Архів

25.01.2017

Вийшов друком №1,2017

Кiлькiсть переглядiв: 1146


УДК 336.1:316.34

П. С.  Є Щ Е Н К О,
професор, доктор економічних наук,
науковий консультант відділу економічної соціології
Інституту соціології НАН України
(Київ)

© Єщенко Петро Степанович (Eshchenko Petrо Stepanovуch), 2017;
e-mail: p.eshchenko@ukr.net

УКРАЇНІ – ЗМІНУ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ
Резюме

Статтю присвячено аналізу діючої моделі соціального захисту населення в Україні. На підставі статистичних даних показано її негативній вплив на біль-шість населення. Обгрунтовується необхідність зміни моделі соціального за-хисту населення шляхом стимулювання попиту, що передбачає використання нового механізму формування доходів у країні. Останній має дозволяти пра-цівникові розподіляти свої доходи у таких пропорціях: прямі податки – 20–40%, оплата за житло – 25–30%, відрахування до недержавних пенсійних фон-дів – близько 5%, придбання товарів і послуг – до 30–40%. Така структура ви-трачання доходів населення стимулюватиме виробництво товарів народного споживання і послуг, дасть роботу багатьом людям, стабілізує економіку краї-ни.
Нашій країні необхідно позбавитися існуючої диференціації в оплаті праці шляхом її підвищення в цілому. При цьому вищими темпи зростання зарплати мають бути у галузях, де вона є нижчою від межі малозабезпеченості. Необ-хідними є зміни у структурі доходів і частці оплати праці в ній.
Нова модель соціального захисту населення (а не поліпшена, удосконале-на, стара) повинна базуватися на принципово новій економічній політиці, об’єктами якої стали б людина праці та її нагальні інтереси. По-перше, подібна політика вимагає створення умов, за яких основним джерелом матеріального добробуту людини повинна бути робота в будь-якій сфері виробництва. По-друге, вона можлива при досягненні суспільного компромісу. Дані умови до-зволять забезпечити певну стабілізацію в суспільстві та розробити науково об-грунтовану програму соціально-економічного розвитку України на 15–20 ро-ків. Це має бути програма спільних зусиль, які зможуть реалізуватися лише в тому випадку, якщо вона врахує інтереси усіх верств населення і стане загаль-новизнаною.
Ключові слова: соціально-економічна політика, бідність, нерівність, до-ходи, заробітна плата, пенсія, соціальні послуги, соціальний захист (с. 3–17).

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

УДК 336.5

О. О.  Б У Л А Н А,
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник відділу державних фінансів
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
(Київ)

© Булана Олександра Олександрівна (Bulana Oleksandra Oleksandrivna), 2017;
e-mail: igelha@gmail.com

ДЕРЖАВНА ДОПОМОГА  ВІТЧИЗНЯНИМ СУБ’ЄКТАМ ГОСПОДАРЮВАННЯ
ТА ЇЇ ТРАНСФОРМАЦІЯ В РАМКАХ УГОДИ  ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС

Резюме

Через економічний спад 2014–2015 рр. в Україні було скасовано значну кількість заходів щодо державної підтримки підприємств. У статті розглянуто трансформації державної підтримки підприємств в Україні протягом 2007–2015 рр. і зроблено спробу оцінити подальші тенденції в цьому напрямі. Оскільки Україна має зобов’язання з імплементації вторинного законодавства ЄС щодо державної допомоги суб’єктам господарювання, то державна підтримка підприємств змінюватиметься з урахуванням правил ЄС.
У статті проаналізовано правила ЄС щодо регіональної державної допомоги і допомоги підприємствам на захист навколишнього природного середовища. Встановлено, що, відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, протягом наступних 5 років наша держава зможе застосовувати максимально інтенсивні заходи щодо державної підтримки регіонального розвитку. Але через значне відставання України у розвитку від регіонів ЄС дуже імовірно, що  такі умови застосовуватимуться і надалі.
Автором показано, що підходи до підтримки відновлюваної енергетики необхідно буде змінити, забезпечивши поступовий перехід цієї галузі на ринкові умови. Зроблено висновок про те, що імплементація у вітчизняне законодавство правил ЄС щодо державної допомоги залишає достатньо можливостей для підтримки інвестиційних проектів, пов’язаних з енергетикою і регіональним розвитком. Виконання європейських правил сприятиме також підвищенню якості та ефективності державної підтримки підприємств в Україні.
Ключові слова: державна підтримка підприємств, Угода про асоціацію між Україною та ЄС, регіональна державна допомога (с. 18–30).

УДК 626/627.003:658(075.8)

Є. В. О Б У Х О В,
професор, доктор економічних наук
(Одеса)

© Обухов Євген Васильович (Obukhov Evgen Vasyl’ovych), 2017;
 e-mail: e.obukhov@mail.ru.

ОЦІНКА КОМПЛЕКСНОГО ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ КАХОВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА
ЗА 60 РОКІВ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

Резюме

Прісні водні ресурси суші є найціннішими для господарських та особистих потреб людини. Господарське використання водних ресурсів різко зросло у другій половині ХХ ст. у зв’язку із зростанням промислового виробництва, і в першу чергу – його найбільш водомістких галузей, а також з інтенсивним розвитком гідроенергетики. Спорудження гідроелектростанцій та водосховищ сприяло комплексному використанню водних ресурсів для виробництва електроенергії, створення судноплавних умов, для промислового і комунального водопостачання, зрошення, рибництва, рекреації. Інтенсивне використання природних вод учасниками водогосподарського комплексу на Дніпрі призводить до зміни численних якісних показників стану води як природного ресурсу. Отже, метою статті є оцінка господарського водокористування з Каховського водосховища за всі періоди його експлуатації (1956–2015 рр.), включаючи період незалежності України.
У результаті  досліджень побудовано хронологічні графіки витратних показників водосховища на шлюзування, зрошення, водопостачання та розраховано основні й питомі показники водокористування з водосховища за визначені періоди його експлуатації (до здобуття Україною незалежності в серпні 1991 р. (36 років) та після – до 2015 р. (24 роки)). Аналіз показав спад майже у два рази по відношенню до середньобагаторічного значення за 60 років (1956–2015 рр.) об’ємів на шлюзування за 24 роки (1992–2015 рр.) та майже у три рази – за 36 років (1956–1991 рр.) експлуатації водосховища, що говорить про значне зниження інтенсивності річкового судноплавства на Каховському водосховищі й по всьому Дніпру після 1991 р. Загальні та питомі витратні показники води на гідроенергетику, зрошення та водопостачання з акваторії Каховського водосховища за розглянуті періоди його експлуатації є практично близькими до середньобагаторічних об’ємів  його водоспоживання за 60 років експлуатації.
Ключові слова: водосховище, водний баланс, водні ресурси, показники, оцінка, період шлюзування, зрошення, водопостачання, ефективність (с. 31–40).

ПРОБЛЕМИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ І ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ
                                                          

УДК 332.14:352/354

В. С.  К Р А В Ц І В,
професор, доктор економічних наук, директор,
І. З.  С Т О Р О Н Я Н С Ь К А,
професор, доктор економічних наук,
заступник директора з наукової роботи,

П. В.  Ж У К,
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник,
провідний науковий співробітник
ДУ «Інститут регіональних досліджень
імені М.І. Долішнього НАН України»
(Львів)

© Кравців Василь Степанович (Kravtsiv Vasyl’ Stepanovych), 2017; е-mail: kravciv@ukr.net;
© Сторонянська Ірина Зеновіївна (Storonyans’ka Iryna Zenoviivna), 2017; е-mail: istoron@i.ua;
© Жук Петро Володимирович (Zhuk Petro Volodymyrovych), 2017; е-mail: pzhuk@ukr.net.

РЕФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОСНОВИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ЙОГО ФІНАНСОВОЇ СПРОМОЖНОСТІ
Резюме

Проведено аналіз перших результатів реформи територіальної основи місцевого самоврядування в Україні. Висвітлено її здобутки. Зазначено, що протягом 2015 р. в Україні було створено 159 об’єднаних територіальних громад, які отримали бюджетну самостійність і більш широкі повноваження у вирішенні питань місцевого значення, проте у 2016 р. процес об’єднання громад загальмувався. При цьому проявився ряд проблем, які негативно впливають на процеси реформування місцевого самоврядування і територіальної організації влади. Зокрема, наголошено на труднощах реалізації реформи за принципом добровільності об’єднання громад, недоліках діючого методичного інструментарію об’єднання громад.
Акцентовано на домінуванні чинника фінансової спроможності при формуванні об’єднаних територіальних громад, що нівелює інші суспільно важливі принципи їх створення через невідповідність діючої бюджетної системи завданням, які слід вирішувати при реформуванні адміністративно-територіального устрою країни. Вказано на малу частку власних надходжень місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті держави, недосконалість чинних механізмів державної підтримки бюджетів територіальних громад.
Звертається увага на необхідність поглиблення законодавчо-нормативного та організаційного забезпечення реформи; внесення змін до окремих положень Конституції України, зокрема – стосовно принципу добровільності об’єднання громад; відмови від формування як недієздатних занадто малих і надмірно великих за територією об’єднаних громад, у яких зростає віддаленість між мешканцями і владою; створення у процесі адміністративно-територіальної реформи умов і стимулів для саморозвитку територіальних громад, реалізації їх соціально-економічного потенціалу, в тому числі через подальше вдосконалення міжбюджетних відносин, реальну бюджетну децентралізацію; внесення відповідних змін до методичного інструментарію формування територіальних громад.
Ключові слова: територіальна організація влади, місцеве самоврядування, адміністративно-територіальна реформа, бюджетна система, міжбюджетні відносини (с. 41–51).

ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АПК

УДК 336.77:347.27

І. В.  Ч Е Х О В А,
кандидат економічних наук,
завсектором економіки Інституту олійних культур НААН України,

© Чехова Ірина Валеріївна (Chekhova Irуna Valerііvna), 2017; е-mail: irina.chekhova_iok.naan@ukr.net;
С. А.  Ч Е Х О В,
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник,
директор Дослідної станції ефіроолійних
та малопоширених сільськогосподарських культур НААН України

(Запоріжжя),© Чехов Сергій Анатолійович (Chekhov Sergіi Anatolііоvуch), 2017; е-mail: sercheh@ukr.net;
М. П.  Ш К У Р К О,
Генеральний директор
ТОВ «Просвітницька виробничо-комерційна фірма «Сяйво»

(Ніжин)
© Шкурко Микола Пантелійович (Shkurko Mykola Panteliiovych), 2017; е-mail: ceo@siaivo.com

ВІТЧИЗНЯНИЙ РИНОК ЛЬОНУ
Резюме

Представлено динаміку виробничих показників на вітчизняному ринку льону, визначено його частку в загальній структурі ринку олійних культур, охарактеризовано основну продукцію олійного льону та льону-довгунцю. Показано напрями споживання та цінові позиції готової продукції на внутрішньому і зовнішніх ринках. Деталізовано склад учасників та їх конкурентні позиції на ринку льону. Виявлено причини розбалансованості функціонування ланцюга "створення нових сортів – виробництво оригінального насіння – виробництво товарного насіння – переробка – реалізація – регулювання ринку".
Основними тенденціями на вітчизняному ринку льону є: незначна частка льону в загальній структурі виробництва олійних культур; скорочення посівних площ; відмінності в ринкових трендах олійного льону і льону-довгунцю; низький рівень виробничих показників; відсутність сортооновлення і розвинутої системи насінництва льону; локальність переробного сектору; низький рівень конкуренції серед учасників ринку; переважання експорту сировини; обмеженість інструментарію регуляторної політики льонарства. Головні зміни за період дослідження полягають у тому, що тенденція минулих десятиліть щодо концентрації посівів олійного льону в зоні Степу сьогодні не є актуальною, оскільки його посіви поступово поширюються на Лісостеп і Полісся, а посіви льону-довгунцю розподіляються майже порівну в Поліссі та Лісостепу. Через високу ринкову ціну насіння льону є предметом експорту, але в останні роки змінюється співвідношення в напрямах його споживання: внутрішній попит на лляну олію, насіння, льноволокно повільними темпами зростає, і ці товари поступово займають окремі полиці в магазинах. Безвідхідність готової продукції та невибагливість вирощування надають льону перспективи для відродження в Україні.
Ключові слова: ринок, суб’єкти ринку, льон олійний, льон-довгунець, виробництво, переробка, цінова кон’юнктура (с. 52–63).

ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

УДК 330.15:338.2:553.04

В. В. М А Т Ю Х А,
кандидат технічних наук, старший науковий співробітник,
провідний науковий співробітник відділу комплексної оцінки і управління природними ресурсами,

© Матюха Володимир Вікторович (Matyukha Vоlоdуmуr Victorovуch), 2017;
e-mail: matiukha@ukr.net;
О. М.  С У Х І Н А,
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник відділу економічних проблем екологічної політики та сталого розвитку
© Сухіна Олена Миколаївна (Suhina Оlena Mуkolaіvna), 2017;
e-mail: olsuhina@ukr.net.

ДУ “Інститут економіки природокористування
та сталого розвитку НАН України”
(Київ)

МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
Резюме

У статті охарактеризовано сучасний стан мінерально-сировинного комплексу України, в тому числі розкрито основні причини неефективного і нераціонального використання надр.
Мета даної статті полягає в розробці конкретних пропозицій щодо забезпечення збалансованого розвитку мінерально-сировинного комплексу України в контексті довгострокових перспектив на основі аналізу сучасного стану вітчизняної мінерально-сировинної бази та іноземного досвіду державного управління мінерально-сировинним комплексом.
Авторами обгрунтовано необхідність інституційного реформування вітчизняної сфери надрокористування та інституційного механізму екологізації гірничих підприємств, оскільки  через застарілі технології ведення гірничих робіт зростає техногенне навантаження на навколишнє природне середовище.
Стаття містить конкретні пропозиції щодо забезпечення збалансованого (на основі балансу між обсягами видобутку корисних копалин і обсягами їх споживання) розвитку мінерально-сировинної бази, підвищення ефективності та економічної віддачі гірничодобувної промисловості, а також потреб національної економіки у власній мінеральній сировині, при одночасному збереженні природи. Крім того, внесено конкретні пропозиції щодо вдосконалення системи державного управління мінерально-сировинним комплексом України з метою виключення дублювання центральними органами виконавчої влади контрольних функцій, пов’язаних із забезпеченням раціонального використання надр.
Ключові слова: мінерально-сировинні ресурси, сталий розвиток, гірничі відносини у вітчизняній сфері надрокористування, інституціоналізація сфери надрокористування, екологізація гірничодобувного виробництва, модернізація, економічний механізм, фінансові інструменти (с. 64–79).

УДК 338.24:504.062

М. Ю.  З А Н І З Д Р А,
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник
Інституту економіки промисловості НАН України
(Київ)

© Заніздра Марія Юріївна (Zanizdra Mariya Yuriivna), 2017;

e-mail: mariya-mirabella07@yandex.ru.

ЕКОЛОГІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ НЕОІНДУСТРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК
Резюме

Забезпечення сталого розвитку потребує ефективного поєднання стратегій неоіндустріалізації та екологізації економіки. Критерієм успіху існуючих підходів до екологічного регулювання неоіндустріального розвитку є подолання залежності високої конкурентоспроможності національної економіки від рівня техногенного навантаження на навколишнє природне середовище, тобто ресурсозалежності від відходомісткості виробництва. Згідно з результатами міжнаціональних порівнянь, різниця між макроекономіками за економічними та екологічними показниками на глобальному ринку залишається значною.
Отже, важливо визначити найбільш ефективні підходи до екологічного регулювання неоіндустріалізації на основі встановлення найкращих соціально-економічних та екологічних результатів господарювання на макрорівні. Для цього запропоновано підхід до двокритеріального оцінювання економіко-екологічної ефективності національних економік, який грунтується на використанні інтегральних індексів, розроблених у межах досліджень ООН, – глобальної конкурентоспроможності та екологічного сліду. Запропонований підхід дозволяє врахувати інтенсивність та соціально-економічну доцільність вичерпання доступної біомісткості, а також визначити здатність національних економік до розвитку за рахунок реалізації виробничого потенціалу. На підставі цього оцінено поточний рівень економіко-екологічної ефективності України та обгрунтовано вибір:
– найкращих підходів до екологічного регулювання неоіндустріального розвитку, властивих висококонкурентним національним економікам з профіцитом біомісткості; при конкурентоспроможності, більшій за середній рівень (> 4,5 бала), тиск екологічного сліду утримується в межах доступної біомісткості;
– країн, які можна вважати еталонними (Фінляндія, Швеція, Великобританія та Польща) порівняно з Україною за показником місткості екосистем (≤ 100 гга) та які досягли більш високого рівня конкурентоспроможності (> 4,03 бала), тобто є економічно ефективнішими за аналогічних або менших ресурсних можливостей.
Ключові слова: екологічний слід, індекс глобальної конкурентоспроможності, екологічне регулювання, неоіндустріальний розвиток

(с. 80–91).

____

РЕЗЮМЕ (англійською мовою)
____

РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ


 



» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія журналу №9,2017
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 330.342 А. І.  К Р Е Д І С... »
Вийшов друком №8,2017
УДК 339.74 Гжегож В. К О Л О Д К О, професор,  директор Центру... »
Вийшов друком №7,2017
  НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 338.24.021.8:94(477)     ... »
Вийшов друком №5-6,2017
  FAUX J. – U.S. trade policy – time to start over (с.4–14) ФОКС... »
Вийшов друком №4,2017
УДК 339.97 В. Р.  С І Д Е Н К О, доктор економічних наук,... »
Вийшов друком №3,2017
ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ УДК 306.1 Т. І. Є Ф И М Е Н К О, професор,... »
Вийшов друком №2,2017
УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 330.342.3:338.45:330.46 Ю.М. ... »
Вийшов друком №1,2017
УДК 336.1:316.34 П. С.  Є Щ Е Н К О, професор, доктор... »
Вийшов друком №12,2016
УДК: 330:338.1 В. М. Г Е Є Ц Ь, професор, доктор економічних... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE