Архів

03.06.2015

№ 3, 2015 р.

Кiлькiсть переглядiв: 2220
Вийшов у світ № 3, 2015 р. журналу

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
УДК 338.242.4
Ю. В.  К І Н Д З Е Р С Ь К И Й,
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник відділу економічного зростання та структурних змін в економіці ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» (Київ)
Кіндзерський Юрій Вікторович (Kindzers’kyi Yurii Viktorovych) – e-mail: vkpp@ukr.net.

ДЕРЖАВНЕ ЗАМОВЛЕННЯ У СВІТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ У ПОЛІТИЦІ РОЗВИТКУ: УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
 
Розкрито роль та особливості застосування держзамовлення в економічній політиці розвинутих країн. Показано специфічні риси державних контрактів, які дозволяють реалізувати стимулюючу функцію держзамовлення. Розкрито зміст цієї функції. Звернуто увагу на необхідність розрізняти поняття «закупівлі для державних потреб» і «закупівлі для суспільних потреб». Показано підпорядкованість категорії «державні закупівлі» у відношенні до категорії «державне замовлення». Висвітлено нові концепції розвитку системи держзамовлення. Серед них виокремлено систему «sustainable procurement», в основу використання якої покладено принципи ефективності, екологічності та соціальної корисності держзамовлення. Показано нові форми контрактів між державою та бізнесом у рамках зазначеної концепції (зокрема, так звані «контракти «нового покоління»», які закріплюють довгострокову співпрацю між сторонами з приводу залучення інвестицій у створення соціально значущих об’єктів та їх подальшого обслуговування). Поглиблено розглянуто різновиди вказаних контрактів – такі, як контракти життєвого циклу та довгострокові партнерські угоди. Особливу увагу приділено розкриттю специфіки технології управління єдиним технологічним циклом реалізації держзамовлення у рамках спеціально створеного інституту – державної контрактної системи.
Окремо розглянуто практику застосування держзамовлення та особливості контрактної системи у США та в деяких країнах ЄС. Показано структуру Федеральної контрактної системи США, коротко висвітлено правові основи використання і види держзамовлення в цій країні, розкрито схему його формування та виконання у рамках названої системи. Наведено приклади застосування держзамовлення у США як інструменту, що стимулює розвиток окремих категорій бізнесу та секторів економіки. Детально висвітлено типологію державних контрактів, яка дозволяє підвищити гнучкість і ефективність такого інструменту. Вказано основні тенденції розвитку Федеральної контрактної системи США. Розкрито специфічні риси і відмінності систем держзамовлення у таких країнах ЄС, як Великобританія, Німеччина і Франція. Коротко викладено причини нерозвинутості та неефективності в Україні інституту держзамовлення. Зроблено висновок про необхідність спрямувати основний вектор реформування зазначеного інституту в Україні на створення державної контрактної системи, використовуючи для цього досвід найкращої зарубіжної практики.
Ключові слова: державне замовлення, державна контрактна система, державна економічна політика.

ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АПК

УДК 338:31
Б. Я.  К У З Н Я К,
доктор економічних наук,
професор кафедри економіки підприємства 
Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка
Кузняк Богдан Ярославович (Kuznyak Bogdan Yaroslavovych ) – e-mail: bananakris69@gmail.com.

ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ В УКРАЇНІ

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи вперше виникли наприкінці ХХ ст. Спочатку вони допомагали селянам збувати їхню продукцію, зменшувати витрати, збільшувати доходи, сьогодні – займаються переробкою сільськогосподарської продукції, забезпечують сільськогосподарських виробників засобами виробництва, надають виробничі технології, транспортні, ремонтні, будівельні, маркетингові та інші послуги.
Розвитку кооперації присвячено праці багатьох вчених. Однак проблеми становлення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні залишаються досить актуальними. Адже питома вага продукції сільського господарства, яка реалізується через кооперативи, становить усього 1%, тоді як у більшості країн світу – 50–80%.
Переломний момент у розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів настав після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови, якою передбачалося створити 10,5 тис. обслуговуючих кооперативів і було виділено 7,2 млрд. грн. У 2009 р. їх кількість зросла з 400 до 655. Проте наступний уряд (М. Азарова) своєю постановою відтермінував попередню програму.
У 2012 р. Програма розвитку СОК на 2013–2020 роки передбачала створення щороку не менш як 700–800 кооперативів, але коштів на це державою не виділялося. На кінець 2014 р. було зареєстровано 1017 кооперативів, з яких працювало 668, або 1 кооператив на 30 населених пунктів.
Розвиток сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів стримують: 1) подвійне оподаткування селянських і фермерських господарств. Незважаючи на те, що СОКам надано статус неприбуткових, у Податковому кодексі відповідна норма відсутня; 2) втрата довіри селян до держави, яка є ініціатором кооперативного руху і вже не раз обіцяла селянам значні переваги кооперації, яка обернулася для них втратою землі, свободи, погіршенням їхнього життя, голодомором. Більшість сільського населення не знає, що таке СОК, і асоціює його з колгоспом, де все стає спільним (земля, худоба, техніка та інше); 3) відсутність коштів для створення обслуговуючих кооперативів; 4) ставлення місцевої адміністрації до створення обслуговуючих кооперативів (не вважає це своїм обов’язком); 5) монополізація ринку місцевою олігархією, яка за безцінь скуповує у селян їхню продукцію; 6) брак лідерів і кадрів на селі, які потрібні для організації обслуговуючих кооперативів; 7) відсутність розвинутого державного дорадництва.
Для розвитку сільськогосподарських кооперативів необхідно: проводити послідовну політику підтримки формування матеріально-технічної бази кооперативів; організувати систему поінформованості сільського населення та зміцнювати інформаційну базу; готувати в навчальних закладах лідерів кооперативного руху, зокрема менеджерів-професіоналів; організувати дорадницьку службу серед потенціальних груп, які можуть створити обслуговуючі кооперативи.
Ключові слова: обслуговуючі кооперативи, закон, податок, прибуток, посередник, держава, ринок.  


А. М.  К А Р А Т Н Ю К,
аспірант кафедри економічної кібернетики
Одеського національного економічного університету
Каратнюк Анастасія Миколаївна (Karatnyuk Anastaciya Mykolaivna) – e-mail: nreizvikh@gmail.com.

АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ У СИСТЕМІ КАТЕГОРІАЛЬНО-ПОНЯТТЄВОГО АПАРАТУ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

В економічній літературі до цього часу наведені терміни мають різне тлумачення, а на практиці допускається вільне їх трактування. Відповідно, це формує широке поле для провадження наукових досліджень у цій сфері.
В результаті здійснення капіталізації в Україні виникли та функціонують різні форми агропромислових формувань. На сьогодні ще немає єдиної думки щодо визначення сутності і змісту головних термінів в аграрному секторі економіки. У зв’язку з викладеним дана стаття присвячена комплексному дослідженню визначень термінів "аграрно-промисловий комплекс", "аграрний сектор економіки", "аграрний ринок", "агрохолдинг" та "аграрно-промислово-фінансова група" в системі категоріально-поняттєвого апарату економічної науки.
Було виконано порівняльний аналіз даних термінів у вітчизняній та зарубіжній законодавчій і науковій літературі. Розглянуто основні положення, які стосуються формування різних організаційно-правових форм об’єднань підприємств у сільському господарстві України. Процес залучення підприємств до виробництва продовольства на різних стадіях (від постачання матеріально-технічних ресурсів до торгівлі готовими харчовими продуктами, зокрема через систему громадського харчування), які об’єднали різноманітні функції щодо формування пропозиції аграрної продукції, отримав назву «вертикальна інтеграція», а сукупність основних і суміжних галузей з виробництва сільськогосподарської сировини, її зберігання, транспортування, переробки, торгівлі – "агропромисловий комплекс".
В аграрному секторі економіки України вертикально інтегровані компанії розвиваються переважно в конгломеративних формах, які юридично оформлені у вигляді різних об’єднань господарських підприємств. Тож наведено особливості функціонування агрохолдингів як найпоширенішої форми об’єднань підприємств, а також аграрно-промислово-фінансових груп як менш поширеної форми об’єднань.
Ключові слова: визначення термінів агропромисловий комплекс, аграрний сектор економіки, аграрний ринок, агрохолдинг, аграрно-промислово-фінансові групи, категоріально-поняттєвий апарат економіки.
 
СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМІИ В ПРАКТИЦІ УПРАВЛІННЯ

УДК 316.42(477)
О. В.  М А К А Р О В А,
доктор економічних наук, 
заступник директора
ДУ «Інститут демографії та соціальних досліджень
ім. М.В. Птухи НАН України»
(Київ)
Макарова Олена Володимирівна (Makarova Olena Volodymyrivna) – e-mail: makarova_h@ukr.net.

ВИМІРЮВАННЯ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ: МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ТА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ

Недостатня ефективність регіональної політики пов’язана з відсутністю надійної інформації та аналітичних інструментів, необхідних для прийняття рішень. Як інструмент оцінювання соціально-економічного розвитку на регіональному рівні може бути використаний індекс людського розвитку. Національна методика оцінки регіонального людського розвитку призначена для моніторингу його стану і дає можливість відслідковувати зміни рейтингів регіонів як за інтегральним індексом, так і за його окремими аспектами (частковими індексами); визначати чинники, що зумовили ці зміни, за допомогою аналізу первинних показників та їх впливу на інтегральні значення. Оновлена методика 2012 р.  містить показники, які відображають такі аспекти людського розвитку, як «Відтворення населення», «Соціальне середовище», «Гідна праця», «Освіта», «Добробут», «Комфортність життя». Перевагою цієї методики порівняно з попередньою є  можливість адекватніше вимірювати прогрес людського розвитку. За результатами розрахунків Регіонального  індексу людського розвитку за 2004–2013 рр.  його середнє значення зросло майже в усіх регіонах України (крім Житомирської та Волинської областей). Разом з тим кількісні відмінності між фактичним і цільовим значеннями індексу залишаються істотними для більшості регіонів (лише три області входять до групи із середнім рівнем розвитку, решта – демонструє низькі значення).  Загальною ознакою людського розвитку більшості регіонів України за досліджуваний період є зростання добробуту на фоні занепаду сфери зайнятості населення. Найсерйознішою проблемою десятиріччя виявилася відсутність прогресу в забезпеченні гідної праці.  У зв'язку з цим як першочергова рекомендація пропонуються: негайна розробка та впровадження дійової програми зайнятості населення, спрямованої на стимулювання економічної активності; підвищення стандартів оплати праці; неухильне забезпечення прав працюючого населення. Розв'язання окреслених проблем стане передумовою для пом’якшення існуючих загроз для людського розвитку та засобом досягнення кращих результатів.
Ключові слова: регіональний людський розвиток, інструменти політики, оцінювання, показники, індекс людського розвитку.

УДК 331.5.024.5(1–21)
В. В.  Д Р У Ж И Н І Н А,
доцент, кандидат економічних наук,
доцент кафедри менеджменту
Кременчуцького національного університету 
імені Михайла Остроградського
Дружиніна Вікторія Валеріївна – e-mail: drughinina@mail.ru.

МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБАЛАНСОВАНОСТІ МІСЬКОГО РИНКУ ПРАЦІ

Реалізація стратегії розвитку міста безпосередньо залежить від органів міської влади, діяльність яких повинна бути спрямована на вирішення економічних і соціальних завдань. Одним з пріоритетних напрямів у роботі міської влади сьогодні є розв’язання проблем на ринку праці, зокрема, ліквідації диспропорцій попиту та пропозиції робочої сили. Цієї мети можна досягти шляхом розробки концепції використання механізму забезпечення збалансованості міського ринку праці. 
Аналіз сучасної наукової літератури показав, що розробка стратегії розвитку, імперативом якої є концепція використання механізму забезпечення збалансованості міського ринку праці, залишається неповним, що й зумовило вибір теми даного дослідження.
На основі класичної моделі концепції розроблено модель концепції використання механізму забезпечення збалансованості міського ринку праці, яка включає елементи ініціалізації, проектування, реалізації, контролю та розробки перспективних напрямів збалансованості міського ринку праці. У рамках концепції розглянуто етапи можливого розвитку міського ринку праці. На підставі проведеного SWOT-аналізу збалансованості міського ринку праці надано оцінку ефективності соціально-економічних наслідків реалізації нової концепції з перспективою  до 2020 р. Реалізація положень, передбачених концепцією, дозволить  істотно поліпшити ситуацію на міському ринку праці, знизити рівень поточної незбалансованості до 2–3%.
Таким чином, розроблена наукова модель концепції використання механізму забезпечення збалансованості місцевого ринку праці передбачає подальшу конкретизацію намірів і дій органів міської влади на основі програмно-цільового походу з метою розв’язання існуючих протиріч на міському ринку праці.
Ключові слова: сукупний та поточний міський ринок праці, концепція, механізм забезпечення збалансованості, місія, цілі, суб’єкти міського ринку праці.

РОЗДУМИ ПУБЛІЦИСТА

УДК 33: 165. 412
В. В. Є Ф Р Е М О В,
кандидат економічних наук,
доцент кафедри економічної теорії та соціально-економічної політики Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя
Єфремов Віктор Володимирович – e-mail: yefremov77@mail.ru.
 
ПРОБЛЕМА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ В ЕКОНОМІЧНИХ ТЕОРІЯХ
 
Невизначеність і визначеність розглядаються як дві моделі економічної поведінки, які зумовлюють одна одну в ринковій економіці, де існує право персонального вибору. Подолання невизначеності змушує людину пізнавати світ, використовуючи для цього знання, інформацію та досвід, що є запорукою творчості та духовної свободи. Неоднакове сприйняття невизначеності лежить в основі різних типів господарських систем, жодна з яких не є досконалою. Основним недоліком капіталізму вважається безплановий розвиток, який породжує кризи, хаос і конкуренцію. Не менш суттєвою вадою соціалізму стає відсутність особистої мотивації до вдосконалення. Умови, у які поставлено людину за соціалізму, не дають їй змоги стати особистістю. Нівелювання природних і набутих відмінностей між людьми призводить до знеособлення та деградації. Якщо не зростає інтелектуальний потенціал окремої людини, суспільство втрачає природне джерело свого розвитку, стають непотрібними знання, занепадає наука, людина потрапляє в повну залежність від влади.
Головна проблема сучасного суспільства із змішаною економікою – це подолання невизначеності за допомогою визначених правових та моральних норм. Провідну роль у житті сучасного суспільства відіграють підприємці, які володіють необхідними знаннями й беруть участь у формуванні господарської системи. Успіх кожного приватного господарства залежить від команди, структурної будови, правил співіснування та використання колективного інтелекту під час прийняття рішень. Позитивний приклад поширюється на інші підприємства. Щоб забезпечити поступальний рух уперед, суспільство, здійснюючи реформування в різних сферах в інтересах більшості, має долати невизначеність не адміністративними засобами, а використовуючи знання, інформацію та досвід кожного свого члена. Це ідеальна модель суспільного устрою, до якого потрібно прагнути. 
Ключові слова: невизначена діяльність, визначена діяльність, змішана економічна система.

ЗАМІТКИ І ЛИСТИ

І. Б.  Ф І Л О Н О В А,
аспірантка Університету банківської справи Національного банку України
(Київ)
Філонова Інна Борисівна (Filonova Inna Borysivna) – e-mail: kafedra_univ@ukr.net.

НОВІ ПІДХОДИ ДО ФІНАНСУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Здійснено огляд сучасного стану розвитку сфери охорони здоров’я та проблем фінансового забезпечення наукових досліджень у сфері медицини. Розроблено рекомендації щодо визначення стратегічних пріоритетів фінансування системи охорони здоров’я в Україні. Окремо зроблено акцент на розвиткові та впровадженні вітчизняних наукомістких технологій у медичних закладах.
Ключові слова: фінансування, сфера охорони здоров’я, розвиток наукомістких технологій, стратегічні пріоритети.

НАУКОВЕ ЖИТТЯ

М.І. ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ: ВЧЕНИЙ, ГРОМАДЯНИН, ДЕРЖАВОТВОРЕЦЬ 

Відділом економічної історії Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України в січні цього року було проведене засідання круглого столу, присвячене 150-й річниці від Дня народження всесвітньовідомого українського вченого-економіста Михайла Івановича Туган-Барановського. У представлених наукових доповідях та в ході дискусії висвітлено основні віхи його життєвого й творчого шляху, визначено головні здобутки у науковій та громадській діяльності – активну участь у розбудові державних інституцій у сфері фінансів, місцевого самоврядування та кооперації, освіти і науки, зокрема у створенні Української академії наук та започаткуванні магістральних напрямів наукових досліджень. Розкрито роль М.Туган-Барановського у світовій та вітчизняній економічній думці, передусім його внесок у теорію економічного розвитку, новаторський підхід до розкриття природи періодичних промислових криз і циклічного характеру суспільного відтворення, розкриття інвестиційно-інноваційного механізму як рушійної сили економічної динаміки. Значну увагу приділено аналізу методологічного новаторства у дослідженнях М.Туган-Барановського, в тому числі інституційних складових його методології. Обговорювалися питання соціального ідеалу М.Туган-Барановського та застосування ним етичного принципу як морального імперативу економічної науки; питання розвитку ідей соціального партнерства у його науковому доробку; погляди вченого на політекономію як науку про народне господарство; його внесок у розвиток монетарної теорії, теорії відтворення суспільних благ та ін. Наголошено на важливості коректної оцінки внеску вченого в розвиток наукового знання на основі логіко-історичного підходу. Підкреслено прогностичний потенціал основних наукових ідей та концептуальних побудов М.Туган-Барановського, їхню актуальність для сучасної України. 
 


» Усi новини
Новини
Вийшов друком журнал № 11-12, 2019 р.
№ 11-12, 2019 р. УДК 330. 341.424: 339.9 JEL: B.41 М. І. З... »
Вийшов друком журнал № 9-10, 2019
№ 9-10, 2019 р. УДК 338:339:669.1 (477) О. І.  А М О Ш А, професор,... »
Вийшов друком № 7-8, 2019 р.
№ 7-8, 2019 р. ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 658.012.23 К.... »
Вийшов друком журнал № 6, 2019 р.
  № 6, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК... »
Вийшов друком журнал № 5, 2019 р.
Змiст № 5, 2019 УКРАЇНА І МВФ: ОСНОВИ СПІВРОБІТНИЦТВА С. О. ... »
Вийшов друком журнал № 4, 2019
№ 4, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 621.6:620.91-0.49.34 А.В. ... »
Вийшов друком журнал № 3, 2019 р.
№ 3, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК... »
Вийшов друком журнал № 2, 2019 р.
№ 2, 2019 р.     УДК 330.101  П. С.  Є Щ Е... »
Вийшов друком журналу № 1, 2019 р.
№ 1, 2019 р.   УДК 338.2; 330.101; 330.8 В. М.  Г Е Є... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE