Архів

22.03.2016

№ 2, 2016 р.

Кiлькiсть переглядiв: 3678

Вийшов у світ № 2, 2016 р.

 

 

 

 

ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

УДК 330.332.3 + 334.7
А. І.  К Р Е Д І С О В,
доктор економічних наук,
професор кафедри міжнародного бізнесу,
А. О.  Б І Л О У С,
магістр міжнародного бізнесу,
здобувач кафедри міжнародного бізнесу

Інститут міжнародних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Кредісов Анатолій Іванович (Kredisov Anatolii Ivanovych) – e-mail: kredisov_ai@ukr.net;
Білоус Артем Олексійович (Bilous Artem Oleksiiovych) – e-mail: bilousartem@ukr.net.

ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ
Резюме
Історія суспільного розвитку демонструє невпинне вдосконалення системи політичних, економічних і соціальних (громадських) інститутів суспільства. Таке вдосконалення відбувається складно, оскільки взаємозв’язок і взаємозалежність суспільних інститутів, хоча й і є об’єктивними, неминучими, все ж залишаються абсолютно непередбачуваними, а в умовах сучасної глобалізації ще більше  посилюються. Свідченнями цьому є світові економічні кризи, суперечливі громадські рухи в різних країнах світу і навіть військові протистояння між ними. 
В ієрархії суспільних інститутів визначальними є економічні інститути. Адже, як правило, саме вони слугують об’єктом і предметом політичних дискусій та відповідних дій. Саме вони є основою соціальної злагоди і справедливості, демократії та свободи життя людей за умови невпинного прогресу у забезпеченні їхніх різноманітних потреб. 
Як відомо, в умовах ринку економічні інститути стають бізнесовими. Їх розвиток вимагає не тільки вільної дії законів товарного виробництва, але й втручання держави з метою усунення суперечності між інтересами приватних власників (бізнесменів) та іншими членами суспільства. В наш час таке втручання набуває ознак партнерства. 
Державно-приватне партнерство (ДПП) дістало розвиток в економічно розвинутих країнах. Його теоретичне і нормативно-правове обгрунтування постійно вдосконалюється, що й дало нам можливість визначити види, форми та організаційні моделі ДПП, а також класифікувати його. Усе це було покладено в основу аналізу світової практики реалізації ДПП і з’ясування його стану та ефективності. І хоча, як показав аналіз, розвиток проектів ДПП у США і країнах ЄС в останнє десятиріччя не є однаковим і в кожній з них має свої особливості, все ж ці проекти характеризуються економічною ефективністю і мають постійну позитивну динаміку.
З розвитком ринку Україна теж намагається реалізувати ДПП. За даними Світового банку, у 1992–2014 рр. у таких секторах економіки України, як ЖКГ, телекомунікації, енергетика і транспорт, було реалізовано певну кількість проектів ДПП загальною вартістю 14161 млн. дол. Приватний капітал, який при цьому залучається, сприяв скороченню навантаження на бюджет, а держава мала можливість перенаправляти заощаджені кошти для вирішення значно ширшого кола соціальних проблем. При цьому особливого розвитку набувають такі форми участі приватного капіталу, як концесія та оренда об’єктів комунальної власності.
Правда, в Україні існують також проблеми, що заважають розвиткові ДПП. Їх вирішення полягатиме в подальшому законодавчому вдосконаленні національної нормативно-правової бази. Тим часом за умов децентралізації виходом можуть стати й запропоновані нами підрозділи, які мають бути створені в кожному регіоні, при відповідних облрадах або держадміністраціях. Цьому може сприяти і створений за аналогією з ЄС спеціальний фонд, який би співфінансував проекти ДПП в Україні.  
Ключові слова: ринкова економіка, прибутковість, державно-приватне партнерство, концесії, проекти, фонди, соціалізація (с. 4–15).

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

УДК 336.131
Ю. Д.  Р А Д І О Н О В,
кандидат економічних наук,
начальник відділу адаптації та імплементації
міжнародних стандартів, моніторингу та аналізу у сфері державного фінансового контролю Рахункової палати України
(Київ)
Радіонов Юрій Денисович (Radionov Yurii Denysovych) – e-mail: radud@ukr.net.

ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ В УКРАЇНІ: ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
Резюме
Проблематика ефективності бюджетних витрат є особливо актуальною в нинішніх складних соціально-економічних умовах. За своєю економічною суттю оцінювання ефективності державних видатків дозволяє виявити, наскільки ефективними і раціональними є діяльність і поведінка розпорядників коштів у прагненні досягати максимальних результатів від державних і передусім бюджетних ресурсів. 
В Україні, на жаль, законодавчими та нормативно-правовими актами ще недостатньо врегульовано питання ефективності видатків. Фактично маємо ситуацію коли не складаються, наприклад, обсяги міжбюджетних трансфертів, що закріплені за головними розпорядниками коштів державного бюджету як «загальнодержавні видатки» (у тому числі субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, які є у Додатку 3 до законів про держбюджет України на відповідний рік) і паспорти бюджетних програм за загальнодержавними коштами (згідно з п. 2 Правил складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання). 
За нашими підрахунками, в останні роки 10–15% видатків загального фонду державного бюджету тільки на допомогу дітям направлялися без належного оцінювання ефективності. 
Аналіз загального стану ефективності використання бюджетних коштів свідчить, що негативна тенденція в цьому питанні триває не один рік. З року в рік обсяги неефективного використання бюджетних коштів лише зростають, хоча тенденція встановлених фактів може дещо змінюватися. 
Питання бюджетних порушень, зокрема незаконного, в тому числі нецільового та неефективного, управління і використання бюджетних коштів, є однією з головних проблем у сучасній бюджетній політиці України. Причини появи бюджетних порушень слід шукати в постійному невиконанні нормативно-правових актів, норм і принципів чинного законодавства.
У світлі сучасних викликів, що стоять перед Україною, необхідно прийняти принципово іншу науково обгрунтовану концепцію бюджетної політики у сфері видатків. Необхідно зосередити увагу на розумінні суті бюджетних коштів, їх ролі в модернізації економіки країни, переході на новий рівень стандартів життя в соціальній, гуманітарній, екологічній політиці. 
Розподіл бюджетних коштів має здійснюватися за трьома основними принципами: доцільність надання, законність спрямування та ефективність використання. 
Відносини у сфері витрачання бюджетних коштів мають будуватися на принципах ефективного та раціонального використання бюджетних коштів і бути джерелом побудови нової України, її економічної сили, могутності, соціальної справедливості та добробуту людей.
Ключові слова: бюджет, бюджетні кошти, бюджетні порушення, відносини у сфері витрачання бюджетних коштів, неефективне, незаконне, у тому числі нецільове, використання коштів (с. 16–27).

ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ

УДК 336.717.3: 336.025
А. І. Ш К Л Я Р,
кандидат економічних наук,
 старший науковий співробітник
відділу грошово-кредитних відносин
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
(Київ)
Шкляр Андрій Ігорович (Shklyar Andrii Igorovych) – e-mail: shkliar@gmail.com.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СИСТЕМИ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ 
Резюме
Виокремлено основні проблеми української системи гарантування вкладів: 1) прогалини в архітектурі системи гарантування, що реалізують невірний посил до вкладників, через хибне визначення цілей та ролі системи гарантування вкладів у національній фінансовій системі; 2) системні прогалини у національній системі забезпечення фінансової стабільності, ускладнені слабким і неефективним банківським наглядом. 
Обгрунтовано, що докорінна необхідність страхування депозитів полягає у зменшенні ризику системної банківської кризи, пов’язаної з панічним зняттям коштів з депозитів та руйнуванням платіжної системи. Наголошено на необхідності зміни парадигми Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) з касової функції виплат на сприяння уникненню банкрутств банків у межах цілісної системи забезпечення стабільності банківського сектору.
Відзначено особливу необхідність нагляду за системними установами, а також значні загрози неприборканого морального ризику, який в українській банківській системі генерується з боку як вкладників, так і банкірів, що є ключовою проблемою неефективності нинішньої системи страхування банківських вкладів в Україні та суттєво впливає на методи конкурентної боротьби між банками за депозитну базу. 
Окреслено основні зміни в системі страхування депозитів у світі в період світової фінансової кризи, що найбільш активно відбулись у формі запровадження додаткових державних гарантій (насамперед, у країнах, що пережили банківські кризи та неявні системи страхування вкладів), і відміни спільного страхування. Відзначено, що попри ефективність у короткостроковому періоді такі дії закладають підвалини суттєвої проблеми відновлення ринкової дисципліни у майбутньому. Також визначено основні напрями, в яких українська система гарантування вкладів вимагає вдосконалення. 
На прикладі валютно-банківської кризи 2014 р. підтверджено, що в умовах фінансового стресу та стрімкої девальвації національної валюти розмір гарантованої суми не має визначального значення для стримування паніки вкладників, у результаті чого наголошено на необхідності інтеграції ФГВФО в комплексну систему підтримання фінансової стабільності України. 
Ключові слова: страхування депозитів, гарантування банківських вкладів, моральний ризик, фінансова стабільність, банківська паніка, «набіги вкладників», світова фінансова криза, банківський нагляд, явні та неявні системи страхування депозитів, система PayBox, система Risk minimizer, спільне страхування (с. 28–43). 

УДК 657.2
ББК65.052.9(4Укр)2-14
В. К.  О Р Л О В А,
професор, кандидат економічних наук, завкафедрою,
C. М.  К А Ф К А,
кандидат економічних наук, доцент

Кафедра обліку та аудиту Івано-Франківського національного
технічного університету нафти і газу
Орлова Валентина Кузьмінічна (Orlova Valentyna Kuz’minichna) – e-mail: orlovav@ukr.net;
Кафка Софія Михайлівна (Kafka Sofiya Mykhailivna) – e-mail: kafka@i.ua.

ОБЛІК І ОПОДАТКУВАННЯ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ
Резюме
Важливим складником податкової системи України є податок на додану вартість (ПДВ). З його функціонуванням пов’язано багато проблем як для вітчизняної податкової системи, так і для платників податків. Недоліки у функціонуванні ПДВ настільки істотні, що фахівці часом ставлять питання щодо його доцільності. Надзвичайна складність розрахунку суми ПДВ до сплати в бюджет, відображення в обліку, подвійне оподаткування, іммобілізація грошових коштів підприємства, вилучення з бюджету грошей через ПДВ з допомогою корупційних схем – це далеко не повний перелік проблем. 
Авторами обгрунтовано доцільність накопичення інформації щодо доданої вартості в системі бухгалтерського обліку та відображення накопиченої інформації у звітності підприємства. Розглянуто основні складові доданої вартості й порядок її розподілу, які, відповідно, зображено схематично, що допомагає наочному сприйняттю інформації для подальших досліджень. 
Враховуючи такий основний недолік податку на додану вартість, як його поворотний характер, запропоновано замінити два податки – ПДВ і податок на прибуток – податком на додану вартість, але порядок визначення об’єкта оподаткування має бути інший, ніж існуючий. Головна відмінність авторських пропозицій – це відсутність поворотного характеру ПДВ.
Ключові слова: додана вартість, перенесена вартість, розподіл доданої вартості, валовий внутрішній продукт, податок на додану вартість, податок на прибуток (c. 44–51).

ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АПК

УДК 631.15(477)
Б. Й.  П А С Х А В Е Р,
професор, доктор економічних наук,
академік НААН України, 
головний науковий співробітник 
відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
(Київ)
Пасхавер Борис Йосипович  – e-mail: knp@ief.com.ua.

АГРОПРОДОВОЛЬЧИЙ КОМПЛЕКС В УМОВАХ ІНФЛЯЦІЇ
Резюме
Сільське господарство України вже давно працює в умовах інтенсивного інфляційного процесу, тобто систематичного і значного зростання цін виробників. За радянського періоду потужними бюджетними дотаціями стримувалося підвищення споживчих цін на продовольчі товари, але закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію постійно зростали. За період 1950–1990 рр. ціни агровиробників збільшилися 15-разово, тобто мала місце середньорічна інфляція на рівні 7%. 
У роки української державності інфляційні процеси в агросфері прискорилися, що стало причиною збитковості галузі в останній декаді минулого століття.
Існують наукові теорії, згідно з якими сучасному стану економіки України є вигідною інфляція на рівні 6–9% на рік у поєднанні з щорічною девальвацією на рівні 3–5%. На нашу думку, сільському господарству інфляційний процес є невигідним. Галузь мало монополізована і програє цінові перегони іншим секторам економіки: за роки існування гривні галузеві ціни придбання зросли на чверть більше, ніж ціни реалізації.
Для сільського господарства принципове значення мають три аспекти цінової паритетності в інтенсивній інфляційній динаміці:
– співвідношення темпів зростання цін на сільськогосподарську продукцію і цін усієї національної економіки. Ця пропорція характеризує міжгалузевий розподіл фінансових ресурсів і питому вагу галузі в ньому;
– співвідношення темпів руху цін придбання і реалізації для агровиробників, від якого залежить галузева рентабельність;
– співвідношення цін виробників і споживачів продовольства, що визначає продовольчий попит, який, у свою чергу, зумовлює обсяги продовольчого ринку, зокрема, виробництва аграрної продукції.
Сьогодні особливої актуальності набуває останній аспект цінового паритету. Інфляційний вибух 2014–2015 рр. зменшив середню реальну заробітну плату на чверть, середню реальну пенсію – на третину. Почала діяти тенденція скорочення продовольчого споживання. Для подолання кризових явищ необхідно, щоб зростання доходів населення випереджало темпи інфляції, і саме за цим критерієм слід оцінювати досягнення економічної політики.
Ключові слова: інфляція, девальвація, аграрне ціноутворення, продовольчий попит, ціновий паритет (с. 52–66).

СВІТОГОСПОДАРСЬКІ ЗВЯЗКИ: ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

УДК 654: 339.13.025.87

Т. М.  М Е Л Ь Н И К,
професор, доктор економічних наук,
завкафедрою міжнародної економіки 
ДВНЗ  «Київський національний економічний університет
 імені Вадима Гетьмана»,
М. М.  Д У М І К Я Н,
аспірант кафедри міжнародної економіки
Київського національного торговельно-економічного університету
Мельник Тетяна Миколаївна (Mel’nyk Tetyana Mykolaivna) – e-mail: t.melnik64@mail.ru; 
Думікян Мікаел Мгерович (Dumikyan Mikael Mgerovych) – e-mail: s.gromofff@gmail.com.

ПРОЦЕСИ ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПОСЛУГ
Резюме
Глобальні проблеми розвитку економічних процесів, у тому числі й на світовому ринку телекомунікаційних послуг, не можна розглядати окремо від процесів транснаціоналізації. Дослідження, в якому виявляються організаційно-методологічні засади оцінки сучасних процесів транснаціоналізації на ринку телекомунікаційних послуг є актуальним і має практичне значення для прогнозування розвитку конкурентоспроможного ринку телекомунікаційних послуг в Україні.
Незважаючи на значну кількість наукових досліджень у сфері транснаціоналізації, доводиться констатувати, що багато аспектів, зокрема щодо особливостей розвитку світових транснаціональних компаній на ринку телекомунікаційних послуг України, залишаються малодослідженими.
Мета дослідження – вивчити сучасні тенденції та оцінити рівень  транснаціоналізації на ринку телекомунікаційних послуг, розкрити сутність і специфіку функціонування транснаціональних компаній на світовому та українському ринках телекомунікаційних послуг.
Результати проведеного дослідження показують, що найбільшу кількість ТНК Європи сконцентровано в банківсько-фінансовому, телекомунікаційному, медійному та страховому бізнесі. При цьому їх частка в загальній капіталізації становить 48%. Телекомунікаційні послуги є важливою складовою світового ринку інформаційно-комп’ютерних технологій. Сфера телекомунікацій посідає одне з перших місць у світі за обсягами сформованих доходів і рівнем капіталізації галузі. Нині це одна з найперспективніших сфер інвестиційних вливань з боку провідних транснаціональних корпорацій.
На світовому телекомунікаційному ринку відбувається зміна пріоритетів щодо охоплення провідними ТНК географічних регіонів. На провідні місця виходять ринки країн Латинської Америки, Близького Сходу та Північної Африки. 
У подальших дослідженнях слід оцінювати вітчизняний сектор телекомунікаційних послуг з обгрунтуванням стратегічних напрямів виходу українських ТНК на світові ринки. Також доцільним вважаємо проведення поглибленої оцінки індексів транснаціоналізації провідних вітчизняних компаній на ринку телекомунікаційних послуг.
Ключові слова: транснаціональна корпорація, телекомунікаційні послуги, глобалізація, світовий ринок, інформаційні технології (с. 67–75).


ЕКОНОМІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

УДК 336.71
С. І.  Б Р У С,
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник,
Є. О.  Б У Б Л И К, 
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник

 Відділ грошово-кредитних відносин
 ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» (Київ)
Брус Світлана Іванівна (Brus Svitlana Ivanivna) – e-mail.: vetusya@mail.ru; 
Бублик Євген Олександрович (Bublyk Yevgen Oleksandrovych) – e-mail.: bubl13@gmail.com.

ПОЛІТИКА КІЛЬКІСНОГО ПОМ’ЯКШЕННЯ У США ТА ЄС: ОСОБЛИВОСТІ, РИЗИКИ, ПЕРСПЕКТИВИ
Резюме
Політика кількісного пом’якшення (КП) набула поширення у ході реалізації спроб подолати наслідки поточної фінансово-економічної кризи. Запроваджена на розвинутих ринках, вона мала помітний вплив і на ринки, що розвиваються. Наслідки цієї політики для розвинутих країн та її транскордонний вплив на ринки країн, що розвиваються, є предметом актуальної наукової дискусії.
Досвід реалізації політики КП у США показав її ефективність щодо подолання ряду вагомих проблем. Водночас значні обсяги ліквідності, емітовані на розвинутих ринках, які перетекли на ринки країн, що розвиваються, і створили загрози їх фінансовій стійкості. 
ЄЦБ тривалий час утримувався від проведення політики КП, побоюючись боргової кризи та зростання інфляції. Лише після зміни керівництва ЄЦБ, усвідомлення загрози дефляції та наявної пастки ліквідності в ЄС оголосили про початок політики КП. 
Особливості реалізації політики КП у ЄС полягають у тому, що європейські ринки вже насичені ліквідністю. Підтвердження цьому – зростання обсягів активів з від’ємною дохідністю. У цих умовах головні перспективи від реалізації політики КП у ЄС пов’язані з девальвацією євро (що може підтримати європейських виробників), а також перекредитуванням урядів і підприємств з метою зниження їх боргового тягаря.
Наслідки реалізованої у США політики КП мали обмежений вплив на Україну через її слабку інтеграцію з ринками цих країн і незначну привабливість української економіки для інвесторів. Водночас КП, що розпочав ЄЦБ, може мати більший вплив на вітчизняні фінансові ринки. Зміцнення зв’язків з країнами ЄС підвищує потенційну доступність капіталу, емітованого ЄЦБ у рамках політики КП. 
Ключові слова: фінансові кризи, монетарна політика, програми кількісного пом’якшення, нетрадиційні монетарні інструменти, центробанки (с. 75–95).

________
Пам’яті К. С. Кулешиної (c. 96).
 

 



» Усi новини
Новини
Вийшов друком журнал № 11-12, 2019 р.
№ 11-12, 2019 р. УДК 330. 341.424: 339.9 JEL: B.41 М. І. З... »
Вийшов друком журнал № 9-10, 2019
№ 9-10, 2019 р. УДК 338:339:669.1 (477) О. І.  А М О Ш А, професор,... »
Вийшов друком № 7-8, 2019 р.
№ 7-8, 2019 р. ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 658.012.23 К.... »
Вийшов друком журнал № 6, 2019 р.
  № 6, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК... »
Вийшов друком журнал № 5, 2019 р.
Змiст № 5, 2019 УКРАЇНА І МВФ: ОСНОВИ СПІВРОБІТНИЦТВА С. О. ... »
Вийшов друком журнал № 4, 2019
№ 4, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 621.6:620.91-0.49.34 А.В. ... »
Вийшов друком журнал № 3, 2019 р.
№ 3, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК... »
Вийшов друком журнал № 2, 2019 р.
№ 2, 2019 р.     УДК 330.101  П. С.  Є Щ Е... »
Вийшов друком журналу № 1, 2019 р.
№ 1, 2019 р.   УДК 338.2; 330.101; 330.8 В. М.  Г Е Є... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE