Архів

06.03.2018

Вийшов друком журнал №3,2018

Кiлькiсть переглядiв: 939
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ
УДК 332.12:330.52:330.15
М. А. Х В Е С И К,
професор, доктор економічних наук, 
академік НААН України, директор,
© Хвесик Михайло Артемович (Khvesyk Mykhailo), 2018; 
e-mail: reception@ecos.kiev.ua;
І. К. Б И С Т Р Я К О В, 
професор, доктор економічних наук, 
заступник директора з наукової роботи,
заввідділом комплексної оцінки
 та управління природними ресурсами,
© Бистряков Ігор Костянтинович (Bystryakov Igor), 2018; 
e-mail: bystryakoveco@ukr.net;
Д. В. К Л И Н О В И Й, 
доцент, кандидат економічних наук, 
старший науковий співробітник, 
провідний науковий співробітник 
відділу комплексної оцінки 
та управління природними ресурсами
 © Клиновий Дмитро Віталійович (Klynovyy Dmytro), 2018; 
e-mail: klinko@gmail.com.

ДУ «Інститут економіки  природокористування 
та сталого розвитку НАН України»
Бульвар Тараса Шевченка, 60, 01032, Київ, Україна

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ 
РЕКОНСТРУКТИВНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ 
НА ЗАСАДАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО УПРАВЛІННЯ 
ПРИРОДНИМИ РЕСУРСАМИ
Резюме 
Статтю присвячено визначенню шляхів забезпечення процесу внутрісистемної гармо-нізації взаємозв’язків економічних і політичних трансформацій щодо реконструктивного розвитку України з позицій модельних уявлень про перспективний фінансово-економічний механізм децентралізованого управління природними ресурсами. 
Запропоновано природно-ресурсну парадигму реконструктивного розвитку. Акцент зроблено на формуванні відносин суб’єктів господарювання, характерних для ліберально-демократичної моделі (зокрема, щодо впорядкування природно-ресурсних відносин). Ва-жливе місце відводиться застосуванню новітнього фінансово-економічного супроводу де-централізованого управління природними ресурсами. Показано характер співвідношення категорій «природні ресурси» та «природно-ресурсні активи». Природний ресурс розгля-нуто саме як капітал природного походження, який можливо безпосередньо залучити до господарського обороту, а тому він має вартість як товар і споживну вартість, тобто реа-льно здатний задовольняти запити населення. Природний актив безпосередньо стосується моделювання визначення напрямів реконструктивних дій і є природним ресурсом, залученим до господарського обороту, або таким, що може бути відразу безпосередньо використаним при виробництві товарів чи наданні послуг. Головний орієнтир у вдосконаленні структури управління природно-ресурсними активами пов’язаний з поглибленням розвитку господарської діяльності на територіальному рівні. 
З позицій розбудови реконструктивної економіки в напрямі формування ліберально-суспільної моделі розвитку, значне місце відводиться впорядкуванню системи фінансових відносин між бізнесом і владою. 
Зосереджено увагу на імплементації реконструктивного концепту розвитку. Такий концепт щодо ефективного використання природних ресурсів територій розглядається як процес переважно циклічного характеру, який представлено відповідним алгоритмом, що базується на використанні гнучких управлінських методів з урахуванням пріоритетних підойм у просторово-часовому вимірі. 
Ключові слова: природні ресурси, фінансово-економічний механізм, реконструктив-ний розвиток, децентралізація, управління, ліберально-демократична модель (с. 3–20).
Бібл. 5; рис. 2; табл. 2.

УДК 005.21:005.332.4 (477)
В. В.  Л И П О В,
професор, доктор економічних наук, 
професор кафедри міжнародної економіки
та менеджменту ЗЕД 
Харківського національного економічного
університету імені Семена Кузнеця,
Майдан Свободи, 4, 61022, Харків, Україна

© Липов Володимир Валентинович (Lypov Volodymyr), 2018;
 e-mail: lypov_vl@ukr.net.

КОНКУРЕНТНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 
І. Вихідні засади геоекономічного аналізу та прогнозування стратегії
 розвитку України в умовах глобалізації
Резюме
Розглянуто природно-ресурсний та соціокультурний потенціали формування конкурентних стратегій інтеграції України у глобальну економіку. Акцентовано увагу на суперечностях впливу факторів природного середовища, до яких віднесено багатство природних ресурсів та серединність розташування, які одночасно створюють можливості та формують виклики розбудові незалежної економіки, зокрема, зумовлюють амбівалентність соціальних орієнтацій цінностей, властивих національній культурі господарювання та формування феномену «ресурсного прокляття», перепони отриманню міжнародних конкурентних переваг за рахунок впровадження сучасних технологій. Розглянуто вплив цінностей на формування конкурентних стратегій. На прикладі використання результатів дослідження дистанції соціальної довіри українців у рамках World Values Survey (хвиля 2010¬–2014 рр.) показано витоки проблеми розбудови ефективної моделі капіталістичного устрою на основі цінностей, що одночасно заперечують як індивідуальну ініціативу, так і форми соціальної взаємодії, що виходять за рамки близького оточення. Тим самим обмежуються можливості становлення моделей корпорації як об’єднання капіталів (держави англосаксонської моделі) або індивідів (країни Північної та Центральної Європи (ПЦЄ)). Водночас півторасторічний досвід економічної модернізації заперечує традиційні цінності взаємної відповідальності власника та найманого працівника, на яких побудовано патріархальні корпорації країн Південно-Східної Азії (ПСА). Показано, що така ситуація зумовлює відмінність сформованої моделі взаємодії корпорації та держави від моделей мінімізації етатизму чи його допущення (країни англосаксонської моделі та ПЦЄ) або уявлення про державу як про велику корпорацію (країни ПСА) та формування олігархічно-кланової структури, спрямованої на отримання рентних доходів за рахунок експлуатації ресурсів держави. Наголошено на необхідності врахування вимог підтримки компліментарності елементів національної культури господарювання і інституціональної структури економічної моделі, що формується. Розглянуто інструменти інституційних трансформацій, які можуть бути використані в процесі формування конкурентних стратегій України (інституційний бріколадж (bricolage), рекомбінація, нашарування (layering), реінтерпретація (translation), зміщення (displacement), трансплантація (transplantation), вирощування).
Ключові слова: геоекономіка, інституції, інституційна компліментарність, інституційні трансформації, конкурентні стратегії, національна культура, природно-ресурсний потенціал, соціальні орієнтації ціннісної системи (с. 21–35). 
Бібл. 35; рис. 2.
 
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
УДК 330.34:339.94
В. М.  Т А Р А С Е В И Ч,
професор, доктор економічних наук,
завкафедрою політичної економії,
© Тарасевич Віктор Миколайович (Tarasevych Viktor), 2018; 
e-mail: viktarasevich@gmail.com,

О. О.  З А В Г О Р О Д Н Я,
доцент, доктор економічних наук,
професор кафедри політичної економії,
© Завгородня Олена Олександрівна (Zavhorodnia Olena), 2018; 
e-mail: elenzavg@gmail.com

Національна металургійна академія України,
пр. Гагаріна, 4, 49600, Дніпро,Україна

ІННОВАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНА ЕКОНОМІКА:
ПОСТІНДУСТРІАЛЬНІСТЬ, ГЕНЕРАЦІЙНІСТЬ, ВІДКРИТІСТЬ
Резюме
Розглядається актуальна проблематика інноваційно-інформаційної економіки постіндустріального типу в контексті європейського вибору України в умовах глобальних трансформацій. Інноваційно-інформаційна економіка характеризується як провідна складова, джерело, генератор і ядро саморозвитку постіндустріальної економіки, прогресивної еволюції національної економіки та суспільства. Йдеться, перш за все, про неосні інновації субстанційного типу та знаннєємну інформацію як форму представлення наукових знань, дійовий засіб спрямованого оновлення та перетворення екогенів та економічного геному національних економічних акторів, рушій їх креативної діяльності. Сучасна інноваційно-інформаційна революція визначає об'єктивний характер закономірностей наукової інтелектуалізації та інноваційної інформатизації економічної діяльності.
Унікальна інноваційно-генераційна роль знань і знаннєємної інформації є детермінованою, зокрема, їх субстратними якостями, в тому числі: майже абсолютним метаморфізмом, індиферентністю до матеріалу носіїв, підвищеною мобільністю, здатністю бути об'єктом привласнення без відповідного відчуження, ефективним інтегратором факторів виробництва та каталізатором інноваційного капіталотворення, модератором циклічної коеволюції базових складових інноваційно-інформаційної економіки. У відтворювальних економічних процесах знання і знаннєємна інформація представлені безпосередньо як особливі сутнісні сили економічних учасників і у формі інноваційно-інформаційних продуктів (у неринковій сфері відтворення) або інноваційно-інформаційних товарів (у ринковій сфері відтворення). Зазначені продукти й товари є носіями основних якісних характеристик знань і знаннєємної інформації, що дозволяє їм бути провідними «гравцями» глобальної економіки.
Притаманний інноваційно-інформаційній економіці креативний потенціал розвитку може бути реалізований лише за умов її національно орієнтованої відкритості до провідних глобальних тенденцій і процесів, зокрема: всеосяжної знаннєємної інформатизації та комп'ютерізації; активної креативізації економіки та суспільства; актуалізації економічних творчості та свободи; конкурентного співробітництва та цивілізованої боротьби; експансії мобільного й високопрофесійного людського капіталу. Інноваційно-інформаційна економіка має стати потужним авангардом національного розвитку.
Ключові слова: постіндустріальність; інноваційно-інформаційна економіка; знаннєємна інформація; неос; екогенетика; саморозвиток; генераційність; креативність; відкритість (c. 36–48). 
Бібл. 17; рис. 9; табл. 2.
 
ПРОМИСЛОВА ПОЛІТИКА ТА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК
УДК 338.45.01 
Ю. С.  З А Л О З Н О В А,
доктор економічних наук,
 заступник директора Інституту
економіки промисловості
НАН України,
вул. Желябова, 2, 03057, Київ, Україна 
© Залознова Юлія Станіславівна (Zaloznova Yuliya), 2018; 
e-mail: zaloznova.iep@gmail.com.

УКРАЇНСЬКА ПРОМИСЛОВІСТЬ: 
СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ
Резюме
Промисловість України нині переживає складний етап, перебуваючи під тиском нових геополітичних, геоекономічних, технологічних та соціальних змін. Тому актуальності набуває знаходження ефективних рішень щодо системного оновлення промислової моделі України, адекватного новим глобальним викликам та національним інтересам. Науково-практична дискусія з проблем розвитку промисловості та нової промислової політики в Україні триває не перший рік. Проте залишаються ще недостатньо висвітленими аспекти ефективного включення української промисловості у процес неоіндустріалізації, який є провідним світовим трендом. 
Підкреслено, що через нинішній стан глибокої деіндустріалізації в Україні неможливо забезпечити адекватних відповідей на сучасні виклики національній безпеці та економічному суверенітету Української держави, глобальній конкурентоспроможності вітчизняної економіки, повноцінній суб’єктності України в міжнародних процесах і структурах, соціальній та екологічній відповідальності. 
Висвітлено основні проблеми, які відчутно впливатимуть на умови формування нової промисловості в Україні за неоіндустріальним сценарієм. Вони також визначатимуть го-ловні напрями та інструменти державної промислової політики. Як найбільш значущі на-звано проблеми, зумовлені деіндустріалізацією (незадовільні обсяги, темпи, структура виробництва, дефіцит інвестицій, інновацій, кваліфікованих кадрів). Ризики також пов’язані з великою часткою неформальної економіки (тінізацією) та неформальної зайнятості. Істотно стримує реформування і відсутність стратегічної паритетної взаємодії влади та бізнесу. На особливу увагу заслуговує проблема врегулювання й захисту прав власності, насамперед інтелектуальної. Суперечливий вплив на потенціал зростання та структурні зміни в промисловості також справлятиме проблема Криму і Донбасу.
Стратегія розвитку промисловості України має бути орієнтована на подолання зазна-чених стратегічно значущих проблем. Підкреслено, що шанс для відчутного підвищення ефективності промислового виробництва, який надає неоіндустріалізація, необхідно реалізувати у стислі строки на основі ефективної промислової політики.
Ключові слова: промисловість; промислова стратегія; промислова політика; неоінду-стріалізація; економічний розвиток (с. 49–68).
Бібл. 26.

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
УДК 338.4:911.3
В. О.  М А Н Д И Б У Р А, 
професор, доктор економічних наук,
головний науковий співробітник відділу економічної теорії
 
 
ДУ "Інститут економіки і прогнозування НАН України"
вул. Панаса Мирного, 26, 01011, Київ, Україна,
© Мандибура Віктор Омелянович (Mandybura Viktor), 2018; 
e-mail: mandubura@ukr.net;
 
 
В. О.  Х И Ж Н Я К, 
доцент, кандидат економічних наук, 
головний науковий консультант 
відділу комплексних проблем державотворення 
Інститут законодавства Верховної Ради  України,
пров. Нестеровський, 4, 04053, Київ, Україна
© Хижняк Владислава Олександрівна (Khyzhnyak Vladyslava), 2018; 
e-mail: vladislavahyzhnyak@gmail.com
 
ОСНОВНА СУПЕРЕЧНІСТЬ ВІДНОСИН
СПОЖИВЧОГО РИНКУ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ 
Резюме
В умовах євроінтеграції Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити високий рівень захисту прав споживачів та досягти сумісності між системами захисту прав споживачів в України та ЄС. Насамперед, це стосується запровадження у вітчизняну практику високих стандартів відповідальності у споживчій сфері, які сьогодні діють в ЄС, у першу чергу, це стосується вдосконалення системи адекватної економічної відповідальності бізнесу за порушення прав споживачів.
Основна суперечність споживчого ринку пов’язана з протилежністю інтересів його головних суб’єктів: бізнесменів-виробників (реалізаторів), з одного боку, і населення, або кінцевих споживачів життєвих благ – з іншого. Ця суперечність являє собою систему відносин, що виникають між інтересами виробників і реалізаторів, які прагнуть до максимізації особистих прибутків, та інтересами населення, яке прагне задовольнити особисті потреби у споживанні безпечних для здоров’я і життя товарів та послуг. За певних умов диспаритету при реалізації приватних інтересів і неадекватній економічній відповідальності бізнесу за порушення прав споживачів ця суперечність може загостритись і перетворитись на антагоністичну.
 Сьогодні законодавчо закріплені економічні санкції за випадки злочинних порушень прав споживачів, які розраховуються у нормативно визначеній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з точки зору їх економічної відповідності збиткам, завданим кінцевим споживачам, є абсолютно неприйнятними. Тому подальше використання неоподатковуваного мінімуму як базової величини вартості при визначенні обсягів економічних санкцій за злочинне порушення прав споживачів є неприпустимим. Разом з тим як нормативно-базова величина не можуть бути використані всі інші соціально-економічні нормативи і стандарти, зокрема, мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум тощо (що підтверджено вітчизняною і світовою практикою). Замість неоподатковуваного мінімуму доходів громадян потрібно запровадити нормативно-базову величину, яка за своєю суттю є величиною масштабно-фіксованої вартості, визначається на основі використання показників дохідної бази консолідованого державного бюджету, фіксується в гривневому вимірі та діє протягом поточного бюджетного року.
Ключові слова: антагоністична суперечність споживчого ринку; інтереси споживачів; інтереси бізнесу; ризики і загрози споживачів; інститут довіри; маркетинг; консюмеризм; механізми подолання антагонізмів споживчого ринку; механізм забезпечення якості товарів кінцевого споживання (c. 69–88).
Бібл. 23; рис. 2.

ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
УДК 330.15 : 658.155 : 553 : 336.225
О. М.  С У Х І Н А,
кандидат економічних наук, 
старший науковий співробітник відділу економічних проблем 
екологічної політики і сталого розвитку
ДУ “Інститут економіки природокористування 
і сталого розвитку НАН України”
Бульвар Тараса Шевченка, 60, 01032, Київ, Україна
© Сухіна Олена Миколаївна (Suhina Оlena), 2018; 
e-mail: olsuhina@ukr.net

МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОЇ ГІРНИЧОЇ РЕНТИ
Резюме 
У провідних зарубіжних країнах з розвинутою гірничодобувною про-мисловістю жителі є громадянами-рантьє. Угода про асоціацію між Україною та ЄС спонукає Уряд України до скорочення бідності. Тому необхідно оптимізувати механізм вилучення гірничої ренти та її справедливого розподілу між власником надр – українським народом – і надрокористувачами. Розкрито сутність оригінальної авторської методології визначення розміру диференціальної гірничої ренти для встановлення адекватних сучасним економічним реаліям розмірів рентних платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, а також економічний механізм чесного розподілу гірничої ре-нти.
Автором доведено наявність значного неврахованого потоку коштів, який повинен стати базою для відродження нашої держави і перетворення кожного українця на громадянина-рантьє. Для цього необхідно формувати нову систему вилучення гірничої ренти, в основі якої було б оподаткування надприбутку надрокористувачів – надлишку, тобто різниці між прибутком, одержаним надрокористувачем, і середньонормальним прибутком по галузі у добувній промисловості.
На розвиток теорії ренти розроблено методологічний підхід до визна-чення розміру диференціальної гірничої ренти, алгоритм і авторську ме-тодологію визначення розміру диференційованих рентних платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, яка враховує гірничо-геологічні та інші умови видобування корисних копалин, еконо-мічний механізм вилучення гірничої ренти у надрокористувачів, що складає наукову новизну даного дослідження. Тоді рента відповідатиме суті ренти, тобто враховуватиме гірничо-геологічні та інші умови видобування корисних копалин, кон’юнктуру ринку, а також певною мірою ступінь ризику. Коли погіршуються умови видобування, вичерпуються запаси корисних копалин, підвищується собівартість їх видобування, зменшується прибуток, тоді надрокористувачі повинні сплачувати менші податки. Розрахунки, проведені в рамках дії запропонованого механізму, дозволяють визначити, які саме залізодобувні підприємства України повинні сплачувати гірничу ренту. Впровадження авторської методології дозволить зберегти функцію ренти як економічного інструменту регулювання гірничих відносин у сфері надрокористування, сприятиме тому, що «запрацює» ст. 13 Конституції України, а також формуванню інституту громадянської власності на мінерально-сировинні ресурси та фонду громадянських дивідендів.
Ключові слова: диференціальна гірнича рента; рентні платежі; алго-ритм; методологія оцінки; економічний механізм; питома рента; залізодобувні підприємства; українські громадяни-рантьє (с. 89–103).
Бібл. 8; рис. 1; табл. 1; формул 4.
____

РЕЗЮМЕ (англійською мовою) 
_____

РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ 
 

 



» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія журналу № 10, 2018
№ 10, 2018 р.   В. М.  Г Е Є Ц Ь, професор, доктор економічних... »
Вийшла електронна версія журналу № 9, 2018
№ 9, 2018 р.   УДК 338.656.502 А. А.  М А З А Р А К І, професор,... »
Вийшов друком № 8, 2018
№ 8, 2018 р.   УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА   УДК... »
Вийшов друком № 7, 2018
№ 7, 2018 р.   НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК [338:330.3]: [330:16:330.117]... »
Вийшов друком № 6, 2018
УДК 339.92 Ч Ж А Н   Д У Н ’ Я Н, постдок Інституту міжнародних... »
Вийшов друком журнал № 5, 2018
УДК 338.43.01(477) О. А.  Ш У Л Ь Г А, доцент, кандидат економічних... »
Вийшов друком №4,2018
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ УДК 005.21:005.332.4:339.92(477) В. В.  Л... »
Вийшов друком журнал №3,2018
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ УДК 332.12:330.52:330.15 М. А. Х В Е С И К, професор,... »
Вийшов друком журнал №2,2018
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ УДК 330. 101 П. С.  Є Щ Е Н К О, професор,... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE