Архів

21.02.2017

Вийшов друком №2,2017

Кiлькiсть переглядiв: 1084

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

УДК 330.342.3:338.45:330.46

Ю.М.  Х А Р А З І Ш В І Л І,
доктор економічних наук,
старший науковий співробітник,
головний науковий співробітник відділу проблем
регуляторної політики та розвитку підприємництва,

© Харазішвілі Юрій Михайлович (Kharazishvili Yurii Mykhailovych), 2017;

e-mail: yuri_mh@ukr.net;

В. І.  Л Я Ш Е Н К О,
професор, доктор економічних наук,
заввідділом проблем регуляторної політики
та розвитку підприємництва
 Інститут економіки промисловості НАН України
(Київ)

© Ляшенко В’ячеслав Іванович (Lyashenko V’yacheslav Ivanovych), 2017; e-mail: slaval@iep.donetsk.ua.

ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ ТА ІНТЕГРАЛЬНІ ІНДЕКСИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ З ПОЗИЦІЙ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
Резюме

Статтю присвячено аналізу існуючого стану сталого розвитку промисловості з позицій економічної безпеки і науковому обгрунтуванню стратегічних орієнтирів складових та індикаторів Стратегій сталого розвитку промисловості України.
Метою дослідження є розроблення концептуальних засад стратегій сталого розвитку промисловості України на середньо- та довгострокову перспективу з позицій економічної безпеки.
Створено методологію ідентифікації стану сталого розвитку промисловості України з позицій економічної безпеки та наукового обгрунтування стратегічних орієнтирів досягнення сталого розвитку за допомогою адаптивних методів регулювання з теорії управління, що включає два етапи: ідентифікацію та стратегування. Розроблено три сценарії розвитку та визначено стратегічні значення ключових макропоказників промисловості до 2020 р.
Для моніторингу стану сталого розвитку промисловості України з позицій економічної безпеки запропоновано структуру сталого розвитку, яка включає соціальну, екологічну та економічну складові (у цілому 30 індикаторів) та методологію для ідентифікації його рівня через сучасне інтегральне оцінювання.
Отримано науково обгрунтовані стратегічні орієнтири сталого розвитку промисловості України до 2020 р. за різними сценаріями. За розрахунками, найбільший ефект сталого розвитку промисловості отримаємо при застосуванні сценарію повноцінного сталого розвитку – рівновіддаленості інтегральних індексів складових розвитку від їх середніх оптимальних значень. Стратегічні орієнтири сталого розвитку, отримані з урахуванням чутливості впливу кожної окремої складової на інтегральний індекс, є завданням стратегічного планування на середньо- або довгострокову перспективу.
Отже, у разі виконання стратегічної мети досягнення повноцінного сталого розвитку, промисловість України може стати «драйвером» економічного зростання замість «труб, що димлять».
Ключові слова: сталий розвиток, промисловість, економічна безпека, інтегральний індекс, загрози, стратегічні орієнтири (c. 3¬–23).

УДК 339.7

Л. Л.  К І С Т Е Р С Ь К И Й,
професор, доктор економічних наук,
Директор Інституту міжнародного ділового співробітництва,

© Кістерський Леонід Леонідович (Kisters’ky Leonid Leonidovych), 2017;
 e-mail: iibd@i.kiev.ua;
Т. В.  Л И П О В А,
доцент, кандидат економічних наук,
 доцент кафедри фінансів Національної академії статистики, обліку та аудиту Державної статистичної служби України

© Липова Тетяна Вікторівна (Lypova Tetyana Viktorivna), 2017;
 e-mail: t.lipovaya@iprgroup.info.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМИ РЕСУРСАМИ
ДЛЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕФОРМ
Резюме

В Україні розпочато реформу з децентралізації системи державного управління, яка передбачає забезпечення ефективного місцевого самоврядування,  значне посилення управлінської та фінансової спроможності його органів. Сучасний досвід успішних економік показує, що дотримання законів, серед іншого, має приводити до формування в державі економічних підойм через справедливу сплату податків. Міжнародні фінансові ресурси (МФР) відіграють роль важливого інструменту розвитку країни, що сприяє впровадженню в країні-реципієнті інституційних реформ, розвитку ключових секторів економіки, реформуванню законодавства та іншим ринковим перетворенням, створюючи основу для припливу в країну інвестиційного капіталу і посилення взаємодії із світовою економікою.  Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС надало нам можливість налагодження співпраці в галузі залучення МФР для економічних реформ шляхом запровадження  децентралізованої  системи управління (ДСУ) міжнародними ресурсами, як це було зроблено в Польщі та багатьох інших країнах, що  вступили або планують вступити до ЄС.  ДСУ в основному полягає в переданні зобов’язань і відповідальності за  укладення контрактів від Представництва ЄС до бенефіціара, тоді як за ЄС залишаються загальна відповідальність і контроль за результатами виконання програм. Основна відповідальність за отримання та використання ресурсів лежатиме не на донорах, а на самій країні-реципієнті, яка самостійно планує потреби в зовнішніх ресурсах і розробляє плани залучення та використання цих коштів, узгоджуючи їх з донорами.
Ключові слова: міжнародні фінансові ресурси, децентралізована система управління, економічні реформи, інструменти реформування, верховенство права, Міністерство фінансів України, євроінтеграція, досвід Польщі, «план Маршалла» (с. 24–36).

УДК 338.242.2

І. М.  Г Р И Н Ю К,
аспірант кафедри обліку і аудиту
Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу

© Гринюк Ірина Миколаївна (Hryniuk Iryna Mykolaivna), 2017;
e-mail: ira.hryniuk@gmail.com.

МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ
Резюме

Кожне четверте підприємство має серйозні проблеми з одержанням платежів від своїх покупців. Неоплачені рахунки збільшують статтю «дебіторська заборгованість» в оборотних активах підприємства, тим самим позбавляючи його здатності правильно управляти своїми грошовими потоками. З метою оптимізації процесу інкасації дебіторської заборгованості запропоновано модель управління дебіторською заборгованістю. Дана модель складається з восьми етапів, які слід враховувати, плануючи кредитну політику підприємства. Модель включає увесь процес від моменту відвантаження до моменту надходження коштів від дебітора. Надання товарних кредитів і реалізація на умовах післяоплати – необхідні складові діяльності підприємства. Саме тому слід розробити загальні принципи надання товарних кредитів і сформувати кредитну політику. Важливим моментом управління також є аналіз існуючих і майбутніх дебіторів. Необхідно критично вивчити список дебіторів та ідентифікувати тих, хто не дотримується платіжного календаря. Значну увагу потрібно приділити маркетинговим заходам з метою залучення нових клієнтів. При здійсненні операції з реалізації на умовах кредиту обов’язковим моментом є укладання кредитного договору, в якому мають бути чітко прописані всі умови, на яких надаватиметься кредит: терміни поставок та оплати, відповідальність сторін. Після операцій на умовах кредиту необхідно здійснювати постійний контроль за термінами оплати заборгованості та одержанням коштів. При несплаті у строк слід обговорити можливі методи оплати. За необхідності доцільно залучати спеціалізовані агентства для управління інкасаційними процесами, готувати справи для розгляду в суді чи використовувати заборгованість як фінансовий актив. Також необхідним є постійне підвищення навичок і знань з питань управління дебіторською заборгованістю.
Ключові слова: дебіторська заборгованість, дебітори, інкасація, управління (с. 37–48).

ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АПК

УДК 338.43 (049.3) (477) : 330.15

О. В.  Ш У Б Р А В С Ь К А,
професор, доктор економічних наук,
заввідділом форм і методів господарювання
в агропродовольчому комплексі,

© Шубравська Олена Василівна (Shubravs’ka Olena Vasylivna), 2017;
e-mail: shubravska@gmail.com.
К. О.  П Р О К О П Е Н К О,
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі

© Прокопенко Катерина Олексіївна (Prokopenko Kateryna Oleksіivna), 2017;
e-mail: k_prokopenko@ukr.net.
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
 (Київ)

СЦЕНАРНІ ОЦІНКИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА УКРАЇНИ
В УМОВАХ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН ТА ЕКОЛОГІЧНИХ ОБМЕЖЕНЬ
Резюме

У сучасних умовах структура сільського господарства дедалі більше кори-гується у зв’язку з необхідністю адаптації виробництва до нарощування інтен-сивності кліматичних змін. Ці зміни можуть мати як позитивні результати, так і негативні наслідки – залежно від природно-кліматичних особливостей сіль-ськогосподарських територій. Адаптація до зміни клімату вимагає практично від усіх сільськогосподарських виробників та інших суб’єктів харчового лан-цюга впровадження нових методів господарювання і внесення системних змін до стратегій своєї діяльності.
Хоча Україна поки що не входить до переліку держав, найуразливіших до глобальних кліматичних змін, все ж наслідки таких змін, стають дедалі відчут-нішими і на її території. З метою оцінки ймовірних наслідків для галузі та аг-ровиробників від структурної корекції виробництва в напрямі його адаптації до кліматичних змін на основі використання новацій було побудовано аналі-тичну модель. У цій моделі вплив змін клімату на сільське господарство відо-бражено коливаннями галузевої структури виробництва за провідними сільсь-когосподарськими культурами, а також за поголів’ям великої рогатої худоби як важливою складовою раціонального сільського господарства.
У контексті дослідження впливу кліматичних змін на розвиток сільського-сподарського виробництва та оцінки результатів впровадження адаптаційних технологій запропоновано індикатори успішності впроваджуваних заходів:  стабілізація і зростання рівня гумусу; зниження волатильності врожайності всіх видів вирощуваних культур; раціоналізація структури сільськогосподар-ського виробництва.
Вказано також на необхідність зосередитися на оцінці уразливості природ-них ресурсів (особливо в зоні Степу) та готовності сільськогосподарських ви-робників адаптуватися до зміни клімату, на сприянні малим і середнім вироб-никам у розширенні джерел фінансування заходів щодо впровадження  адап-таційних практик; на становленні дійової системи субсидованого агростраху-вання (зокрема, від погодних ризиків).
Ключові слова: сільськогосподарське виробництво, кліматичні зміни, екологічні обмеження, раціональне сільське господарство

( с. 49–60).

ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

УДК 338.48

Б. В.  Б У Р К И Н С Ь К И Й,
професор, доктор економічних наук, академік НАН України, директор,
А. І.  М А Р Т І Є Н К О,
доктор економічних наук, старший науковий співробітник,
заввідділом економічного регулювання природокористування,

Н. І.  Х У М А Р О В А,
доктор економічних наук, старший науковий співробітник,
головний науковий співробітник відділу економічного регулювання природокористування
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
(Одеса)

© Буркинський Борис Володимирович (Burkyns’kyi Borys Volodymyrovych), 2017; e-mail: іprei@odessa.ukr.net;
© Мартієнко Антоніна Іванівна (Martienko Antonina Ivanivna), 2017; e-mail: amartienko@ ukr.net;
© Хумарова Ніна Іполитівна (Khumarova Nina Ipolytivna), 2017; e-mail: khumarova@nas.gov.ua.

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ НА РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ В УКРАЇНІ
Резюме

Розвиток ринкових відносин у всіх сферах національної економіки, в тому числі й у рекреаційно-туристичному секторі, визначається розвитком відносин власності на основні фонди, оборотні активи та природні ресурси. У рекреаційно-туристичному бізнесі техногенні фактори виробництва відносяться в основному до приватної власності суб’єктів господарювання, а природні ресурси, що використовуються ними, перебувають у державній та комунальній власності, що закладає конфлікт інтересів. Відсутність єдиної державної політики у сфері розвитку відносин щодо привласнення природних ресурсів на основі функціонування певних форм, прав власності та обмежень, які стосуються форм, прав і суб’єктів власності, призводить до того, що користувачі природних ресурсів отримують економічні вигоди без «привласнення» негативних збитків навколишньому природному середовищу, а суспільство – негативні внутрішні та зовнішні конфлікти, тобто «привласнює» соціо-еколого-економічні збитки. Це пояснюється тим, що повноваження щодо управління рекреаційною та туристичною діяльністю та використанням природних ресурсів у цій сфері є розпорошеними між різними органами державного управліннями, діяльність яких не забезпечує екосистемний і поліфункціональний підходи щодо використання природних ресурсів рекреаційно-туристичного призначення. Відсутні також науково обгрунтована політика щодо функціонування відносин власності на рекреаційно-туристичні природні ресурси та механізму реалізації переваг залежно від форм і прав власності.
Така ситуація знижує поповнення державного та місцевих бюджетів і подальший ефективний розподіл коштів, одержаних від використання загальнонародної власності на природні ресурси; перешкоджає визначенню результативних суб’єктів власності.
Запропоновано розширити повноваження Департаменту туризму та курортів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України або створити як альтернативу координуючий орган з координації використання природних ресурсів та розвитку рекреаційно-туристичної діяльності на основі перерозподілу компетенції, прав, обов’язків і функцій уже існуючих структур для формування єдиної політики держави щодо вдосконалення використання рекреаційно-туристичних природних ресурсів і підвищення ефективності рекреаційно-туристичної діяльності.
Ключові слова: рекреаційно-туристичні природні ресурси, відносини власності, державне розпорядження, власність на рекреаційно-туристичні природні ресурси, інституціональне середовище, соціо-еколого-економічні обмеження, форми та права власності на природні ресурси і техногенні фактори виробництва (с. 61–73).

СВІТОГОСПОДАРСЬКІ ЗВ’ЯЗКИ: ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

УДК 339.9:33.025.16:338.121[(470+571)-025.44(477)]

А. А.  Г Р И Щ Е Н К О,
кандидат економічних наук,
доцент кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності
та міжнародного бізнесу
Українсько-американського гуманітарного інституту
«Вісконсинський міжнародний університет (США) в Україні»
(Київ)

© Грищенко Андрій Анатолійович (Gryshchenko Andrii Anatoliiovych), 2017;
e-mail: hryschenko@ukr.net.

МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ САНКЦІЇ ЯК ФАКТОР ЗУПИНЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ ЕКСПАНСІЇ ЩОДО УКРАЇНИ
Резюме

Актуальність теми даного дослідження зумовлена необхідністю наукового аналізу дослідницьких позицій прихильників і противників антиросійських економічних обмежень, а також потребою надати комплексну оцінку ефективності політики застосування антиросійських санкцій. Такі обмеження запровадили країни, які входять до ЄС, НАТО, а також Японія і Австралія стосовно Росії у відповідь на анексію нею Криму у 2014 р. та участь у бойових діях проти України на боці сепаратистів. Росія, у свою чергу, заборонила імпорт продовольчих товарів з країн ЄС. У результаті світовий економічний порядок зазнав кардинальних змін: фактично розпочалася світова торговельна війна.
Для досягнення мети дослідження, якою є узагальнення та комплексна оцінка ефективності дослідницьких позицій щодо антиросійських економічних обмежень, було поставлено і вирішено такі завдання: по-перше, зроблено огляд наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних учених. При цьому особливу увагу було звернуто на пропозицію Дж. Сороса та відгуки на неї В. Гейця і О. Шарова про надання Україні допомоги (за оцінками британських фахівців, в обсягу 50 млрд. дол.), подібної до тієї, яку США надали країнам Європи, на зразок «плану Маршалла». По-друге, проведено аналіз прогнозів аналітиків Світового банку щодо впливу на економіку Росії міжнародних обмежень. По-третє, проаналізовано статистичні показники стану російської економіки за 2014–2015 рр. та І квартал 2016 р.
Вирішення поставлених для досягнення мети дослідження завдань дало підстави зробити такі висновки: економічні обмеження, які розвинуті країни застосовують щодо Росії, відповідають національним інтересам України і є стримуючим фактором зупинення російської експансії відносно нашої держави. Проте економічні санкції не можуть бути постійними, тому в Україні необхідно розробити і прийняти на законодавчому рівні стратегію реалізації національних економічних інтересів з урахуванням скасування антиросійських економічних обмежень.
Ключові слова: світовий економічний порядок, національні інтереси, глобальна торговельна війна, міжнародні економічні обмеження, антиросійські санкції, анексія, ембарго (с. 74–85).

РОЗДУМИ НАД ПРОЧИТАНИМ

УДК 330.865:65

В. М.  Г Р А Н А Т У Р О В,
доктор економічних наук,
професор кафедри управління проектами та системного аналізу,

І. А.  К О Р А Б Л І Н О В А,
кандидат економічних наук,
доцент кафедри економічної теорії
Одеська національна академія зв'язку імені О.С. Попова

© Гранатуров Володимир Михайлович (Granaturov Volodymyr Mykhailovych), 2017; e-mail: vmgrant@ya.ru.
© Кораблінова Ірина Анатоліївна (Korablinova Iryna Anatoliivna), 2017; e-mail: korablinova.irin@gmail.ru.

КОНЦЕПЦІЯ "ЧОРНОГО ЛЕБЕДЯ": СУПЕРЕЧНОСТІ ТА ЗАСТОСОВНІСТЬ У СУЧАСНОМУ БІЗНЕСІ

Резюме

Метою статті є розгляд книги Н. Талеба «Чорний лебідь. Під знаком непередбачуваності». Новий сплеск інтересу до неї був викликаний відвідуванням автора України та проведенням семінару «Чорний лебідь: перемагати і вигравати в світі хаосу». Активна рекламна компанія інформаційних партнерів семінару проголошує, що в ній автор викладає власну методологію досягнення успіху в сучасних непередбачуваних умовах.
Разом з тим, як показує аналіз цієї праці, спроба пояснити те, що той чи інший автор придбав завдяки своєму досвіду, не завжди може бути коректним з наукового погляду.
Автору знадобилося 528 сторінок тексту, щоб навести відому думку авторитетних учених, що світ соціальних наук сповнений степеневих законів. Звідси випливає тривіальний висновок: щоб уникнути помилок при вивченні і використанні випадковостей, пов'язаних з рідкісними подіями, слід застосовувати інструментарій, заснований на використанні степеневого закону розподілу ймовірностей. При цьому пропозиції або хоча б приклади практичного використання цього закону автор не дає.
Характер викладення матеріалу та його аргументація не завжди є достатньо переконливими, а часто ще й логічно суперечливими. Це чітко проявляється у запропонованих автором «своїх» засобах боротьби з «Чорним лебедем» і стратегії цієї боротьби, які є перепакуванням відомих ідей.
Як наслідок, ми висловили думку, що праця не містить чогось нового, і питання про віднесення її до наукової теорії є щонайменше дискусійним.
На наш погляд, подібні твори несуть у собі певну небезпеку. Без базової теоретико-методологічної підготовки читачі можуть стати тим самим «Чорним лебедем» для розвитку науки та економічної освіти. Це вимагає від наукової спільноти роз'яснення подібних концепцій, виявлення суперечностей у їх викладенні, аналізу доцільності застосування в практиці вітчизняного бізнесу.
Ключові слова: випадковість, невизначеність, рідкісні події, закон розподілу ймовірностей, концепція, стратегія, застосування (с. 86–95).


______

РЕЗЮМЕ (англійською мовою) (с. 96–98).
 
______

РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТИЧНІ НОРМИ (с. 99–100).

 



» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія № 11, 2017 р.
      НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 330.341.424:339.9 М.... »
Вийшов друком журнал №10, 2017 р.
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ УДК 330.001.7+32.001.7] – 042.5/8:330.34(477)  В.... »
Вийшов друком №9,2017
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 330.342 А. І.  К Р Е Д І С... »
Вийшов друком №8,2017
УДК 339.74 Гжегож В. К О Л О Д К О, професор,  директор Центру... »
Вийшов друком №7,2017
  НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 338.24.021.8:94(477)     ... »
Вийшов друком №5-6,2017
  FAUX J. – U.S. trade policy – time to start over (с.4–14) ФОКС... »
Вийшов друком №4,2017
УДК 339.97 В. Р.  С І Д Е Н К О, доктор економічних наук,... »
Вийшов друком №3,2017
ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ УДК 306.1 Т. І. Є Ф И М Е Н К О, професор,... »
Вийшов друком №2,2017
УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 330.342.3:338.45:330.46 Ю.М. ... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE