Архів

03.11.2017

Вийшов друком журнал № 11, 2017 р.

Кiлькiсть переглядiв: 361

 

 
 
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ
 
УДК 330.341.424:339.9
М. І.  З В Є Р Я К О В,
професор, доктор економічних наук,
член-кореспондент НАН України,
ректор Одеського національного
економічного університету
© Звєряков Михайло Іванович (Zveryakov Mуkhailо Ivanovуch), 2017; 
e-mail: rector@oneu.edu.ua
 
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ДЕІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ: 
ЗМІСТ, СУПЕРЕЧНОСТІ ТА СПОСОБИ ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ

Резюме
Подано теоретичний аналіз кризи неоліберальної моделі глобалізації, що призвела до процесів деіндустріалізації в багатьох державах світу, в тому числі і в Україні. Показано, що у процесі глобалізації національні держави поступово втрачали свою роль центрів прийняття рішень і ставали елементами більш ма-сштабного цілого світового господарства. Відбувалася поступова втрата дер-жавами, що потрапили в орбіту глобальних економічних сил і міжнародних ін-ститутів, національно-державного суверенітету. Зазначено, що глобальні регу-лятори діють на догоду ТНК, для яких будь-які національні обмеження стають перешкодою на шляху залучення національних ресурсів до глобального еко-номічного обороту. Акцентовано, що підпорядкування національних інтересів силам глобального ринку і становить головний зміст процесу глобалізації на сучасному етапі. Підкреслено, що дія сил глобального капіталу у формі ТНК, з одного боку, і опір такій дії національних держав – з другого складають голо-вну суперечність світового економічного розвитку. Проведено аналіз процесу деіндустріалізації як наслідку процесу глобалізації. Розглянуто процес перехо-ду у США від деіндустріалізації до реіндустріалізації під впливом «сланцевої революції». Зазначено, що в результаті відновлення розвитку високотехнологі-чних галузей реального сектору економіки в країнах Заходу відбувається зміна глобальної господарської моделі, що дає шанс подолати негативні наслідки світової кризи. Проведено аналіз різних моделей капіталізму в умовах неолібе-ральної глобалізації, в тому числі у країнах, які виникли на постсоціалістично-му просторі. Показано, що розв’язання існуючої в українській економіці супе-речності між поточними та довгостроковими завданнями є можливим на основі відтворювального підходу.
Ключові слова: глобалізація, деіндустріалізація і реіндустріалізація, різні моделі капіталізму, промислова політика, амортизація, стратегічне цілепокла-дання модель сталого економічного зростання (с. 3–16).
 
УДК 338.24.021.8
С. О.  К О Р А Б Л І Н, 
доктор економічних наук, 
заступник директора 
ДУ «Інститут економіки та прогнозування 
НАН України» 
(Київ)
© Кораблін Сергій Олександрович (Korablin Sergii Oleksandrovуch), 2017; 
e-mail: skorablin@ukr.net
 
ВАШИНГТОНСЬКИЙ КОНСЕНСУС: ТОДІ ТА ТЕПЕР

Резюме
Незважаючи на третє десятиріччя ринкових реформ, успіхи української економіки залишаються скромними. Це мимоволі порушує питання про якість вітчизняних перетворень і можливі напрями їх коригування. Оскільки фінансовим «налаштуванням» реформованих і кризових країн займаються міжнародні інститути на чолі з МВФ, то очевидним є інтерес до їх визначення ефективної економічної політики, яка до глобальної кризи 2008–2009 рр. ототожнювалася з Вашингтонським консенсусом.
Початкова популярність Вашингтонського консенсусу стала танути наприкінці 1990-х років після Азійської кризи і невтішних підсумків неоліберальних реформ у цілому ряді економік, які розвиваються, і пострадянських економік. Ці репутаційні втрати виявилися тим серйознішими, що Вашингтонський консенсус не стояв на місці і встиг запропонувати свою поліпшену версію – «реформи другого покоління». 
Проте, у свою чергу, їх недосконалість відкрилась у ході глобальної кризи 2008–2009 рр.: як в її несподіваності, так і в методах її подолання, коли індустріальні країни масово відмовилися чи не від усіх постулатів Вашингтонського консенсусу, віддавши перевагу альтернативним інструментам кейнсіанського характеру.
У випадку малих, сировинних економік Вашингтонський консенсус не враховує їх жорсткої прив’язки до глобальних циклів сировинної кон’юнктури, подолання якої вимагає технологічного розвитку і модернізації національних виробництв. 
Проте ці завдання лежать за межами реформ як «першого», так і «другого» поколінь, що залишає відкритим питання про макрофінансову стабільність таких економік. Даний висновок є тим принциповішим, що всупереч зміні риторики – адже термін «Вашингтонський консенсус» практично зник з офіційного лексикону міжнародних організацій – їх стабілізаційні програми продовжують концептуально збігатися з набором «реформ другого покоління».
Ключові слова: Вашингтонський консенсус; «реформи першого покоління»; «реформи другого покоління»; мала, сировинна економіка; сировинна кон’юнктура; технологічний розвиток; модернізація економіки (c. 17–32).
 
УДК [336.742:665.72]:303.4
Х У А Н Г   С Я О Ю Н,
президент Вищої школи Китайської академії суспільних наук,
професор і куратор докторантури, 
директор Дослідного центру глобальної енергетичної безпеки
(Пекін)
©Хуанг Сяоюн (Huang Xiaoyong), 2017; 
e-mail: huangxy@cass.org.cn
 
ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ 
«СТРАТЕГІЇ ГАЗ’ЮАНЯ» 

Резюме
У статті проводиться поглиблений аналіз ринкових стимулів/факторів і політичної логіки формування газ’юаня. З позицій ринку, газ’юань формується з дисбалансу між попитом і пропозицією на ринку природного газу і концентрації його порівняльних переваг. Основна політична логіка полягає в тому, що природний газ як детермінант енергетичної епохи газу несе і фінансові, і силові атрибути. Виходячи із зазначених основних умов, у статті аналізується можливість реалізації «стратегії газ’юаня». Сприятливі умови для цього зводяться до таких трьох аспектів: 1) стабільне збільшення торгівлі газом у майбутньому приведе до інтернаціоналізації юаня; 2) розвиток СПГ пропонує кращі умови для торгівлі газом; 3) сприятливі економічні умови і географічне положення Китаю сприяють створенню регіонального або глобального центру торгівлі газом.
При реалізації «стратегії газ’юаня» необхідно вжити конкретних заходів, зокрема: створити Північно-Східний Азіатський газовий торговий хаб; постійно просувати реформу вітчизняної нафтогазової галузі; сприяти будівництву об'єктів газопроводу і взаємозв'язку у Північно-Східній Азії та Росії тощо. Незважаючи на недостатню взаємну політичну довіру і труднощі в координації економічних інтересів між трьома країнами Північно-Східної Азії (Китаєм, Японією, Республікою Корея), Китай, імовірно, поступово розвиватиме співробітництво з Японією і Республікою Корея в різних сферах з метою створення регіонального ринку газу, що закладе міцну основу для реалізації «стратегії газ’юаня».
Ключові слова: газ’юань, нафтодолари, інтернаціоналізація юаня, трансформація енергії (с. 33–47).
 
 
УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
 
УДК 338.2:330.111.4
Ю. В.  К І Н Д З Е Р С Ь К И Й,
доктор економічних наук,
провідний науковий співробітник
ДУ “Інститут економіки та 
прогнозування НАН України”
(Київ)
© Кіндзерський Юрій Вікторович (Kindzers’kyi Yurii Viktorovych), 2017; 
e-mail: vkpp@ukr.net
 
ДЕІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ ДЕТЕРМІНАНТИ
У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ

Резюме
З’ясовано основні детермінанти, які зумовили деіндустріалізацію у світі та в Україні, а також форми й результати їх прояву у глобальній і національній системах господарювання. Використано два підходи до ідентифікації вказаних детермінант. За першим – ресурсним, який розглядає лише ступінь забезпе-чення розвитку ресурсами і який використовується ЮНІДО, проаналізовано характер деіндустріалізації в розвинутих країнах. Показано, що вона зумовле-на, насамперед, технологічною детермінантою, а її особливістю є наростаючий соціальний регрес суспільства на фоні технологічних прогресу та лідерства розвинутих країн, пов’язаних з науково-технічними досягненнями Третьої та Четвертої промислових революцій, серед негативних асоціальних наслідків яких – виведення людини з процесу господарської діяльності та створення но-вої вартості. 
Показано обмеженість ресурсного підходу до ідентифікації детермінант деіндустріалізації економік інверсійного типу, до яких належить економіка України. Запропоновано альтернативний – інституційно-структурний, – підхід, згідно з яким виникнення та взаємозумовленість прояву детермінант подано у інституційному контексті з точки зору не лише факту наявності у суспільства ресурсів для розвитку, але й рівня ефективності його інституційної системи в управлінні цими ресурсами. За таким підходом виокремлено інституційно-політичні, організаційно-управлінські, зовнішньоекономічні, структурно-виробничі, фінансово-інвестиційні, інноваційно-технологічні та соціальні де-термінанти деіндустріалізації в Україні, розкрито логіку, ієрархію, варіації та результати їх взаємодії для економіки й суспільства.
Серед основних рис зазначених детермінант – деформації інституту влас-ності, що зумовили формування олігархії та підпорядкування держави її інте-ресам; незахищеність і розмитість прав власності на фоні надмірної зовнішньої відкритості економіки та, як наслідок, структурна примітивізація виробництва разом із зростаючими запитами на споживання і формуванням боргової моделі споживання у держави, бізнесу і населення; зміна інтеграційних векторів роз-витку країни разом із зміною  її індустріальної спеціалізації на зовнішніх рин-ках на аграрно-сировинну; унеможливлення комерціалізації соціуму на інно-ваційних засадах з формуванням неефективної патерналістської системи соці-ального захисту населення. Дано рекомендації щодо врахування виявлених де-термінант при визначенні напрямів розбудови національної економіки.
Ключові слова: деіндустріалізація, «промисловий ренесанс», соціальний регрес, права власності, державне управління, збіднюючий розвиток, зовнішня залежність (с. 48–72).
 
 
УДК 339.1
В. Л.  П Л Е С К А Ч,
професор, доктор економічних наук, завкафедрою прикладних інформаційних систем
Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
© Плескач Валентина Леонідівна (Pleskach Valentyna Leonidivna), 2017; 
e-mail: v_pleskach@ukr.net,
Т. Г.  З А Т О Н А Ц Ь К А,
доцент, доктор економічних наук, професор кафедри економічної кібернетики
Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
© Затонацька Тетяна Георгіївна (Zatonats’ka Tetyana Georgiivna), 2017;
 e-mail: tzatonat@ukr.net,
Л. В.  О Л Е К С Ю К,
аспірант кафедри інформаційної політики та електронного урядування 
Національної академії державного управління при Президентові України
(Київ)
© Олексюк Лілія Віталіївна (Oleksyuk Liliya Vitaliivna), 2017;
 e-mail: lylyaol7@gmail.com
 
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ В УКРАЇНІ

Резюме
Електронна комерція з кожним роком займає дедалі важливішу позицію в національних економіках і є флагманом інноваційної діяльності, появи новітніх інформаційних технологій (ІТ) та е-послуг завдяки використанню е-угод. До таких ІТ належать хмарні сервіси, електронні платіжні системи, веб-сервіси тощо. Мета статті – виявити проблеми розвитку е-комерції для подальшого їх вирішення. Основні завдання в контексті е-комерції згідно з Планом законодавчого забезпечення реформ в Україні, який було ухвалено Постановою Верховної Ради України № 509-VІІІ від 4 червня 2015 року, на жаль, не виконано. 
У процесі дослідження при опрацюванні статистичних даних щодо е-комерції використано системний підхід, методи порівняння та аналізу. Держава має прийняти інституційні заходи щодо стимулювання розвитку е-торгівлі та перетворення її на один з «локомотивів» економіки, а також визначити відповідальний орган з формування та втілення державної політики у сфері е-торгівлі. 
Необхідно внести зміни до Законів України «Про електронну комерцію» та «Про захист прав споживачів» відповідно до плану імплементації Директиви 2000/31/ЄС «Про електронну комерцію» та Директиви 97/7/ЄС «Про захист прав споживачів в дистанційних контрактах» Необхідно створити консультативно-дорадчий орган у вигляді робочої групи (Постанова Кабінету міністрів України № 599 від 17 червня 2009 року) при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі за участі заінтересованих сторін (стейкхолдерів), який має підготувати проект Дорожньої карти розвитку е-торгівлі та систему індикаторів її розвитку для відстеження ефективності впровадження Дорожньої карти розвитку е-торгівлі як одного з факторів просування інформаційного суспільства в Україні 
Ключові слова: е-комерція, е-торгівля, державна політика у сфері прав споживачів е-торгівлі (c. 73–84).
 
 
 
СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ В ПРАКТИЦІ УПРАВЛІННЯ
 
УДК 330.332.3:330.14:37:614(477)
Н. М.  П Р И Т У Л Я К, 
доцент, кандидат економічних наук, 
доцент кафедри корпоративних фінансів і контролінгу
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
© Притуляк Наталія Миколаївна (Prytulyak Natalia Муkolaіvna), 2017; 
e-mail: fin_an@ukr.net.
 
ОЦІНКА РІВНЯ РОЗВИТКУ 
НАЦІОНАЛЬНОГО ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ 

Резюме  
Глибоке переконання в тому, що сам факт оцінки національного людського капіталу сприятиме зміні загальноприйнятих в українському суспільстві поглядів на цей унікальний ресурс, який значною мірою сприяє сучасному розвитку суспільства, а також формуванню усвідомлення необхідності збереження та примноження даного багатства, зумовило вибір тематики статті, визначило її мету і завдання. 
Людський капітал – багатомірний економічний феномен, який має складну внутрішню структуру, тому аналітичне дослідження його стану та тенденцій розвитку проведено в розрізі основних компонент даного феномену на основі показників, що характеризують демографічні тенденції змін у країні, процеси відтворення і нагромадження капіталу здоров’я, освіти, науки, інноваційної активності, а також тих критеріїв, що визначають рівень та якість життя українського населення. 
З урахуванням того, що людський капітал утворюється і нагромаджується завдяки капіталовкладенням у конкретні процеси життєдіяльності людини, крім спеціальних (галузевих) критеріїв інструментами оцінки стали макрофінансові показники. Їх аналіз дозволив визначити невідповідність фактичного наявного в Україні людського капіталу тому рівню, який би перетворив цей економічний феномен на рушійну силу прогресу держави та забезпечив сталий і динамічний розвиток її економіки. Дослідження основних тенденцій і особливостей впливу макроекономічних чинників на формування людського капіталу дозволили виявити цілу низку проблем і суперечностей його розвитку, які проявляються у формах стійких соціально-економічних втрат.
З огляду на пріоритетну роль держави в нагромадженні та збереженні національного людського капіталу, наголошено на необхідності формування державної соціальної відповідальності, здатної зберегти унікальний ресурс, яким є людський капітал, і не допустити незворотних процесів його руйнування й втрат. 
Ключові слова: національний людський капітал, капітал здоров’я, капітал знань, капітал науки, інноваційна креативність, рівень життя, розвиток людини (с. 85–100)
 
 
ДО 75-річчя АКАДЕМІКА НАН УКРАЇНИ Б. В.  БУРКИНСЬКОГО
 
ТАЛАНТ, НАТХНЕННЯ І СТРАТЕГІЧНЕ БАЧЕННЯ (с. 101–102)
 
 
До 70-річчя ПРОФЕСОРА, 
ДОКТОРА ЕКОНОМІЧНИХ НАУК М. П.  БУТКА
 
ВІДОМИЙ УЧЕНИЙ-ЕКОНОМІСТ, 
ЕФЕКТИВНИЙ УПРАВЛІНЕЦЬ, МЕНЕДЖЕР САМОГО СЕБЕ (с. 103–104)
 
______ 
 
РЕЗЮМЕ (англійською мовою) (с. 105-108)
  
______
 
РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТИЧНІ НОРМИ  (с. 109-110)


» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія №12,2017
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ УДК 330.341.424:339.9 М. І.  З В Є Р Я К... »
Вийшов друком журнал № 11, 2017 р.
      НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 330.341.424:339.9 М.... »
Вийшов друком журнал №10, 2017 р.
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ УДК 330.001.7+32.001.7] – 042.5/8:330.34(477)  В.... »
Вийшов друком №9,2017
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 330.342 А. І.  К Р Е Д І С... »
Вийшов друком №8,2017
УДК 339.74 Гжегож В. К О Л О Д К О, професор,  директор Центру... »
Вийшов друком №7,2017
  НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 338.24.021.8:94(477)     ... »
Вийшов друком №5-6,2017
  FAUX J. – U.S. trade policy – time to start over (с.4–14) ФОКС... »
Вийшов друком №4,2017
УДК 339.97 В. Р.  С І Д Е Н К О, доктор економічних наук,... »
Вийшов друком №3,2017
ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ УДК 306.1 Т. І. Є Ф И М Е Н К О, професор,... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE