Архів

07.09.2016

Вийшов друком № 8, 2016 р.

Кiлькiсть переглядiв: 1438

 

 

 

 
В. М.  Г Е Є Ц Ь,
професор, доктор економічних наук,
академік НАН України,
директор ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
Головний редактор журналу «Економіка України»
(Київ)
Геєць Валерій Михайлович (Heyets Valerii Mykhailovych), 2016; e-mail: gvm@ief.org.ua.
 
 
СУСПІЛЬНИЙ КАПІТАЛ – 25:
ОДЕРЖАВЛЕНІСТЬ ЧИ ДЕРЖАВОТВОРЧІСТЬ?
 
Протягом 25 років від здобуття Україною незалежності наше суспільство зав-жди було орієнтоване на необхідність і можливість змін, зберігаючи при цьому оптимістичні надії на майбутнє. Але далеко не всі вони виправдалися. На нашу думку, сьогодні розвиток у тріаді «суспільство – держава – економіка» залежить від соціального капіталу, від того, чи буде він здатен вивести державу та її еконо-міку на траєкторію зростання. Успіх залежатиме від стратегічного бачення майбу-тніх проблем і суперечностей, адже в разі відсутності такого бачення ми залиши-мося серед відсталих держав світу.
Ще один серйозний виклик для України – у своєму прагненні до інновацій не дати собі загубитися в такому егоцентричному світі. Для цього потрібна наполег-лива робота науковців – дослідження, аналіз, вироблення стратегічного підходу. Ми маємо побудувати таку систему устрою суспільства, розвиток якої однозначно закінчиться відповідними реформами – і саме на інноваційній основі – як у сфері державного управління, так і в економіці в цілому.
Отже, запрошуємо до дискусії авторів, які вболівають за майбутнє України, виходячи з відомої тези про те, що немає нічого важливішого за національні інте-реси країни, в якій ти живеш. Вважаємо, що акцент має зміститись у бік зосере-дження уваги суспільства, держави, бізнесу на вирішенні завдань технологічного та економічного розвитку країни на засадах підвищення ролі людського капіталу та використання його можливостей з орієнтацією на конкурентні переваги, реалі-зацію національних інтересів у контексті взаємовигідного співробітництва у рам-ках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (с. 3–6).
 
 
 
УДК 330.34 (477)
М. І.  З В Є Р Я К О В,
професор, доктор економічних наук, 
член-кореспондент НАН України,
ректор Одеського національного економічного університету 
© Звєряков Михайло Іванович (Zveryakov Mуkhailо Ivanovуch), 2016; 
e-mail: rector@oneu.edu.ua.
 
УРОКИ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ
 
Резюме
Наведено аналіз підсумків соціально-економічних перетворень в українсь-кій економіці за 25 років. Показано причини невдач ринкової трансформації в Україні. Зазначається, що ринкова трансформація розпочалась із впроваджен-ням в економіку інститутів і управлінських практик, вироблених попереднім досвідом ринкових перетворень і зафіксованих у «Вашингтонському консен-сусі». Дається детальне пояснення, чому задекларовані нові інститути погано взаємодіями із структурою господарювання і традиціями управління, успадко-ваними з минулого. 
Розкрито причини, які в підсумку вплинули на формування тієї моделі економіки, що склалась у нашому суспільстві. Дослідження діючої господар-ської моделі дозволяють авторові відповісти на два важливих запитання: по-перше, наскільки вона є стійкою і життєздатною? по-друге, якими є її потенці-альні можливості та межі? Нестійкість і обмежені можливості зростання даної моделі пояснюються рядом причин, наведених у статті. Насамперед, це посту-пове наростання фундаментальних відтворювальних диспропорцій між нор-мами нагромадження і заощадження, що призвело до тривалого періоду стаг-нації.
Аналіз досвіду соціально-економічних перетворень в Україні в 2014–2015 рр. говорить про реалізацію чергового раунду сценарію «шокової терапії», який задається програмою Меморандуму, підписаного нашою державою з МВФ. У статті показано, що досягнення макроекономічної збалансованості не гарантує економічного зростання. Обгрунтовано необхідність переходу до но-вої економічної політики економічного зростання. Ставиться питання про її основний елемент – стратегічне цілепокладання. Обгрунтовується об’єктивна необхідність коротко-, середньо- і довгострокового прогнозування як важли-вого елемента економічної політики у країні, якій необхідне випереджаюче зростання. Пропонуються основні завдання, які необхідно розв’язати на кож-ному з етапів реалізації економічної політики.
 
Ключові слова: ринкова трансформація в Україні, формування національної господарської системи, корпоратизація підприємств, дефіцит довіри, відтво-рювальні диспропорції, нова економічна політика, система стратегічного ціле-покладання, «наздоганяючий» розвиток (с. 7–25).
 
 
 
УДК 338.45:338.2:330.837 
В. П.  В И Ш Н Е В С Ь К И Й,
професор, доктор економічних наук,
академік НАН України,
заступник директора Інституту економіки промисловості НАН України
(Київ) 
© Вишневський Валентин Павлович (Vуshnevs’kуi Valentуn Pavlovуch), 2016; 
e-mail: vvishn@mail.ru.
 
ГЛОБАЛЬНА НЕОІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ 
ТА ЇЇ УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
 
Резюме
Розглянуто сучасні тенденції до неоіндустріалізації національних економік – пріоритетного розвитку промисловості на основі передового виробництва, при якому, як правило,  ланцюжки поставок і створення вартості виходять за державні кордони і розміщені глобально, відповідно до конкурентних переваг окремих ре-гіонів світу, країн і підприємств.
Обгрунтовано, що сьогодні українська національна економіка належить до ведених природними ресурсами і критично залежить від світових цін на ці ресур-си і ключової ставки ФРС США: зміни ключової ставки істотно впливають на до-вгострокові процентні ставки, курс долара США і сировинні ціни, а через них – на розвиток національної промисловості.
Щоб уникнути такої критичної залежності України, слід забезпечити приско-рений розвиток національної індустрії шляхом копіювання та локалізації передо-вих європейських інститутів і технологій, а також входження до нових зарубіжних  ринків. Для цього потрібна цілеспрямована національна промислова політика, здатна забезпечити успішне використання "вікон можливостей" імітації та локалі-зації передового технологічного досвіду більш розвинутих країн.
Розроблено такі пропозиції щодо формування національної промислової полі-тики: 
– створення суб’єкта промислової політики у вигляді спеціального національ-ного органу стратегічного планування, що діятиме на принципах незалежного ре-гуляторного агентства і формуватиме "довгі" «правила гри», виведені за рамки поточних політичних настанов і виборчих уподобань;
– поступове формування "біологічного" різноманіття підприємств (малих, се-редніх і великих у різних видах переробної промисловості), які в сукупності по-винні скласти "повну" національну індустріальну систему; 
– реалізація державних заходів щодо надання "дешевих" грошей, пов’язаних з передовими виробництвами, а також проведення податкової політики матричного типу з курсом на податки, в цілому нейтральні, але сприятливі для інновацій.
 
Ключові слова: неоіндустріалізація, промисловість, промислова політика, націона-льна економіка, держава розвитку, еволюційна економічна теорія, інституціональне середовище, регулювання інноваційного розвитку (с. 26–43).
 
 
УДК 141.155:330.3
Б. М.  Д А Н И Л И Ш И Н,
професор, доктор економічних наук, академік НАН України,
завкафедрою регіоналістики і туризму
Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана
© Данилишин Богдан Михайлович (Danylyshyn Bogdan Mykhailovych), 2016;
e-mail: bogdan@akmsv.cz.
 
ТАКТИКА ЕВОЛЮЦІОНІЗМУ В СУЧАСНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ СВІТУ
(В АСПЕКТІ ТРЕТЬОЇ ТА ЧЕТВЕРТОЇ ПРОМИСЛОВИХ РЕВОЛЮЦІЙ)
 
Резюме
Комплексно досліджено політичні, економічні, соціально-психологічні та гносеологічні обставини виникнення сучасного капіталізму в Західній Європі, а також Першої і Другої промислових революцій. Виконано всебічний аналіз чинників, що сприяли здійсненню Першої і Другої промислових революцій як у країнах Заходу, так і в інших державах. Досліджено вплив ідей еволюціонізму на сучасну Третю і розпочату Четверту промислові революції. Зроблено припущення щодо сценарію розвитку Четвертої промислової революції та її наслідків для людей і урядів. Сформульовано пропозиції та рекомендації для урядів країн, що розвиваються (до яких належить і Україна) неендогенного капіталізму, які стосуються успішної трансформації суспільства в напрямі більш високих стадій розвитку в технологічну епоху Третьої та Четвертої промислових революцій (с. 44–61).
Ключові слова: промислова революція, технологічні інновації, технологічна модернізація, промислова політика, соціокультурні особливості, фундаментальна наука, капіталізм, конкуренція, лідерство, трудова етика.
 
 
 
УДК 336.1:316.34
Е. М. Л І Б А Н О В А,*
професор, доктор економічних наук,
академік НАН України,
директор Інституту демографії та соціальних досліджень
 імені М. В. Птухи НАН України
(Київ)
© Лібанова Елла Марленівна (Libanova Ella Marlenivna), 2016;
e-mail: libanova@ukr.net.
 
КРИЗА ПОЛІТИКИ ДОХОДІВ В УКРАЇНІ 
Резюме
Орієнтація політики доходів переважно на підтримку вразливих верств населення, нехтування справедливістю в оплаті праці та співвідношеннями між зарплатою і соціальними трансфертами провокують економічну пасивність. Необхідність оплачувати послуги, що фінансуються з бюджету, спричиняє несплату податків, а мізерні пенсії – внесків на пенсійне страхування. Нелегальна економічна діяльність сприймається майже як норма. 
Економічні наслідки прорахунків є такими: поширення тіньової зайнятості; надмірна, несправедлива і неприйнятна для багатьох нерівність; масштабна бідність; економічна пасивність; перекручена структура витрат населення; перевантаження бюджету соціальними трансфертами, а отже, неможливість належного фінансування освіти, медицини, соціальних послуг, благоустрою; відсутність достатніх накопичень, а в результаті – інвестиційних ресурсів та коштів для пом’якшення соціальних наслідків реструктуризації економіки.
Соціальні наслідки є складнішими, не очевидними, але надзвичайно важливими: загальне невдоволення владою, що створює підґрунтя для масштабних соціальних протестів; намагання отримувати додаткові доходи за надання послуг, які, за законом, є безплатними або коштують набагато менше; поширення корупції у сферах, яким вона не притаманна; суспільне сприйняття тіньової діяльності; соціальний нігілізм.
Необхідна переорієнтація з надання допомоги нужденним на стимулювання підвищення оплати праці, зокрема: докорінна зміна системи оподаткування; монетизація частини пільг та допомоги і скасування решти; зміна механізму визначення вартості публічних послуг та їх оплати; орієнтація тарифів і на компенсацію витрат, і на економію споживання; визначення та дотримання співвідношень між основними соціальними стандартами і гарантіями; диференціація соціальних трансфертів для активізації економічної поведінки працездатного населення; контроль за витратами і рівнем споживання для унеможливлення масштабних незареєстрованих доходів.    
Ефект не буде швидким, кардинальні зміни спричинять потужну протидію, але нехтування ризиками загрожує соціальними конфліктами.
Ключові слова: політика доходів, оплата праці, соціальні трансферти, фінансування публічних послуг, нерівність, оподаткування, суспільний клімат
(с. 62–77).
 
 
УДК 330.1 : 330.8
В. Д.  Б А З И Л Е В И Ч,* 
професор, доктор економічних наук, 
член-кореспондент НАН України, 
заслужений діяч науки і техніки України,
декан економічного факультету 
Київського національного університету 
імені Тараса Шевченка 
© Базилевич Віктор Дмитрович (Bazylevych Viktor Dmytrovych), 2016; 
e-mail: v_bazil@ukr.net.
 
ЕКОНОМІЧНА НАУКА ТА ОСВІТА В ЕПОХУ СИСТЕМНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ: НОВІ ВИКЛИКИ І ЗАПИТИ 
ДО ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ
Резюме
У статті проаналізовано процес ідейного та теоретико-методологічного оновлення української економічної науки в трансформаційний період. На основі узагальнення досвіду роботи колективу економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка автором розкрито найважливіші віхи на цьому шляху: втілення новітнього концептуального підходу до висвітлення історичної еволюції світової та вітчизняної економічної науки; наукове переосмислення історії української економічної думки, звільнення її від догматизму та ідеологічної заангажованості; формування потужних наукових шкіл, визнаних в Україні та за її межами; переорієнтація на глибинне філософське осмислення об’єктивної економічної реальності; дослідження актуальних проблем теорії та практики господарювання в умовах глобальних викликів сучасності; інтеграція української економічної теорії у простір світової економічної науки.
Плодотворний розвиток університетської економічної науки у трансформаційний період уможливив змістовну, структурну та організаційно-інституційну перебудову системи вітчизняної економічної освіти. Втіленням цього стала публікація  підручників нового покоління з економічної теорії, мікро- та макроекономіки, історії економічних учень, теорії страхування, цінних паперів, фондового ринку; практикумів з економічної теорії, макро- і мікроекономіки; розробка та викладання (у тому числі англійською мовою) нових навчальних дисциплін.
На сучасному етапі соціально-економічних трансформацій перед економічною теорією    постають    нові    виклики  та  непрості   завдання   подальшого   теоретико-методологічного вдосконалення. Перспективи її майбутнього розвитку значною мірою залежатимуть від затребуваності практикою, здатності творчо використовувати багатство інтелектуальної спадщини попередніх поколінь, уміння долати шаблони, інертність і застій у науковому мисленні, розвивати інноваційні аналітичні методи та науково-дослідні підходи.
 
Ключові слова: фундаментальна економічна теорія, системні трансформації, економічна наука, економічна освіта, українська економічна думка, парадигмальні зрушення в економічній теорії, теоретико-методологічне оновлення економічної науки (с. 78–92).
 
 
 
УДК338.45.(477.62)
О. І.  А М О Ш А,
професор, доктор економічних наук, академік НАН України,
директор Інституту економіки промисловості НАН України
(Київ)
© Амоша Олександр Іванович (Amosha Oleksandr Ivanovych), 2016;
 e-mail: admin@econindustry.org.
 
ПРОМИСЛОВІСТЬ ДОНБАСУ НА ШЛЯХУ ДО ВІДНОВЛЕННЯ
 
Резюме
За останні 25 років економіка України не досягла тих показників, які могли б свідчити про незалежність держави, конкурентоспроможність її виробництв на внутрішньому та зовнішньому ринках, соціальний розвиток суспільства. Більше того, відсутність стабільних позитивних економічних і соціальних тенденцій у державі та окремих регіонах призвела до критичних викликів і загроз. 
Особливо це стосується Донбасу, де конфліктна ситуація переросла у збройне протистояння, в результаті якого значна частина місцевих підприємств виявилася зруйнованою, залишилася без сировини, енергоносіїв, ринків збуту або працює не на повну потужність. Більшість вугільних шахт зупинились, дуже великими є втрати в металургійній і хімічній промисловості, енергетиці, машинобудуванні. Істотно пошкоджено виробничу та цивільну інфраструктури. Отже, після завершення бойових дій доведеться докласти значних зусиль для відродження нормального функціонування економіки промислового регіону, забезпечення його кваліфікованою робочою силою, відтворення перспективного та розбудови нового, сучасного виробництва. Треба зробити все можливе для максимального використання природних і людських ресурсів Донецької та Луганської областей з метою інноваційного розвитку економіки держави в цілому, вирішення важливих соціальних завдань.
Для перспективної частини промислового комплексу Донбасу основним напрямом розвитку має бути підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств через сприяння модернізації промислових виробництв шляхом впровадження інноваційних наукомістких технологій, загальної активізації інноваційного процесу, інтеграції установ науки, освіти і виробництва, формування комплексних заходів ефективного розвитку великих підприємств та малого бізнесу, істотного підвищення якості продукції та екологічності виробництва, підготовки кадрів та їх перекваліфікації з урахуванням структурних змін в економіці. У кожній галузі промисловості мають бути розроблені комплексні програми відновлення та розбудови, які разом з програмами в інших галузях, соціальній та екологічній політиці повинні сформувати спільну програму дій щодо повернення регіону до нормального життя. Ефективність програми відновлення та розвитку Донбасу може бути значно підвищена завдяки розробці Стратегії структурної перебудови його економіки, створення спеціального фонду для її реструктуризації з приватних і міжнародних джерел.
Ключові слова: економічний потенціал, галузі промисловості, збройний конфлікт, завдана шкода виробництву та інфраструктурі, напрями відновлення та розбудови, промислова політика, кадрове забезпечення, інновації, інвестиції, роль науки та освіти (с. 93–108).
 
УДК 656.61
Б. В.  Б У Р К И Н С Ь К И Й,* 
професор, доктор економічних наук, 
академік НАН України,
директор Інституту проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України
(Одеса)
© Буркинський Борис Володимирович (Burkyns’kyi Borys Volodymyrovych), 2016;
 е-mail: iprei@odessa.ukrtel.net.
 
ВЕЛИКІ МОЖЛИВОСТІ ТА НЕДОСЯЖНІ МРІЇ
 
Резюме
Із здобуттям незалежності Україні дісталося близько чверті морської інфраструктури і цивільного флоту, а також структура економіки, зорієнтована на морські транспортні, рибогосподарські та військово-морські технології. Цей потужній потенціал мав стати джерелом ефективного економічного розвитку не тільки морегосподарського комплексу, але й економіки країни в цілому. Проте неспроможність керівництва країни ефективно використовувати отримане надбання призвела до втрати більшості його складових, і на сьогодні в Україні більш-менш нормально функціонує тільки портовий транспортний комплекс (але Урядом країни вже прийнято рішення про його роздержавлення через оренду та концесію). Основним фактором, який зумовлює приватизацію портів у світі, є необхідність залучення значних інвестицій для вирішення існуючих в портовій діяльності проблем. Однак обгрунтованих доказів, чи буде вирішена дана проблема для портів України в тому напрямі, в якому це необхідно державі та суспільству, немає. 
Сама по собі хаотична приватизація пов'язана із значними ризиками і може призвести до появи (навіть у межах одного порту) монопольних структур, які стримуватимуть конкуренцію на ринку, переносячи акцент з розвитку (в тому числі соціального та екологічного) порту на отримання прибутку, причому в іншій, непортовій, сфері. Це може спричинити конфліктні ситуації з користувачами, тому в результаті приватизації не відбудеться підвищення якості портових послуг і ефективності виробничої діяльності.
Перш ніж розпочинати роздержавлення і приватизацію портів, необхідно визначитися з механізмами, здатними забезпечити дотримання добросовісної конкуренції на ринку портових послуг. Для реалізації цього запропоновано внести зміни до Законів України "Про морські порти України" і "Про залізничний транспорт", стратегії та програми розвитку морських портів України, програми корпоратизації "Укрзалізниці" тощо.
Для виведення з кризового стану інших складових морегосподарського комплексу Уряду країни слід повернутися до виконання рішень РНБО від 16 травня 2008 р. «Про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави». І тільки такий комплексний підхід, на наш погляд, здатний зупинити негативні тенденції у функціонуванні морегосподарського комплексу України і створити передумови для його ефективного розвитку. 
Ключові слова: морський транспортний комплекс, проблеми та перспективи розвитку (с. 109–117).
______
 
Резюме (англійською мовою) (с. 118-122).
 

 

 

 


» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія журналу №9,2017
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 330.342 А. І.  К Р Е Д І С... »
Вийшов друком №8,2017
УДК 339.74 Гжегож В. К О Л О Д К О, професор,  директор Центру... »
Вийшов друком №7,2017
  НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 338.24.021.8:94(477)     ... »
Вийшов друком №5-6,2017
  FAUX J. – U.S. trade policy – time to start over (с.4–14) ФОКС... »
Вийшов друком №4,2017
УДК 339.97 В. Р.  С І Д Е Н К О, доктор економічних наук,... »
Вийшов друком №3,2017
ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ УДК 306.1 Т. І. Є Ф И М Е Н К О, професор,... »
Вийшов друком №2,2017
УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 330.342.3:338.45:330.46 Ю.М. ... »
Вийшов друком №1,2017
УДК 336.1:316.34 П. С.  Є Щ Е Н К О, професор, доктор... »
Вийшов друком №12,2016
УДК: 330:338.1 В. М. Г Е Є Ц Ь, професор, доктор економічних... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE