Архів

10.08.2016

№7,2016

Кiлькiсть переглядiв: 1361


  Вийшов  друком  №7,2016р. журналу

 ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ

УДК 336.144.3

В. П.  К У Д Р Я Ш О В,
професор, доктор економічних наук,
заввідділом державних фінансів Науково-дослідного фінансового інституту «Академія фінансового управління»
(Київ)

© Кудряшов Василь Павлович (Kudryashov Vasyl’ Pavlovych), 2006; e-mail: kvp.kudrya@gmail.com


МЕХАНІЗМИ ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ В УМОВАХ ПОДОЛАННЯ ФІСКАЛЬНИХ ДИСБАЛАНСІВ

Резюме

Проведено аналіз динаміки показників фінансування державного бюджету в умовах загострення фіскальних ризиків. Зроблено висновки, що тенденції їх змін відображають накопичення фіскальних дисбалансів у рамках державного бюджету, державних соціальних фондів і державних корпорацій протягом останніх років. Зазначено, що за підсумками 2015 р. було досягнуто значного зменшення дефіциту державного бюджету. Проте спостерігалася тенденція до утримування високих показників державних запозичень, обсяги яких істотно перевищили показники дефіциту державного бюджету. Причиною стало фінансування операцій бюджетно-боргового коригування.
Зроблено висновок, що основою для досягнення таких результатів слугували утримування значних обсягів квазіфіскальних операцій, а також субвенцій для компенсації різниці у тарифах на виробництво теплової енергії, компенсації втрат вкладникам депозитів, вирішення проблем відшкодування ПДВ. Наслідком таких операцій стало накопичення державного боргу, що негативно впливає на економічний, фінансовий та соціальний розвиток нашої країни. Зменшення фіскального дефіциту у 2015 р. значною мірою було викликане девальвацією національної валюти і зростанням інфляції та не супроводжувалось істотним покращенням у розвитку економіки та збільшенням доходів населення.
Надано пропозиції щодо продовження політики фіскальної консолідації за умов стримування її негативних впливів на економічне зростання, фінансову стабільність і рівень життя громадян. З метою подолання фіскальних дисбалансів запропоновано запровадження жорсткого контролю за бюджетними видатками; реформування системи мобілізації доходів до сектору державного управління; формування більш раціональної системи мобілізації дохідної бази Пенсійного фонду України та підвищення ефективності витрачання його ресурсу; вдосконалення механізмів фінансування державного бюджету; переорієнтацію фіскальної політики на підвищення реальних доходів населення у середньо- та довгостроковому періодах; зменшення розривів між багатими та бідними, створення умов для прискореного розвитку середнього класу, вдосконалення державної підтримки громадянам з низькими доходами.

Ключові слова: бюджетна позиція, фінансування державного бюджету, бюджетно-боргове коригування, контроль за бюджетними видатками, мобілізація доходів до бюджету. (с. 3–20)

УДК 339.278


Т. П.  Б О Г Д А Н,
доктор економічних наук,
головний науковий співробітник,
завсектором міжнародних фінансових досліджень
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
(Київ)

© Богдан Тетяна Петрівна (Bogdan Tetyana Petrivna), 2016;

e-mail: tetiana.bogdan@gmail.com.


 ЗОВНІШНЄ БОРГОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ ТА ВИКЛИКИ ДЛЯ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Резюме

Виявлено основні тенденції у сфері зовнішньої боргової динаміки України, визначено ризики її боргової позиції та проаналізовано показники боргової стійкості. Зроблено висновок про те, що Україна порушує основні критерії боргової стійкості, а в останні два роки проблеми надмірного боргового навантаження та незбалансованої валютно-фінансової позиції країни набули критичного характеру. Розкрито роль потоків іноземного капіталу в загостренні банківської, валютної та виникненні економічної кризи у 2014–2015 рр. Показано факт наявності в Україні так званої «потрійної» фінансової кризи (банківської, валютної та боргової), яка відбувається в умовах глибокої економічної рецесії. Підкреслено, що боргова криза в Україні проявлялась як криза суверенного боргу та криза корпоративних боргів. При цьому основними засобами врегулювання боргової кризи слугували реструктуризація боргу та його конверсія в майнові активи. Основними чинниками боргової кризи стали втрата можливостей для рефінансування боргів з приватних джерел і триразове зростання навантаження обслуговування зовнішніх боргів унаслідок девальвації гривні. Визначено найвагоміші фактори впливу на динаміку спреду «EMBI-Україна» та зроблено висновок про те, що відновлення доступу українських суб’єктів до міжнародного ринку капіталів вимагає досягнення позитивних змін у динаміці українського ВВП, підвищення національної конкурентоспроможності, приросту міжнародних резервів України до рівня мінімально допустимих значень і зниження відносної величини державного боргу. Обгрунтовано пріоритети економічної політики держави, що мають забезпечити пом’якшення деструктивного впливу боргових процесів і стабілізацію валютно-фінансової ситуації в країні: зміщення акцентів з боргових на неборгові джерела зовнішнього фінансування – стимулювання надходження прямих іноземних інвестицій; активне включення до економічний оборот внутрішніх заощаджень як альтернативи зовнішнім за рахунок оздоровлення банківської системи та розвитку внутрішнього ринку капіталів; зупинення «втечі» вітчизняного капіталу за кордон і стимулювання повернення виведених капіталів.
Ключові слова: зовнішній борг, боргова стійкість, іноземний капітал, фінансова криза (с. 21-32).

УДК 336.74

О. В.  К Л И М Е Н К О,
головний спеціаліст аналітично-організаційного відділу
Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
(Київ)

© Клименко Ольга Вікторівна (Klymenko Ol’ga Viktorivna), 2016;

e-mail: polys55@bigmir.net.


РИНКИ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ В УМОВАХ КРИЗОВОГО СТАНУ ЕКОНОМІКИ
Резюме


Ринки небанківських фінансових послуг є складовою частиною загальної фінансово-економічної системи України. Проаналізовано стан ринку небанківських фінансових послуг на прикладах діяльності його окремих сегментів, а саме страхових компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів, ломбардів та інших фінансових установ. Зазначені ринки, з одного боку, суттєво залежать від фінансово-економічного стану держави, а з іншого – самі впливають на нього. Показано, що стабільність функціонування ринків небанківських фінансових послуг прямо залежить від ВВП країни, курсу гривні по відношенню до долара, розмірів середніх заробітної праці та пенсії. Виявлено їх основні закономірності, динаміку і напрями розвитку, в тому числі в періоди кризового стану економіки держави. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що ринки небанківських фінансових послуг розвиваються навіть в умовах кризової ситуації в Україні. Визначено причини та фактори, які стримують розвиток бізнесу в цій сфері, формують як позитивні, так і негативні тенденції та наслідки.
Наведені дані свідчать, що подальші цілі й завдання в розглянутій сфері економіки полягають у підвищенні прозорості, капіталізації ринків небанківських фінансових послуг, удосконаленні державного нормативно-правового регулювання їх діяльності. Надано пропозиції щодо стабілізації цих ринків, підвищення стійкості та посилення їх позитивного впливу на загальнодержавну фінансову систему. Показано, що стратегічним і першочерговим завданням державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг є забезпечення фінансової безпеки та посилення захисту споживачів послуг, інтеграція розглянутих ринків у європейський фінансовий простір.
Ключові слова: економіка, ринки небанківських фінансових послуг, закономірності, розвиток (c. 33-45).


ПРОБЛЕМИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ І ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ


УДК 332.12:330.52:330.15

М. А.  Х В Е С И К,
професор, доктор економічних наук, академік НААН України, директор,
© Хвесик Михайло Артемович (Khvesyk Mykhailo Artemovych); 2016,
e-mail: khvesyk@mail.ru
І. К. Б И С Т Р Я К О В,
професор, доктор економічних наук, заввідділом комплексної
оцінки та управління природними ресурсами,

© Бистряков Ігор Костянтинович (Bystryakov Igor Kostyantynovych); 2016,
e-mail: bystryakov@mail.ru
Д. В.  К Л И Н О В И Й,
доцент, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу комплексної
оцінки та управління природними ресурсами

© Клиновий Дмитро Віталійович (Klynovyi Dmytro Vitaliiovych); 2016,
e-mail: klinko@mail.ru

ДУ "Інститут економіки
природокористування та сталого розвитку
Національної академії наук України"
(Київ)



ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТА НАПРЯМИ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНОГО БАГАТСТВА УКРАЇНИ


Резюме


Природне багатство – складову національного багатства – слід розглядати, насамперед, як природний капітал, який може безпосередньо використовуватись як матеріально-енергетичний ресурс розвитку національного господарства. Сучасною формою існування природного багатства  визначено природно-антропогенну територіальну соціо-еколого-економічну систему. Для ефективного функціонування і сталого розвитку такої системи необхідно дослідити просторові  аспекти її формування й використання. До сьогодні комплексної оцінки просторової організації природного багатства не виконано, тому це завдання залишається  актуальним для сучасної економічної науки.
Метою дослідження є визначення просторової організації природного багатства з позицій системної методології з урахуванням його економічної, екологічної та соціальної функцій з метою підвищення  ефективності використання в господарській діяльності держави.  Об’єкт дослідження – це природне багатство як природний  капітал, організований у господарському просторі країни та актуальний для використання у національній економіці. Предметом дослідження є просторова організація природного багатства. У статті обгрунтовано її сучасне трактування як просторової організації природного капіталу в національному господарському комплексі, що сформувалася в результаті фізико-географічних, економічних, історичних  і інших  природно-антропогенних факторів і процесів.
Визначено головні просторові рівні – загальнодержавний, регіональний, локальний, на яких формування, оцінка та використання природного багатства відбуваються за принципами «зеленої» економіки, «синьої» економіки та наноекономіки. На основі агрегованих оцінок вартості природного багатства України та її регіонів здійснено комплексну оцінку його просторової  організації. Для підвищення ефективності використання природного багатства запропоновано просторово-інституціональну модель, яка базується на концепті просторово-децентралізованого відповідального корпоративного господарювання та проективно-діяльнісному підході, із забезпеченням дохідності, прибутковості та ефективності використання природних активів інтегративних територіальних природно-господарських комплексів. За результатами дослідження просторової організації природного багатства у статті запропоновано аванпроект природно-економічного районування України.

Ключові слова: природне багатство, просторова організація, ефективність. (с 46–65).

УДК 664.12+330.352.3:33.009.12


Б. В.  С И Н Е Л Ь Н И К О В,
доцент, кандидат економічних наук
© Синельников Борис Васильович (Synel’nykov Borys Vasyl’ovych), 2016;

e-mail: kafedra-ep@yandex.ua.



ВІДНОВЛЕННЯ ЛІДЕРСТВА БУРЯКОЦУКРОВОГО КЛАСТЕРА УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ VІ ДОВГОЇ ХВИЛІ М.Д. КОНДРАТЬЄВА
Резюме


Перехід до ринкових відносин знизив долю українського цукру на світовому ринку з 24 до 1%, що погіршило економічний стан НДІ і проектних організацій, насіннєвих і машинобудівних заводів. Зменшення посівних площ цукрових буряків, виведення з експлуатації більше 80% цукрових заводів сприяли подальшій соціальній напруженості в сільських районах, зменшенню фінансових ресурсів, що поступають до бюджетів усіх рівнів.
Головною причиною такої трагедії бурякоцукрового кластера України стало фіаско ринку, який, як виявилося, досі не може забезпечити ефективне використання ресурсів. Причин для цього багато. Але головна – неготовність сфери науки й освіти успішно працювати в ринкових умовах. Економічний романтизм в контексті ринкових відносин, нетворчий підхід до літератури, копіювання досвіду інших країн, зневага напрацюваннями вітчизняних підприємців цукрової справи минулого сприяють ще більшому відставанню навіть кращих заводів галузі від досягнень передових цукровиробничих країн .
Ключові слова: лідерство, зміна клімату, бурякоцукровий кластер, стратегічне прогнозування, органічне землеробство, фіаско ринку, нанотехнології, інтелектуальна власність, довгі хвилі М.Д. Кондратьєва.(с. 66-81)


РОЗДУМИ ПУБЛІЦИСТА


УДК 330.341.1


П. Т.  Б У Б Е Н К О,
професор, доктор економічних наук, директор,
В. А.  Г У С Є В,
кандидат фізико-математичних наук,
в.о. начальника відділу проблем науково-технічного
і економічного прогресу регіону

Північно-Східний науковий центр НАН і МОН України
(Харків)

© Бубенко Павло Трохимович (Bubenko Pavlo Trokhymovych), 2016; e-mail: office.nesc@nas.gov.ua;
© Гусєв Володимир Андрійович (Gusev Volodymyr Andriiovych), 2016; e-mail: gusev.andr@gmail.com.


ПРОДОВЖУЄМО ЗАГОВОРЮВАТИ ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК


Резюме


На підставі аналізу сучасних тенденцій світового господарського розвитку, проблем і перспектив переходу вітчизняної економіки на інноваційні рейки, огляду присвячених цим питанням українських публікацій за останні роки, перш за все Національної доповіді «Інноваційна Україна 2020», обгрунтовано, що первинними, фундаментальними причинами перманентних невдач України щодо створення ефективних інноваційних інститутів і запуску інноваційних процесів в економіці країни є відсутність здорового конкурентного середовища в більшості господарських галузей, історично зумовлений дефіцит підприємців і низький рівень інноваційної культури в суспільстві.
Саме ці обставини в першу чергу пояснюють інноваційну пасивність великого українського бізнесу та практично відсутність малого технологічного підприємництва. Бар'єри, які лежать на шляху інноваційного розвитку, спровоковані тими самими причинами: хронічним недофінансуванням сфери науки і технологій, фрагментарним і неякісним інноваційним законодавством, невиконанням інноваційних програм і проектів різного рівня, неефективною, нерідко існуючою лише на папері інноваційною інфраструктурою.
Підкреслюється, що усунення названих фундаментальних причин гальмування інноваційного розвитку потребує переорієнтації зусиль законодавчої та виконавчої влади на створення в економіці країни здорового підприємницького клімату, а також розвитку конкуренції в основних виробничих галузях, рішучого зниження рівня корупції. Особливу увагу при цьому зосереджено на реалізації довгострокових програм підвищення інноваційної культури суспільства і виховання інноваційно активного підростаючого покоління, схильного до вибору самостійних форм економічної активності. Розробка і реалізація таких програм вимагає застосування комплексу нетривіальних гуманітарних технологій .
Ключові слова: інноваційний розвиток, бізнес, влада, наука, інституційне середовище, підприємництво, інфраструктура, суспільство (с.82-92).

ДО 85-річчя ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПРОФЕСОРА С. М. ЗЛУПКА

УДК 330:88(477)


О. В.  С Т Е Ф А Н И Ш И Н,
професор, доктор економічних наук,
професор кафедри економіки України,

М. В. К І Ч У Р Ч А К,
доцент, кандидат економічних наук,
доцент кафедри економіки України

Львівський національний університет імені Івана Франка
© Стефанишин Ольга Василівна (Stefanyshyn Ol'ga Vasylivna), 2016; e-mail: olgastefanyshyn@gmail.com;
© Кічурчак Маріанна Василівна (Kichurchak Marianna Vasylivna), 2016; e-mail: Marianna_Kichurchak@ukr.net.

ДОСЛІДНИК ЕКОНОМІЧНОЇ УКРАЇНІКИ

Резюме

Розглянуто життєвий шлях і наукова спадщина доктора економічних наук, професора Степана Миколайовича Злупка. Показано, що становлення вченого відбувалось у непростих умовах, але непересічний талант, цілеспрямованість і працьовитість дозволили йому сформувати новаторські підходи до вивчення складних економічних явищ і процесів. Основою світоглядного пізнання історії економіки, історії економічної думки, теорії національної економіки, економічного націознавства та регіонології С.М. Злупка стала економічна україніка. Вчений був фундатором нового наукового напряму, який досліджує проблему органічного розвитку людини та довкілля – екогомології. На підставі "генетичного коду" Степан Миколайовичем сформовано системну історію економічної думки України та світу, запропоновано авторські підходи до розбудови національної економіки і регіонології, дослідження людського потенціалу, зайнятості та ринку праці, економічного націознавства. Науковий доробок та починання вченого-патріота, які відзначені численними нагородами і подяками, залишаються актуальними і сьогодні для консолідації української нації та розбудови національної економіки (93–98).


______

Пам’яті професора, доктора економічних наук В. С. Будкіна

( с.99).
______

РЕЗЮМЕ (англійською мовою) (с.100-102).


 



» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія № 11, 2017 р.
      НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 330.341.424:339.9 М.... »
Вийшов друком журнал №10, 2017 р.
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ УДК 330.001.7+32.001.7] – 042.5/8:330.34(477)  В.... »
Вийшов друком №9,2017
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 330.342 А. І.  К Р Е Д І С... »
Вийшов друком №8,2017
УДК 339.74 Гжегож В. К О Л О Д К О, професор,  директор Центру... »
Вийшов друком №7,2017
  НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 338.24.021.8:94(477)     ... »
Вийшов друком №5-6,2017
  FAUX J. – U.S. trade policy – time to start over (с.4–14) ФОКС... »
Вийшов друком №4,2017
УДК 339.97 В. Р.  С І Д Е Н К О, доктор економічних наук,... »
Вийшов друком №3,2017
ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ УДК 306.1 Т. І. Є Ф И М Е Н К О, професор,... »
Вийшов друком №2,2017
УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 330.342.3:338.45:330.46 Ю.М. ... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE