Архів

25.02.2015

№ 2, 2015 р.

Кiлькiсть переглядiв: 3545
Вийшов у світ № 2, 2015 р. журналу
 
МЕТОДИ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ

УДК 330.342.001.3:330.3

М. І. С К Р И П Н И Ч Е Н К О,
професор, доктор економічних наук, 
заввідділом моделювання та прогнозування економічного розвитку
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
(Київ) 
Скрипниченко Марія Іллівна (Skrypnychenko Maria Illivna) – e-mail: m.i.skrypnychenko@icloud.com.

МАКРОЕКОНОМІЧНА ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ І КРИТИЧНІ ДИСБАЛАНСИ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Окреслено підходи до формалізації макроекономічних балансів та моделі взаємозв’язків основних макроекономічних рахунків. Особливе місце відведено теоретичним положенням щодо загальних концепцій збалансованого економічного розвитку (забезпечення економічного зростання з дотриманням основних макроекономічних пропорцій та балансів). 
Запропоновано матрицю аналітичних співвідношень макроекономічних рахунків, у якій наведено основні трансакції національної економіки на макрорівні у формі окремих деталізованих підматриць узгоджених рахунків (агрегованих макроекономічних співвідношень у системі національних рахунків) з визначенням основних тотожностей і функціональних залежностей макроекономічних показників. Розкрито особливості міжсекторного взаємовпливу факторів розвитку в системі сумісних рівнянь за показниками, що характеризують макроскладові ВВП, бюджету, платіжного балансу, грошові агрегати тощо.
Обґрунтовано методологічні підходи щодо виявлення небезпечних економічних дисбалансів у розрізі основних макросекторів економіки (реального, бюджетного, грошово-кредитного, зовнішньоекономічного) за сучасних нестабільних умов розвитку світової та вітчизняної економіки, на базі яких з використанням розробленого комплексу моделей виконано сценарне прогнозування розвитку макроекономічної ситуації в Україні у 2015 p. Здійснено кількісний аналіз індикаторів ідентифікації критичних дисбалансів, які сигналізують про наявність загальної макроекономічної незбалансованості в Україні у 2013–2014 рр. За результатами моделювання показників щодо оцінки рівнів економічних дисбалансів в Україні за критеріями Процедури оцінки макроекономічного дисбалансу ЄС визначено ряд дисбалансів, які характеризують економічну нестабільність у ретроспективному періоді 2003–2012 рр., а у 2013–2014 рр. – наявність суттєвих секторних дисбалансів в економіці України. Експериментальні розрахунки за розробленими моделями показали, що за негативним сценарієм розвитку макроекономічної ситуації в Україні існує висока ймовірність подальшого розгортання фінансово-економічної кризи у 2015 р. (на рівні до 91%).
Ключові слова: макроекономічні рахунки, балансові моделі, тотожності національного доходу, бюджетні обмеження, критерії Процедури оцінки макроекономічного дисбалансу ЄС, ідентифікація критичних дисбалансів, економіка України (с. 4-23). 


ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

УДК 338.22.01
В. К.  Л Е Б Е Д Є В А,
доцент, кандидат економічних наук,
професор кафедри політичної економії
Національної металургійної академії України
(Дніпропетровськ)
Лебедєва Валентина Костянтинівна 
(Lebedeva Valentyna Kostyantynivna) – e-mail: metric@i.ua.

ЕКОНОМІКО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗМІНИ ДІЯЛЬНОСТІ

Нинішній кризовий стан світової економіки супроводжує криза економічної теорії. Пошук виходу з нього пов'язаний, з одного боку, з переосмисленням усього арсеналу ідей і концепцій економічної теорії, а з іншого – з творчим розвитком тих з них, які можуть дати ключ до вирішення актуальних проблем сучасної економіки. У ряді таких концепцій важливе місце займає концепція зміни діяльності, що послужило основою відповідної теорії, яка має свою ретроспективу і перспективи розвитку.
Мета статті – ретроспективний аналіз економічної теорії зміни діяльності, а також визначення перспектив її розвитку і застосування при вирішенні сучасних і майбутніх соціально-економічних проблем. Виходячи з цього, завданнями статті виступають: дослідження історичного аспекту становлення і розвитку економічної теорії зміни діяльності, виявлення тенденцій зміни діяльності в сучасній економіці, у тому числі в економіці України, прогнозування їх соціально-економічних наслідків і розробка рекомендацій щодо використання цих тенденцій з метою прогресивного соціально-економічного розвитку. Для вирішення поставлених завдань використовується метод єдності історичного і логічного в економічних дослідженнях.
В результаті проведеного дослідження виявлено об'єктивні основи і передумови економічного закону зміни діяльності, який проявляється за переходу від ручної праці до великого машинного виробництва. Обгрунтовано підпорядкованість особливих законів поділу праці і зміни діяльності загальному закону заощадження часу.
Виділено і охарактеризовано три основні сфери зміни діяльності: в межах матеріального виробництва; одночасно в межах матеріального і нематеріального виробництв; у межах нематеріального виробництва. Проведений аналіз свідчить про те, що в сучасних умовах тенденція зміни діяльності знаходить своє вираження у процесах флексібілізації ринку праці, які супроводжуються скороченням сфери стандартних умов наймання і стимулюють вторинну зайнятість. Ця тенденція проявляється як у світовій економіці в цілому, так і в національній економіці України, а також вимагає свого осмислення в перспективних дослідженнях економічної теорії зміни діяльності і обліку при розробці стратегії економічної політики.
Ключові слова: поділ праці, зміна діяльності, демократизація власності, мережева економіка (с. 24–35).


ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ

УДК 336.76:336.71
Л. М. Р Я Б І Н І Н А,
доктор економічних наук,
професор кафедри банківської справи
ДВНЗ «Одеський національний економічний університет»
Рябініна Людмила Миколаївна (Ryabinina Lyudmyla Mykolaivna) e-mail: rln@ukr.net.

ГЕНЕЗИС ТА ДОКОРІННІ ВІДМІННОСТІ ПАРАДИГМИ СУЧАСНИХ ТРАДИЦІЙНОГО ТА ІСЛАМСЬКОГО БАНКІВ ЯК ПОСЕРЕДНИКІВ ГРОШОВОГО РИНКУ

Генезис банківської справи налічує тисячоліття й бере свій початок від лихварів, які позичали гроші під процент, монастирів і храмів, що зберігали вклади громадян (для паломництва). Оскільки в іудаїзмі, християнстві та ісламі існувала заборона на лихварство та стягування процента, що збереглося до теперішнього часу тільки в ісламських банках, то, відповідно, сьогодні існують дві парадигми банку. 
Мета статті – звернути увагу вчених-економістів на існування сьогодні у світовій практиці двох різних за економічною суттю парадигм діяльності банків (традиційного та ісламського); показати їх специфічні відмінні риси (традиційного – функціонує на кредиті та позичковому проценті та ісламського – функціонує на фінансових відносинах і забороні на позичковий процент), по-різному визначають їх роль і місце на грошових ринках своїх країн. При цьому, якщо в парадигмі традиційного банку гроші спочатку залучаються на кредитній (поворотній) основі за плату в одних осіб, а потім надаються за плату іншим особам, то в парадигмі ісламського банку, яка забороняє процент, банк і вкладник-інвестор, або банк і бізнес-компанія, або усі разом формують спільне підприємництво на принципі розподілу між собою і прибутків, і збитків, що відповідає нормам шаріату та ісламській моделі банку. При цьому вкладник передає банку гроші для участі в сучасному бізнесі не як вклад (як у традиційному банку), а як інвестицію, що не створює обов’язки банку повернути вклад у разі збитків. Таким чином, парадигма ісламського банку відображає його яскраво виражене фінансове посередництво, на відміну від парадигми традиційного банку, яка грунтується на кредиті, що має важливе  практичне значення при оцінці їх ролі та місця в економічному житті суспільства.
Ключові слова: генезис парадигми банку, посередник грошового ринку, позичковий процент, принцип розподілу прибутків та збитків, норми шаріату (с. 36–47).

УДК 336.532.2
Ю. Д.  Р А Д І О Н О В, 
 кандидат економічних наук, 
начальник відділу адаптації 
та імплементації міжнародних стандартів, 
моніторингу і аналізу у сфері державного фінансового контролю 
Рахункової палати України
(Київ)
Радіонов Юрій Денисович (Radionov Yuriy Denysovych) – e-mail : radud@ukr.net.

ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ БЮДЖЕТНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Інвестиційна діяльність є локомотивом економічного розвитку. Ключова роль в активізації інвестиційної діяльності та забезпеченні економічного зростання відводиться бюджетній політиці, оскільки виділена державою або органами місцевого самоврядування з державного або місцевих бюджетів значна частка асигнувань направляється на реалізацію різноманітних програм науково-технічного, галузевого, регіонального та соціально-економічного розвитку тощо.
Інвестиційна діяльність держави – це, передусім, виконання державного замовлення на будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт загальнодержавних, суспільних програм (проектів), об’єктів та створення сприятливих умов інвесторам, які реалізують інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах.
Проведений з 2001 р. і дотепер аналіз інвестиційної діяльності показав, що в Україні відсутній механізм ефективної інвестиційної діяльності. Наприклад, конкурсний відбір нових інвестиційних проектів проводився не завжди, а бюджетні кошти часто виділялися безсистемно. Оскільки в бюджетному законодавстві України відсутнє поняття «бюджетні інвестиції», то, відповідно, немає механізму і їх реалізації, і оцінки ефективності використання коштів на інвестиційні програми і проекти. 
Щороку значні обсяги бюджетних коштів направляються на будівництво нових споруд, але водночас має місце припинення будівництва об’єктів, які у попередні роки фінансувалися за рахунок субвенцій з державного бюджету або державних централізованих капітальних вкладень, що призводить до зростання обсягів незавершеного будівництва. 
Аналізуючи практику інвестиційної діяльності та всього інвестиційного процесу ми дійшли висновку, що мають місце не поодинокі випадки, а системні явища, коли вчасно не виконуються доручення уряду щодо подання узгоджених пропозицій з визначення конкретних напрямів та переліку об'єктів щодо витрачання з державного бюджету субвенцій на виконання інвестиційних програм (проектів) та розрахунки до них. До того ж, подані пропозиції не відповідають вимогам доручень Кабінету Міністрів України стосовно пооб'єктного розподілу з визначенням їх обсягів. Крім того, ті пропозиції місцевих органів влади, які надходять міністерствам для  узагальнення, часто не стосуються суті доручення уряду і не відповідають поняттю «бюджетні інвестиції».
Проведене дослідження дає підстави для висновку, що діючий механізм державного фінансування інвестиційної діяльності є вкрай незадовільним. Він не відповідає сучасним вимогам, гальмує соціально-економічний розвиток, оскільки не сприяє якісному відбору пріоритетних інвестиційних проектів, не зосереджує обмежені бюджетні ресурси, виділені на інвестиційні програми (проекти), на пріоритетних цілях проведення модернізації секторів економіки та досягнення стратегічної мети суспільного розвитку. 
Для виправлення ситуації необхідно докорінно змінити підходи у сфері управління державною інвестиційною діяльністю. Інвестиційні програми (проекти) мають бути тісно пов’язані з інноваційним розвитком вітчизняної економіки, забезпечувати створення, приріст або оновлення основних фондів, досягнення соціального або екологічного ефекту, зростання прибутку (доходу) тощо.
Реалізувати мету можливо за умов:
– врегулювання на законодавчому рівні поняття «бюджетні інвестиції», що дасть можливість чітко структурувати та ідентифікувати бюджетні видатки;
– дотримання прозорого конкурсного відбору інвестиційних програм (проектів);
– усунення бюджетних порушень і неухильного виконання всіма учасниками бюджетного процесу законодавчих та нормативно-правових норм, які регулюють питання інвестиційної діяльності;
– направлення бюджетних інвестицій тільки у пріоритетні напрями розвитку економіки;
– у питаннях фінансування надання переваги об’єктам з високим ступенем будівельної готовності; 
– посилення відповідальності розпорядників коштів за ефективність використання бюджетних інвестицій.
Ключові слова: інвестиційна діяльність, бюджетні кошти, бюджет, видатки бюджету, бюджетні інвестиції (c. 48–60).


ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АПК

УДК 330.332:338.432
С. І.  Д Е М ’ Я Н Е Н К О,
доктор економічних наук, 
професор кафедри економіки агропромислових формувань
ДВНЗ «Київський національний економічний університет 
імені Вадима Гетьмана»,
В. М.  К О В А Л Ь, 
кандидат економічних наук, директор департаменту 
фінансово-економічного планування ПАТ КБ «АКТИВ-БАНК»
(Київ)
Дем’яненко Сергій Іванович (Dem’yanenko Sergii Ivanovych) – e-mail: sidemyan@ukr.net;  Коваль Василь Михайлович (Koval’ Vasyl’ Mykhailovych) – e-mail: keapf@kneu.edu.ua.


ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

У теорії та практиці інвестиційної діяльності підприємств питання  інструментів цієї діяльності є малодослідженими. Особливо це стосується практики інвестиційної діяльності аграрних підприємств в умовах гострої необхідності її активізації.  Мета статті – дати визначення поняттю «інвестиційні інструменти», розкрити їх суть і структуру. До завдань статті можна також віднести аналіз поняття «фінансові інструменти» та його відмінностей від поняття «інвестиційні інструменти»; розкриття особливостей інвестиційних інструментів аграрних підприємств і використання цих інструментів в управлінні їх інвестиційною діяльністю.
На основі здійсненого дослідження можемо стверджувати, що ототожнення або взаємозаміна понять «інвестиційні інструменти» та «фінансові інструменти» є хибними і не відповідають суті даних понять. Під «фінансовими інструментами» треба розуміти лише певну частину поняття «інвестиційні інструменти». На нашу думку, як інвестиційні інструменти доцільно сприймати не тільки інструменти фінансового ринку, але й кредити  банків та інших фінансових організацій під розвиток операційної діяльності підприємства, лізинг і страхування. Крім фінансових, існують ще й нефінансові інвестиційні інструменти (зокрема, не менш важливим у практиці залучення інвестиційних ресурсів є управлінський фактор, тобто вміння менеджерів підприємств залучити потенціальні джерела інвестицій та ефективно їх використовувати). Насамперед, це стосується  кваліфікованого, грамотного подання інвестиційної пропозиції на основі проекту, який має заінтересувати та привернути увагу власників (управлінців) інвестиційних ресурсів. 
Таким чином, суть поняття  «інвестиційні інструменти» можна сформулювати як систему фінансових, організаційних, технологічних та управлінських заходів, які використовуються для залучення усіх можливих фінансово-економічних ресурсів, створених ринком, з метою розвитку операційної діяльності підприємства, спрямованої на реалізацію його інвестиційної стратегії. 
Ключові слова: інвестиційна діяльність, інвестиційні інструменти, фінансові інструменти, нефінансові інструменти інвестиційної діяльності, аграрні підприємства  (с. 61–69).


ПРОБЛЕМИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

УДК  330.3:378.1
І. С.  К А Л Е Н Ю К, 
професор, доктор економічних наук, головний науковий співробітник 
відділу соціальної інфраструктури Інституту демографії та соціальних досліджень 
імені М.В. Птухи НАН України (Київ),
 О. В. К У К Л І Н, 
професор, доктор економічних наук, директор 
Черкаського державного бізнес-коледжу,
В. А. Я М К О В И Й, 
завсектором Інституту інноваційних технологій і 
змісту освіти Міністерства освіти і науки України,
Заслужений працівник освіти (Київ)
Каленюк Ірина Сергіївна (Kalenуuk Irina Sergііvna) – e-mail: kalenuk@ukr.net;
Куклін Олег Володимирович (Kyklin Oleg Vоlоdуmуrovуch) – e-mail: kuklin_oleg@ukr.net;
Ямковий В’ячеслав Андрійович (Yamkovуi V’yacheslav Andrііоvуch) – e-mail: v_jamkovoj@mon.gov.ua.

СУЧАСНІ РИЗИКИ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

У статті узагальнено сучасні теоретичні підходи до розуміння сутності та проявів ризиків у сфері вищої освіти. Систематизовано й виокремлено групи зовнішніх (глобалізаційних, технологічних, політичних, правових, економічних, демографічних) і внутрішніх (наявність ресурсів, якість управління ресурсами системи в цілому і ВНЗ зокрема) ризиків освітньої діяльності. Розкрито ризики, які несе з собою глобалізація (посилення конкуренції, відплив молоді за кордон та ін.), і доведено необхідність реагування на них активною експортною політикою. Технологічні виклики сучасності спричиняють появу нових форм і технологій процесу навчання, що вимагає, з одного боку, бути на їх рівні, а з іншого – модернізувати традиційні форми діяльності. Узагальнено широке коло проблем, пов’язаних із загостренням політичних ризиків у вітчизняній системі вищої освіти: нестабільністю політичної ситуації, зовнішньою агресією, корупцією тощо. Охарактеризовано правові ризики, що зумовлені нестабільністю та неефективністю чинного законодавства і вимагають діагностування та адекватної відповіді. Всебічно розкрито систему економічних ризиків (недостатність фінансування, відсутність автономії та ін.), і запропоновано можливі механізми реагування на них. Доведено необхідність удосконалення підходів до ідентифікації та оцінки ризиків у сфері освіти на основі розширення відповідних критеріїв і показників. Здійснено кластерний регіональний аналіз українських ВНЗ, який дозволив виявити чотири групи регіонів за рівнем загострення основних проблем у їх функціонуванні.
Ключові слова: освітні ризики, глобалізація, університети, рейтинги, освітньо-наукові кластери, освітній ризик-менеджмент (с. 70–83).


СВІТОГОСПОДАРСЬКІ ЗВЯЗКИ: ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

УДК 346.1(6):332.055.3:338.512(045)
З. С.  С О К О Л О В А,
кандидат економічних наук,
доцент кафедри міжнародних економічних відносин та бізнесу 
Інституту міжнародних відносин 
Національного авіаційного університету 
(Київ)
Соколова Зоя Сергіївна (Sokolova Zoya Sergiivna) – e-mail: zoya_sokolova@yahoo.fr.

АНАЛІЗ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА З КРАЇНАМИ – ЧЛЕНАМИ ОХАДА

ОХАДА (Організація з гармонізації господарського права в Африці) – це спеціалізована організація з уніфікації правил ведення господарської діяльності для її держав-членів. До складу ОХАДА входять 17 країн (переважно франкомовні): всі члени західноафриканського об’єднання УЕМОА (8); всі члени центральноафриканського об’єднання СЕМАК (6); а також Гвінея, Комори і Демократична Республіка Конго (ДРК).
Загальні норми держав – членів ОХАДА виходять з уніфікованих актів і стосуються питань торгового, гарантійного, арбітражного права, бухгалтерії, контрактів на транспортування товарів.
Вихід на ринок ОХАДА може бути реалізований двома шляхами: через поставки товарів, на які у них існує попит (продукти харчування, товари обробної промисловості, хімічні товари, машини і транспортне обладнання) або через налагодження виробництва зазначених товарів на території країн ОХАДА. Міжнародні угоди і контракти для співробітництва у подібних галузях з різними членами ОХАДА можуть бути уніфіковані через те, що вони мають укладатися на основі уніфікованих актів ОХАДА.
Масштабність ОХАДА може сприяти збільшенню масштабів діяльності фірм її іноземних партнерів, а збільшення розмірів фірми шляхом включення до її складу сполучних виробництв веде до зниження її трансакційних витрат.
Було встановлено, що серед членів ОХАДА найменші ризики для зниження трансакційних витрат, пов’язаних з бізнес-середовищем, спостерігаються в її західній частині – в Сенегалі та Кот-д’Івуарі, а в центральній – у Габоні та Камеруні. Ці країни рекомендується визначити як “точки входження” на ринок ОХАДА для розвитку міжнародної торгівлі. Для розвитку спільного виробництва у Західній Африці до цих країн необхідно додати Бенін, Буркіна-Фасо, Нігер і Того.
Сказано про доцільність створення спільного регіонального виробництва у Західній Африці: продуктів харчування та сільськогосподарських товарів – у Беніні, Буркіна-Фасо, Того, Сенегалі та Кот-д’Івуарі; товарів обробної промисловості – у Кот-д’Івуарі, Сенегалі, Того; руд, металів та хімічних товарів – у Нігері та Сенегалі; палива – у Кот-д’Івуарі, Нігері, Сенегалі; у Центральній Африці: палива та сільськогосподарських товарів – у Габоні та Камеруні; продуктів харчування – у Камеруні.
Ключові слова: Західна Африка, Центральна Африка, регіональна інтеграція, ОХАДА, трансакційні витрати, міжнародне співробітництво, умови ведення господарської діяльності (c. 84–96).
 


» Усi новини
Новини
Вийшов друком журнал № 11-12, 2019 р.
№ 11-12, 2019 р. УДК 330. 341.424: 339.9 JEL: B.41 М. І. З... »
Вийшов друком журнал № 9-10, 2019
№ 9-10, 2019 р. УДК 338:339:669.1 (477) О. І.  А М О Ш А, професор,... »
Вийшов друком № 7-8, 2019 р.
№ 7-8, 2019 р. ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 658.012.23 К.... »
Вийшов друком журнал № 6, 2019 р.
  № 6, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК... »
Вийшов друком журнал № 5, 2019 р.
Змiст № 5, 2019 УКРАЇНА І МВФ: ОСНОВИ СПІВРОБІТНИЦТВА С. О. ... »
Вийшов друком журнал № 4, 2019
№ 4, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 621.6:620.91-0.49.34 А.В. ... »
Вийшов друком журнал № 3, 2019 р.
№ 3, 2019 р. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК... »
Вийшов друком журнал № 2, 2019 р.
№ 2, 2019 р.     УДК 330.101  П. С.  Є Щ Е... »
Вийшов друком журналу № 1, 2019 р.
№ 1, 2019 р.   УДК 338.2; 330.101; 330.8 В. М.  Г Е Є... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE