Архів

24.11.2016

Вийшов друком № 11,2016

Кiлькiсть переглядiв: 1358

НАУКОВІ ДИСКУСІЇ

УДК 338.45.01

В. Л.  М А З У Р
професор, доктор технічних наук, член-кореспондент НАН України,
заслужений діяч науки і техніки України,
головний науковий співробітник
Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України
(Київ)

© Мазур Валерій Леонідович (Mazur Valerii Leonidovych), 2016; e-mail: prof.vlm@ukr.net.

ПРОБЛЕМИ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
Резюме

На прикладах функціонування знакових підприємств металургії, машинобудування, титанової та хімічної промисловості, інших галузей економіки виявлено недоліки промислової політики в Україні, які несуть загрозу деіндустріалізації держави. Актуальність теми багатократно посилюється у зв’язку із світовою фінансово-економічною кризою і форс-мажорними обставинами, які мають місце в Україні у зв’язку з подіями в Донбасі.
Визначено, що промислова політика являє собою цілісну та скоординовану систему заходів органів державної влади, спрямованих на розвиток промисловості в цілому і окремих її галузей, яка реалізується через відповідні механізми (стимулювання, регулювання, контролю тощо). Об’єктом промислової політики є не тільки окремі підприємства або галузі виробництва, а й увесь індустріальний комплекс держави, що має розглядатись як єдиний, цілісний організм.
Показано, що промислова політика повинна передбачати підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг вітчизняних виробників на зовнішніх ринках, тобто включати зовнішньоекономічні аспекти, захищати внутрішній ринок від експансії зарубіжних товарів. Кінцевою метою має бути конкурентоспроможність національної економіки в середньостроковій і довгостроковій перспективах з урахуванням безпеки держави (продовольчої, оборонної та ін.).
Показано, що спільною ознакою більшості підприємств машинобудування є орієнтація їх продукції на зовнішні ринки і традиційно сильна кооперація з підприємствами держав СНД.
Майже всі машинобудівні підприємства потребують постійної державної підтримки. Промислова політика України повинна враховувати ці особливості діяльності свого машинобудівного комплексу, грунтуючись на суто прагматичних, економічних інтересах держави. Неприпустимо, прикриваючись гаслами ніби-то добросовісної конкуренції, віддавати замовлення української енергетики зарубіжним компаніям, які не мають ніяких науково-технічних переваг порівняно з вітчизняними грандами промисловості.
Показано існування можливості підвищення ефективності діяльності великих промислових об’єктів і галузей промисловості в разі прийняття органами державної влади економічно обгрунтованих рішень. Запропоновано управлінські заходи, які забезпечать дотримання національних інтересів при реалізації промислової політики в Україні.
Ключові слова: промислова політика, економіка, металургія, металобрухт, машинобудування, енергетика, хімічна промисловість, розвиток, кадри (с. 3–18).

ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

УДК 331.301.26

В. М.  К О В А Л Ь О В
професор, доктор економічних наук,
завкафедрою економіки підприємств і менеджменту
О. А.  А Т А Є В А
доцент, кандидат економічних наук,
доцент кафедри економіки підприємств і менеджменту
Українська інженерно-педагогічна академія
(Харків)

© Ковальов Валерій Миколайович (Kovalyov Valerii Mykolayovych), 2016;
 e-mail : epmuipa@ukr.net
© Атаєва Олена Алімівна (Ataeva Olena Alimivna), 2016;
 e-mail : ataevaelena@mail.ru.

СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОЇ ПРАЦІ
Резюме

Виникнення та розвиток людської праці, пов’язані з появою людини на нашій планеті як носія свого потенціалу, ознаменували початок людської ери та її цивілізації, що існують в умовах появи постійних соціально-економічних суперечностей у суспільстві, які породжуються самою природою людини і наслідками її праці.
Соціальні наслідки розвитку людської праці розуміються як результат цілеспрямованої корисної діяльності людей під впливом прояву системи об’єктивних законів розвитку природи і суспільства, який виражається в безперервному розвитку продуктивних сил і перетворенні виробничих відносин у суспільстві, а також у прагненні людства до досконалості духовного, матеріального і суспільного буття самої людини.
Але в сучасному періоді людство по суті вступило в епоху глобального розвитку продуктивних сил і економічних можливостей. Водночас система олігархічного капіталізму занурила світове співтовариство в хаос суспільних відносин, смугу воєн і міжнародних конфліктів, революцій, тероризму, корупції, експлуатації людини людиною і нерівності розподільчих відносин, які руйнують духовні, матеріальні та суспільні устої людей. Тому людству та економічній науці необхідно на основі ноосферного підходу осмислити цілі та закон людського співіснування, а також систему інших об’єктивних законів розвитку природи і суспільства, суть категорії, соціальних наслідків праці, запропонованої в цій статті нової методології формування структури трудового потенціалу, науково обгрунтувати пропорції розподілу новоствореної вартості між власниками трудового потенціалу.
 Дані пропорції можуть стати науковою базою для обгрунтування величини законодавчо встановлюваних стандартів і нормативів у системі соціального партнерства, що дозволить предметно говорити про шляхи соціалізації та гуманізації капіталістичного способу виробництва та його суспільних відносин.
Ключові слова: праця, соціальні наслідки, закони розвитку, людський і трудовий потенціали, людський капітал, економічні формації, суспільні відносини, методологія кількісної оцінки, соціальні стандарти і нормативи, соціальне партнерство, додана вартість (с. 19–33).

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

УДК 339.1+364-7

В. В.  Г У М Е Н Ю К,
доцент, кандидат економічних наук,
докторант кафедри економічної теорії та конкурентної політики
Київського національного торговельно-економічного університету

© Гуменюк Володимир Володимирович (Gumeniuk Volodуmуr Volodymyrovych), 2016; e-mail: wgumeniuk@gmail.com.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРЕНЦІЇ
НА РИНКУ КУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ ПОСЛУГ
Резюме

У сучасних умовах об’єктивно назріла необхідність виведення курортно-рекреаційної сфери України на якісно новий рівень функціонування. Існує по-треба в перебудові системи державної підтримки розвитку конкуренції. Вод-ночас концептуальні положення розвитку конкуренції, формування інструмен-тів конкурентної політики держави залишаються предметом наукової дискусії. Сучасного переосмислення  вимагає питання, яким мають бути конкурентна політика держави в курортно-рекреаційній сфері  та її результати.
Розглянуто концептуальні засади розвитку конкуренції в умовах станов-лення ринку курортно-рекреаційних послуг в Україні. Досліджено характер прояву ключових сил конкуренції, виявлено особливості їх розстановки в ку-рортно-рекреаційній сфері. Визначено передумови та фактори інноваційної конкуренції, обгрунтовано потенціал стимулювання  сталого розвитку курор-тів державного й місцевого значення з її участю. З’ясовано особливості функ-ціонування ринкового механізму в курортно-рекреаційній сфері в умовах мо-нополістичної конкуренції. Висвітлено проблеми й наслідки низького рівня нецінової конкуренції на ринку курортно-рекреаційних послуг, зумовленого недооцінкою значення розбудови сприятливого конкурентного середовища для розвитку курортної рекреації, яка має місце поряд з нехтуванням соціаль-них інтересів суспільного розвитку, індивідуальних цінностей людини, її ди-ференційованих потреб та можливостей.
Прояви недобросовісної конкуренції, випадки зловживання монопольним становищем, антиконкурентні дії органів державної влади та господарюючих суб’єктів гальмують структурні зрушення в курортно-рекреаційній сфері, спрямовані на підвищення якості послуг, активізацію процесів збалансованого ціноутворення.
Проведене дослідження наголошує на необхідності розробки і реалізації ціннісноорієнтованої концепції державної економічної політики, яка поклика-на стимулювати ефективну конкуренцію в інтересах споживачів курортно-рекреаційних послуг.
Ключові слова: конкуренція, курортно-рекреаційна сфера, конкурентне середовище, конкурентна політика, ринок, державне регулювання.(с. 34–44).

ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ

УДК 336.1

І. В.  Б О Г Д А Н
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник,
заввідділом економіко-математичного моделювання та
інформаційно-аналітичного забезпечення фінансово-економічних досліджень
ДННУ «Академія фінансового управління»
(Київ)

© Богдан Іван Віталійович (Bogdan Ivan Vitaliiovych), 2016; e-mail: ibohdan@ukr.net.

ПРОЦИКЛІЧНА ЧИ АНТИЦИКЛІЧНА ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА: МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ
Резюме

Статтю присвячено практичним аспектам застосування сучасних інструментів діагностики фіскальної політики в контексті формування умов макроекономічної стабільності та забезпечення сталого економічного зростання в майбутньому. Викладено методичний підхід до визначення спрямованості фіскальної політики, її відповідності проблемам макроекономічної збалансованості, зважаючи на поточний тренд економічного циклу. З цією метою на основі даних МВФ, звітів Державної казначейської служби України, Пенсійного фонду України, Державної служби статистики України, з використанням наших попередніх результатів досліджень щодо оцінювання показників сектору загального державного управління (СЗДУ) і відповідно до стандартів податково-бюджетної статистики МВФ GFSM-2001 розраховано та проаналізовано потенціальний ВВП, розрив між ним і реальним ВВП, еластичність доходів СЗДУ до ВВП, циклічний компонент доходів СЗДУ, операційний і підсумковий баланси СЗДУ з урахуванням циклічного компонента і без нього, фіскальні імпульси балансів СДУ. На основі отриманих даних визначено часові періоди (з 2002 по 2015 рр.), у яких фіскальна політика України проциклічно чи антициклічно впливала на траєкторію економічної динаміки. Обгрунтовано ризики посилення макроекономічних дисбалансів, пов’язані з від'ємним фіскальним імпульсом, який надходить від фіскальної політики України протягом останніх двох років унаслідок консолідації споживчих та інвестиційних видатків і направлення грошових коштів (включаючи запозичені) на придбання фінансових активів.
Ключові слова: сектор загального державного управління, циклічно скоригований фіскальний дефіцит, проциклічна та антициклічна фіскальна політика, фіскальний імпульс (с. 45–57).

ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АПК

УДК 338.43.01(061.1 ЄС)

О. М . Б О Р О Д І Н А
 професор, доктор економічних наук, член-кореспондент НАН України,
заввідділом економіки і політики аграрних перетворень
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
(Київ)

©Бородіна Олена Миколаївна (Borodina Olena Mykolaivna), 2016;
e-mail: olena.borodina@gmail.com.

САП ЄС ЯК ДИНАМІЧНЕ СПОЛУЧЕННЯ ГАЛУЗЕВИХ ПОТРЕБ
І СУСПІЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ

Резюме

САП – це історія динамічного партнерства між громадянами, фермерами і політиками, яке розвивалося відповідно до глобальних викликів. САП  пройш-ла шлях від вирішення проблем нестачі продовольства до вирішення проблем його якості та безпечності, створення належних умов утримання тварин,  за-безпечення контрольованості та збереження навколишнього природного сере-довища, продукування суспільних благ, якими виробники забезпечують гро-мадян ЄС.
Завдяки САП громадяни ЄС мають гарантії відносно вирішення ряду соці-альних питань (таких, як якість і безпечність продовольства, споживчий вибір, збереження сільської місцевості та природних ресурсів, процвітання сільських громад, збереження традиційного стилю життя, забезпечення здоров’я тварин), а також глобальних проблем – зміни клімату і продовольчої безпеки. Гарантії САП відносно цих економічних, соціальних і екологічних питань свідчать, що вона служить не тільки фермерам, але й усім європейцям, адже саме вони пла-тять за її реалізацію. 
Нова аграрна політика до 2020 р. відповідає економічним, екологічним і територіальним викликам, з якими Європа і світ стикнулись у третьому тися-чолітті, та демонструє  реальну відповідальність за вирішення глобальних за-вдань, що впливають на багатьох людей як всередині ЄС, так і поза ним (а особливо – питань продовольчої безпеки, зміни клімату і міграції). При цьому вона демонструє відданість європейській моделі  сільського господарства, по-будованій на сімейному фермерстві, розкриває його переваги, а також не тіль-ки можливості для  продовольчого самозабезпечення 500-мільйонного насе-лення єврорегіону, але й потенціальну здатність до господарювання на засадах сталості, що, у свою чергу, убезпечить його майбутнє на довгострокову перс-пективу.
Україна може дістати з еволюції САП важливі уроки для створення нової ідеологічної платформи державної підтримки розвитку вітчизняного сільсько-го господарства і села. Ті часи, коли монокультуризація та нарощування си-ровинного експорту  виносились у політичні пріоритети, мають відійти у мину-ле. Така практика підриває основи не тільки сільського життя, але й самого сільськогосподарського виробництва.
Ключові слова: Спільна аграрна політика, Європейський Союз, європей-ські фермери, суспільні блага, сталий розвиток. (с. 58–70).

ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

УДК 502.2 – 332.334

О. І.  Д Р Е Б О Т
професор, доктор економічних наук,
заступник заввідділом економіки природокористування в агросфері
 Інституту агроекології і природокористування НААН України
(Київ)
© Дребот Оксана Іванівна (Drebot Oksana Ivanivna), 2016;
 e-mail: drebot_oksana@ukr.net.

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ У
ЛІСІВНИЦТВІ ТА ЛІСОПРОМИСЛОВІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Резюме

Досліджується термін  «природокористування» в його прикладному значенні «об’єкт праці» в галузі лісівництва і в тісному зв’язку з лісопромисловою діяльністю. Висвітлюється, що чинні нормативно-правові акти з лісівництва і публічний дискурс спрямовуються не на їх предметний зміст у сфері природокористування, а більше на використання лісових ресурсів. Отже, використання мінерально-сировинних ресурсів, які є невідновлюваними за економічним змістом, прирівнюється до лісокористування, хоча фізичні обсяги вирощування деревини, її вилучення та реалізації, є відновлюваними і легко вимірюються кількісними показниками. Облікова категорія земельних ресурсів «землі лісові та інші лісисті», за Державним земельним кадастром України (ДЗКУ), на 1 січня 2014 р. становила 10624 тис. га, або 17,6% площі території. Це є досить потужним ресурсом для розвитку лісівництва, продуктивного і прибуткового землекористування, хоча у складі ДЗКУ вона має назву «ліси та інші лісовкриті площі», з чого випливає, що об’єктом праці, отже, і фіскальної плати,  є не земля, а ліс. 
У складі обліку земельних ресурсів облікової категорії «землі лісогосподарського призначення» немає належної диференціації. Так, у межах рядка «лісогосподарські підприємства» зведено дані за землекористувачами з різним за змістом їх еколого-економічним призначенням. Останнє виключає їх прикладне використання для зваженої оцінки і прийняття організаційно-технічних рішень щодо господарювання, в тому числі для інтенсифікації лісогосподарського виробництва і суміжного розвитку лісопромислової галузі. Таким чином, удосконалення змісту природокористування в галузі лісівництва потребує прикладного осмислення та уточнення земельного, лісового і податкового законодавства щодо його ефективного здійснення і фінансування.
Ключові слова: деревина, землекористування, земля, категорії, ліс, матеріали, природокористування (с.71-82 ).

УДК 339.982+336.027:504.064.2

О. М.  Г А Р К У Ш Е Н К О
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник відділу фінансово-економічних
проблем використання виробничого потенціалу
Інституту економіки промисловості НАН України
(Київ)

© Гаркушенко Оксана Миколаївна (Garkushenko Oksana Mykolaivna), 2916;
e-mail: garkushenko_o_n@rambler.ru.
 

ЕКОЛОГІЧНЕ ОПОДАТКУВАННЯ:
НЕОБХІДНІСТЬ АБО ПОДАТКОВИЙ І ПОЛІТИЧНИЙ ТИСК

Резюме

Стрімкий розвиток промисловості та збільшення чисельності населення зумовили різке зростання рівня антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище (НПС). Для подолання даної проблеми такі організації, як ООН, Greenpeace та ін., наголошують на необхідності екологічного регулю-вання економіки, зокрема, шляхом застосування екологічних податків. Проте платники цих податків розцінюють їх як збільшення податкового тиску. А в умовах глобалізації та інтеграційних процесів використання країнами екологі-чних податків та їх ставки набувають політичного забарвлення і можуть стати аргументом у боротьбі національних виробників і ТНК з національними уря-дами.
У наукові літературі такі питання є недостатньо дослідженими, тому мета статті – проаналізувати, за яких умов екологічні податки можуть стати інстру-ментом політичного та податкового тиску, а також наголосити на необхідності їх використання з огляду на укладені міжнародні угоди, економічну, екологіч-ну ситуацію та можливості транскордонного забруднення.
Встановлено, що про політичний і податковий тиск у контексті застосу-вання екологічних податків може йтися у трьох випадках:
1) тиск великого промислового капіталу на уряд з метою зменшення пода-ткових зобов’язань першого;
2) тиск уряду на забруднювачів у випадку досягнення техніко-технологічного ліміту зменшення забруднення, коли подальше поліпшення стану НПС неможливе без істотних проривів у фундаментальних науках та проведення тривалих і затратних досліджень у прикладних науках;
3) вимоги країн – лідерів у екологічному регулюванні економіки та світо-вого співтовариства щодо запровадження екологічних податків і ставок цих податків до менш «екологічно-свідомих» країн.
Одночасно доводиться, що в Україні, зважаючи на існуючий стан НПС, ситуацію з екологічними податками та наміри інтегруватися до ЄС, є резерви для підвищення ставок екологічних податків, а твердження про існування по-літичного та податкового тиску екологічних податків, на нашу думку, є необ-грунтованим.
Для поліпшення стану НПС в Україні з урахуванням економічного розвит-ку країни та вимог Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС запропоновано комплекс рекомендацій з удосконалення екологічного оподаткування.
Ключові слова: екологічне регулювання економіки, екологічні податки, політичний тиск, податковий тиск, міжнародні відносини.

(с. 83–90).

До 90-річчя ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Г. В. ДЗІСЯ 

Осокольський В.В.

Людина з великої літери(с.91-93)

_______

РЕЗЮМЕ (англійською мовою) (с.94–96)

________

РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ (с.97)
 

 



» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія журналу №9,2017
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 330.342 А. І.  К Р Е Д І С... »
Вийшов друком №8,2017
УДК 339.74 Гжегож В. К О Л О Д К О, професор,  директор Центру... »
Вийшов друком №7,2017
  НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 338.24.021.8:94(477)     ... »
Вийшов друком №5-6,2017
  FAUX J. – U.S. trade policy – time to start over (с.4–14) ФОКС... »
Вийшов друком №4,2017
УДК 339.97 В. Р.  С І Д Е Н К О, доктор економічних наук,... »
Вийшов друком №3,2017
ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ УДК 306.1 Т. І. Є Ф И М Е Н К О, професор,... »
Вийшов друком №2,2017
УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 330.342.3:338.45:330.46 Ю.М. ... »
Вийшов друком №1,2017
УДК 336.1:316.34 П. С.  Є Щ Е Н К О, професор, доктор... »
Вийшов друком №12,2016
УДК: 330:338.1 В. М. Г Е Є Ц Ь, професор, доктор економічних... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE