Архів

04.10.2016

Вийшов друком №9,2016

Кiлькiсть переглядiв: 1728

Вийшов друком №9,2016

 

УДК 339.9

В. С. Б У Д К І Н,
професор, доктор економічних наук,
Заслужений діяч науки і техніки України
(Київ)
Будкін Віктор Сергійович (Budkin Viktor Sergiiovych)


«ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА»
АБО «ЗАЛЕЖНА ЕКОНОМІКА» – ДИЛЕМА РЕГІОНУ
ПОСТРАДЯНСЬКИХ ДЕРЖАВ

Резюме

Стаття показує, що збільшення свободи в цілому та економічної свободи слугує основою для більш високого рівня економічного розвитку країни і посилення її впливу в рамках світової економіки. Автор переконливо демонструє значне відставання більшості пострадянських країн за показниками  розвитку свободи в цілому та економічної свободи, доводячи, що саме вони є узагальненою оцінкою ступеня демократичних і ринкових перетворень у регіоні держав – спадкоємиць Радянського Союзу.
Автор обгрунтовує тісний зв’язок дефіциту свободи і нездатності здійснювати системний інноваційний розвиток економіки, що зумовило і нездатність ефективно використовувати виробничий, кадровий і технологічний потенціали більшості країн СНД, наявні на початок перетворень.
У статті послідовно проводиться ідея про те, що природі економіки пострадянських країн є іманентним відторгнення економічного прогресу, що є об’єктивним наслідком феномену всеосяжної залежності бізнесу від державної бюрократії (і в тому числі – від панування адміністративно залежної власності). При цьому автор статті доводить, що формування подібної економічної системи є прямим наслідком здійснення процесів приватизації в регіоні пострадянських країн практично за феодальним принципом.
Автор статті стверджує, що за останню чверть століття у пострадянських державах «юридичний прогрес» не привів до органічного зростання економічної свободи, а в деяких з них «свобода» проявилась як економічна анархія. В зазначеному регіоні утвердилася «модель залежної економіки», яка лише імітує основні характеристики ринкової економіки і тільки частково відповідає принципам організації ринкового господарства. Подібна мімікрія небезпечна для перспектив розвитку реальної ринкової економіки сучасного світового зразка.
Автор показує, що «модель залежної економіки» існує у двох різновидах – адміністративному та олігархічному. Остання із зазначених форм є характерною для України і Молдови, де економічна залежність лише частково (за окремими напрямами і видами бізнесу) пов’язана з адміністративною вертикаллю. Але не менше значення має концентрично-кругова залежність від олігархічної власності, вибудована за принципом клієнтельських зв’язків.
Оцінюючи перспективи розвитку, автор стверджує, що шляхи подолання «моделі залежної економіки» пов’язані із всебічним посиленням ролі громадянського суспільства і розвитком морально-етичних норм (рішучою відмовою від загального прийняття корупції, від пасивності у відношенні до порушень закону та ін.), із забезпеченням пріоритету цілісних інтересів країни, а не окремих партій або груп олігархів. Він робить узагальнюючий висновок про те, що в суспільстві пострадянських країн повинні визріти ідеологічні та політичні передумови для кардинальної зміни самої природи економічної системи.
Ключові слова: економічна свобода, економічна залежність, рейтинг свободи, рейтинг економічної свободи, екстенсивний та інтенсивний механізми економіки, економічні та суспільні передумови для оптимізації економік цих країн (с. 3–18).
 

ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

УДК 330.341.4 (477)
                                         

         А. В.  Г Р И М А Л Ю К,*
                                  доцент, кандидат економічних наук,
                                  завкафедрою економічних теорій
                                 Одеського торговельно-економічного інституту КНТЕУ 
© Грималюк Андрій Вікторович (Grymalyuk Andrii Victorovych), 2016;
 e-mail: andreigrim@yandex.ru.

НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК
Резюме

Невизначеність сьогодні стає найважливішим фактором, який гальмує інвестиції та економічний розвиток України. Тим часом неокласична школа наполегливо продовжує підміняти невимірну невизначеність вимірним ризиком, попри те, що це різко відриває її від реального життя. При цьому, залишаючись «мейнстримом» сучасної економічної думки, неокласична школа, як і раніше, встановлює загальну спрямованість практичних заходів у сфері економічної політики. Звідси випливає, що повніше врахування фактора невизначеності, спроможний подолати цей відрив від життя, може стати теоретичною основою розробки зовсім інших практичних  рекомендацій для економічної політики, яка проводиться на національному і регіональному рівнях. Тому головними завданнями статті є постановка проблеми повнішого врахування в економічній теорії фактора невизначеності та обгрунтування з цих позицій альтернативного підходу до управління процесом економічного розвитку шляхом перерозподілу невизначеності між різними рівнями інвестиційної системи. Такий перерозподіл передбачає інвестиційну систему нового типу, в центрі якої перебуває інститут розвитку, який виконує роль центрального інвестиційного банку. Він купує акції нових підприємств, фінансуючи таким чином їх створення, а потім, коли вони почнуть працювати, продає підприємства у приватні руки. У подальшому ці підприємства можуть функціонувати на приватній основі та конкурувати на ринку з іншими підприємствами. Тим самим центральний інвестиційний банк бере на себе левову частку невизначеності та звільняє від неї приватних інвесторів. У результаті відбувається перерозподіл невизначеності з одного рівня системи на інший. Головний висновок полягає в необхідності доповнення пануючої у сучасній економічній теорії рівноважної парадигми нерівноважним підходом до аналізу економіки, який дозволяє повніше враховувати фактор невизначеності не тільки в теорії, але й на практиці.
Ключові слова: невизначеність, ризик, неокласика, кейнсіанство, надприбуток, інвестиційна система, перерозподіл невизначеності, глобалізація, рівноважна парадигма, нерівноважний підхід (с. 19–30).

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

УДК 338.242

О. В.  П И Л И П Е Н К О,*
доцент, кандидат економічних наук,
професор кафедри «Економіка та підприємництво»
Державного економіко-технологічного університету транспорту
(Київ)
© Пилипенко Олена Віталіївна (Pylypenko Olena Vitaliivna), 2016;
 e-mail: o_v_pylypenko@ukr.net.

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ
ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ:
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Резюме

Інновація для кожного окремого підприємства – справа ризикована, вартісна і не завжди прибуткова. Але на макрорівні здатність бізнесу впроваджувати та реалізовувати інновації забезпечує економіці країни зростання і розвиток, конкурентоспроможність і вихід на нові ринки збуту, доходи і зайнятість.
Сталий соціально-економічний розвиток, високі темпи зростання економіки, якісна і конкурентоспроможна продукція, що забезпечує інтенсивне проникнення на світові ринки, притаманні не тільки країнам Великої Сімки, але й Китаю та «азійським тиграм». Конкурентоспроможне виробництво та його високий техніко-технологічний розвиток можливі завдяки реалізації державної політики, спрямованої на ефективне стимулювання та регулювання інноваційної діяльності підприємств, створенню умов для комерціалізації результатів наукових досліджень і розробок, застосуванню прозорих механізмів фінансування перспективних інноваційних проектів тощо.
Метою статті є визначення впливу реформування системи державного управління інноваційною діяльністю суб’єктів господарювання в Україні на активізацію інноваційної діяльності, формування умов для інноваційного розвитку підприємства.
Нами визначено напрями модернізації економіки України, шляхи забезпечення конкурентоспроможності виробництва, перспективні «точки зростання», сегменти економіки, інвестиції в які можуть забезпечити розвиток. Теперішня фінансово-економічна криза в Україні та військова агресія з боку Росії – безумовно, негативні фактори для розвитку, але ж недарма вважають, що «криза – сприятливий час для змін», а отже, для впровадження інновацій та оновлення організаційних структур. Ефективне цільове використання державних видатків на оборону, військові медицину, техніку й технології здатне стимулювати розвиток промислового виробництва, у тому числі транспортного машинобудування, авіації, фармацевтичної промисловості, створюючи таким чином «точки зростання» в економіці. Утворення конкурентоспроможних кластерів сприятиме економічному піднесенню в цілому.
Ключові слова: інновація, система державного управління інноваційною діяльністю, державне фінансування, фінансова підтримка інноваційної діяльності, модернізація економіки, «точки зростання» (с. 31–43).

ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ

УДК 336.368

Л. В. Ш І Р І Н Я Н,
доктор економічних наук, професор, завкафедрою фінансів
Навчально-наукового інституту економіки і управління
Національного університету харчових технологій
(Київ)
© Шірінян Лада Василівна (Shirinyan Lada Vasylivna), 2016;
 e-mаіl: lаdаshіrіnyаn@ukr.net.

ФУНКЦІОНУВАННЯ НАКОПИЧУВАЛЬНИХ ФОНДІВ ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНИХ ЗАХОДІВ У СТРАХУВАННІ НА ОСНОВІ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА
Резюме

Дотепер залишаються невирішеними питання регулювання запобіжних заходів на страховому ринку України в частині добровільного страхування. Через брак коштів держава поки що неспроможна повною мірою фінансувати запобіжні заходи без залучення приватних партнерів.
Пропонується підвищити ефективність превентивних заходів у страхуванні шляхом створення обов’язкових накопичувальних фондів з різними рівнями регулювання: державно-приватний фонд попереджувальних заходів на принципах державно-приватного партнерства, фонд страхових гарантій і превентивних заходів на рівні об’єднань страховиків, резерв превентивних заходів на рівні страховика. Досліджено економіко-правові аспекти створення, управління та діяльності фондів попереджувальних заходів на страховому ринку України. Наголошено, що ефективність превентивних заходів у страхуванні має досягатися за умов максимальної користі для учасників страхового ринку і суспільства. Розкрито питання взаємодії державних органів влади та управління у страховій сфері з приватними компаніями шляхом використання публічно-приватного партнерства, також наведено зарубіжний досвід.
За допомогою модельних розрахунків визначено мінімальні щорічні надходження до державно-приватного фонду попереджувальних заходів на рівні 0,1% чистих страхових премій на страховому ринку України, що становитиме близько 160 млн. грн. на рік. Запропоновано принципи формування адміністративної ради з управління та господарської діяльності державно-приватного фонду попереджувальних заходів. Визначено заходи, які спрямовані на попередження страхових випадків і можуть фінансуватися з коштів такого фонду.
Наголошено на необхідності формування резерву превентивних заходів на рівні страховика, що має використовуватися страховиком на базі розробленого ним та узгодженого з уповноваженим органом контролю над страховою діяльністю положення про такий резерв.
Фонди страхових гарантій і запобіжних заходів на рівні об’єднань страховиків створюються не лише задля запобігання страховим випадкам, а й для гарантування повернення внесків вкладникам страхових компаній, які стали банкрутами.
Ключові слова: попереджувальні заходи у страхуванні, державно-приватне партнерство, державно-приватний фонд попереджувальних заходів, формування та управління фондом, фонди страхових гарантій (с. 44–55).

ПРОБЛЕМИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ І ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

УДК 330.34.011

С. М.  Г Р І Н Е В С Ь К А,
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник
Інституту економіки промисловості НАН України
(Київ)
© Гріневська Світлана Миколаївна (Grinevs’ka Svitlana Mykolaivna), 2016;
e-mail: grinsv-13@rambler.ru.

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ САМОРОЗВИТКУ РЕГІОНУ
ЗА УМОВ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ

Резюме

Сьогодні в Україні вдосконалення потребує система управління економічним розвитком, яке має здійснюватися в таких напрямах: стимулювання саморозвитку територій, підвищення на регіональному рівні інтересів до вирішення локальних соціально-економічних проблем, розробка нових підходів до використання та акумулювання соціально-економічних ресурсів території.
У кризових ситуаціях, що склались у всіх сферах національної економіки України протягом 2014–2015 рр., нова державна регіональна політика має поєднувати пошук самостійних дій регіону та цілеспрямоване державне регулювання з обов’язковою політикою взаємодії з ним. Створення ефективного механізму державного управління у сфері регіонального розвитку має враховувати механізми саморозвитку регіону.
Викладено основні напрями формування механізму саморозвитку регіону в умовах децентралізації управління. Запропоновано концептуальну схему взаємозв’язку децентралізації управління національною економікою через процеси саморозвитку регіону з урахуванням його соціальних ресурсів. Наведено потенціальні варіанти управління процесами саморозвитку регіону на засадах акумулювання людського капіталу в умовах децентралізації управління.
Необхідність удосконалення системи управління економікою шляхом децентралізації на нинішньому етапі розвитку Української держави є очевидною. Від того, як здійснюватиметься державне регулювання регіонального розвитку, залежать якість і швидкість економічних перетворень як у регіонах зокрема, так і в країні в цілому. Стратегічною метою економічних перетворень в Україні має бути модернізація економіки регіонів, яка передбачає використання нових механізмів державного регулювання для вирішення першочергових регіональних соціально-економічних проблем.
Ключові слова: децентралізація управління, саморозвиток регіону, механізми саморозвитку регіону, соціальні ресурси (с. 56–69).

ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АПК

УДК 332.1:911.373

Т. А. З А Я Ц Ь,
професор, доктор економічних наук,
заввідділом проблем формування соціального капіталу,

Г. О. К Р А Є В С Ь К А,
кандидат економічних наук,
науковий співробітник відділу проблем формування соціального капіталу

Інститут демографії та соціальних досліджень
імені М.В. Птухи НАН України
(Київ)
© Заяць Тетяна Анатоліївна (Zayats’ Tetyana Anatoliivna), 2016;
e-mail: scap@online.ua,
© Краєвська Галина Олександрівна (Kraevs’ka Galyna Oleksandrivna), 2016;
e-mail: galina_krasvska@mail.ru.

ЕКОНОМІЧНА ОСНОВА СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ УКРАЇНИ
ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ ЗМІЦНЕННЯ

Резюме

Сформована система сільського розселення – важлива основа забезпечення економічного і соціального розвитку країни, трансформаційні зміни в якій істотно впливають на умови життєдіяльності населення, форми його зайнятості та доступність послуг. Сучасні домінантні структурно-функціональні зміни в системі сільського розселення України (зокрема, здрібнення сільської поселенської мережі та зменшення людності більшості поселень), а також монопрофільність їх господарської діяльності лише поглиблюють деструктивні процеси соціально-економічної деградації сільських територій з вкрай небажаними наслідками для населення (такими, як безробіття, низькі трудові доходи, відсутність належного доступу до соціальних послуг).
На жаль, проведені дослідження підтверджують, що трансформаційні зміни в галузевій структурі національної економіки, у формах власності та господарювання не сприяли зміцненню економічної основи функціонування сільських поселень України. Перспективи їх подальшого соціально-економічного розвитку значною мірою залежать від ефективності системи державної підтримки аграрного сектору економіки та його провідної ланки – сільського господарства, реалізації можливостей трансформації особистих селянських господарств у продуктивні форми господарювання. У зв’язку з ускладненням суспільно-економічної ситуації в Україні необхідно акцентувати увагу на розробленні дійових системних заходів, спрямованих на збереження існуючої сільської поселенської мережі та формування умов, необхідних для її розвитку.
Ключові слова: сільське розселення, поселенська мережа, суб’єкти підприємництва, аграрний сектор, перспективи розвитку (с. 70–81).

СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ В ПРАКТИЦІ УПРАВЛІННЯ

УДК 314.37

Б. О.  К Р І М Е Р,
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник відділу
досліджень демографічних процесів та демографічної політики
Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України
© Крімер Борис Олександрович (Krimer Borys Oleksandrovych), 2016;
 e-mail: b.krimer.demostudy@gmail.com.

ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ СІМЕЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ СПРИЯННЯ СІМ’ЯМ З ДІТЬМИ
Резюме

Сучасна сімейна політика – це широка сфера, вдосконалення якої потребує зміни багатьох складових соціальної політики. Її пріоритети зводяться до благополуччя дітей, гендерної рівності, поєднання зайнятості та сімейного життя. Баланс між цими трьома пріоритетами й визначає диференціацію сімейної політики окремих країн.
Підвищена бідність сімей з дітьми зумовлює наявність інструментів матеріальної підтримки, які сприймаються не стільки як видатки, скільки як інвестиції, які зменшують витрати країни в майбутньому. Найбільш поширена форма матеріальної підтримки – виплати: щомісячні платежі сім’ям з дітьми та одноразові гранти; загальноприйнятої схеми для них не існує. Грошові виплати є гнучким засобом боротьби з бідністю, особливо в умовах економічної кризи. Адресна допомога відіграє значну роль у сучасній політиці, крім того, її розвиток є виправданим в умовах кризи, проте повністю вона не замінює універсальну допомогу. Поряд з прямими виплатами активно використовуються податкові пільги та надання різних знижок.
Дедалі більше зростає роль поєднання народження дитини та зайнятості батьків, зокрема, в розрізі розвитку сфери соціальних послуг з догляду за дитиною. Для України розвиток можливостей такого поєднання є вельми актуальним питанням, хоча нині воно сприймається менш гостро, ніж матеріальні проблеми батьків і питання житла.
Для подолання дитячої бідності необхідно акцентувати увагу на самозабезпеченні сімей з дітьми та розвивати систему їх матеріальної підтримки. Оптимальним шляхом удосконалення сімейної політики України є комплекс заходів, що включає забезпечення зайнятості й матеріальної самодостатності батьків, необхідну матеріальну підтримку сімей з дітьми, вирішення проблеми наявності житла, надання відповідних послуг з догляду за дитиною, створення для сім’ї з дітьми сприятливого середовища в країні.
Ключові слова: сімейна політика, соціальна політика, фінансові інструменти, вдосконалення (с. 82–93).

КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ

В. М.  Т А Р А С Е В И Ч,
професор, доктор економічних наук,
завкафедрою політичної економії
Національної металургійної академії України
(Дніпро),

О. В.  З О Л О Т А Р Ь О В А,
доцент, кандидат економічних наук,
доцент кафедри фінансів та обліку
Дніпродзержинського державного технічного університету
© Тарасевич Віктор Миколайович (Tarasevych Viktor Mykolaiovych), 2016;
 e-mail: v_tarasevich@list.ru;
© Золотарьова Ольга Володимирівна (Zolotaryova Ol’ga Volodymyrivna), 2016;
e-mail: zolotaryova@ukr.net.

СУЧАСНА ФІНАНСІАЛІЗАЦІЯ
ТА ФІНАНСОВА МОБІЛЬНІСТЬ:
ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ І НАЦІОНАЛЬНІ ВІДПОВІДІ

(с. 94–98)

І. Г. М А Н Ц У Р О В,*
професор, доктор економічних наук,
член-кореспондент НАН України,
заслужений економіст України,
директор Інституту системних статистичних досліджень,

С. Г. Д Р И Г А,
професор, доктор економічних наук,
заслужений економіст України,
завкафедрою економіки і фінансів Київського національного
торговельно-економічного університету
(Київ)

© Манцуров Ігор Германович (Mantsurov Igor Germanovych), 2016;
e-mail: imantsurov@gmail.com;
© Дрига Сергій Георгійович (Dryga Sergii Georgiyovych), 2016;
 e-mail: sagird53@gmail.com.


КОНКУРЕНЦІЯ І ПІДПРИЄМНИЦТВО – НЕВІД'ЄМНИЙ АТРИБУТ РИНКУ
 (с. 99–101).

_____

РЕЗЮМЕ (анлійською мовою)  (с. 1)



» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія № 11, 2017 р.
      НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 330.341.424:339.9 М.... »
Вийшов друком журнал №10, 2017 р.
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ УДК 330.001.7+32.001.7] – 042.5/8:330.34(477)  В.... »
Вийшов друком №9,2017
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 330.342 А. І.  К Р Е Д І С... »
Вийшов друком №8,2017
УДК 339.74 Гжегож В. К О Л О Д К О, професор,  директор Центру... »
Вийшов друком №7,2017
  НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 338.24.021.8:94(477)     ... »
Вийшов друком №5-6,2017
  FAUX J. – U.S. trade policy – time to start over (с.4–14) ФОКС... »
Вийшов друком №4,2017
УДК 339.97 В. Р.  С І Д Е Н К О, доктор економічних наук,... »
Вийшов друком №3,2017
ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ УДК 306.1 Т. І. Є Ф И М Е Н К О, професор,... »
Вийшов друком №2,2017
УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 330.342.3:338.45:330.46 Ю.М. ... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE