Архів

06.06.2017

Вийшов друком №5-6,2017

Кiлькiсть переглядiв: 332

 

FAUX J. – U.S. trade policy – time to start over (с.4–14)


ФОКС Дж. – Торговельна політика США – час почати спочатку  (с.15–27)

 

В. М.  Г Е Є Ц Ь,

професор, доктор економічних наук,

академік НАН України,

директор ДУ «Інститут економіки

та прогнозування НАН України»,

Головний редактор журналу «Економіка України»

(Київ)

© Геєць Валерій Михайлович (Heyets Valerii Mykhailovych), 2017; e-mail: gvm@ief.org.ua

 

ЧОМУ ЗНОВУ НАСТАВ ЧАС ПОЧИНАТИ СПОЧАТКУ?

Резюме

На зламі тисячоліть перехід у країнах з домінуючим плановим детермінізмом до ринкової системи господарювання є дещо більшим, ніж просто економічний експеримент, оскільки це є трансформація суспільного життя в усіх його соціально-політичних структурах. У підсумку наслідки ринкової революції виявилися катастрофічними. Багато в чому це стосується і України, економіка якої за чверть століття так і не змогла відновитися до рівня 1990 р. Водночас Захід, на ринкові засади функціонування якого ми орієнтувалися в ході реформ, охопила криза системного характеру. Наслідком цього стало, перш за все, домінування в кінцевому розумінні парадигми глобального корпоративізму, для якого головною ідеологією є ринковий фундаменталізм, що веде до зростаючої соціальної нерівності. 

Нині прихід до влади нового президента США та оголошена ним стратегія розвитку для Америки багато в чому означають початок нового повороту у світовій, перш за все економічній, політиці з наслідками, які можуть у разі її успішної реалізації істотно змінити стан справ насамперед на світових ринках, але не тільки. Відповідні зміни відбуваються і в ЄС. 

В Україні теж необхідно вирішити існуючі суперечності, оскільки багато країн уже ведуть пошуки адекватної реакції на очікувані зміни. Ми маємо дати відповідь на ці виклики, які зумовлюють відповідну реакцію в економічній політиці – «почати все спочатку». З урахуванням цього Інститут економіки та прогнозування НАН України проводить необхідні дослідження, оскільки, розпочинаючи реформи і рухаючись у напрямі європейського вибору, згідно з правилами, ми маємо приймати як даність існуючі в ЄС підходи (с. 31–38). 

А. А.  Г Р И Ц Е Н К О,

професор, доктор економічних наук, 

член-кореспондент НАН України,

 заступник директора ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

(Київ)

© Гриценко Андрій Андрійович (Grytsenko Andrii Andriiovych), 2017; 

e-mail: agrytsenko@ief.org.ua

ЛОГІКО-ІСТОРИЧНІ ЗАСАДИ КАРДИНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗМІН І ПЕРЕХОДУ ДО РЕКОНСТРУКТИВНОГО РОЗВИТКУ

Резюме 

Розкрито логіко-історичні засади зміни торговельної політики та інших кардинальних економічних змін. Ці основи полягають у розгортанні внутрішньої суперечливості сумісно-розділеної праці, що на сучасному етапі розвитку суспільства  втілилось у суперечності між глобалізацією, яка здійснюється за допомогою інформаційно-технологічних і фінансово-економічних механізмів і суб’єктно представлена транснаціональними корпораціями, та локалізацією, яка здійснюється через просторово-територіальні форми і  суб’єктно представлена національними державами. 

Проаналізовано форми прояву цієї суперечності та показано, що для її розв’язання необхідним є узгодження глобального і локальних відтворювальних циклів на всіх рівнях – починаючи з найбільшої ТНК і закінчуючи населеним пунктом найбіднішої країни. Неузгодженість таких циклів породжує неконтрольовані міграційні потоки трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, що, у свою чергу, породжує кризові явища різного характеру. 

Подолання зазначених суперечностей можливе на шляху переходу до реконструктивного типу розвиток і пошуку адекватних йому механізмів господарювання. Зроблено висновок про те, що розв’язання проблем стабільного рівноважного розвитку повинне базуватися не на суто економічних підходах з їх принципами раціональності та ефективності, а на господарських, які віддають пріоритет не раціональності та ефективності (хоча вони теж не виключаються), а цілісності відтворення господарського життя країни. 

Дано характеристику сутності та загальних механізмів реконструктивного розвитку, а також їх співвідношення з локальними механізмами. Показано, що механізм реконструктивного розвитку поєднує в собі планову рефлексію (взаємовисвітлення потреби і предмета її задоволення), неокласичні та кейнсіанські інструменти впливу на попит і пропозицію на основі інституціональних засобів корекції відповідності, з одного боку, потреби та попиту, а з іншого – ресурсів і пропозиції (с. 39–57). 

В. Р.  С І Д Е Н К О,

доктор економічних наук, 

член-кореспондент НАН України,

науковий консультант з економічних питань 

Українського центру економічних 

і політичних досліджень імені Олександра Разумкова,

головний науковий співробітник відділу економічної теорії 

ДУ «Інститут економіки

та прогнозування НАН України» 

(Київ)

© Сіденко Володимир Романович (Sidenko Volodymyr Romanovych), 2017;

e-mail: v_sidenko@ukr.net

НОВА ТОРГОВЕЛЬНА ПОЛІТИКА США: 

ГЛОБАЛЬНИЙ АНТРАКТ

Резюме

Розглядаючи новітні зміни в торговельній політиці США, автор запере-чує втрату американською економікою міжнародної конкурентоспромож-ності, наголошуючи, що ця країна продовжує залишатися головним світо-вим центром генерації новітніх знань і розвитку високотехнологічної (но-вої) економіки. 

Він підкреслює, що в умовах глобалізації відбуваються істотні зміни формату територіальної організації виробництва через поширення глобаль-них ланцюгів створення доданої вартості, а ключовим  суб’єктом економіки стає транснаціоналізована корпорація, яка керується глобальними (або ма-крорегіональними), а не суто національними критеріями ефективності. Глобальні критерії часто не збігаються з національними, і тому оптимізація діяльності американських ТНК має прямим наслідком неоптимальні тенде-нції в розвитку національної економіки США.

Нова торговельна політика США означає настання порівняно тривалого періоду гальмування розвитку глобалізаційних процесів, відносного поси-лення ролі національних інструментів економічного регулювання для лік-відації глобальних дисбалансів, диспропорцій та асиметрій. Як наслідок, вона наражатиметься на серйозний спротив і активну протидію з боку гло-бального фінансового капіталу та пов’язаних з ним міжнародних організа-цій, політичних сил, а також контрольованих ним засобів масової інформа-ції. Проте нині повернення до політики далекосяжної лібералізації руху то-варів, послуг, капіталів і робочої сили має нереальний вигляд, адже це сти-мулювало б критичне наростання політичних суперечностей всередині США. Скоріше за все, відбудеться пошук компромісу між прихильниками глобалізації та транснаціоналізації, з одного боку, і тими, хто перебуває на позиціях пріоритету відродження виробничого потенціалу на території США, а також застосування для цього відповідних стимулюючих і захис-них  заходів, – з іншого. 

Автор доходить загального висновку, що неоліберальна глобалізація вичерпала свій ресурс і далі не може розвиватись ефективно. Глобалізацій-ний процес має відродитись у майбутньому в істотно модифікованій формі, а пошук цього нового формату і зумовлюватиме настання своєрідного «глобального антракту»(с. 58–66).

О. Г.  Б І Л О Р У С,

академік НАН України,

заслужений діяч науки і техніки України,

головний науковий співробітник відділу економічної теорії

Інституту економіки та прогнозування НАН України

(Київ)

Білорус Олег Григорович (Bilorus Oleg Grigorovich), 2017; e-mail: o.bilorus@gmail.com

ІНТРОВЕРТНИЙ ГЕОЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВОРОТ США ТА ЙОГО ПОТЕНЦІАЛЬНІ ГЛОБАЛЬНІ НАСЛІДКИ

Резюме

Інтернаціоналізація та глобалізація процесів відтворення і формування світового капіталу, починаючи з другої половини ХХ ст., спричинили драматичну еволюцію американської економічної системи. Трансформація індустріально-корпоративної системи США в постіндустріальну корпоративно-фінансову систему стала двигуном формування системи фінансового глобалізму. Драматичні структурні зрушення в економіці Сполучених Штатів Америки, які були викликані інтенсивною фінансіалізацією та гіперфінансіалізацією процесів відтворення, стрімким зростанням питомої ваги банківської індустрії у складі економічної системи, дали поштовх хронічній світовій фінансовій кризі. Деформація процесів відтворення в напрямі зростання питомої ваги фінансового капіталу в загальній структурі американського і глобального капіталу стала закономірністю світового розвитку. Формування глобальних корпоративно-фінансових монополій, які виходять з-під контролю національних держав і їх урядів і стають базовими «локомотивами» формування та експансивного розвитку світ-системи постіндустріального глобалізму з його специфічними закономірностями і законами розвитку, набуває злоякісного характеру і всесвітніх масштабів. 

Чи не найважливішим довгостроковим стратегічним імперативом для США у ХХІ ст. стала зворотна переорієнтація економічного розвитку в напрямі випереджальної розбудови реальної економіки і гальмування надвиробництва «фіктивних» грошей. У цьому випадку, враховуючи особливу складність проблем, стратегія радикального стратегічного розвороту економіки та інтровертна орієнтація не можуть бути успішно реалізовані в середньостроковій перспективі. У довгостроковій перспективі глобальний економічний інтерес США полягає, очевидно, в тому, щоб реально вийти на ринки транзитивних країн, де відносний рівень конкурентності та сатурації є найбільш сприятливим для американських довгострокових програм та інвестицій. 

Новий можливий «план Маршалла» для транзитивної Східної Європи з особливим акцентом на відбудову і розвиток підірваної агресією Росії економіки України може стати довгостроковою стратегічною програмою і внутрішньоамериканським «планом Маршалла» з технотронної реіндустріалізації США і посилення постіндустріального глобального лідерства цієї єдиної демократичної світової наддержави. Стратегічне партнерство України і США є головним чинником інтеграції нашої країни в ЄС і НАТО в умовах глобального безпечного співрозвитку (с. 67–77).

Т. І.  Є Ф И М Е Н К О,

професор, доктор економічних наук, 

член-кореспондент НАН України,

Президент ДННУ «Академія фінансового управління»

(Київ)

© Єфименко Тетяна Іванівна (Iefymenko Tetiana), 2017; e-mail: efimenko@afu.kiev.ua

РЕФОРМУВАННЯ ТА УНІФІКАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ

Резюме

Глобалізаційні процеси відбуваються під впливом еволюції потенціальних загроз ринковій рівновазі, збалансованості суспільного господарства в монета-рній, ресурсній та інших сферах. Тому проблеми ускладнення проявів кризи перебувають у центрі уваги розробників стратегічних напрямів сталого розви-тку суверенних держав. 

Цим питанням присвячено також академічну наукову дискусію з приводу положень відомої Доповіді Інституту економічної політики Сполучених Шта-тів Америки про зміст і логіко-історичну основу стрімкого розвороту в торго-вельній політиці цієї держави. Динамічні фундаментальні зміни у сформова-них глобальних ланцюгах доданої вартості зумовлюють потребу у структурній перебудові алгоритмів бізнес-процесів на мега-, макро- та мікрорівнях. Нас-лідки проявів несправедливості у відносинах обміну товарами та послугами, що супроводжуються викривленням інформаційного простору та секторальних вимірів світового господарства, досліджуються створеними останнім часом на добровільних засадах інтернаціональними інституціями професійного співто-вариства у формах досить впливових організацій. Їх діяльність спрямована на виконання суспільно значущих завдань у форматі всесвітніх і національних партнерських зв’язків (насамперед, у фінансовому секторі економіки). Особ-ливо успішною є діяльність всеосяжних громадських структур, які опікуються міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також формуванням інтегрованого управлінського мислення на базі єдиних показників сталого розвитку, коли зобов’язання щодо розкриття інформацій-них джерел (нерідко конфіденційного характеру) беруть на себе економічні агенти, що належать до сфери як державного, так і корпоративного управління (с. 78–89). 

С. О.  К О Р А Б Л І Н, 

доктор економічних наук, 

заступник директора 

ДУ «Інститут економіки та прогнозування 

НАН України» 

(Київ)

© Кораблін Сергій Олександрович (Korablin Sergii Оleksandrovуch), 2017; e-mail: skorablin@ukr.net

НЕОЛІБЕРАЛЬНИЙ МЕЙНСТРІМ: КОЛИ АМЕРИКА ПРОТИ 

Резюме

Проаналізовано економічні причини та умови привабливості неоліберальної доктрини у міжнародному контексті. Показано, що, як правило, принципи вільної конкуренції та саморегульованих ринків відстоюють країни, які мають на них явні конкурентні переваги. Коли ж ці переваги зникають, заінтересованість у вільній конкуренції теж зникає. На зміну їй приходять ті чи інші види протекціонізму (включаючи жорсткі адміністративні заборони).

У цьому контексті Доповідь Дж. Фокса можна розглядати як приклад лобіювання економічних інтересів США, яке суперечить сучасному неоліберальному мейнстріму. Водночас вона відображає реальну міжнародну практику, що має на меті не чистоту ринкової конкуренції, а конкретні національні інтереси її учасників.

Зазначені особливості приводять до того, що принципи вільної конкуренції використовуються в міжнародній політиці виключно для випадку ринків товарів/послуг і капіталу, тоді як конкуренція на глобальному ринку праці залишається за дужками неоліберального мейнстріма. Ніякого теоретичного обгрунтування такої дискримінації ринку робочої сили бути, безумовно не може – тим більше, якщо врахувати, що саме праця робить економіку економікою, «надихаючи» усі інші ресурси, які залучаються в її оборот.

Єдиним поясненням такої алогічності може слугувати той факт, що неоліберальна доктрина – вільно чи невільно – акцентує увагу тільки на тих ринках, де сильними є конкурентні переваги індустріальних країн. Там же, де ці переваги мінімальні, а ризики для індустріальних економік високі (на глобальному ринку праці), про вільну конкуренцію не йдеться – ні у площині неоліберальних концепцій та їх практичних додатків (Вашингтонського консенсусу), ні на рівні національних політик і статутів міжнародних організацій (МВФ, Світового банку, МОП) (с. 90–105).

О. Л.  Я Р Е М Е Н К О,

професор, доктор економічних наук,

провідний науковий співробітник відділу економічної теорії

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

(Київ)

© Яременко Олег Леонідович (Yaremenko Oleg Leonidovych), 2017; e-mail: yaremenkooleg2@gmail.com

ГЛОБАЛЬНІ ДИСБАЛАНСИ ТА НОВИЙ ПРОТЕКЦІОНІЗМ: ІНСТИТУЦІЙНА ГІПОТЕЗА

Резюме

Частина причин нинішнього загострення торговельних, фінансових та геоекономічних дисбалансів і конфліктів перебувають у ціннісно-інституційній площині. За останні 25 років відбулося швидке розширення простору економічної влади ТНК за рахунок нових технологій та інноваційних фінансових інструментів. Конкурентний тиск змусив ТНК рухатись у глобальний простір, освоювати глобальні людські, природні та технологічні ресурси. Світовий капіталізм залучає до сучасних технологій величезні маси людей з різними цінностями, вподобаннями та мотивами. На одному й тому самому ресурсному просторі зійшлися різні соціальні епохи та цивілізації, від архаїчних та традиційних суспільств до пост- і неомодерну, з притаманними їм ритмами соціального життя. 

Завдяки глобальним ринкам, інформаційним мережам, лібералізації умов міжнародної торгівлі та руху капіталу, а також ринковим трансформаціям у країнах державного соціалізму кількість взаємодіючих суб’єктів за останні 25 років збільшилася на порядок (у 10 разів), одночасно складність системи могла зрости на декілька порядків (у 100 або більше разів). Інститути індустріального походження не здатні ефективно знижувати невизначеність такого широкого та складного фінансово-економічного простору. Збої, шоки, кризи супроводжуватимуть взаємну адаптацію фактичної складності глобальної економіки та інтегруючих можливостей її інституційного порядку. «Новий протекціонізм» як зміна підходів до оцінки вигод і втрат від глобалізації з боку США може бути початком вирівнювання дисбалансів інституційного розподілу відповідальності між суверенними державами та міжнародними інститутами відповідно до фактичного розподілу ресурсів та економічної влади в сучасному суспільстві. Нова модель глобалізації продовжить процеси поглиблення позитивної взаємозалежності, але на підставах пристосування суверенної ідентичності та соціальної відповідальності національних держав до нових технологічних та інституційно-соціальних реалій (с. 106–122). 

Т. І.  А Р Т Ь О М О В А,

доктор економічних наук, 

головний науковий співробітник відділу економічної теорії 

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

(Київ)

© Артьомова Тетяна Іванівна (Artomova Tetiana Ivanіvna), 2017; e-mail: vobulimans85@bigmir.net 


ГЛОБАЛЬНЕ ЕКОНОМІЧНЕ ЛІДЕРСТВО У КОНТЕКСТІ ЦІННІСНОГО АНАЛІЗУ

Резюме

Під впливом політико-економічних ініціатив нового президента США і його адміністрації в інтелектуальних колах значно активізувалися дис-кусії щодо трансформацій існуючого світового порядку. Переформату-вання сил і центрів глобального політико-економічного впливу, що по-значилося, пов’язане з посиленням позицій Китаю в глобальному госпо-дарському просторі. При цьому у американської політологічної еліти не-має згоди з приводу стратегії щодо Піднебесної, а отже, назріває розкол поглядів. У свою чергу, це показує, що позиції нинішніх глобальних ліде-рів слабшають, вони все менше здатні розумно впорядковувати не тільки глобальний економічний простір, але й систему власних внутрішньогос-подарських відносин. У цих умовах «монолітна» розміреність «китайсь-кого проекту», підкріплена очевидними економічними досягненнями, мо-гла б виявитися дуже затребуваною у світі. 

Проте найсильнішим аргументом на користь можливостей певного народу виступити з глобальною історичною місією слугує безперервна духовна робота його видатних мислителів. У цьому відношенні Китаю є на що спиратися, бо його ціннісний багаж створювався в ході декількох тисячоліть цивілізаційного розвитку. На межі ХІХ–ХХ ст. величезні інте-лектуальні зусилля було докладено для переосмислення і модернізації іс-торичної спадщини, кристалізації ціннісної доктрини китайського суспі-льства і обгрунтування універсального значення конфуціанського вчення для світу. 

Тим часом самобутня ціннісна доктрина Китаю залишається тради-ційною. Вона має соціологічно-філософський характер і сьогодні потре-бує подальшої модернізації – економіко-теоретичного переосмислення. У цьому зв'язку Китай, при всій глибині своїх морально-етичних вчень, не може претендувати на місце безумовного глобального лідера. Незважаю-чи на його зростаючу з року в рік економічну могутність, не вона сама по собі, а ідейні переваги Заходу, зокрема США як центру професійних еко-номічних досліджень і методологічного монополіста течії мейнстрім, зу-мовлюють глобальну економічну гегемонію(с. 106–122). 

Т. О.  О С Т А Ш К О, 

доктор економічних наук, член-кореспондент НААН України,

 головний науковий співробітник з покладанням обов’язків завідувача відділом 

секторальних прогнозів та кон'юнктури ринків 

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» 

(Київ)

© Осташко Тамара Олексіївна (Ostashko Tamara Oleksiivna), 2017; e-mail: tostashko@ukr.net

ПРОТЕКЦІОНІЗМ У ТОРГОВЕЛЬНІЙ ПОЛІТИЦІ США: ВИСНОВКИ ДЛЯ УКРАЇНИ 

Резюме

На основі проведеного аналізу можливих наслідків посилення протекціоністської політики у США зроблено висновок, що така тенденція не матиме прямого негативного впливу на зовнішню торгівлю України, більше того, дозволить уникнути деяких непрямих ризиків, пов’язаних з регіоналізацією світової торгівлі. Насамперед, це зумовлене зменшенням імовірності укладання трансатлантичної угоди про вільну торгівлю між США та ЕС, адже створення зони вільної торгівлі між США та ЄС спричинило б прогнозоване скорочення ВВП і рівня зайнятості в країнах, які мають угоди про вільну торгівлю з ЄС або США, що прямо стосується України. Крім того, з точки зору наслідків поширення торговельних правил щодо захисту інвестицій, які закріплюються США у дво- та багатосторонніх регіональних торговельних угодах починаючи з НАФТА, відмова США від TТП усуває або відтерміновує загрози посилення політичного впливу ТНК в Україні. 

Як показує досвід США, закритість переговорного процесу щодо укладання регіональних торговельних угод відкриває можливість лобіювання ТНК своїх інтересів і зменшує вплив бізнесу, який створює робочі місця на внутрішньому ринку. Якщо результатом перегляду торговельної політики у США стане її більша відкритість, то це матиме вплив на моделі проведення переговорів їхніми торговельними партнерами, і більш відкрита модель переговорів поширюватиметься серед членів СОТ. 

Прямими наслідками протекціоністської політики США стануть посилення протекціонізму у світовій торгівлі та зростання кількості торговельних суперечок. Отже, необхідно підвищувати інституційні спроможності Уряду України у сфері торговельної політики разом з посиленням взаємодії між владою і бізнесом. З’явиться можливість використати цю ситуацію для активізації вітчизняної політики протекціонізму, насамперед заходів неопротекціонізму, які не потребують значних обсягів державного фінансування, з метою захисту місцевих підприємств і робочих місць від іноземної конкуренції (с. 136–150).

В. В.  Н Е Б Р А Т,

доктор економічних наук, 

заввідділом економічної історії 

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

(Київ)

©Небрат Вікторія Василівна (Nebrat Viktoriya Vasylivna), 2017; e-mail: victoria_nebrat@ukr.net.

ІСТОРИЧНИЙ ВИМІР ТРЕНДІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Резюме

Розглянуто історичну траєкторію зміни зовнішньоторговельної політики, причини посилення глобальної нерівності, виявлено особливості сучасної міжнародної конкуренції. Розкрито трактування лібералізму та протекціонізму представниками різних напрямів економічної науки, показано взаємозв’язок ідеології вільної торгівлі і теорії ринкової економіки, з’ясовано зміст виховного протекціонізму як політики захисту національних інтересів. Наведено історичну аргументацію успішності поєднання ліберальних засад господарювання із заходами урядового захисту, обгрунтовано пріоритет національних інтересів економічного розвитку у визначенні зовнішньоторговельної політики. Узагальнено вітчизняний досвід зовнішньоекономічної політики як чинника розвитку та якісних трансформацій економіки, названо позитивні і негативні наслідки урядового стимулювання зовнішньої торгівлі у ХІХ–ХХ ст. Представлено процес розбудови міжнародних інституцій під егідою США, з’ясовано роль ідеології ордолібералізму і доктрини соціального ринкового господарства в успішності розвитку національних економік після Другої світової війни. Розглянуто діалектику розвитку міжнародної торгівлі та змін зовнішньоторговельної політики і зроблено висновки для України. Запропоновано сучасне трактування протекціонізму як стратегії ендогенного розвитку (с. 151–169).

 

_____

РЕЗЮМЕ (англійською мовою) 

____


РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ 

 

 

 



» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія журналу №7,2017
  НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 338.24.021.8:94(477)   В.... »
Вийшов друком №5-6,2017
  FAUX J. – U.S. trade policy – time to start over (с.4–14) ФОКС... »
Вийшов друком №4,2017
УДК 339.97 В. Р.  С І Д Е Н К О, доктор економічних наук,... »
Вийшов друком №3,2017
ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ УДК 306.1 Т. І. Є Ф И М Е Н К О, професор,... »
Вийшов друком №2,2017
УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 330.342.3:338.45:330.46 Ю.М. ... »
Вийшов друком №1,2017
УДК 336.1:316.34 П. С.  Є Щ Е Н К О, професор, доктор... »
Вийшов друком №12,2016
УДК: 330:338.1 В. М. Г Е Є Ц Ь, професор, доктор економічних... »
Вийшов друком № 11,2016
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ УДК 338.45.01 В. Л.  М А З У Р професор,... »
Вийшов друком №10,2016
ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ УДК: 336.1 В. П.  К У Д Р Я Ш... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE