Архів

17.03.2017

Вийшов друком №3,2017

Кiлькiсть переглядiв: 1396

ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ


УДК 306.1

Т. І. Є Ф И М Е Н К О,
професор, доктор економічних наук,
член-кореспондент НАН України,
Президент ДННУ “Академія фінансового управління”
(Київ)
© Єфименко Тетяна Іванівна (Iefymenko Tetiana), 2017;  e-mail: efimenko@afu.kiev.ua


КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ФІНАНСАМИ
Резюме

Потенціал управління змінами в системі управління державними фінансами (СУДФ) істотною мірою залежить від поточного стану і ступеня розвитку національної економіки, проте в кожній країні існують інституційні обмеження, які стримують відповідні реформи. У центрі уваги всіх заінтересованих сторін повинні перебувати узагальнені оцінки реалізації стратегій СУДФ з характеристиками, що відповідають найкращій міжнародній практиці, з уникненням інформаційної асиметрії та забезпеченням повноти і прозорості даних. Доцільно послідовно формувати фундамент інтегрованого управлінського мислення на базі єдиних показників сталого розвитку. Результативність регулятивних рішень залежить від інституційної спроможності національних урядів та їх управлінських структур швидко передбачати зовнішні та внутрішні ризики дестабілізації, а також фактори неоднозначності перебігу соціально-економічних реалій. Імплементація інновацій щодо реформування не завжди є успішною через відсутність стратегічної спрямованості в державній політиці структурних змін. У транзитивних країнах брак компромісу між інтересами громадськості, бізнесу та уряду з політичних причин нерідко є основною перешкодою на шляху сталого піднесення економіки. Використання оновлених підходів у СУДФ має відбуватися з урахуванням просторово-часових факторів. Надання публічних послуг відповідно до задекларованих конституційних зобов’язань необхідно супроводжувати застосуванням транспарентних механізмів формування доходів і преференцій у взаємозв’язку з трансфертами, субсидіями та витратними статтями. При розробленні детальних планів змін слід передбачати пріоритетні цілі та шляхи уникнення загроз порушення бюджетних процесів, а також прагнути до максимальної результативності безперервних циклів обігу фінансових ресурсів у доходах і витратах.
Ключові слова: управління державними фінансами, реформування, процес прийняття рішень, механізми управління, структура організації, економічна криза, функції, інститути. (с. 3–19).


ПРОБЛЕМИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ І ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ


УДК 330.341.1(477)


О. І.  А М О Ш А,
академік НАН України,
директор,
© Амоша Олександр Іванович (Amosha Оleksandr Ivanovуch), 2017;
e-mail: amosha1937@gmail.com,
Л. М.  С А Л  О М А Т І Н А,
професор, доктор економічних наук, провідний науковий співробітник
© Саломатіна Лілія Миколаївна (Salomatina Lilia Mykolaivna), 2017;
 e-mail: salomatina_lili@mail.ru
Інститут економіки промисловості НАН України
(Київ)


ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ У РЕГІОНАХ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Резюме

Проведено факторний аналіз показників інноваційного розвитку промислових підприємств на регіональному рівні. Для дослідження інноваційної активності промислових підприємств в Україні було розглянуто 10 регіонів, де кількість таких підприємств перевищує 50. Аналіз статистичних даних показав залежність збільшення масштабів промислового виробництва від інноваційного розвитку. В тих же регіонах, де частка інноваційних підприємств є нижчою, навпаки, має місце повільніший розвиток промислового комплексу. Встановлено прямий взаємозв’язок між рівнем диверсифікації джерел фінансування впровадження інноваційних розробок та інноваційним розвитком. Так, максимальний рівень нововведень досягається при використанні всіх можливих видів коштів, а мінімальний має місце там, де для цього використовують тільки державний та місцеві бюджети.
Аналогічно на активність промислових підприємств у регіонах впливає виділення коштів на науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи. Але в реальних умовах такий зв’язок поки що є менш щільним через незначну кількість підприємств, які витрачають кошти на науково-дослідні роботи. До того ж, цей напрям реалізації інноваційної політики також є нехарактерним для інноваційно активних підприємств.
Отже, для підвищення ефективності промислового розвитку потрібна подальша активізація запровадження інновацій шляхом збільшення фінансування наукової діяльності в інтересах підприємств, посилення уваги до розширення джерел забезпечення розробки і впровадження нововведень, створення сприятливого інвестиційного середовища, посилення інноваційної складової регіональної промислової політики.
Ключові слова: інтенсивність інноваційної діяльності, технологічний розвиток, інноваційна активність, інноваційне середовище, інноваційний потенціал регіонів, інноваційна діяльність підприємств (с. 20–34).

УДК 338.45:332.12

М. М.  Я К У Б О В С Ь К И Й,
професор, доктор економічних наук, провідний науковий співробітник,
© Якубовський Микола Миколайович (Yakubovs’kyi Mykola Mykolaiovych), 2017; e-mail: ynn913@ukr.net,
М. О.  С О Л Д А К,

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
© Солдак Мирослава Олексіївна (Soldak Myroslava Oleksiivna), 2017; e-mail: soldak@nas.gov.ua
Інститут економіки промисловості НАН України
(Київ)

РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
Резюме


Інтерес до регіонального устрою промисловості як основного системоутворюючого та рушійного фактора розвитку національної економіки проявився ще з перших кроків трансформаційних процесів. Нині актуальність дослідження цієї проблеми посилюється процесами децентралізації управління національним господарством, а також пошуком шляхів активізації економічного розвитку регіонів.
З огляду на це мета статті – розкрити особливості регіональної структури промисловості України з визначенням головних проблем у промисловому устрої регіонів, розв’язання яких має становити основу модернізаційних проектів.
Розглянуто тенденції розвитку промисловості України з визначенням проблемних рис регіонального устрою галузі, формування видової та відтворювальної структури виробництва, рівень наукомісткості технологій, товарні пропорції зовнішньої торгівлі, особливості модернізації промисловості Донбасу. Обгрунтовано, що перспективи його промислового відродження є прийнятними за рахунок галузей, які вже мають виробничий базис у цих областях, а інноваційність і висока технологічність повинні забезпечуватися переважно за рахунок освоєння нових технологій.
Підкреслюється важливість кардинальної зміни ставлення до промисловості як до індустріального базису відродження економіки, зростання соціальних стандартів і безпеки країни, а також необхідність розвитку національної промисловості на основі посилення ролі знань, інновацій та інформаційних технологій як «драйверів» економічного зростання.
Запропоновано законодавчо закріпити ідеологію промислового розвитку на державному і регіональному рівнях, створити сприятливі європейські нормативно-правові умови для суб’єктів господарювання і місцевої влади при здійсненні модернізаційних проектів. Як інституціональний стимул для відродження національної економіки на новій індустріальній основі рекомендується прийняття Закону України «Про індустріальний розвиток територій місцевого самоврядування» з визначенням ролі та обов’язків місцевої влади в індустріальному розвитку власних територій і посиленні участі промислових підприємств в економічному та соціальному розвитку місцевих громад.
Ключові слова: тенденції розвитку, регіональний устрій, видова та відтворювальна структури, товарні пропорції зовнішньої торгівлі, смарт-індустрія (с. 35–48).

УДК 332.1

Е. Б. Б О Й Ч Е Н К О,
доцент, доктор економічних наук, старший науковий співробітник,
© Бойченко Еліна Борисівна (Boіchenko Elina Borysivna), 2017; e-mail: elina-boychenko@rambler.ru;
Ю. С.  Р О Г О З Я Н,
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
© Рогозян Юлія Сергіївна (Rogozyan Yuliya Sergiivna), 2017;
e-mail: j.s.rogozyan@mail.ru.
Відділ проблем міжрегіонального співробітництва
Інституту економіко-правових досліджень НАН України
(Київ)

КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ПРОВЕДЕННЯ МОНІТОРІНГУ МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
Резюме

Активізація дій України на шляху становлення як європейської держави вимагає грунтовних реформ соціально-економічного та політичного спрямування, формування в суспільстві відповідної системи цінностей, надійної системи взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів державної влади тощо. Значна кількість наявної статистичної інформації в країні дає можливість дослідити зміни в регіональній економіці, проте слід зауважити, що вона не дозволяє повною мірою оцінити процеси та явища, які відбуваються в міжрегіональному співробітництві, а саме: проаналізувати кількісні та якісні характеристики, встановити взаємозв’язок і взаємодію між основними складовими такого співробітництва, а також не дає можливості визначити силу впливу та напрями дії існуючих ризиків, здійснити прогнозування з урахуванням негативних тенденцій розвитку, що частково пояснюється наявністю об’єктивних обставин, пов’язаних з труднощами в офіційній реєстрації та обліку міжрегіональних процесів. Тому виникла необхідність в узгодженні завдань та взаємодії між суб’єктами моніторингу міжрегіонального співробітництва з метою надання інформації, створення єдиного банку даних і мережі обміну.
Для вирішення даних проблем у статті розкрито деякі теоретико-методологічні положення міжрегіонального співробітництва, визначено мету і завдання, необхідність, передумови, узгодженість періоду дослідження, періодичності, формування системи спостереження і збирання даних, вибір та обгрунтування показників і еталонних значень, здійснення контрольних заходів для розробки програми моніторингу умов життя населення в контексті даного виду співробітництва. Подано програму, методику, етапи реалізації моніторингу та оцінку рівня міжрегіонального співробітництва, які грунтуються на чинних положеннях нормативно-правової бази України.
Ключові слова: міжрегіональне співробітництво, стратегічний розвиток, програма, план дій, моніторинг, методика (с. 49–58).

ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АПК

УДК 631.115.1:330.341.2

Ю. Е.  Г У Б Е Н І,
професор, доктор економічних наук, завкафедрою,
© Губені Юрій Едвардович (Hubeni Yurii Edvardovych), 2017; e-mail: pravo_lnau@ukr.net,
Ю. А.  К О В Е Р К О,
кандидат економічних наук, старший викладач,
© Коверко Юлія Андріївна (Koverko Yuliya Andriivna), 2017; e-mail: ukov@ukr.net,
П. О.  О Л І Щ У К,
доцент, кандидат економічних наук
© Оліщук Петро Олегович (Olishchuk Рetro Оlehovych), 2017; e-mail: petrool@ukr.net
Кафедра права і підприємництва Львівського національного аграрного університету

РОЗВИТОК ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ В УМОВАХ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН
Резюме

Обгрунтовано особливості розвитку особистих селянських господарств в умовах інституціональних змін. Проаналізовано стан і місце особистих селянських господарств у виробництві сільськогосподарської продукції, визначено їх переваги та недоліки поряд з іншими організаційно-правовими формами господарської діяльності.
Розглянуто вплив євроінтеграційних процесів на розвиток особистих селянських господарств. Вимоги до якості продукції можуть спричинити зменшення обсягів виробництва в особистих селянських господарствах, зниження імпортного мита – посилити конкуренцію на внутрішньому ринку, що може призвести до припинення діяльності багатьох господарств, а невідповідність євростандартам обмежить доступ продукції вітчизняних виробників на європейський ринок.
Визначено подальші напрями розвитку особистих селянських господарств, серед яких – набуття ними правового статусу сільськогосподарського товаровиробника через трансформацію у нові організаційно-правові структури, законодавче визнання товарних особистих селянських господарств, вдосконалення їх виробничо-господарської діяльності. Зазначено, що вдосконаленню виробничо-господарської діяльності особистих селянських господарств сприятиме диверсифікація та раціоналізація їх діяльності, кооперація, а також використання ними інновацій.
На основі результатів проведеного нами соціологічного опитування визначено перспективи трансформації особистих селянських господарств у сімейні фермерські господарства. Досліджено чинники, які стримують трансформаційні процеси, а також спонукають особисті селянські господарства до такої трансформації.
Встановлено, що адаптуватися до умов сучасності та стати рівноправними учасниками аграрного ринку особистим селянським господарствам допоможуть вдосконалення нормативно-правового регулювання, виважена державна політика, фінансова та інформаційна підтримка.
Ключові слова: особисте селянське господарство, розвиток, інституціональні зміни, диверсифікація, кооперація (с. 59–67).

СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ В ПРАКТИЦІ УПРАВЛІННЯ

УДК 311.2:330.3

В. П.  З В О Н А Р,
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
відділу проблем формування соціального капіталу
Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України
(Київ)
© Звонар Віктор Павлович (Zvonar Viktor Pavlovych), 2917; е-mail: ilovetea@mail.ru.

КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
ЯК СОЦІОЕКОНОМІЧНОГО ФЕНОМЕНУ
Резюме

Статтю присвячено актуальному науково-практичному завданню розширення можливостей для різнобічного і сфокусованого емпіричного аналізу реалізації в Україні соціальної відповідальності як загальносуспільного соціоекономічного феномену, не обмеженого корпоративно-управлінським контекстом. Автором обгрунтовано недостатність аналітичних ресурсів, наявних у науковій літературі та у практичній діяльності, для вирішення цього завдання.
Сформульовані автором концептуальні основи зазначеної методичної схеми передбачають: 1) фундаментальне теоретико-економічне обгрунтування напрямів оцінювання в рамках парадигми соціальної економіки як галузі наукових знань; 2) інформативність оцінки у національному масштабі та, одночасно, міжнародну порівнянність обраних індикаторів; 3) порівнянність цих індикаторів у часі та їх перспективну спрямованість; 4)  лаконічність показників; 5) формування і cтруктуризацію системи індикаторів шляхом виокремлення особливих груп показників для аналізу поведінково-індивідуальних проявів соціальної відповідальності та для аналізу соціальних (взаєминних) таких проявів.
У першій групі індикаторів оцінка здійснюється за допомогою соціологічних і статистичних показників, а також описує індивідуальні поведінкові настанови соціальної відповідальності (порядність, лояльність тощо). Друга група індикаторів використовує експертні та статистичні дані, відображаючи певний аспект якості взаємовідносин економічних суб’єктів (ступінь свободи, довіри і солідарності в їх відносинах). Вона об’єднує такі три типи показників: 1) гуманітарні; 2) економічні; 3) соціоуправлінські.
У такій конфігурації система показників покликана оцінити як внутрішні характеристики економічних суб’єктів з позицій соціальної відповідальності, так і якість їх зовнішньої участі у функціонуванні системи відповідних соціально-економічних зв’язків. На цій методичній основі у статті запропоновано перелік конкретних індикаторів з використанням загальнодоступних міжнародних статистичних баз даних, а також із залученням публічних розробок авторитетних міжнародних аналітичних агентств.
Ключові слова: соціальна відповідальність, методичні засади, оцінювання, порівняння, поведінка, відносини, економічний суб’єкт. (с. 68–83).

КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ

ЛУНІНА І. О. – Відтворення суспільних благ – важлива складова економічної системи України

До 75-річчя ПРОФЕСОРА, ДОКТОРА ЕКОНОМІЧНИХ НАУК
Л. В. МОЛДАВАН
Відома вчена, новатор, педагог

До 80-річчя професора, доктора економічних наук
 М. М. Якубовського

Відомий вчений, педагог, дослідник
____

РЕЗЮМЕ (англійською мовою)
_____

РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТИЧНІ НОРМИ






» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія №12,2017
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ УДК 330.341.424:339.9 М. І.  З В Є Р Я К... »
Вийшов друком журнал № 11, 2017 р.
      НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 330.341.424:339.9 М.... »
Вийшов друком журнал №10, 2017 р.
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ УДК 330.001.7+32.001.7] – 042.5/8:330.34(477)  В.... »
Вийшов друком №9,2017
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 330.342 А. І.  К Р Е Д І С... »
Вийшов друком №8,2017
УДК 339.74 Гжегож В. К О Л О Д К О, професор,  директор Центру... »
Вийшов друком №7,2017
  НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 338.24.021.8:94(477)     ... »
Вийшов друком №5-6,2017
  FAUX J. – U.S. trade policy – time to start over (с.4–14) ФОКС... »
Вийшов друком №4,2017
УДК 339.97 В. Р.  С І Д Е Н К О, доктор економічних наук,... »
Вийшов друком №3,2017
ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ УДК 306.1 Т. І. Є Ф И М Е Н К О, професор,... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE