Архів

16.06.2016

№ 5, 2016 р.

Кiлькiсть переглядiв: 1375

Вийшла електронна версія № 5, 2016 р. журналу

НАУКОВІ ДИСКУСІЇ

УДК 330.101
П. С.  Є Щ Е Н К О,
професор, доктор економічних наук,
науковий консультант відділу економічної соціології Інституту соціології НАН України
(Київ)
© Єщенко Петро Степанович (Eshchenko Petrо Stepanovуch), 2016; e-mail: p.eshchenko@ukr.net

ДО ІННОВАЦІЙ ТА СТРАТЕГІЧНИХ ПРІОРИТЕТІВ ШЛЯХОМ ОБ’ЄДНАННЯ “НЕВИДИМОЇ” ТА “ВИДИМОЇ” РУКИ
Резюме
Викладено результати соціально-економічних реформ в Україні у пострадянський період. У ході аналізу впроваджуваної у країні моделі ринку зроблено висновок про її неадекватність викликам нашого часу, що на практиці стримує рушійні механізми національної економіки, паралізує її розвиток, відтворює соціально-економічну нерівність і веде до неминучого краху. 
Виявлено зв'язок сучасної економічної кризи з кризою неоліберального мейнстріма економічної науки та обгрунтовано необхідність нових економічних підходів з урахуванням національно-специфічних і загальносвітових прогресивних тенденцій. 
Нова теорія з урахуванням реальної оцінки становища в народному господарстві нашої країни дозволить виробити науково обгрунтовану політику, яка подолає  хибні міфи про виняткову ефективність приватної власності та ринку, об’єднавши «невидиму» і «видиму» руку – ринок і державу – для побудови нової економічної системи. Доведено необхідність наукового обгрунтування стратегічного розвитку України на тривалу перспективу, у якому мають бути збережені та розвинуті дві групи елементів. Перша з них повинна включати специфічні елементи, характерні для нашого минулого і прогресивні для майбутніх щаблів цивілізаційного розвитку. Другу групу елементів складуть ті з них, які характерні для світової цивілізації та позитивно проявили себе у розвинутих країнах. 
Найважливішим атрибутом якісно іншої соціально-економічної системи має стати стимулювання науково-технічного прогресу самої людини, її кваліфікованої творчої праці.
Ключові слова: економічна теорія, периферійна економіка, модель ринку, інновації, стратегія, планово регульована економіка (с. 3–16).

УДК 330.341. 336.52:658(447)
І. О.  Б У Л К І Н,
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник,
завідуючий міжгалузевою лабораторією з питань формування та реалізації науково-технічної політики
 ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України»
(Київ)
©Булкін Ігор Олексійович (Bulkin Igor Oleksiiovych), 2016; e-mail: bulkin@i.ua

КОЛИ УСКЛАДНЕННЯ НЕ Є ВИПРАВДАНИМ
Резюме
Проаналізовано положення статті О.Г. Мельника «Дворівнева модель фінансування розвитку високих технологій в Україні». Визначено недостатню ознайомленість автора з правилами використання чинних облікових форматів та форм державної статистичної звітності, яка призвела до змішування декількох незалежних економічних класифікацій. Еклектичність підходу автора проявилась і у штучному протиставленні індустріальної та інноваційної моделей розвитку, тобто індустріальний розвиток через впровадження інновацій виявляється неможливим. При розгляді інноваційної діяльності він сфокусувався на промисловості в цілому, а науково-технічної – на окремому секторі високих технологій, але через нетотожність цих об’єктів їх порівняння є некоректним. Теза щодо ідентичності моделі розподілу фінансування інноваційної діяльності та НДДКР також є сумнівною: їм відповідають зовсім різні системи звітності. О.Г. Мельник припустився спрощеного застосування методу кореляційно-регресійного аналізу при визначенні ключових об’єктів управлінського впливу. Внаслідок цього ним було зроблено парадоксальний висновок, що фінансування інноваційної діяльності у промисловості доцільно виключити із системи фінансування як неефективний засіб для розвитку нових технологій, тобто нові технології мають розвиватися невідомим – не-інноваційним – шляхом. Теза про функціональний зв'язок між рівнем інноваційної діяльності у секторі високих технологій та «науково-технічною діяльністю сектору освіти і науки» є теж дискусійною. Сектор високих технологій завжди є фрагментом системи – і в інноваційному, і в будь-якому іншому аспекті, однак у дослідженні обсяг фінансування інноваційної діяльності у високотехнологічному секторі у 2012–2013 рр. перевищував сукупні витрати, тобто частина виявилася більшою за ціле. Автор не здійснив перерахунок даних у постійні ціни, без чого виявити реальні тенденції у фінансуванні є неможливим. Складно також погодитись і з безапеляційним твердженням про те, що дворівнева система є релевантною для всіх систем фінансування розвитку нових технологій у будь-яких інноваційних системах. 
Ключевые слова: високі технології, промистовість України, інноваційна діяльність, дослідження та розробки, фінансування, джерела коштів, класифікація за секторами науки (с. 17–22). 

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

УДК 001.9 + 378.035] : 316.46 – 027.511
Д. О.  І Л Ь Н И Ц Ь К И Й
доцент, кандидат економічних наук, 
докторант кафедри міжнародної економіки
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
© Ільницький Денис Олександрович (Il’nyts’kyy Denys Oleksandrovych), 2016; e-mail: ilnitskyd@gmail.com.

НАУКОВО-ОСВІТНЯ ІНФРАСТРУКТУРА ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ГЛОБАЛЬНОГО КОНКУРЕНТНОГО ЛІДЕРСТВА
Резюме
Сучасна наукова періодика містить недостатньо аргументів щодо високої ролі науково-освітньої інфраструктури (НОІ) в глобальній економіці знань. Основні течії теоретичних поглядів на наукову, технологічну та інноваційну політики як інструменти використовують розвиток інфраструктури. Освіту, інноваційну систему та інформаційно-комунікаційну інфраструктуру вважаються, згідно з позицією Світового банку, основними складовими економіки знань. До ключових компонентів інтелектуального капіталу відносять віртуальну та фізичну інфраструктури. Дослідницькі університети та університетсько-промислове співробітництво (УПС) впливають на економічний розвиток, оскільки виконують широке коло функцій, набираючи різних форм. Роль же уряду полягає переважно у мотивації до їх удосконалення. Компліментарність академічних досліджень і застосування їх результатів у промисловості є головним рушійним чинником розгортання УПС. У розвинутих країнах визнається важлива роль НОІ у забезпеченні ефективності критичної інфраструктури.
Досліджено критичність науково-освітньої інфраструктури в забезпеченні глобального конкурентного лідерства країн на основі кореляційного аналізу та побудови конкурентних карт ринків за якісними показниками, які використовуються Всесвітнім економічним форумом для обчислення індексу глобальної конкурентоспроможності. Виявлено, що інфраструктура належить до тих чинників, які найтісніше пов’язані з ВВП на душу населення. Побудова карт світового науково-освітнього ринку на прикладі УПС продемонструвала лідируючі позиції розвинутих країн і слабкі позиції України. Вирішення питання розвитку науково-освітньої інфраструктури має спиратися на аксіому довгостроковості та безперервності як самого процесу розвитку, так і дії якісної науково-освітньої інфраструктури. Україні слід усвідомити визначальну роль науки та освіти для переходу до інноваційного етапу розвитку. 
Ключові слова: глобальний науково-освітній ринок, карта ринку, країни, лідерство, конкуренція, університетсько-промислове співробітництво (с. 23–39).

ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ

УДК 658.14:338.4(447)
Л. М.  Ш А Б Л И С Т А, 
професор, доктор економічних наук, 
провідний науковий співробітник відділу фінансів реального сектору
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
(Київ)
© Шаблиста Любов Миколаївна (Shablysta Lyubov Mykolaivna), 2016; e-mail: shablista7@ukr.net

ТЕНДЕНЦІЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТА МЕХАНІЗМИ ЙОГО ЗРОСТАННЯ В РЕАЛЬНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Резюме
Досліджено динаміку і структуру власного капіталу, визначено перспективні форми концентрації та механізми зростання власного капіталу підприємств реального сектору економіки України. Показано, що за період 2007–2013 рр. мало місце зростання обсягів власного капіталу майже удвічі, а у 2014 р. (порівняно з попереднім роком) – різке зниження.  Визначено, що зміни обсягу власного капіталу  відбулися в основному за рахунок інвестованого капіталу (статутного і додаткового). 
Звернуто увагу, що мінімальний розмір власного капіталу, встановлений Законом України «Про акціонерні товариства», не пов’язаний з розміром підприємств, оскільки для великих підприємств він є заниженим, а для малих і середніх – завищеним. 
Запропоновано встановити норматив додаткового капіталу на рівні 15% статутного капіталу, що обмежить його використання на покриття збитків і сприятиме направленню його частини на поповнення статутного капіталу. 
Зазначено, що при проведенні інвестиційної діяльності за рахунок розширення інвестованого капіталу інвестиції мають переважно портфельний характер. Найважливішим фінансовим ресурсом для модернізації матеріально-технічної бази виробництва  є накопичений капітал (нерозподілений прибуток і резервний капітал). 
Показано, що для реального сектору економіки України характерним є низький (менший від нормативного) коефіцієнт концентрації власного капіталу. Для оцінки ступеня впливу концентрації власного капіталу на фінансове забезпечення структурної модернізації реального сектору економіки використано коефіцієнт покриття (відношення власного капіталу до основних засобів і нематеріальних активів). Протягом аналізованого періоду коефіцієнт покриття по реальному сектору економіки був вищим від 1, але мав тенденцію до зниження. Акцентується увага на тому, що в Україні можливості зростання концентрації власного капіталу за рахунок накопичення обмежено, а перспективною формою його концентрації є зміна розподілу вже існуючих і функціонуючих капіталів шляхом укрупнення (консолідації, централізації, інтеграції або злиття). 
Доводиться доцільність створення вертикально інтегрованих структур, головною метою стратегічної орієнтації діяльності яких є інноваційність функціонування й розвитку. Зроблено висновок, що в цілому концентрація власного капіталу в Україні не супроводжується структурною модернізацією економіки. Для активізації процесів концентрації власного капіталу і посилення Їх впливу на структурну модернізацію реального сектору економіки України запропоновано такі механізми, як реструктуризація власності проблемних (збиткових і низькорентабельних) підприємств; субординований борг; емісія середньострокових корпоративних облігацій під інноваційні проекти; передання у довірче управління належних підприємствам цінних паперів; застосування вексельного кредиту; впровадження нових швидкісних фінансових технологій мобілізації фінансових ресурсів.
Ключові слова: концентрація власного капіталу, коефіцієнт концентрації власного капіталу, коефіцієнт покриття, інвестований капітал, накопичений капітал, механізми зростання власного капіталу, субординований борг (с. 40–54).

ПИТАННЯ РОЗВИТКУ АПК

УДК 658.8.012.12:633.85
С. А.  Ч Е Х О В,
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник,
директор Дослідної станції ефіроолійних 
та малопоширених сільськогосподарських культур НААН України,
І. В.  Ч Е Х О В А,
 кандидат економічних наук,
завсектором економіки 
Інституту олійних культур НААН України
(Запоріжжя)
© Чехов Сергій Анатолійович (Chekhov Sergii Anatoliiovych) – e-mail: sercheh@ukr.net;
© Чехова Ірина Валеріївна (Chekhova Iryna Valeriivna) – e-mail: irina.chekhova_iok.naan@ukr.net.

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ НА РИНКУ РІПАКУ УКРАЇНИ
Резюме
Подано аналіз показників виробництва ріпаку за останні три роки на вітчизняному аграрному ринку в розрізі природно-кліматичних зон, областей і категорій господарств України. Встановлено, що динаміка, темпи виробництва, рівень продуктивності ріпаку як в Україні, так і в розрізі природно-кліматичних зон, є позитивними, незважаючи на щорічне скорочення площ посіву. Визначено основні тенденції змін динаміки виробництва і споживання ріпаку у 2011–2013 рр. Трійка лідерів областей України, які спеціалізуються на вирощуванні ріпаку, – Вінницька, Одеська, Хмельницька – не змінилась, але відбулася ротація в їх позиціях. Виробництво ріпаку на 98% забезпечується сільськогосподарськими підприємствами, і тільки на 2% – господарствами населення; відповідно формується структура валового збору ріпаку. Наведено структуру споживання ріпаку за основними напрямами, а також темпи змін цих напрямів. Доведено, що ріпак – виключно експортна культура, і обсяг його експорту зріс за період дослідження на 82%. Відображено цінові позиції ріпаку на ринку олійних культур України в розрізі мінімальних, максимальних і середньозважених цін. Аналіз показав коливання цін у межах 3100–4900 грн./т. Установлено, що ринкова ціна є потужним мотиваційним фактором для нарощування виробництва ріпаку. Зроблено висновки, що ринок ріпаку є перспективним у короткостроковому періоді через стійкі та високі цінові позиції товарного ріпаку, зростання обсягів його переробки на внутрішньому ринку, збільшення попиту на сировину в біоенергетичній галузі.
Ключові слова: виробництво ріпаку, ринок ріпаку, напрями споживання ріпаку, продукти переробки, цінові позиції ріпаку (с. 55–63).

ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

УДК 330.15 : 338.2 : 553.04

О. А.  У Л И Ц Ь К И Й,
доктор геологічних наук, доцент кафедри геології,
директор Навчально-наукового інституту екологічної безпеки та управління Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління,
© Улицький Олег Андрійович (Ulyts’kyi Oleg Andriiovych), 2006; e-mail: olegulytsky@gmail.com,
О. М.  С УХ І Н А,
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник відділу економічних проблем екологічної політики та сталого розвитку ДУ “Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України”,
© Сухіна Олена Миколаївна (Suhina Olena Mykolaivna), 2016; e-mail: olsuhina@ukr.net,
М. В.  К Р О Т И Н О В А, 
студентка НАУ 
(Київ)
© Кротинова Марина Віталіївна (Krotynova Maryna Vitaliivna), 2016; e-mail: kr.marina.9800@gmail.com

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ВУГЛЕВИДОБУВНОГО ВИРОБНИЦТВА: РОЗРОБКА УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НА ОСНОВІ МЕТОДУ “SEVEN NEW TOOLS” 
Резюме
Нестача вугілля в Україні змушує купувати його на непідконтрольних територіях або імпортувати з ПАР за ціною 68 дол./т. (тобто платити у 2 рази більше). Вугільна галузь є дуже важливою для України. Навантаження на навколишнє природне середовище, яке створюється діяльністю шахт на всіх етапах їх функціонування, є одним з найважливіших факторів, який необхідно враховувати при визначенні напрямів подальшого розвитку національного вугільного сектору. Тому ця наукова стаття є досить актуальною для української економіки. У ході наукового дослідження розроблено методологічні підходи до модернізації системи управління процесами екологізації вуглевидобувного виробництва шляхом наукового обгрунтування необхідності застосування методу “seven new tools” (уперше для вирішення цієї проблеми), що є його новизною.
Безпосередньо елементи прирощування наукового знання полягають у такому: розробка пропозицій щодо оптимізації управління процесами екологізації вуглевидобувного виробництва; розробка методики аналізу ієрархій факторів впливу на природу у вуглевидобувних регіонах; попарні порівняння факторів екологічного ризику для природи за допомогою застосування матриць пріоритетів; виявлення зв’язків побічних продуктів вуглевидобування з навколишнім природним середовищем за допомогою діаграми зв’язків; аналіз рівнів еколого-геологічних загроз і ризиків при ліквідації вуглевидобувних підприємств; розробка алгоритму оцінки екологічних ризиків, який грунтується на порівняльному аналізі виробничих та екологічних показників вугільних підприємств; визначення локальних і глобальних пріоритетів серед факторів екологічного ризику для природи та здоров’я населення (для них фактором найбільшого ризику є забруднення атмосферного повітря); розробка методології запобігання геолого-екологічним загрозам і ризикам у зонах впливу вугільних шахт на навколишнє природне середовище; визначення пріоритетності реабілітаційних заходів; тощо.
Розроблений авторами комплекс інноваційних методів, положень і рекомендацій, які сприяють мінімізації негативного впливу видобування кам’яного вугілля на навколишнє природне середовище, було впроваджено у практику вуглевидобувних підприємств Донбасу, що, у свою чергу, сприятиме їх результативній діяльності, а також розвиткові науки “економіка надрокористування”.
Ключові слова: управління процесами екологізації вуглевидобувного виробництва, метод аналізу ієрархій, матриця попарних порівнянь, пріоритет, діаграма зв’язків побічних продуктів вуглевидобування з природою, закриття шахт, геолого-екологічні загрози і ризики (с. 64–77).

З ІСТОРІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ

УДК 330.342:338.012

Т.  В.  Р О М А Н О В А,
доцент, кандидат економічних наук, 
доцент кафедри економіки підприємства та управління персоналом
ДВНЗ «Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка» 
© Романова Тетяна Володимирівна (Romanova Tetyana Volodymyrivna) – e-mail: tands_r@mail.ru

ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 
Резюме
Історичний шлях еволюції національного господарства України сформував сучасну структуру її економіки. Ретроспективний аналіз формування структурної політики допоможе виявити особливості її виникнення та трансформації для подальшого вдосконалення у сучасних умовах. Під структурною політикою розуміється складова економічної політики держави,  яка містить науково обгрунтовані методи та заходи  оптимальної перебудови економічної системи і досягнення збалансованої та ефективної пропорції її взаємозв’язаних елементів  з метою забезпечення позитивної динаміки їх розвитку.
Розглянуто основні історичні періоди, в яких формувалася структура економіки України: у складі економічних систем зарубіжних країн; у період Першої світової війни та революційних подій; у складі СРСР та на початковому етапі її становлення після здобуття незалежності. Таким чином, хронологія побудови історичних детермінант структурної політики відповідає найістотнішим проявам функціонування політико-економічного середовища України. Виявлено головні елементи градації структури національного господарства на основі порівняльного аналізу сукупності факторів, які зумовили такі процеси. Визначено основні структурні зрушення в економічній системі, які здійснювалися під впливом екзогенних та ендогенних факторів зміни функціонування системи національного господарства. 
Дослідження історичних передумов становлення структурної політики та чинників, які детермінують зміну структури національного господарства, формує ретроспективне уявлення щодо особливостей сутності економічної системи України, яка проявляється не тільки як співвідношення елементів структури економіки, але і як процес зміни рівня її адаптації до світової економіки.
Ключові слова: структурна політика, структурні зрушення, історичні детермінанти, ретроспективний аналіз, управління, реформи (с. 78–89).

РОЗДУМИ ПУБЛІЦИСТА

УДК 338.001.36
Т. Т.  К О В А Л Ь Ч У К,
професор, доктор економічних наук,
заслужений діяч науки і техніки України
(Київ)
© Ковальчук Трохим Тихонович (Koval’chuk Trokhym Tykhonovych), 2016; e-mail: trokhym44@mail.ru

БІДНІСТЬ ПРАЦЮЮЧОГО НАСЕЛЕННЯ – ДРАМАТИЧНА РЕАЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СЬОГОДЕННЯ
Резюме
Проаналізовано надзвичайно гостру і злободенну проблему – хронічну бідність працюючого населення. Міжнародна спільнота визнає і поважає лише ті державні утворення, де відсутні прояви маргіналізації суспільства, демонструється прагнення до самоствердження і цивілізаційного розвитку, а населення здатне захищати базові економічні інтереси та національні пріоритети. Конституційна вимога щодо перетворення України на соціальну державу, попри наявні потенціальні можливості, так і не реалізувалася. Навпаки, уже традиційно здійснюється політика «соціального номіналізму», яка генерує цинічну експлуатацію працездатного населення і створює передумови спадкоємної бідності. Згідно з об’єктивними законами ринкової економіки, саме платоспроможний масовий попит є визначальним «драйвером» для реальної економіки. Запропоновано заходи щодо втілення в життя методів та реальних механізмів оживлення платоспроможного попиту і купівельної спроможності працюючого населення. Лише така корекція економічної політики гарантуватиме не декларативний, а реальний випереджальний розвиток національного виробництва.
Ключові слова: заробітна плата (погодинна, мінімальна, середня), бідність працюючої родини, політика «соціального номіналізму», боротьба за виживання (с. 90–97).


» Усi новини
Новини
Вийшла електронна версія журналу №9,2017
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ УДК 330.342 А. І.  К Р Е Д І С... »
Вийшов друком №8,2017
УДК 339.74 Гжегож В. К О Л О Д К О, професор,  директор Центру... »
Вийшов друком №7,2017
  НАУКОВІ ДИСКУСІЇ   УДК 338.24.021.8:94(477)     ... »
Вийшов друком №5-6,2017
  FAUX J. – U.S. trade policy – time to start over (с.4–14) ФОКС... »
Вийшов друком №4,2017
УДК 339.97 В. Р.  С І Д Е Н К О, доктор економічних наук,... »
Вийшов друком №3,2017
ФІНАНСИ. ПОДАТКИ. КРЕДИТ УДК 306.1 Т. І. Є Ф И М Е Н К О, професор,... »
Вийшов друком №2,2017
УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УДК 330.342.3:338.45:330.46 Ю.М. ... »
Вийшов друком №1,2017
УДК 336.1:316.34 П. С.  Є Щ Е Н К О, професор, доктор... »
Вийшов друком №12,2016
УДК: 330:338.1 В. М. Г Е Є Ц Ь, професор, доктор економічних... »
Всі статті»

 


© "Економіка України"
Розробка сайту - LookMy.info на базi CMS MYSITE