Архів

04.09.2017

Вийшов друком №9,2017

Кiлькiсть переглядiв: 440
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
УДК 330.342
А. І.  К Р Е Д І С О В,
доктор економічних наук,
професор кафедри міжнародного бізнесу
Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету 
імені Тараса Шевченка
© Кредісов Анатолій Іванович (Kredisov Anatolii Ivanovych), 2017;
e-mail: kredisov_ai@ukr.net
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ЕТАПІВ РОЗВИТКУ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Резюме
 
Ринкові відносини розглянуто з періоду первісного суспільства. Його економіку не можна назвати ринковою, але і в часи натурального господарства існував обмін споживчими благами, внаслідок чого з'явився особливий вид діяльності – торгівля. Саме для зручності обміну люди винайшли гроші, а з часом виник і банківський промисел. Економічні інститути як пануючі в людських стосунках поступово змінюють політичні та соціальні інститути, а з ними – і формаційну конструкцію суспільства. 
Класична школа економічної науки теоретично осмислила засади буржуазного суспільства, якими стала ринкова економіка. В її умовах праця і споживчі блага – не просто багатство суспільства. Праця визначає вартість цих благ, робить їх капіталом, тобто вартістю, яка приносить додаткову вартість (прибуток). Гонитва за прибутком, підприємницький дух власника капіталу визначили прогресивність капіталізму, а також суть капіталістичного способу виробництва.
З часом перед капіталістичним способом виробництва в умовах економічної свободи постав ряд важковирішуваних проблем: передусім, щодо досягнення соціальної рівності і справедливості, відсутності необхідної демократії не тільки в політичному та соціальному житті суспільства, а й в управлінні виробництвом. З цим пов'язана соціальна трансформація (соціалізація) ринкової економіки, так само як політичних і соціальних інститутів суспільства в цілому. Отже, сучасні економічні інститути стають залежнішими від них, ніж це було раніше. Свідченням цього є економічні наслідки численних соціально-політичних подій кінця ХХ – початку XXI ст.: розпад СРСР, міграція населення, що відбувається у багатьох країнах, сепаратизм, тероризм, гонка озброєнь, вихід Великобританії з ЄС і т. п.
Таким чином, дослідження сучасного етапу ринкової економіки сьогодні потрібно здійснювати у взаємозв'язку з аналізом розвитку політичних і соціальних інститутів. Важливо також урахувати ефективність глобального економічного управління, оцінити дієвість і вплив провідних міжнародних організацій (ООН, МВФ, МОП, Світового банку, СОТ та ін.). Тільки таке системне дослідження здатне визначити проблеми та окреслити шляхи цивілізаційних перетворень розвинутих капіталістичних країн і країн, що стали на шлях розвитку ринкових економік (с. 3–18).
Ключові слова: ринок, капітал, капіталізація, соціалізація, колективні економічні інститути, менеджмент, корпоративна соціальна відповідальність, державно-приватне партнерство. 
 
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ
УДК 338.26
В. П.  О Н И Щ Е Н К О, 
професор, доктор економічних наук, 
професор кафедри міжнародних економічних відносин 
Київського національного торговельно-економічного університету
© Онищенко Володимир Пилипович 
(Onуshchenko Volodymyr Pylypovych), 2017; 
e-mail: ov2016@ukr.net.
СОЦІАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
Резюме 
 
Хоча соціальні передумови економічного розвитку України і визна-ються важливими, все ж переважну більшість публікацій сконцентровано на його суто економічних проблемах (таких, як промисловий розвиток, інновації, ефективність тощо). 
Показано фундаментальне значення для економічного розвитку Укра-їни цивілізаційних настанов її населення, його культури та соціального капіталу.
Для визначення глибинного змісту проблеми відсталості України ав-тор звертається до праць з теорії дивергенції економічного розвитку країн (таких вчених, як Д. Норт, Л. Харрісон, Е. Хелпман, Е. Фелпс, Д. Адже-моглу і Дж. Робінсон та інші) і доходить висновків, що культура та інсти-туції взаємозв’язані; що перша з них дає поштовхи до змін других; що во-на визначає передумови, які згодом можуть кардинально змінювати сус-пільство.
Показано, що «історична колія» України та ендогенні неформальні ін-ституції спричиняють значний супротив ліберальним реформам. Автор вважає, що існують три стратегії подолання опору і приживлення інсти-туцій на зразок європейських: 1) «жорсткої сили» (hard power); 2) «м’якої сили» (soft power); 3) «наполегливої м’якої сили» (persistent soft power). 
Стверджується, що культура та інституції формують соціальний капі-тал держави та під його впливом змінюються. Ефективність реалізації со-ціального капіталу визначається динамікою економічного розвитку дер-жави та якості життя її громадян. У контексті соціального капіталу автор розглядає «проблему безбілетника», проблеми довіри та тіньової еконо-міки; визначає їх стан як індикаторів рівня його розвитку. Автор підкрес-лює, що для успіху реформ велике значення має комунікаційний вплив на формування у суспільстві певної економічної ментальності та культури. 
Ключові слова: дивергенція економічного розвитку, культура, інсти-туції, соціальний капітал, довіра, «проблема безбілетника», суспільна ри-торика (с. 19–37). 
УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
УДК 332.122
А. О.  К А С И Ч,
професор, доктор економічних наук,
завкафедрою менеджменту 
Київського національного університету технологій та дизайну
© Касич Алла Олександрівна (Kasych Alla Oleksandrivna), 2017;
 e-mail: kasich.alla@gmail.com
МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ
 СВІТОВОГО ДОСВІДУ 
Резюме 
 
Проаналізовано теоретичні, методичні та аналітичні питання динаміки процесів модернізації, які передбачають осучаснення як економічної системи в цілому, так і окремих сфер життєдіяльності суспільства. Обгрунтовано важливість дослідження процесів модернізації в Україні. Зазначено, що саме динаміка модернізаційних процесів визначає здатність країн, що розвиваються, подолати відставання від розвинутих держав.
Розглянуто класифікаційні ознаки та наведено узагальнену типологізацію процесів модернізації, що дозволяє сформувати комплексне бачення їх змісту. Наголошено, що саме багаторівнева та багатоаспектна модернізація здатна забезпечити реальний економічний розвиток системи. 
У розрізі найбільш значущих сфер модернізації (економічної, соціальної та екологічної) розглянуто набір систематизованих показників та методів їх обробки для проведення аналітичного дослідження.  Представлено результати аналізу динаміки процесів модернізації у різних країнах світу: розраховано часткові та інтегральний індекси модернізації, проведено ранжування країн за рівнем модернізованості. Визначено особливості економічної, соціальної та екологічної модернізації різних країн та України. Наголошено, що індекс модернізації є зрізом процесів оновлення всіх сфер діяльності та функціонування країни у певний момент часу. Він також дозволяє відстежувати динаміку модернізації окремих країн у порівнянні з іншими.
Зупинено увагу на закономірностях модернізаційних процесів, які були виокремлені на основі узагальнення світового досвіду. Наголошено, що першочерговими завданнями для України є: формування стратегії модернізації країни з конкретизацією цільових завдань у розрізі регламентованих періодів часу реалізації; конструювання політичної системи, здатної забезпечити орієнтацію всього суспільного розвитку на цілі модернізації; створення сприятливих політико-правових, економічних та інституційних умов для активізації модернізації на всіх рівнях функціонування суспільства.
Підкреслено, що для спрямування розвитку країни в площину модернізаційних процесів за основу необхідно взяти цільовий, галузевий, ресурсний, організаційний та часовий аспекти, фокусування на яких забезпечить цільову орієнтацію відповідної стратегії.  
Ключові слова: модернізаційні процеси, економічна та екологічна модернізація, індекси, рівні, динаміка, стратегія (с. 38–58). 
УДК 658.012.23
К. С.  Б Е З Г І Н,
доцент, доктор економічних наук, 
професор кафедри менеджменту Донецького національного 
університету імені В. Стуса 
(Вінниця)
© Безгін Костянтин Сергійович (Bezgin Kostуantуn Sergiiovych), 2017; 
е-mail: вezgink@mail.ru.
ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ НЕЛІНІЙНОЇ ПАРАДИГМИ
ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ 
Резюме 
Перетворення у соціально-економічній сфері починають загострювати питан-ня емпіричної обмеженості лінійної схеми інноваційного розвитку, представленої тріадою «наука – техніка – виробництво», знижуючи інноваційну активність суб’єктів господарювання та нарощуючи дисонанс між підприємством і ринком щодо створюваних інновацій.
З огляду на це, необхідно здійснити пошук епістемологічних основ інно-ваційної діяльності, що відповідали б зростаючій складності та невизначеності зовнішнього середовища для активізації інноваційних процесів українських підприємств і підвищення конгруентності створюваних інновацій.
У статті показано, що демаркацією між лінійною та нелінійною парадиг-мами інноваційного менеджменту є врахування активності всіх заінтересова-них сторін процесу створення інновації, що неможливо зробити, використо-вуючи тільки нормативну парадигму, конституйовану в положеннях класично-го інноваційного менеджменту. Це визначило необхідність розширити тради-ційний підхід до управління інноваціями за рахунок інтеграції положень де-скриптивної парадигми.
Аналіз ефективних загальносвітових моделей створення інновацій дозво-лив сформулювати базове концептуальне положення управління інноваціями в сучасних умовах: при ідентифікації та впровадженні інновацій вирішальним є високий ступінь когнітивної гетерогенності суб’єктів співтворчості, а не гли-бокий професіоналізм і спеціалізовані знання обмеженої групи експертів. Як синергетичні передумови, що забезпечують можливість використання когніти-вного потенціалу інноваційно активних суб’єктів зовнішнього середовища, ідентифіковано такі фактори: формування суспільства зростаючої рефлексії; аксіологічна фрагментація суспільства; зростання кількості незалежних експе-ртних груп; розвиток інформаційно-комунікаційних технологій; епістемічне зрощування суб’єктних та об’єктних цінностей; нівелювання механізмів реду-кції ринкової складності; тощо. 
Таким чином, зростаюча інтелектуалізація суб’єктів зовнішнього середо-вища в сукупності з наявним досвідом експлуатації об’єктних цінностей до-зволяє виокремити їх як носіїв актуальних соціотехнічних знань, які в поведін-кових та експлуатаційних аспектах перевершують когнітивні можливості суб’єктів науки та інженерії. Це актуалізує необхідність залучити суб’єктів зо-внішнього середовища до спільного створення інновацій. Отже, нелінійна па-радигма інноваційного менеджменту припускає існування великої кількості джерел інновацій, що розширює механізм структурного спряження ринку і підприємства, запускаючи процес симбіотичної творчості через релевантну практичним потребам рекомбінацію та проліферацію властивостей створюва-них інновацій.
Ключові слова: інновація, співтворчість, полісуб’єкт, менеджмент, цін-ність, колаборація, структурне спряження (поняття концепції автопоезису) (с. 59–71).
ЕКОНОМІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
УДК 332.32:631.11 (569.4)
Б. Я.  К У З Н Я К, 
доктор економічних наук, професор кафедри міжнародної економіки і маркетингу 
Полтавського національного технічного університету
 імені Юрія Кондратюка
©Кузняк Богдан Ярославович (Kuznyak Bogdan Yaroslavovych), 2017;
e-mail: yulia.kovtun95@gmail.com.
ПЕРЕТВОРЕННЯ ПУСТЕЛЬНИХ ЗЕМЕЛЬ ІЗРАЇЛЮ НА ВИСОКОПРОДУКТИВНІ ГОСПОДАРСТВА
Резюме 
Розглядається, як Ізраїль за декілька десятиліть перетворив пустельні безжиттєві землі з нестачею води у високопродуктивні господарства. Це відбулося за рахунок впровадження передових технологій, досягнень генетики, біотехнологій, новітнього агротехнічного обладнання, нових сортів рослин, автоматизації та комп'ютеризації виробництва. Розвитку аграрного сектору сприяє держава, яка підтримує оптимальні обсяги виробництва продукції, контролює її якість, сприяє її постачанню і збуту, надає фінансову допомогу. Наполеглива праця людей, ентузіазм, згуртованість, єдність, взаємодопомога привели до значного підвищення врожайності полів і продуктивності тварин. Основними організаційними формами у сільському господарстві є кібуци, мошави і фермерські господарства. Ці форми постійно розвиваються, вдосконалюються; відбувається перехід від зрівняльного розподілу життєвих благ до розподілу залежно від трудового внеску кожного їх члена.
Ключові слова: кібуци, мошави, фермерські господарства, урожайність, надій, наука, технологія (с. 72–80).
СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ В ПРАКТИЦІ УПРАВЛІННЯ
УДК 352.07:338.24
C. В.  Б О Г А Ч О В,
професор, доктор економічних наук,
заслужений економіст України,
провідний науковий співробітник,
© Богачов Сергій Валентинович (Bohachov Serhii Valentynovych), 2017;
e-mail: mistoznav@ukr.net
М. В.  М Е Л Ь Н И К О В А,
доцент, доктор економічних наук,
провідний науковий співробітник
© Мельникова Марина Віталіївна (Mel’nykova Maryna Vitaliivna), 2017;
e-mail: marvit1511@gmail.com
Відділ економіко-правових проблем містознавства
Інституту економіко-правових досліджень НАН України
(Київ)
УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ МІСЬКИХ АГЛОМЕРАЦІЙ
НА ДЕРЖАВНОМУ ТА МІСЦЕВОМУ РІВНЯХ
Резюме
Статтю присвячено дослідженню розвитку міських агломерацій в Україні та управління цим процесом на державному та місцевому рівнях. Виявлено особливості вітчизняних міських агломерацій і визначено можливості управління їх розвитком. Особливості вітчизняних міських агломерацій зумовлені відсутністю їх правового статусу та необхідністю об’єднання зусиль територіальних громад для вирішення питань, які є предметом загального інтересу. Можливість розв'язання цих завдань здійснюється за рахунок реалізації спільних проектів на основі прийняття рішень з управління розвитком. Визначено доцільність переходу до більш інтегрованої форми об’єднання зусиль – союзу територіальних громад у межах міської агломерації. Сформовано загальні методичні положення щодо управління розвитком агломерацій на державному та місцевому рівнях. Вони передбачають вибір загальних і локальних пріоритетів розвитку міських агломерацій, обгрунтування принципів прийняття управлінських рішень для досягнення обраних пріоритетів, розробку проектів та їх фінансування за рахунок державного і місцевих бюджетів, залучених коштів приватних інвесторів. Систематизовано форми участі органів державної влади, місцевого самоврядування, населення та бізнесу в процесі управління розвитком міських агломерацій. Доведено, що розробка та реалізація спільних проектів розвитку потребує узгодженого інформаційного та організаційного забезпечення для управління ресурсами територіальних громад, що знаходяться на території агломерації. Вирішення завдань з удосконалення законодавства про співробітництво територіальних громад і підтримки організаційно-інформаційної узгодженості ресурсного забезпечення територіальних громад, які складають міську агломерацію, сприятиме поліпшенню управління їх розвитком на державному та місцевому рівнях (c. 81–91).
Ключові слова: міські агломерації, управління розвитком, державний і місцевий рівні управління.
 
РЕЗЮМЕ (англійською мовою) 

____

РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ 


» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія № 11, 2017 р.
      НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 330.341.424:339.9 М.... »
Вийшов друком журнал №10, 2017 р.
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ УДК 330.001.7+32.001.7] – 042.5/8:330.34(477)  В.... »
Вийшов друком №9,2017
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 330.342 А. І.  К Р Е Д І С... »
Вийшов друком №8,2017
УДК 339.74 Гжегож В. К О Л О Д К О, професор,  директор Центру... »
Вийшов друком №7,2017
  НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 338.24.021.8:94(477)     ... »
Вийшов друком №5-6,2017
  FAUX J. – U.S. trade policy – time to start over (с.4–14) ФОКС... »
Вийшов друком №4,2017
УДК 339.97 В. Р.  С І Д Е Н К О, доктор економічних наук,... »
Вийшов друком №3,2017
ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ УДК 306.1 Т. І. Є Ф И М Е Н К О, професор,... »
Вийшов друком №2,2017
УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 330.342.3:338.45:330.46 Ю.М. ... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE