальності та повноважень. Зміст реформ – це усвідомлена зміна розподілу економічної влади в суспільстві. Найбільш узгодженими з ідентичністю суспільства і держави є еволюційні зміни або ендогенні реформи, які відображають внутрішній перерозподіл економічної влади, ринкові та технологічні зрушення в національній економіці. 
Інституційні реформи завжди містять істотний елемент невизначеності, який проявляється в коротко- або середньострокових ризиках падіння ефективності та довгострокової стагнації системи. Найбільшим ризиком інституційних змін слід визнати руйнування ідентичності й повну втрату суб’єктності. 
Урахування національного історичного контексту – важлива передумовою розуміння впливу реформ на економічну систему. Якщо реформи узгоджуються з історично сформованою ціннісною ідентичністю населення, фіксують або продовжують еволюційні зміни у ціннісно-подібних інституційних структурах суспільства, то ймовірність їх успіху буде відносно вищою, і вони зможуть забезпечити відчутне зростання суспільного багатства, посилення національної конкурентоспроможності, розвиток технологій та подальшу соціалізацію економіки.
 
Ключові слова: інституційні реформи; ринковий фундаменталізм; презумпція ефективності; ціннісна ідентичність; економічний суверенітет; екзогенізація розвитку (с. 3–18).
 
Бібл. 17; табл. 1.
Список використаної літератури
1. Perez С. Technological Revolutions and Financial Capital: The Dynamics of Bubbles and Golden Ages. – London : Elgar, 2002. – 224 p. 
2. Alesina A., Ardagna S., Trebbi F. Who Adjusts and When? On the political economy of reforms / Harvard Institute of Economic Research // Discussion Paper Number 2108. – Cambridge, Massachusetts : Harvard University, 2006. 
3. Blyth M. Great Transformations: Economic ideas and institutional change in the twentieth century. – Cambridge : Cambridge University Press, 2002. – xii + 284 p. 
4. Норт Д. Понимание процесса экономических изменений : моногр. ; [пер. с англ. К. Мартынова, Н. Эдельмана]. – М. : Изд. дом Гос. ун-та – Высшей школы экономики, 2010. – 256 с.
5. Acemoglu D., Robinson J. Persistence of Power, Elites and Institutions // American Economic Review. – 2008. – Vol. 98. – No. 1. – P. 267–293 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.aeaweb.org/articles?id=10.1257/aer.98.1.267. 
6. Caselli F., Gennaioli N. Economics and Politics of alternative institutional reforms // The Quarterly Journal of Economics. – 2008. – August. – Vol. 123. – Iss. 3. – Р. 1197–1250.
7. Rodrik D. The Globalization Paradox: Democracy and the Future of the World Economy. – NY : Norton & Company, Inc., 2010. – 337 p.
8. Hall P. Historical Institutionalism in Rationalist and Sociological Perspective [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.researchgate.net/publication/228383364. 
9. Coelho М., Ratnoo V., Dellepiane S. Political Economy of Policy Failure and Institutional Reform [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.instituteforgovernment.org.uk/sites/default/files/publications/Political%20Economy%20-0A%20Review%20of%20the%20Literature%2012012015%20Final.pdf. 
10. Коломієць Г.М. Невизначеність розвитку господарчих систем і їх реформування : моногр. – Х. : Вид-во Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2004. – 256 с.
11. Posen A. The Post-American World Economy. Globalization in the Trump Era // Foreign Affairs. – 2018. – March/April. – Vol. 97. – No. 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.foreignaffairs.com/articles/united-states/2018-02-13/post-american-world-economy.
12. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опасности ; [пер. с англ.]. – М. : ИНФРА-М, 1999. – 262 с. 
13. Самуэльсон П. Основания экономического анализа ; [пер. с англ. В.Г. Блиновой и др. под ред. П.А. Ватника]. – СПб. : Экономическая школа, 2002. – 604 с.
14. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег / Избранные произведения ; [пер. с англ.].  М. : Экономика, 1993.  541 с.
15. Boeri T., Tabellini G. Does Information Increase Political Support for Pension Reform? [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dklevine.com/archive/refs4784828000000000244.pdf.
16. Уильямсон О. Экономические институты капитализма: Фирмы, рынки и «отношенческая» контрактация.  СПб. : Лениздат, 1996.  702 с.
17. Тэрнер В. Символ и ритуал. – М. : Наука, 1983. – 277 с.
 
Стаття надійшла до редакції 20 серпня 2018 р.
 
УДК 330.341.1
 
І. М.  Р Є П І Н А, 
доктор економічних наук,
 професор кафедри економіки підприємств 
ДВНЗ «Київський національний економічний 
університет імені Вадима Гетьмана»,
пр. Перемоги, 54/1, 03057, Київ, Україна

© Рєпіна Інна Миколаївна (Riepina Inna), 2018; 
e-mail: rephousenew@gmail.com
 
 
ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ ТА ПРОГНОЗ РОЗВИТКУ 
ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Резюме
Пізнання та системне дослідження сутності інноваційних процесів продовжує залишатися надзвичайно актуальним науковим і прикладним завданням. У статті розглянуто стан і перспективи розвитку інноваційного підприємництва в Україні порівняно з країнами інноваційного анклаву для пошуку каталізаторів його активізації. 
Основою наведених узагальнень і висновків слугували праці вітчизняних і зарубіжних учених, нормативно-законодавчі акти, публічні звіти та плани інноваційного розвитку України різних часових проміжків, дані Держкомстату України, Євростату, офіційних рейтингів Startup Ranking та Global Innovation Index. 
Під час дослідження застосовано широкий спектр загальнонаукових і спеціальних методів пізнання. Для проведення трансформаційного аналізу розвитку інноваційного підприємництва запропоновано дескриптивну модель ADIE 7D, яка базується на семи дескрипторах: «Наукомісткість ВВП», «Венчурне фінансування інноваційної діяльності», «Питома вага підприємств, що займаються інноваціями», «Кількість зареєстрованих патентів», «Реалізація інноваційних проектів (Start-up)», «Екосистема інноваційного підприємництва», «Глобальний інноваційний індекс». Вона дозволила ідентифікувати стимулятори і дестимулятори впливу на процес створення сприятливого середовища інноваційної активності.  
Серед ключових стимуляторів розвитку інноваційного підприємництва слід вказати на значний інноваційний потенціал, підприємницький ентузіазм і креативність інноваторів. Проте відсутність належного фінансування та гармонізованої екосистеми інноваційного підприємництва стає на перешкоді радикальних змін, спрямованих на інноваційний прорив нашої держави.
На основі результатів проведеного аналізу представлено стратегічну карту розвитку інноваційного підприємництва в Україні за дескрипторами запропонованої моделі. У подальших дослідженнях планується доповнити цю дескриптивну модель ADIE 7D за рахунок імплементації нових перспективних дескрипторів для поглиблення аналітичних процедур.  
 
Ключові слова: інноваційне підприємництво; дескриптори розвитку; наукомісткість ВВП; венчурне фінансування; патенти; інноваційний анклав; стартап; екосистема інноваційного підприємництва; глобальний інноваційний індекс (с. 19–27).
 
Бібл. 3; рис. 4; табл. 2.
Список використаної літератури
1. Шенкаренко М. Основні показники діяльності у сфері промислової власності у 2017 році // Інтелектуальна власність. – 2018. – № 1. – С. 15–21.
2. Яровая М. Довгополый Денис: Как мы строили отрасль стартапов в Украине [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ain.ua/2013/05/29/125075.
3. Development of small and medium enterprises: the EU and East-partnership countries experience : monogr. ; [I. Britchenko, Ye. Polishchuk, eds.]. – Tarnobrzeg : Wydawnictwo Państwowej Wyższej Szkoły Zawodowej im. prof. Stanisława Tarnowskiego w Tarnobrzegu, 2018. – P. 192¬–193.
 
Стаття надійшла до редакції 19 липня 2018 р.
 
ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ
 
УДК 336.13:338.2
Т. І.  Є Ф И М Е Н К О,
професор, доктор економічних наук, 
академік НАН України, заслужений економіст України, 
президент ДННУ “Академія фінансового управління”, 
бульв. Дружби Народів, 38, 01014, Київ, Україна

© Єфименко Тетяна Іванівна (Iefymenko Tetiana), 2018; 
e-mail: efimenko@afu.kiev.ua; 
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9163-3959. 
 
СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ФІНАНСАМИ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Резюме
Протидія загрозам безпеці національного економічного простору має супроводжуватися захистом фінансового суверенітету з боку владних структур. Безумовне здійснення середньострокових цілей зниження темпів приросту сукупної заборгованості країни у перспективі, вдосконалення урядових регуляторних механізмів розподілу обмежених ресурсів, підвищення якості надання конституційно гарантованих публічних послуг, підтримки інвестицій у реальний сектор економіки має бути ключовим орієнтиром для системи управління державними фінансами (СУДФ). 
Проаналізовано інституційні, макроекономічні, політичні, організаційні, інформаційні ризики, що можуть перешкоджати успішному вжиттю заходів, спрямованих на забезпечення послідовності та передбачуваності бюджетно-податкової політики, на запобігання дефолтним ситуаціям тощо. 
Результати практичної реалізації ухвалених у минулому році програмних документів, які регламентують Стратегію реформування СУДФ на 2017–2020 роки (далі – Стратегія) і План дій з її впровадження, свідчать, що недостатність скоординованого волевиявлення, а також консенсусу з приводу єдиного курсу змін у суспільстві негативно впливає на якість управління фіскальними ризиками та інвестиційними процесами, на ступінь синхронності в бюджетно-податковому регулюванні з іншими підоймами впливу держави на успішність управління змінами. 
Наголошено, що на високий ступінь залежності від міжнародної фінансової допомоги з метою посилення рівноважного стану економіки, на необхідність більш інтенсивного розвитку національного господарства, продовження структурних реформ вказано в оприлюдненому звіті Єврокомісії у зв’язку з черговою річницею укладання та імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (Association Agreement – AA). 
Запропоновано шляхи нейтралізації руйнівних наслідків від будь-яких зовнішніх або внутрішніх трансформацій у соціально-економічній системі за допомогою рівноважних процесів суспільного відтворення, інтенсифікації капіталовкладень, сприяння розвиткові підприємництва, обмеження тіньової діяльності, забезпечення прозорості операцій з державними фінансовими активами, синергетичного ефекту управлінської взаємодії Уряду і НБУ.
 
Ключові слова: економічна безпека; система управління державними фінансами; ризики нестабільності; сталий розвиток; політичний консенсус; бюджетно-податкове регулювання (с. 28–46).

Бібл. 8; рис. 5.
Список використаної літератури
1. Bruno M., Sachs J.D. Economics of Worldwide Stagflation. – Cambridge, MA : Harvard University Press; First edition. – 1985. – 336 p.
2. Людський розвиток в Україні: інституційне підгрунтя соціальної відповідальності : моногр. ; [за ред. Е.М. Лібанової]. – К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, 2017. – 368 с.
3. Геєць В.М. 25 років трансформаційних змін. Що далі? // Економіка і прогнозування. – 2016. – № 2. – C. 7-8.
4. Геєць В.М. Економіка України: ключові проблеми і перспективи // Економіка і прогнозування. – 2016. – № 1. – C. 7–22.
5. Гриценко А.А. Економіка України на шляху до інклюзивного розвитку // Економіка і прогнозування. – 2016. – № 2. – C. 9–23.
6. Інституційні трансформації соціально-економічної системи України : моногр. ; [за ред. А.А. Гриценка]. – К. : Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2016. – 273 с.
7. Gregory P.R., Stuart R.C. Comparative Economic Systems. 5th ed. / Houghton Mifflin Company, 1995. – 490 р.
8. Горбулін В. Вулканічний синдром // Дзеркало тижня. – 2018. – Червень 15 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://dt.ua/internal/vulkanichniy-sindrom-280772_.html.
Стаття надійшла до редакції 13 серпня 2018 р.
 
УДК 336.143
 
В. П.  К У Д Р Я Ш О В,
професор, доктор економічних наук, 
заввідділом державних фінансів 
Науково-дослідного фінансового інституту
ДННУ "Академія фінансового управління",
бул. Дружби народів, 38, 01014, Київ, Україна
© Кудряшов Василь Павлович (Kudryashov Vasyl), 2018; 
e-mail: kvp.kudrya@gmail.com
 
ФІСКАЛЬНІ  ПРАВИЛА ТА КОРИГУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ

Резюме
Висвітлено питання використання фіскальних правил у проведенні бюджетної політики (одного з інноваційних механізмів, спрямованих на обмеження фіскальних дисбалансів та посилення позитивних впливів на економічний і соціальний розвиток). Проведено аналіз підходів до визначення змісту фіскальних правил. Запропоновано його трактування, що відображає не тільки їх обмежувальні, але й коригуючі функції. Розглянуто рекомендації МВФ з питань застосування фіскальних правил, наднаціонального регулювання бюджетної політики в рамках інтеграційних об’єднань, їх позитивний та негативний вплив на розвиток держав-членів. Зазначено, що фіскальні правила мають бути досить виваженими і гнучкими для їх використання в державному управлінні. З метою  підвищення результативності фіскальних правил протягом останніх років в ЄС було внесено істотні зміни щодо їх складу. Виявлено основні завдання застосування фіскальних правил, а також їх значення в підвищенні бюджетної відповідальності уряду, зокрема, у забезпеченні бюджетної дисципліни, а також ефективності витрачання коштів. Розкрито механізми коригування бюджетної політики, які запроваджуються в рамках фіскальних правил. Особливу увагу приділено заходам продовження фіскальної консолідації, а також підтримання економічного зростання та фінансової стабільності. Зроблено висновки, що посилення жорсткості фіскальних правил на наднаціональному рівні в ЄС перешкоджало гнучкості в управлінні бюджетними ресурсами, отже, вони вимагають реформування. З використанням фіскальних правил актуалізувалися питання внесення змін до інституційної структури управління державними фінансами та поглиблення прозорості бюджетних операцій.
Зазначено, що зміни до застосування фіскальних правил є досить важливими для України. Ті правила, які використовуються в нашій державі, є недостатніми і повною мірою не вирішують покладені на них завдання. Вони потребують розширення і вдосконалення, а також запровадження дійових механізмів імплементації. Для підвищення результативності фіскальної політики в Україні слід ураховувати досвід зарубіжних країн, а також розробляти і запроваджувати більш детальні та гнучкі фіскальні правила. 
 
Ключові слова: державні фінанси; бюджетна політика; державні запозичення; державний борг; фіскальні правила; фіскальна консолідація; прозорість бюджетних операцій (с. 47–59)

Бібл. 17; рис. 3. 
Список використаної літератури
1. Кудряшов В.П. Рекомендації МВФ з питань фіскальної політики та їх урахування в Україні // Економіка України. – 2016. – № 10. – С. 3–19.
2. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки ; [пер. з нім.] ; [за ред. В.М. Федосова]. – К. : Либідь, 2000. – 656 с.
3. Богдан Т.П. Фіскальні правила як важлива складова прогресивних фіскальних інститутів // Фінанси України. – 2016. – № 4. – С. 7–26.
4. Геєць В.М. Особливості взаємозв'язку економічних та політичних трансформацій на шляху до реконструктивного розвитку економіки України // Економіка України. – 2017. – № 10. – С. 3–17.
5. Єфименко Т.І.  Розвиток економіки України  в умовах зміцнення безпеки в Чорноморському регіоні // Фінанси України. – 2018. – № 6. – С. 7–18.
6. Public financial management and its emerging architecture ; [M. Cangiano, T. Curristine, M. Lazare, eds.]. – Washington, D.C. : International Monetary Fund, 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.elibrary.imf.org/abstract/IMF071/20033-9781475531091/20033-9781475531091/20033-9781475531091.xml?redirect=true.
7. Begg I., Lucas Cole A., Guerello Ch., Traficante G., Poniatowski G., Głowacki K. еt al. Fiscal rules and other rule-based mechanisms in practice: introduction to case studies of four Member States. FIRSTRUN Deliverable 6.5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.case-research.eu/uploads/zalacznik/2017-04-13/D6_5_case_studies.pdf.
8. Corbacho A., Ter-Minassian T. Public Financial Management Requirements for Effective Implementation of Fiscal Rules / The International Handbook of Public Financial Management ; [R. Allen, R. Hemming, B.H. Potter, eds.]. – London : Palgrave Macmillan, 2013. – P. 38–62 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://link.springer.com/chapter/10.1057/9781137315304_3.
 9. Wierts P. Fiscal Rules and Fiscal Outcomes in EMU Theory and Evidence. – The Centre for Euro-Asian Studies, 2008. – 273 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.dnb.nl/en/binaries/WiertsThesisFiscalRulesOctober2008Final_tcm47-210422.pdf.
10. Pettinger T. EU Fiscal rules – economic issues and problems [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.economicshelp.org/blog/7050/economics/eu-fiscal-rules/. 
11. Ayus-i-Casals J. National Expenditure Rules: Why, How and When / Economic Papers 473. – December. – 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ec.europa.eu/economy_finance/publications/economic_paper/2012/pdf/ecp473_en.pdf. 
12. Kawarska A. Fiscal Rules in Poland (Reguly fiskalne w Polsce) // Research Reports. University of Warsaw, Faculty of Management. – 2016. – Vol. 2. – Iss. 22. – Р. 213–223 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://ideas.repec.org/a/sgm/resrep/v2i22y2016p213-223.html.
13. Claeys G., Darvas Z. How to reform EU fiscal rules [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://bruegel.org/2016/04/how-to-reform-eu-fiscal-rules/. 
14. Heinemann F., Moessinger M.-D., Yeter M. Do fiscal rules constrain fiscal policy? A meta-regression-analysis // European Journal of Political Economy. – January 2018. – Vol. 51. – Р. 69–92 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0176268016301471.
15. Mathieu C., Sterdyniak H. Do we need fiscal rules? [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.boeckler.de/pdf/v_2011_10_27_mathieu_sterdyniak.pdf.
16.  Gadomski W. Five Steps to reduce the Publice Debt [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://financialobserver.eu/poland/five-steps-to-reduce-the-public-debt/.
17. Кудряшов В.П. Імперативи та ризики накопичення державних запозичень // Економіка України. – 2018. – № 6. – С. 26–44.
Стаття надійшла до редакції 13 липня 2018 р.
 
 
УДК 336.52
Т. В.  Ж И Б Е Р,
кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,
пр-т Перемоги, 54/1, 03057, Київ, Україна

© Жибер Тетяна Василівна (Zhyber Tetiana), 2018;
e-mail: tzhiber@gmail.com
 
ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИДАТКІВ З ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ НА ЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕКТОР УКРАЇНИ

Резюме
Енергетичний сектор України побудовано згідно з потребами колишнього СРСР. Весь період незалежності пострадянські зв’язки та технології вимагали значних витрат публічних коштів на потреби ПЕК. Метою статті є визначення суми затрат публічних коштів на діяльність енергетичного сектору України. Завдання – окреслити перспективи подальшого навантаження на публічні видатки. Показано динаміку прямих видатків та кредитів з державного бюджету на енергетичний сектор, виконано їх порівняння в цілому та за окремими сферами. Спосіб розрахунку полягав у авторському групуванні та додаванні фактичних бюджетних видатків або кредитів разом за загальним і спеціальним фондами бюджету згідно із бюджетними програмами протягом 2002–2017 рр. 
Видатки на ПЕК за функціональною класифікацією порівнювалися з авторськими розрахунками видатків за бюджетними програмами. Виявлені розбіжності пояснюються виконанням протягом усього аналізованого періоду затверджених бюджетних програм різними відповідальними виконавцями, нівелюванням наслідків діяльності суб’єктів енергосектору в економічній сфері, переміщенням сум між видатками і кредитуванням тощо. 
За досліджуваний період кількість тематичних бюджетних програм зменшилася вчетверо. Аналіз показує перспективи подальшого здійснення значних прямих видатків на вугільну галузь для підтримання закритих гірничих виробок, утримання служби рятування та попередження катастроф, дотування підприємств для компенсації собівартості вугілля. 
Спосіб фінансового забезпечення ремонтів і модернізації енергомереж через бюджетні кредити означає перспективи збільшення майбутнього боргового навантаження на бюджет через необхідність повертати кредити у валюті. У цілому енергетичний сектор отримує також опосередковані дотації з державного бюджету через субсидії населенню і пряме фінансування. Скорочення кількості бюджетних програм шляхом їх укрупнення звужує можливості для аналізу державної політики у сфері фінансової підтримки енергетичного сектору в Україні. 
 
Ключові слова: видатки бюджету; бюджетна програма; ПЕК; енергетичний сектор; бюджетна класифікація; бюджетування (c. 60–70).
 
Бібл. 5; рис.6.
Список використаної літератури
1. Бюджетна система : підруч. ; [за ред. В.М. Федосова, С.І. Юрія]. – К. : Центр учбової літератури. – Тернопіль : Економічна думка, 2012. – 871 с.
2. Башко В. Квазіфіскальні витрати та бюджетні субсидії: скільки коштує «безкоштовний» сир // Дзеркало тижня. – 2016. – № 24–25 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://dt.ua/columnists/kvazifiskalni-vitrati-ta-byudzhetni-subsidiyi-skilki-koshtuye-bezkoshtovniy-sir-208247_.html.
3. Маскалевич І. Шахти: (до)продаж поцупленої коняки... // Дзеркало тижня. – 2013. – № 34 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://dt.ua/energy_market/shahti-do-prodazh-pocuplenoyi-konyaki-_.html.
4. Юхимчук В.М. Розвиток відносин України та МБРР / Міжнародні відносини і туризм: сучасність та ретроспектива : зб. матер. ІV Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Вип. 3. – Острог : Нац. ун-т «Острозька академія», 2013. – С. 162–165.
5. Ткачук Т., Ніцович Р. «Чорні діри» країни: чому Україна досі дотує державні шахти // Економічна правда. – 2018. – 10 січня [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.epravda.com.ua/publications/2018/01/10/632715/.
Стаття надійшла до редакції 2 липня 2018 р.
 
 
УДК 336.76
С. П.  З У Б И К, 
науковий співробітник відділу грошово-кредитних відносин 
ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, 
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна

© Зубик Сергій Петрович (Zubyk Serhii), 2018; 
e-mail: zubyk.sergiy@gmail.com
 
НАКОПИЧУВАЛЬНЕ ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

 Резюме
Важливою метою накопичувального пенсійного забезпечення є створення ефектів економічного розвитку, оскільки пенсійні виплати з усіх компонентів пенсійної системи, накопичувальних чи ненакопичувальних, фінансуються за рахунок обсягів виробництва у країні.
У контексті фінансового посередництва накопичувальне пенсійне забезпечення (накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та система недержавного пенсійного забезпечення) сприяє економічному зростанню завдяки, по-перше, трансформації довгострокових заощаджень у довгострокові інвестиції, а по-друге, забезпеченню технологічних змін і структурних зрушень в економіці.
В Україні накопичувальне пенсійне забезпечення не дістало належного розвитку (активи системи накопичувального пенсійного забезпечення становлять лише 0,14% від сукупних активів фінансових корпорацій), а отже, не має будь-якого істотного впливу на економіку.
Потужними поштовхами для розвитку накопичувального пенсійного забезпечення в Україні здатні стати, по-перше, запровадження з початку 2019 р. накопичувальної системи пенсійного страхування, а по-друге, якісне оновлення інституційних умов недержавного пенсійного забезпечення у зв’язку з імплементацією вимог Директиви 2016/2341 від 14 грудня 2016 р. про діяльність установ трудового пенсійного забезпечення та нагляд за ними (IORPs) (переглянута) та реалізацією заходів, передбачених Комплексною програмою розвитку фінансового сектору України до 2020 року.
Позитивний економічний ефект від впровадження корпоративних пенсійних програм також може бути досягнутий на рівні окремих корпорацій. Корпоративне пенсійне забезпечення як прояв корпоративної соціальної відповідальності сприяє зростанню соціального ресурсу корпорацій і одночасно виступає гнучким інструментом управління персоналом в умовах наростаючого дефіциту робочої сили та посилення на ринку праці конкуренції з боку роботодавців.
 
Ключові слова: накопичувальне пенсійне забезпечення; фінансова система; фінансове посередництво; заощадження; фінансові ресурси; інвестиції; корпоративна пенсійна програма; корпоративна соціальна відповідальність (с. 71–81).
 
Бібл. 11; табл. 1.
Список використаної літератури
1. Holzmann R., Hinz R. Old-Age Income Support in the 21st Century: An International Perspective on Pension Systems and Reform. – Washington, D.C. : The International Bank for Reconstruction and Development, 2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://documents.worldbank.org/curated/en/466041468141262651/Old-age-income-support-in-the-21st-century-an-international-perspective-on-pension-systems-and-reform.
2. Goldsmith R. Financial Structure and Development. – New Haven : Yale University Press, 1969. – 561 p.
3. McKinnon R.J. Money and Capital in Economic Development. – Washington, DC : Brookings institution, 1973. – 184 p.
4. Galetovic A. Finance and Growth: A Synthesis and Interpretation of the Evidence // Banca Nazionale del Lavoro Quarterly Review. – 1996. – Vol. 49. – No. 196. – Р. 59–82.
5. Levine R. Financial Development and Economic Growth: Views and Agenda // Journal of Economic Literature. – 1997. – June. – Vol. XXXV. – No. 2. – Р. 688–726.
6. Зимовець В.В. Державна фінансова політика економічного розвитку : моногр. – К. : Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2010. – 256 с.
7. Carlin W., Mayer C. How Do Financial Systems Affect Economic Performance? [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi=10.1.1.197.5073&rep=rep1&type=pdf. 
8. Розвиток фінансового сектора та економічне зростання : моногр. ; [відп. ред. А.І. Даниленко]. – К. : Інститут економіки НАНУ, 2001. – 238 с.
9. Колот А.М. Корпоративна соціальна відповідальність: еволюція та розвиток теоретичних поглядів // Економічна теорія. – 2013. – № 4. – С. 5–26.
10. Kim J.-W. Assessing the long-term financial performance of ethical companies // Journal of Targeting, Measurement and Analysis for Marketing. – 2010. – Vol. 18. – No. 3-4. – Р. 199–208. 
11. Ling C.-H., Yang H.-L., Liou D.-Y. The impact of corporate social responsibility on financial performance: Evidence from business in Taiwan // Technology in Society. – 2009. – Vol. 31. – No. 1. – Р. 56–63.
 
Стаття надійшла до редакції 6 серпня 2018 р.
 
 
НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ
 
УДК 339.1+339.9
В. Р.  С І Д Е Н К О,
доктор економічних наук, 
член-кореспондент НАН України,
науковий консультант з економічних питань 
Українського центру економічних і політичних досліджень 
імені Олександра Разумкова,
головний науковий співробітник відділу економічної теорії
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна

© Сіденко Володимир Романович (Sidenko Volodymyr), 2018; 
e-mail: v_sidenko@ukr.net
 
МЕГАТРЕНДИ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ 
У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Резюме
Висвітлено питання розвитку електронної (цифрової) торгівлі як однієї з ключових тенденцій у трансформації сучасного світового господарства. 
Акцентовано увагу на багатоаспектності проявів електронної (цифрової) торгівлі та на вираженій тенденції до подальшої диверсифікації форм цієї торгівлі в умовах інтенсивних технологічних перетворень сучасності. Її поширення пов’язано із зростаючою роллю ІКТ, при цьому доведено, що темпи та ефективність їх поширення у сфері торговельно-економічних операцій значною мірою зумовлюються наявністю інформаційно-комунікаційної інфраструктури належної якості. 
Показано, що нові перспективи розвитку електронної комерції пов’язані з новими ключовими технологіями четвертої промислової революції – аналітикою, побудованою на великих базах даних, блокчейн-технологіями, Інтернетом речей та штучним інтелектом. Автор стверджує, що новітні технології створюють фундамент для системної зміни самого характеру економічних та неекономічних відносин.
Доведено, що процес поширення електронної торгівлі є суперечливим і пов’язаний з можливою наявністю як позитивних результатів, так і негативних наслідків. Позитивні ефекти зумовлені, насамперед, істотним скороченням витрат і розширенням асортименту пропозиції, збільшенням можливостей просування своїх товарів і послуг на ринку (особливо для малого й середнього бізнесу), істотним скороченням часу для здійснення комерційних операцій. Водночас підкреслено значення безпеки економічного розвитку та захисту прав особистості, оскільки в умовах поширення електронної торгівлі ризики в цих аспектах зростають. 
Особливу увагу приділено важливості координації політики щодо розвитку електронної торгівлі, а також охарактеризовано роль у розвитку та регулюванні електронної торгівлі провідних міжнародних організацій – ООН (ЮНКТАД і ЮНСІТРАЛ), СОТ, ОЕСР,  Всесвітньої митної організації, Всесвітнього поштового союзу. На прикладі Європейського Союзу (політика формування єдиного цифрового ринку) та Євразійського економічного союзу (Цифровий порядок денний ЄАЕС до 2025 року) показано зростаюче значення міжнародної регіональної політики у вирішенні вказаної проблеми.
 
Ключові слова: електронна торгівля; цифрова торгівля; інформаційно-комунікаційні технології; інформаційно-комунікаційні послуги; четверта промислова революція; світове господарство; міжнародні організації (с. 82–103).
 
Бібл. 11; табл. 4.
 
Список використаної літератури
1. Плескач В.Л., Затонацька Т.Г. Електронна комерція : підруч. – К. : Знання, 2007. – 535 с.
2. Крупник А. Бизнес в Интернет. Введение в электронную коммерцию. – М. : Микроарт, 2002. – 240 с. 
3. Юрасов А.В. Электронная коммерция. – М. : Дело, 2003. – 480 с.
4. Ciuriak D., Ptashkina М. The Digital Transformation and the Transformation of International Trade. Issue paper [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://e15initiative.org/publications/the-digital-transformation-and-the-transformation-of-international-trade/.
5. Suominen K. Fuelling Trade in the Digital Era: The Global Landscape and Implications for Southeast Asia. Issue paper. – Geneva : International Centre for Trade and Sustainable Development. – November 2017. – 21 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.ictsd.org/sites/default/files/research/fuelling_trade_in_the_digital_era_-_southeast_asia.pdf.
6. Tan S.W. Digital Trade in Europe and Central Asia / ADBI Working Paper Series No. 751. – Tokyo, – June 2017. Tokyo [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.adb.org/sites/default/files/publication/324996/adbi-wp751.pdf.
7. Wu M. Digital Trade-Related Provisions in Regional Trade Agreements: Existing Models and Lessons for the Multilateral Trade System. Overview Paper [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://e15initiative.org/publications/digital-trade-related-provisions-in-regional-trade-agreements-existing-models-and-lessons-for-the-multilateral-trade-system/.
8. Susskind R., Susskind D. The Future of the Professions: How Technology Will Transform the Work of Human Experts. – Oxford : Oxford University Press, 2016.
9. Ross A. The Industries of the Future. – New York : Simon & Schuster, 2016.
10. Ляшенко В.І., Вишневський О.С. Цифрова модернізація економіки України як можливість проривного розвитку : моногр. – К. : Ін-т екон. пром-сті НАН України, 2018. – 252 с.
11. Рогожин А.А. КНР – Закон о кибербезопасности принят [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.imemo.ru/index.php?page_id=502&id=2882.
 
Стаття надійшла до редакції 17 липня 2018 р.
 
ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АПК
 
УДК 338.24:338.431
О. М.  Б О Р О Д І Н А,
професор, доктор економічних наук,
член-кореспондент НАН України,
заввідділом економіки і політики аграрних перетворень,
© Бородіна Олена Миколаївна (Borodina Olena), 2018;
e-mail: olena.borodina@gmail.com,

І. В.  П Р О К О П А,
професор, доктор економічних наук,
член-кореспондент НААН України,
головний науковий співробітник
відділу економіки і політики аграрних перетворень
© Прокопа Ігор Васильович (Prokopa Ihor), 2018;
e-mail: iprokopa@ukr.net

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна
 
МАЙБУТНЄ СІЛЬСЬКОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ – ВІД ЕКСТРАКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ДО ІНКЛЮЗИВНОГО РОЗВИТКУ

Резюме
Розкрито зміст поняття сільського сектора як соціально-територіальної підсистеми суспільства, ключовими ознаками якої є проживання людей у сільській місцевості та їх зв’язок з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції. Доведено, що можливості сільських мешканців та осіб, зв’язаних із сільським господарством, щодо задоволення своїх життєвих потреб є обмеженими порівняно з іншими громадянами. Розглянуто еволюцію становлення терміну «інклюзивний розвиток» у контексті його взаємозв’язку з «інклюзивним зростанням» та «інклюзивним добробутом».
З позицій інклюзивності охарактеризовано соціально-економічну ситуацію в сільському господарстві України в радянський період, у роки активних ринкових трансформацій і на сучасному етапі. Показано, що незважаючи на декларування політичними силами намірів захищати інтереси сільських жителів і виробників сільськогосподарської продукції, а також рекомендації науковців щодо реалізації цих інтересів, на всіх етапах перевагу отримував екстрактивний розвиток сільського господарства і села. Він супроводжувався ресурсовиснажливим характером господарювання і обмеженням реального доступу селян до виробничих ресурсів та розподілу вигід від їх використання.
Обгрунтовано необхідність і розкрито умови переходу до інклюзивного типу розвитку у вітчизняному сільському секторі. Важливими чинниками цього мають стати реалізація Україною заходів щодо забезпечення досягнення Цілей сталого розвитку, проголошених на саміті ООН у 2015 р., а також підтримка і втілення в життя ідей Декларації прав селян й інших людей, які працюють у сільській місцевості, проект якої обговорюється в ООН.
 
Ключові слова: сільський сектор; інклюзивний розвиток; аграрна політика; інститути розвитку; аграрне зростання і сільський розвиток; сільські домогосподарства (с. 104–121).
 
Бібл. 33.
Список використаної літератури
1. Gupta J., Pouw N.R., Ros-Tonen M.A.F. Towards an elaborated theory of inclusive development // European Journal of Development Research. – 2015. – No. 27 (4), Р. 541–559 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.researchgate.net/publication/281652508_Towards_an_Elaborated_Theory_of_Inclusive_Development.
2. Ali I., Zhuang J. Inclusive growth toward a prosperous Asia: policy implications / ERD Working Paper No. 97. – Manila : Asian Development Bank, 2007.
3. Ali I., Son N.N. Measuring inclusive growth // Asian Development Review. – 2007. – Vol. 24 (1). – Р. 11–31.
4. Sachs I. Inclusive development strategy in an era of globalization / Working Paper No. 35. – Geneva : International Labour Organization, 2004. – P. 1–28 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi=10.1.1.464.6665&rep=rep1&type=pdf.
5. Kosiedowski W. Koncepcja rozwoju inkluzywnego i jej realizacja w Europie Środkowo-Wschodniej. – С. 67–89 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.iesw.lublin.pl/rocznik/articles/RIESW_1732-1395_14-5-276.pdf. 
6. Аджемоглу Д., Робінсон Дж. Чому нації занепадають: походження влади, багатства та бідності ; [пер. з англ.]. – К. : Наш формат, 2016. – 440 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://andronum.com/index.php?dispatch=products.download_fragment2&product_id=16749.
7. Базилюк А.В., Жулин О.В. Інклюзивне зростання як основа соціально-економічного розвитку // Економіка та управління на транспорті. – 2015. – Вип. 1. – С. 19–29 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://publications.ntu.edu.ua/eut/2015-01/019-029.pdf.
8. Судин Д. Чому нації занепадають? [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uamoderna.com/blogy/danilo-sudin/acemoglu-robinson-book-review.
9. Унковська Т. Україна. Шлях до рабства [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://dt.ua/internal/ukrayina-shlyah-do-rabstva-265977_.html.
10. Гриценко А.А. Економіка України на шляху до інклюзивного розвитку // Економіка і прогнозування. – 2016. – № 2. – С. 7–20. 
11. Павленко Н.В. Екстрактивні інститути в енергетичному секторі економіки України / Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави : матер. VІ міжнар. наук.-практ. конф. – Харків : Харків. нац. ун-т внутр. справ, 2017. – С. 410–413. 
12. Дульська І.В. Інформаційно-комунікаційні технології як технологічний базис інклюзивного соціального та економічного зростання // Український соціум. – 2018. – № 1. – С. 59–73.
13. Зінчук Т.О. На початку пошуку стратегії інклюзивного зростання сільської економіки: світовий та європейський підхід // Вісник Сумського національного аграрного університету. – Сер. : Економіка і менеджмент. – 2016. – Вип. 4 (68). – С. 132–136 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ir.znau.edu.ua/handle/123456789/7458.
14. Ковальчук О.Д. Агробізнес як складова розвитку сільських територій // Інноваційна економіка. – 2017. – № 3-4 (68). – С. 118–123.
15. Лопатинський Ю.М. Свідома та несвідома модернізація аграрних інституцій // АгроСвіт. – 2013. – № 19. – С. 3–8.
16. Лопатинський Ю.М., Кифяк В.І. Розвиток аграрного сектора національної економіки на інституційних засадах : моногр. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2014. – 248 с.
17. Pouw N., McGregor A. An economics of wellbeing: what would Economics look like if it were focused on human wellbeing? / IDS. Working Paper No. 436. – 2014. – 24 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.1111/j.2040-0209.2014.00436.x.
18. Murshed S.М., Gates S. Spatial-horizontal inequality and the Maoist insurgency in Nepal // Review of Development Economics. – 2005. – Vol. 9 (1). – P. 121–134 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1111/j.1467-9361.2005.00267.x.
19. Відродження українського села : матер. наук.-практ. конф. 12–14 листопада 1991 року, Полтава; [під ред. Л.О. Шепотько]. – К. : Урожай, 1992. – 160 с.
20. Юрчишин В. До питання про багатоукладність сільського господарства // Економіка Радянської України. – 1990. – № 11. – С. 49–54. 
21. Онищенко О., Юрчишин В. Роздержавлення: деякі питання методології та організації // Економіка Радянської України. – 1991. – № 10. – С. 15–25. 
22. Онищенко О., Юрчишин В. Концептуальні основи аграрної політики суверенної України // Економіка України. – 1992. – № 5. – С. 15–24.
23. Лукінов І., Шепотько Л. Продуктивні сили села – основа його відродження і прогресу // Економіка України. – 1993. – № 3. – С. 8–12.
24. Лукінов І., Шепотько Л. Про Національну програму відродження села // Економіка України. – 1994. – № 6. – С. 3–16.
25. Українська модель аграрного розвитку та її соціоекономічна переорієнтація : наук. доп. ; [за ред. В.М. Гейця, О.М. Бородіної, І.В. Прокопи]. – К. : Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2012. – 56 с.
26. Аграрний сектор України на шляху до євроінтеграції ; [за ред. О.М. Бородіної]. – Ужгород : ІВА. – 2006. – 496 с.
27. Бородіна О., Прокопа І. Сільський розвиток в Україні: проблеми становлення // Економіка України. – 2009. – № 4. – С. 74–85; № 5. – С. 59–67.
28. Геєць В., Юрчишин В., Бородіна О., Прокопа І. Соціоекономічна модернізація аграрного сектору України (концептуальні положення) // Економіка України. – 2011. – № 12. – С. 4–14.
29. Бородіна О., Прокопа І. Аграрний розвиток і саморозвиток громад: модернізація через взаємну адаптацію (теоретико-методологічний аспект) // Економіка України. – 2014. – № 4. – С. 55–72.
30. Бородіна О., Прокопа І. Подолання структурних деформацій в аграрному секторі України: інституціалізація і модернізація малотоварного сільськогосподарського виробництва // Економіка України. – 2015. – № 4. – С. 88–96.
31. Теорія, політика та практика сільського розвитку ; [за ред. О.М. Бородіної, І.В. Прокопи]. – К. : Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2010. – 376 с.
32. Соціоекономічний розвиток сільського господарства і села: сучасний вимір ; [за ред. О.М. Бородіної]. – К. : Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2012. – 320 с.
33. Політика сільського розвитку на базі громад : наук. доп. ; [за ред. О.М. Бородіної, І.В. Прокопи, О.Л. Попової]. – К. : Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2015. – 70 с.
Стаття надійшла до редакції 25 червня 2018 р.
 
 УДК 33.330
Л. В.  М О Л Д А В А Н, 
професор, доктор економічних наук, 
заслужений економіст України, 
головний науковий співробітник відділу форм та методів господарювання 
в агропродовольчому комплексі
 ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна

© Молдаван Любов Василівна (Moldavan Lyubov), 2018; 
е-mail: lmoldavan@ukr.net
 
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АГРОЕКОНОМІКИ:
РЕТРОСПЕКТИВА І СУЧАСНІСТЬ 

Резюме
Досліджується формування в теорії та на практиці двох діаметрально протилежних шкіл аграрної економіки. Перша вважає, що сільське господарство підпорядковується загальним економічним законам капіталістичної системи господарювання (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс), а друга – що галузі притаманні особливості, які обмежують це підпорядкування, внаслідок чого дана сфера лише «віддзеркалює» загальну капіталістичну політекономію. Розкрито основи шкіл другого напряму, сформовані класиками агроекономіки А. Теєром, Й. Тюненом, Т. Бринкманом і розвинуті Е. Давідом, С. Булгаковим, Т. Гольцем, О. Чаяновим, М. Макаровим та іншими вченими.
Огляд практики господарювання у світовому аграрному просторі довів, що сільське господарство успішно розвивається там, де визнається специфіка соціально-економічних відносин в аграрному секторі, зумовлена переплетінням у галузі природних і економічних умов відтворення, особливостями використання трудових і земельних ресурсів, впливом рентного чинника, низькою еластичністю попиту на основні види сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, значущістю  соціальних і екологічних функцій сільського господарства для розвитку суспільства.
Країни ж, де аграрна політика базується на принципах загальноекономічних законів капіталізму, які аргументують переваги великих капіталістичних господарств, концентрації та глибокої спеціалізації сільського господарства, підпорядкованість  виробництва максимізації прибутку тощо, стикаються з негативними соціальними і економічними наслідками, втрати від яких у сукупності переважають економічні вигоди орієнтованої лише на капітал системи господарювання.
Аналізується розвиток агроекономічної науки в умовах сучасного науково-технічного прогресу і глобалізаційних процесів, яка, розширивши під впливом їх позитивних результатів і негативних наслідків змістове наповнення соціальних і екологічних функцій сільського господарства, довела рівнозначність цих функцій економічній функції галузі. Розкривається сутність концепції багатофункціональності сільського господарства, яка визнана міжнародним співтовариством інструментом розробки аграрних політик сталого розвитку сільського господарства. У даному контексті аналізуються проблеми вітчизняних наукових агроекономічних течій і наслідки  їх реалізації у процесі реформування аграрного сектору України.
 
Ключові слова: основоположники класичної агроекономіки; особливості сільського господарства; обмеженість дії законів класичної політекономії; концепція багатофункціональності сільського господарства (с. 122–135).
 
Бібл. 17.
Список використаної літератури
1. Маркс К., Енгельс Ф.  Твори. – Т. 26. – Ч. ІІ. – 663 с.
2. Маркс К., Енгельс Ф.  Твори. – Т. 23. –  847 с.
3. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 48. – 633 с.
4. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 25. – Ч. ІІ. – 511 с.
5. Шанин Т. Формы хозяйства вне системы // Вопросы философии. – 1990. – № 8. – C. 109–115.
6. Тэер А. Основания рационального сельского хозяйства ; [пер. С.А. Маслова]. – М., 1830. – 35 с.
7. Булгаков С. Капитализм и земледелие. –  СПб. : Типография и литография В. А. Тиханова. – 1900. – Т. 1. – 457 с.
8. Бринкман Т. Экономические основы организации сельскохозяйственных предприятий. – М. : Экономическая жизнь, 1926. – 275 с.
9. Давид Э. Социализм и сельское хозяйство ; [под ред. Г.А. Гроссмана]. – СПб. : типография т-ва «Общественная Польза», 1908. – 550 с. 
10. фон дер Гольц Т. Аграрный вопрос и аграрная политика ; [пер. с нем. Д. Флексора]. – СПб. : Электро-типография Н.Я. Стойковой, 1902. – 342 с. 
11. Крцимовский Р. Развитие основных принципов науки о сельском хозяйстве в Западной Европе ; [пер. с нем. Л.К. Солдатова] ; [c доп. cт. А.В. Чаянова]. – М. : Новый агроном, 1927. – 239 с. 
12. Энгельгард А.Н. Письма из деревни. – М. : Мысль, 1987. – 1987 с.
13. Чаянов А. Очерки по теории трудового хозяйства. – М. : Изд-во Императорского Московского общества сельского хозяйства,  1912–1913. – Вып. 1. – 91 с.
14. Чаянов А. Основные идеи и методы работы общественной агрономии. – М. : Новая деревня, 1924. – 111 с.
15. Чаянов А. Что такое аграрный вопрос? – М. : Универсальная библиотека, 1917. – 64 с.
16. Тимирязев К.А. Избранные произведения. – М. : Сельхозгиз, 1948. – Т. 2. – 424 c.
17. Alain de Janvrу. The Agrarian Question and Reformism in Latin Ameriсa. – Baltimore : Jоhns Hopkins University Press, 1981. – 352 p.
Стаття надійшла до редакції 26 червня 2018 р.
 
ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
 
УДК 332.12:330.52:330.15
І. К.  Б И С Т Р Я К О В,
професор, доктор економічних наук,
заступник директора з наукової роботи,
заввідділом комплексної оцінки та управління природними ресурсами
ДУ "Інститут економіки природокористування
та сталого розвитку Національної академії наук України",
бул. Тараса Шевченка, 60, 01032, Київ, Україна

© Бистряков Ігор Костянтинович (Bystriakov Ihor), 2018;
e-mail: bystryakoveco@ukr.net
 
ПРОСТОРОВИЙ КОНЦЕПТ ОБГРУНТУВАННЯ
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Резюме
Для умов України важливим є пошук нових форм організації господарської діяльності, що забезпечать подолання стану «наздоганяючого» світову економіку. Проблему доцільно вирішувати з позицій встановлення особливостей національного простору сталого розвитку. При цьому об’єктивно виникає необхідність адаптувати визначення «простору» як такого до практики управління еколого-економічним розвитком. З методологічних позицій питання полягає у використанні постіндустріальних підходів до опису економічних процесів з акцентуванням уваги на категорії «інтерес». Оскільки економічний простір постіндустріального типу формується потоками «інтересів» суб’єктів господарювання, які циркулюють і визначають його структуру, то увагу зосереджено на домінуванні енергії та інформації в комунікативних процесах.
Ефект від економічної діяльності з позицій функціонування належного комунікативного поля забезпечується за рахунок зниження параметрів тривалості трансакцій, а відтак і зниження витрат, що відповідатимуть прийнятному рівню. Еволюція системи комунікацій указує на зміну характеру взаємодії суб’єктів господарювання з навколишнім середовищем. Головними є питання еколого-економічного кодування простору життєдіяльності, які поступово перетворюються на повсякденну реальність і формують відповідні когнітивні фрейми. Тому важливим моментом стає пошук сучасних форм економічного самозабезпечення функціонування екологічних систем на рівні вимог до їх безпечного існування за рахунок раціонального використання природно-ресурсних активів. Підкреслено доцільність спрямованості на децентралізовані форми управління процесом забезпечення еколого-економічного розвитку територій з урахуванням відповідних компетенцій локальних господарських систем у межах визначення їх комунікативних полів. Зазначений підхід повною мірою вирішується в межах так званої платформної економіки. Як феномен макроекономічного рівня вона дає орієнтири щодо зміни механізму формування вартості на низовому рівні. Еколого-економічний концепт сталого розвитку вписується у загальні тенденції, що пов’язані з трансформацією роботи ринків у напрямі поширення мережевих взаємодій, оскільки за подібними до природних екосистемними законами починає розвиватися й бізнес.
 
Ключові слова: простір; час; концепт; еколого-економічний розвиток; управління; природні ресурси; фінансово-економічний механізм; комунікації; децентралізація (с. 136–147).
 
Бібл. 15; рис. 2.
Список використаної літератури
1. Ойкен В. Основные принципы экономической политики ; [пер. с нем.]. – М. : Экономика, 1996. – 496 с.
2. Шумпетер Й. Теорія економічного розвитку. Дослідження прибутків, капіталу, кредиту, відсотка та економічного циклу ; [пер. з англ.]. – К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. – 242 с.
3. Хаустов А.П., Редина М.М. Управление природопользованием : учеб. пособ. – М. : Высшая школа, 2005. – 334 с.
4. Ільченко С.В. Визначення підходів до формування категорії економічний простір / Економічні інновації : зб. наук. праць. – Одеса : ІПРЕЕД НАН України, 2012. – Вип. 49. – С. 43–51 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67212.
5. Бияков О.А. Экономическое пространство: сущность, функции, свойства [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://cyberleninka.ru/article/n/ekonomicheskoe-prostranstvo-suschnost-funktsii-svoystva.
6. Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України: теоретико-методологічні основи дослідження ; [за ред. Б.М. Данилишина]. – К. : РВПС України НАН України, 2008. – 220 с. 
7. Бистряков І.К., Чернюк Л.Г. Економічний простір: аспекти методологічного визначення ; [за заг. ред. Б.М. Данилишина]. – К. : РВПС України НАН України, 2006. – 56 с.
8. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики : учеб. – М. : ИД ГУ ВШЭ, 2004. – 496 с.
9. Радаев В.В. Что такое «экономическое действие» // Экономическая социология. – 2002. – Т. 3. – № 5. – С. 18–25.
10. Рифкин Дж. Третья промышленная революция. Как горизонтальные взаимодействия меняют энергетику, экономику и мир в целом ; [пер. с англ.]. – М. : Альпина нон-фикшн, 2014. – 410 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nonfiction.ru/sites/default/files/books/view/revolution_list.pdf.
11. Куликова Н.В. Создание экосистем бизнеса на основе крупных предприятий // Вестник МИРБИС. – 2016. – № 2 (2). – С. 156–160 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://cs.journal-mirbis.ru/-/b8xjfhyl1EY22pKhZgGsIQ/sv/document/45/2e/47/521295/84/2_2016_VM.pdf?1499350363.
12. Андросик Ю.Н. Бизнес-экосистемы как форма развития кластеров // Труды БГТУ. – 2016. – № 7 (189). – С. 38–43 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://elib.belstu.by/handle/123456789/20306.
13. Moore J.F. Predators and prey: a new ecology of competition // Harvard Business Review. – 1993. – May – June. – P. 76–86 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://hbr.org/1993/05/predators-and-prey-a-new-ecology-of-competition.
14. Moore J.F. Business ecosystems and the view from the firm // The Antitrust Bulletin. – 2006. – Vol. 51. – No. 1. – P. 31–75 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.ecosystemsinnovation.com/wp-content/uploads/2017/09/Business-ecosystems-and-the-view-from-the-firm-antitrust-bu_081320081450.pdf.
15. Galateanu E., Avasilcai S. Value co-creation process in business ecosystem // Annals of the Oradea University. Fascicle of Management and Technological Engineering. – 2014. – May. – Iss. 1. – P. 169–174 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi=10.1.1.679.7864&rep=rep1&type=pdf.
Стаття надійшла до редакції 13 липня 2018 р.
 
ЕКОНОМІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
 
УДК 336.025:339.52
О. В.  П Л О Т Н І К О В, 
професор, доктор економічних наук, 
Заслужений економіст України, 
провідний науковий співробітник
сектору міжнародних фінансових досліджень
© Плотніков Олексій Віталійович (Plotnikov Oleksiy), 2018;
 e-mail: oleksiy.plotnikov@gmail.com,

О. О.  Б О Р З Е Н К О, 
професор, доктор економічних наук,
завідувач сектору міжнародних фінансових досліджень
© Борзенко Олена Олександрівна (Borzenko Olena), 2018; 
e-mail:slozko2003@ukr.net,

Т. О.  П А Н Ф І Л О В А, 
старший науковий співробітник,
кандидат економічних наук, 
провідний науковий співробітник
сектору міжнародних фінансових досліджень
© Панфілова Тамара Олександрівна (Panfilova Tamara), 2018; 
e-mail: tamara.panfilova@gmail.com

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
вул. Панаса Мирного 26, 01011, Київ, Україна
 
ФІСКАЛЬНІ ІНСТИТУТИ У ПРОЦЕСІ ТРАНСФОРМАЦІЇ 
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Резюме
Розглянуто трансформаційні процеси фіскальної сфери ЄС щодо розвитку фіскальних інститутів у контексті системоутворюючої складової як інтеграційних, так і дезінтеграційних процесів. 
Фіскальні інститути ЄС виконують важливу не тільки економічну, але й політичну роль у формуванні стрижня інтеграційних процесів. Саме завдяки фіскальним інститутам здійснюється матеріалізація доведення політичного впливу на країни – члени ЄС і зворотний зв’язок. 
Трансформаційні процеси фіскальної сфери стосуються: політики витрат (оптимізації обсягів і раціоналізації структури, підвищення ефективності витрачання державних ресурсів), формування доходів (коригування системи оподаткування, підвищення ефективності адміністрування податкових платежів, детінізації економіки, поліпшення умов кредитування реального сектору, вдосконалення державної підтримки малого й середнього бізнесу) та фінансування сектору державного управління (зменшення дефіциту державних соціальних фондів, обмеження обсягів та формування оптимальної структури державних запозичень) тощо.
Визначено сутність основних функцій фіскальних інститутів ЄС (загальноутворюючої, розподільної та контрольної) як стрижнеутворюючих елементів його архітектури у конструктивному та деструктивному напрямах розвитку.
Охарактеризовано сучасний стан розвитку трансформаційних процесів в ЄС у двох основних напрямах – конструктивному і деструктивному. Конструктивний напрям передбачає подальше розширення ЄС з використанням відповідних процедур. Деструктивний – вихід країн з ЄС і відновлення всіх атрибутів країни, яка не входить до тих чи інших об’єднань. Сформульовано положення про те, що фіскальні інститути в деструктивному напрямі відіграватимуть гальмуючу роль. Причому, чим вищий рівень інтеграції було досягнуто даною країною, тим більш гальмуючою буде роль фіскальних інститутів у випадку деструктивних процесів.
Для України акцентування уваги на фіскальних інститутах у їх відповідних якостях може бути корисним для подальшого поглиблення співпраці з Євросоюзом та коригування вже реалізованих кроків.
 
Ключові слова: фіскальні інститути ЄС; функції фіскальних інститутів; конструктивний і деструктивний напрями трансформації (с. 148–156).
 
Бібл. 6; рис. 1.
Список використаної літератури
1. Лук’янюк М.Є. Фіскальні інститути як чинники забезпечення конкурентоспроможності національних економік // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – Серія : Економіка. – 2016. – Вип. 7. – Ч. 2. – С. 78–82. 
2. Борзенко О.О., Панфілова Т.О. Досвід інституалізації фінансової сфери країн Європейського Союзу / International economic relations and prospects for national development: contemporary challenges and solutions : monogr. ; [M.I. Fleychuk, U.A. Ganski, V.U. Kazlouski, eds.]. – Daugavpils : Daugava Print, 2018. – P. 128–142. 
3. Горбач Л.М., Плотніков О.В. Міжнародні економічні відносини : підруч. – К. : Кондор, 2017. – 432 с. 
4. Бураковский И.В., Плотников А.В. Мировая экономика: глобальный финансовый кризис. – Харьков : Фолио, 2010. – 415 с.
5. Haynes D., Elliott F. Cabinet split threatens to derail May’s Brexit talks // The Times. – 2016. – November 15 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.thetimes.co.uk/edition/news/cabinet-split-threatens-to-derail-may-s-brexit-talks-hxfwmv2td.
6. Кузнецов О.В. Фіскальні аспекти членства Великобританії у Європейському Союзі / Актуальні проблеми міжнародних відносин : зб. наук. праць. – К. : Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка, Ін-т міжнародних відносин, 2009. – Вип. 87. – Ч. ІІ. – С. 187–195  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/host/viking/db/ftp/univ/apmv/apmv_2009_087_02.pdf.
Стаття надійшла до редакції 6 червня 2018 р.
 
СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ В ПРАКТИЦІ УКРАЇНИ
 
УДК  316.42:330.46(477)
Ю. М.  Х А Р А З І Ш В І Л І, 
доктор економічних наук, старший науковий співробітник,
головний науковий співробітник відділу 
проблем регуляторної політики та розвитку підприємництва
Інституту економіки промисловості НАН України,
вул. Желябова, 2, 03057, Київ, Україна,  
© Харазішвілі Юрій Михайлович (Kharazishvili Yurii), 2018; 
e-mail: yuri_mh@ukr.net,

О. А.  Г Р І Ш Н О В А, 
доктор економічних наук, 
професор кафедри економіки підприємства 
Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
вул. Васильківська, 90-а, 03022, Kиїв, Україна 
© Грішнова Олена Антонівна (Grishnova Olena), 2018; 
e-mail: grishnova@ukr.net.
 
ЯКІСТЬ ЖИТТЯ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ:
ІНДИКАТОРИ, РІВЕНЬ, ЗАГРОЗИ

Резюме
Соціальна безпека розглядається авторами як стан соціальної сфери, за якого забезпечуються висока якість життя населення (матеріальний рівень і соціальні складові), захищеність основних життєво важливих демовідновлювальних процесів, можливість здобуття якісної освіти і відсутність загроз здоров’ю та життю людини. Детально досліджено головний індикатор якості життя – рівень бідності за різними методами визначення. Обгрунтовано недосконалість існуючих підходів для відображення реального стану бідності в Україні. Запропоновано визначення рівня бідності як частки населення, чиї еквівалентні сукупні витрати є нижчими за фактичний прожитковий мінімум, який розраховується як 50% від середньої заробітної плати. Згідно з таким підходом, рівень бідності в Україні становить близько 60%, що відображає реальний стан.
Інтегральний індекс якості життя в Україні, розрахований за сучасною методологією, свідчить про його незадовільний стан протягом усього аналізованого періоду, що можна подолати тільки виходячи з позицій сталого розвитку. 
Окреслено і проранжовано найважливіші загрози за вагомістю їх впливу. Встановлено, що першопричиною всіх загроз якості життя, як і соціальній безпеці взагалі, є неприпустимо низька питома вага оплати праці у випуску, яка істотно відстає від аналогічних показників економічно розвинутих країн та зумовлює відповідні принизливі соціальні стандарти. У цьому зв’язку запропоновано законодавчо змінити соціальну політику через перерозподіл доходів між працею та капіталом до середнього рівня економічно розвинутих країн ЄС: праця – 29%, капітал – 71%.
 
Ключові слова: соціальна безпека; якість життя; бідність; освіта; охорона здоров’я; індикатори; порогові значення; інтегральний індекс; загрози (с. 157–171).  
 
Бібл. 13; рис. 3; табл. 2; формул 4.
Список використаної літератури
1. Коваль О.П. Соціальна безпека: сутність та вимір : наук. доповідь. – К. : НІСД, 2016. – 34 с.
2. Лібанова Є.М., Гладун О.М., Лісогор Л.С. та ін. Вимірювання якості життя в Україні : аналіт. доповідь. – К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, 2013. – 50 с.
3. Амоша О.І., Новікова О.Ф., Антонюк В.П., Залознова Ю.С. та ін. Соціальний потенціал сталого розвитку: інноваційні механізми  формування та використання. – Донецьк : НАН України, Ін-т економіки промисловості, 2014. – 478 с.
4. Гукалова І.В. Якість життя населення України: суспільно-географічна концептуалізація : моногр. – К. : Ін-т географії НАН України, 2009. – 174 с.
5. Ferreira F., Sánchez-Páramo C. A richer array of international poverty lines [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://blogs.worldbank.org/developmenttalk/richer-array-international-poverty-lines.
6. Черенько Л.М., Полякова С.В., Шишкин В.С. та ін. Комплексна оцінка бідності в Україні та регіонах за 2010–2015 роки : аналіт. записка / Сектор досліджень рівня життя населення. – К. : Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи, 2016 [Електронний ресурс]. –  Режим доступу : http://www.idss.org.ua/arhiv/2010_2015_otsinka_bidnosti.pdf.
7. Харазішвілі Ю.М., Дронь Є.В.  Проблеми інтегрального оцінювання рівня економічної безпеки держави // Банківська справа. – 2015. – № 1. – С. 3–21.
8. Харазішвілі Ю.М. Світло та тінь економіки України: резерви зростання  та модернізації // Економіка України. – 2017. – № 4. – С. 22–45.
9. Гнибіденко І.Ф., Колот А.М., Новикова О.Ф. та ін. Соціальна безпека: теорія та українська практика : моногр. ; [за ред. І.Ф. Гнибіденка, А.М. Колота, В.В. Рогового]. – К. : КНЕУ, 2006. – 292 с.
10. Тимчук О.Л. Злочинність у сучасному світі: кримінологічний аналіз // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2010. – № 11. – С. 84–91.
11. Харазішвілі Ю.М., Ляшенко В.І. Сучасна концепція сталого розвитку з позицій економічної безпеки / Міжнар. науково-практична конференція “Економічна та інформаційна безпека: проблеми та перспективи” (м. Дніпро, 27 квітня 2018 р.). – Дніпро : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2018. – С. 242–248.
12. Grishnova O.A., Kharazishvili Y.M. Improving the standard of living as a strategic priority of Ukraine and Georgia / Strategic Priorities for Developing Ukraine and Georgia: Innovation and Partnership : monogr. ; [D.G. Lukianenko, T. Beridze, eds.]. – Batumi, 2018. – P. 245–277. 
13. Харазішвілі Ю.М. Рівень життя як складова соціальної безпеки: стан та стратегічні орієнтири // Банківська справа. – 2017. – № 4. – С. 34–52.
Стаття надійшла до редакції 16 липня 2018 р.
                                                
КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ
 
О. І.  А М О Ш А,
професор, доктор економічних наук, 
академік НАН України, 
директор Інституту економіки промисловості НАН України, 
вул. Желябова, 2, 03057, Київ, Україна

© Амоша Олександр Іванович (Amosha Oleksandr), 2018;
 e-mail : amosha1937@gmail.com.
 
НОВІТНІЙ ПОГЛЯД ЩОДО ЗМІН 
У МЕЖАХ ЗАГАЛЬНОЇ СИСТЕМИ 
ВІТЧИЗНЯНОЇ ОСВІТИ (с. 172-174)
Бібл. 2.
Список використаної літератури
1. Фінансово-економічна грамотність : підруч. – У 2-х ч. – Ч. І : Основи національної економіки, економіки регіонів та фінансової системи України ; [за ред. О.Б. Жихор, О.В. Димченко]. – К. : Кондор, 2018. – 1024 с. 
2. Фінансово-економічна грамотність : підруч. – У 2-х ч. – Ч. ІІ : Банківська система України, загальні поняття про облік, аудит та економічний аналіз в умовах ринкової економіки ; [за ред. О.Б. Жихор].– К. : Кондор, 2018. – 440 с.
Рецензія надійшла до редакції 30 липня 2018 р.
 
________
 
РЕЗЮМЕ (англійською мовою) (с. 175-180)
________
 
Зміст журналу за 2018 рік (с.181-185)
 
________
РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ (с. 186-187)
 
 

 



» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія журналу № 4, 2019
№ 4, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 621.6:620.91-0.49.34 А.В. ... »
Вийшла електронна версія журналу № 3, 2019 р.
№ 3, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК... »
Вийшла електронна версiя № 2, 2019 р.
№ 2, 2019 р.     УДК 330.101  П. С.  Є Щ Е... »
Вийшла електронна версія журналу № 1, 2019 р.
№ 1, 2019 р.   УДК 338.2; 330.101; 330.8 В. М.  Г Е Є... »
Вийшов друком журнал № 11-12, 2018
№ 11-12, 2018 р.   УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА   УДК... »
Вийшов друком журнал № 10, 2018
№ 10, 2018 р.   В. М.  Г Е Є Ц Ь, професор, доктор економічних... »
Вийшов друком № 9, 2018 р.
№ 9, 2018 р.   УДК 338.656.502 А. А.  М А З А Р А К І, професор,... »
Вийшов друком № 8, 2018
№ 8, 2018 р.   УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА   УДК... »
Вийшов друком № 7, 2018
№ 7, 2018 р.   НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК [338:330.3]: [330:16:330.117]... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE